Рішення № 88333653, 18.02.2020, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/4231/19

2/405/574/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. Кропивницький

Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді: Драного В.В.

при секретарі: Дерев`янко А.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Григоренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького Національного медичного університету про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Донецького Національного медичного університету про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову вказала, що з 22 квітня 2016 року відповідно до наказу ректора № 04/22/1-ок від 21.04.2016 року вона була прийнята на роботу найманим працівником Донецького Національного медичного університету, в якому з 16 вересня 2016 року до 02 грудня 2018 року вона перебувала на посаді начальника відділу міжнародних зв`язків, який був розташований у АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 .З 13 листопада 2018 року, поряд із виконанням обов`язків начальника відділу міжнародних зв`язків, на неї додатково було покладено виконання обов`язків декана міжнародного медичного факультету згідно наказу відповідача № 400. З початку грудня 2018 року, за згодою сторін, згідно наказу № 12/03/2-пр від 03 грудня 2018 року вона була переведена на іншу роботу і призначена на ставку на посаду фактично приступила до виконання обов`язків декана міжнародного медичного факультету. У відповідності до наказу ректора № 12/03/2-пр від 03 грудня 2018 року, їй встановлені та виплачувалась заробітна плата (грошові виплати) за вказаною (основною) посадою - посадовий оклад в сумі 6784,00 грн., з виплатою 15% надбавки за науковий ступінь та 10% доплатою за вислугу років, виходячи з розміру цього посадового окладу (КПКВ 2301070 спеціальний фонд).

Водночас із цим, у відповідності до наказу ректора № 11/01/12-ок від 31 жовтня 2016 року, будучи за основним місцем роботи начальником відділу міжнародних зв`язків, з 01 листопада 2016 року, вона також була прийнята на роботу доцентом кафедри філософії, соціально-гуманітарних дисциплін, іноземних мов, української і латинської мови № 2 на 0,5 ставки за сумісництвом з окладом 2026,50 грн. +12% - доплата за науковий ступінь та + 10% доплата за вислугу років (КПКВ 2301070 - загальний фонд).У подальшому, у зв`язку із реорганізацією кафедр ДонНМУ, згідно наказу ректора № 09/03/6 К-пр від 03 вересня 2018 року, з 03 вересня 2018 року вона була переведена і здійснювала професійну діяльність на посаді доцента кафедри української та російської мови на 0,5 ставки за сумісництвом з окладом 3013,00 грн., з виплатою 15% надбавки за науковий ступінь та 10% доплатою за вислугу років, виходячи з розміру цього посадового окладу (КПКВ 2301070 загальний фонд).20 лютого 2019 року працівником кадрового органу відповідача їй було запропоновано для ознайомлення наказ від 19 лютого 2019 року№ 02/20/1-3 за підписом в.о. ректора, професора Герасименка ОСОБА_3 про її звільнення з 20 лютого 2019 року з посади за основним місцем роботи -в.о. декана міжнародного медичного факультету на ставку за п. 2 ст. 40 КЗпП України, як на особисту і помилкову думку підписанта цього наказу,нібито у зв`язку із виявленою невідповідністю мене, як працівника, займанійпосаді, виконування робіт внаслідок недостатньої кваліфікації.

Вказує, що згідно рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.04.2019 року наказ в.о. ректора Герасименка А.І. № 02/20/1-з від 19.02.2019 року про припинення трудового договору та про звільнення позивача з 20 лютого 2019 року з посади в.о. декана міжнародного медичного факультету скасовано та з 20 лютого 2019 року, згідно цього ж рішення суду, її поновлено на вказаній посаді.На виконання рішення видані виконавчі листи. З 20 лютого 2019 року поновлено позивача на посаді в.о. декана міжнародного медичного факультету (основним місцем роботи), зобов`язано в. о. головного бухгалтера навчального закладу виплатити компенсацію за час вимушеного прогулу з 20.02.2019 року, начальника відділу кадрів внести запис до трудової книжки про поновлення на цій посаді, а також в.о. ректора п. 4.2. цього ж наказу від 07.05.2019 р. № 05/07/1- п визначено про надання належних їй днів відпусток за 2018 та 2019 роки для їх фактичного використання. При цьому, тільки 08 травня 2019 року працівником кадрового органу відповідача, їй було запропоновано для ознайомлення наказ від 20 березня 2019 року № 03/21/1-з за підписом в.о. ректора, професора Герасименка А.І. про припинення трудового договору та її звільнення з 21 березня 2019 року з посади доцента кафедри української та російської мови на 0.5 ставки за сумісництвом у зв`язку із прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, згідно п. 4 ст. 43-1 КЗпП України.

Окрім того, цим же наказом від 20 березня 2019 року № 03/21/1-з без будь-якого попереднього належного повідомлення її та/або належного погодження з нею, як з працівником - жінкою, яка має двох неповнолітніх дітей віком до 15-ти років, одна, з яких є інвалідом з дитинства, її не тільки у незаконний спосіб усунуто від виконання обов`язків доцента кафедри української та російської мови на 0.5 ставки за сумісництвом, водночас у такий спосіб позбавлено гарантованого розміру заробітку за вказаною посадою, а також незаконно позбавлено соціальних пільг та гарантій, передбачених Конституцією України, нормами КЗпП України, а також Законами України «Про оплату праці», «Про відпустки» та іншими нормами законодавства, які забезпечують і гарантують її соціальні права, зокрема і в тому числі, як жінки- працівника за певних сімейних та особистих життєвих обставин, а саме на суб`єктивне і хибне ставлення підписанта наказу - ОСОБА_4 , окрім позбавлення її у незаконний спосіб роботи (незаконного звільнення з роботи) та як наслідок цього, позбавлення належної заробітної плати за посадою доцента кафедри, водночас також у незаконний спосіб позбавлено конституційного права на відпочинок, як працівника, тобто позбавлено права на різні види відпусток, зокрема щорічні відпустки та додаткову соціальну відпустку з різними періодами тривалості, що є вкрай незаконним та є неприпустимим.

Вважає виданий відповідачем наказ від 20 березня 2019 року № 03/21/1-з за підписом в.о. ректора, професора Герасименка ОСОБА_3 про її звільнення з 21 березня 2019 року з посади доцента кафедри української та російської мови на 0.5 ставки за сумісництвом згідно п. 4 ст. 43-1 КЗпП України нібито, як на помилкову думку підписанта цього наказу, у зв`язку із прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником - незаконним, вкрай і несправедливим, внаслідок особистої упередженості та необ`єктивності з боку в.о. ректора ОСОБА_5 , таким, що виданий з грубим порушенням норм Конституції України та різних норм іншого законодавства, а тому цей наказ підлягає негайному скасуванню.

Про зміну істотних умов праці відповідач повинен був повідомити позивача у належний спосіб письмово не пізніше 20 січня 2019 року, що відповідачем взагалі виконано не було.Окрім того, відповідачем взагалі не було враховано та не взято до належної уваги обставини того, що нормами КЗпП України законодавцем передбачені умови, які визначають переважне право на залишення на роботі при вивільнені працівників.

Зазначає, що вкрай некоректно та юридично невірно відображено і зазначено у наказі № 03/21/1-з від 20.03.2019 року в.о. ректора професором ОСОБА_6 О ОСОБА_7 І ОСОБА_7 правова підстава її звільнення, а саме: п. 4 ст. 43-1 КЗпП України «у зв`язку із прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником».

За таких обставин просить:

- наказ відповідача від 20 березня 2019 року № 03/21/1-з про припинення трудового договору та звільнення з 21 березня 2019 року позивача ОСОБА_1 доцента кафедри української та російської мови на 0.5 ставки за сумісництвом у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, згідно п. 4 ст. 43-1 КЗпП України і виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 28.10.2016 року по 21 березня 2019 року - 20 календарних днів, а також невикористану додаткову соціальну відпустку (як жінці, яка має двох дітей віком до 15-ти років та дитину з інвалідністю за 2018 рік та2019 рік - 34 календарні дні - як протиправний - скасувати у повному обсязі;

- поновити її з 21 березня 2019 року на посаді доцента кафедри української та російської мови на 0,5 ставки за сумісництвом;

- зобов`язати відповідача з 21 березня 2019 року нарахувати та виплатити заробітну плату за посадою доцента кафедри української та російської мови на 0,5 ставки за сумісництвом за час вимушеного прогулу;

- зобов`язати відповідача вчинити певні дії - із дня фактичного поновлення її на роботі, одразу видати наказ і надати їй належні оплачувані дні відпусток за цією посадою: додаткової, соціальної відпустки (як жінці, яка має двох дітей віком до 15-ти років та дитину з інвалідністю) за 2018 рік та 2019 рік загальною тривалістю 34 календарні дні та основної щорічної відпустки тривалістю 56 календарних днів, у повному обсязі - для фактичного використання - відпочинку.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.06.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому останній заперечив проти позову, просив залишити його без задоволення. Зокрема у відзиві зазначено, що 08.05.2019 року у зв`язку із поновленням на роботі та появою в навчальному закладі позивача було ознайомлено працівником відділу кадрів з наказом №03/21/1-з від 20.03.2019 року «Про припинення трудового договору» та звільнення з 21 березня 2019 року з посади доцента кафедри української та російської мови на 0,5 ставки за сумісництвом, у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, згідно п.4 ст. 43-1 КЗпП України.Наказом № 03/22/1-ок від 21.03.2019 року «Про прийняття на роботу» на посаду доцента кафедри української та російської мови на 0,5 ставки було прийнято ОСОБА_8 , яка має відповідну кваліфікацію для даної посади, а саме: диплом з відзнакою №585497 Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О. С. Пушкіна за спеціальністю англійська мова, Атестат 02 ДЦ №014113 підтверджує факт присвоєння вченого звання Доцента, Диплом Кандидата наук.Припинення трудового договору з сумісником у цьому випадку провадиться на підставі п. 5 ч. 1 статті 43-1 КЗпПУ, що й відображається у відповідному наказі (розпорядженні) роботодавця. Обов`язку попереджати сумісника про наступне звільнення за цією підставою законодавство не містить.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та посилаючись на обставини викладені в позові просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволені в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що з 22.04.2016 року відповідно до наказу ректора № 04/22/1-ок від 21.04.2016 року, позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу, є найманим працівником Донецького Національного медичного університету і до 03.12.2018 року перебувала на посаді начальника відділу міжнародних зв`язків, який розташований у місті Кропивницький, АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 (а.с. 18-22).

З 03.12.2018 року, поряд з виконанням обов`язків начальника відділу міжнародних зв`язків, на ОСОБА_1 додатково було покладено виконання обов`язків декана міжнародного медичного факультету і з 03.12.2018 року, у зв`язку із переведенням відділу міжнародних зв`язків в іншу місцевість: м. Краматорськ Донецької області, за згодою сторін, згідно наказу № 12/03/2-пр від 03.12.2018 року керівника навчального закладу - ректора університету, ОСОБА_1 була переведена на іншу роботу і призначена на ставку на посаду (а.с. 22).

У відповідності до наказу ректора № 12/03/2-пр від 03.12.2018 року, з цієї дати ОСОБА_1 встановлена та виплачувалась заробітна плата за вказаною посадою - посадовий оклад в сумі 6 784,00 грн., з виплатою 15% надбавки за науковий ступінь та 10% доплатою за вислугу років, виходячи з розміру цього посадового окладу (КПКВ 2301070 спеціальний фонд).

Наказом від 19.02.2019 року № 02/20/1-3 за підписом в.о. ректора, професора ОСОБА_4 «Про звільнення ОСОБА_1 » з 20.02.2019 року її звільнили з посади в.о. декана міжнародного медичного факультету на ставку за п. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із виявленою невідповідністю її, як працівника, займаній посаді, виконування робіт внаслідок недостатньої кваліфікації.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.04.2019 року скасувано наказ в.о. ректора Донецького Національного медичного університету Герасименко О.І. від 19.02.2019 року № 02/20/1-з про припинення трудового договору та звільнення 20.02.2019 року ОСОБА_1 , в.о. декана міжнародного медичного факультету у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді, виконування робіт внаслідок недостатньої кваліфікації, згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на посаді в.о. декана міжнародного медичного факультету Донецького Національного медичного університету з 20.02.2019 року, стягнуто з Донецького Національного медичного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 33 368,28 грн.

Згідно наказу в.о. ректора Донецького Національного медичного університету № 05/07/1-п від 07.05.2019 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » з 20 лютого 2019 року позивача поновлено на посаді в.о. декана міжнародного медичного факультету (основним місцем роботи), зобов`язано в. о. головного бухгалтера навчального закладу виплатити компенсацію за час вимушеного прогулу з 20.02.2019 року в сумі 33 368, 28 грн., начальника відділу кадрів внести запис до трудової книжки про поновлення на цій посаді, а також надати належні їй дні відпусток за 2018 та 2019 роки для їх фактичного використання (а.с. 34).

Відповідно до наказу в.о. ректора Донецького Національного медичного університету від 20 березня 2019 року № 03/21/1-з «Про припинення трудового договору» з 21 березня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади доцента кафедри української та російської мови на 0.5 ставки за сумісництвом у зв`язку із прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, згідно п. 4 ст. 43-1 КЗпП України. Компенсація за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 28.10.2016 року по 21.03.2019 року складає: основна щорічна відпустка 20 календарних днів; додаткова щорічна відпустка 0 днів; додаткова соціальна відпустка як жінці яка має двох дітей віком до 15 років та дитину інваліда за 2018, 2019 роки 34 календарних днів (а.с. 36).

08.05.2019 року ОСОБА_1 ознайомилась та отримала копію вказаного наказу (а.с. 36-37).

Статтею 2 КЗпП України встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці тощо та інші пільги та соціальні гарантії.

Згідно ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує, зокрема правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У відповідності до ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, неухильно держуватись законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Стаття 153 КЗпП України зобов`язує роботодавця створювати належні, безпечні і здорові умови праці. Частина перша ст. 21 КЗпП України покладає обов`язок виконувати роботу, передбачену трудовим договором.

Вимогами ст. 22 КЗпПУ визначено, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 32 КЗпПУ передбачено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 97 КЗпПУ визначено, що власник або уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Зокрема, положення ст. 103 КЗпПУ і ст. 29 Закону «Про оплату праці» зобов`язують власника про запровадження нових або зміні діючих умов оплати праці в бік погіршення повідомляти працівників не пізніш ніж за 2 місяці.

Таким чином, про зміну істотних умов праці — систем і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, установлення чи скасування неповного робочого часу, суміщення професій (посад), зміну розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначається позивачем про вказані зміни відповідач повинен був повідомити позивача не пізніше 20.01.2019 року, чого не здійснив та не спростував під час судового розгляду.

Крім того, як зазначено у наказі про звільнення Торбенко № 03/21/1-3 від 20.03.2019 року останню звільнено у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, згідно п. 4 ст. 43-1 КЗпПУ.

Проте відповідно до п. 4 ч.2 ст. 43-1 КЗпПУ розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Згідно наказу в.о.ректора Донецького Національного медичного університету № 03/22/1-ок від 21.03.2019 року «Про прийняття на роботу» ОСОБА_8 прийнято на роботу доцентом кафедри української та російської мови на умовах строкового трудового договору до обрання за конкурсом з 22.03.2019 року (а.с. 96).

Тобто, ОСОБА_8 , яку прийнято на посаду з якої звільнено ОСОБА_1 , не було поновлено на роботі як працівника, який раніше виконував цю роботу, як вказано в наказі № 03/21/1-3 від 20.03.2019 року, а прийнято на роботу за конкурсом лише з 22.03.2019 року.

Враховуючи вищевикладене, наказ в.о. ректора Донецького Національного медичного університету Герасименко О.І. від 20.03.2019 року № 03/21/1-з «Про припинення трудового договору» та звільнення ОСОБА_1 , доцента кафедри української та російської мови на 0,5 ставки за сумісництвом 21.03.2019 року у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, згідно п.4 ст.43-1 КЗпП України підлягає скасуванню, оскільки винесений з порушенням норм діючого законодавства, а позивач поновленню на роботі.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з абзацом 3 п. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

У відповідності до пункту 5 розділу IV вказаного Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної ( годинної) заробітної плати.

На підставі п. 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 п. 8 розділу IV Порядку).

При нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить із розрахунку середньоденної заробітної плати, наданого відповідачем (а.с. 151), а відтак за місцем роботи за сумісництвом середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 склала 210,64 грн. грн. З 21.03.2019 року по день ухвалення рішення 18.02.2020 року складає 229 робочих днів.

Таким чином, розмір середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, що слід стягнути з відповідача на користь позивача складає 48236,56 грн. (210,64 грн. середньоденна заробітна плата ? 229 р.д.).

Вимогами ст. ст. 74 -76 КЗпП України законодавцем встановлені обов`язкові щорічні (основна і додаткові) відпустки для працівників.

Статтею 79 КЗпП України встановлені порядок і умови надання щорічних відпусток. При цьому, щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Частиною 4 статті 79 КЗпП України визначено черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Статтею 81 КЗпП України встановлено право за бажанням працівника на щорічну відпустку, який переведений на інше робоче місце, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

Частиною 4 статті 83 КЗпП України визначено за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому, тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Положеннями статті 182-1 КЗпП України визначені умови додаткових відпусток для жінки, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю.

Зазначена у частині першій цієї статті відпустка надається понад щорічні відпустки, передбачені статтями 75 і 76 цього Кодексу, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 цього Кодексу.

За вказаних обставин статті 182-1 КЗпП України щодо надання відпустки для жінок цієї категорії, будь-яка компенсація у грошовій формі за невикористання цієї відпустки та/або при звільненні, законодавцем не передбачена.

Частиною 14 ст. 10 Закону України «Про відпустки» передбачено, керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних викладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Статтею 11 Закону законодавцем визначені умови обов`язкового перенесення щорічної відпустки на вимогу працівника на інший період.

Частиною 3 ст. 11 цього ж Закону передбачено, щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Статтею 19 Закону передбачені умови і строки надання додаткової відпустки жінкам - працівникам, які мають дітей або дитину з інвалідністю.

Така щорічна додаткова оплачувана відпустка надається тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки, її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Частиною 4 статті 22 Закону законодавцем визначено та безальтернативно встановлено, виключно за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Як вже було зазначено, згідно наказу в.о. ректора Донецького Національного медичного університету Герасименко О.І. від 20.03.2019 року № 03/21/1-з «Про припинення трудового договору» компенсація за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 28.10.2016 року по 21.03.2019 року складає: основна щорічна відпустка 20 календарних днів; додаткова щорічна відпустка 0 днів, додаткова соціальна відпустка як жінці яка має двох дітей віком до 15 років та дитину інваліда за 2018, 2019 роки 34 календарних днів (а.с. 36).

Враховуючи вищевикладені норми законів та компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 28.10.2016 року по 21.03.2019 року, яку отримала позивач при звільненні, що не заперечувалось нею під час судового розгляду, позовна вимога в частині надання оплачуваних днів відпустки підлягає задоволенню в частині надання різниці днів щорічної основної відпустки яка складається з 56 днів, з яких 20 днів, за які позивач отримала компенсацію і 36 днів, які є різницею між днями належної відпустки та використаною.

В частині додаткової соціальної відпустки (як жінці, яка має двох дітей віком до 15-ти років та дитину інваліда) за 2018, 2019 рік тривалістю 34 календарні дні слід відмовити, оскільки позивач отримала за них компенсацію при звільненні на підставі оскаржуваного наказу відповідача.

Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 3073,60 грн. за чотири самостійні задоволені позовні вимоги по 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 11 – 13, 19, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Донецького Національного медичного університету про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Скасувати наказ в.о. ректора Донецького Національного медичного університету Герасименко О.І. від 20.03.2019 року № 03/21/1-з «Про припинення трудового договору» та звільнення ОСОБА_1 , доцента кафедри української та російської мови на 0,5 ставки за сумісництвом 21.03.2019 року у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, згідно п.4 ст.43-1 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ) на посаді доцента кафедри української та російської мови Донецького Національного медичного університету на 0,5 ставки за сумісництвом з 21.03.2019 року.

Стягнути з Донецького Національного медичного університету (код ЄДРПОУ 02010698, місцезнаходження: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 27) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 48236 грн. 56 коп.

Зобов`язати Донецький Національний медичний університет надати ОСОБА_1 оплачувану основну щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Донецького Національного медичного університету (код ЄДРПОУ 02010698, місцезнаходження: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 27) на користь держави судовий збір в розмірі 3073,60 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28.02.2020 року.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда В.В. Драний