Рішення № 88333415, 10.03.2020, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/7892/19

Номер провадження 2/404/2065/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді Іванової Н.Ю.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування в особі Управління з питань захисту прав дітей міської ради міста Кропивницького про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Орган опіки і піклування в особі - Управління з питань захисту прав дітей міської ради міста Кропивницького про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, просив визнати ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Іванової Н.Ю. від 22 листопада 2019 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищити 10-ти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання вказаної ухвали судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 листопада 2019 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду позовну заяву в новій редакції до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування в особі Управління з питань захисту прав дітей міської ради міста Кропивницького про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

В обґрунтування вимог зазначав, що йому на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10 липня 2012 року на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Його син, ОСОБА_5 , перебував в шлюбі з ОСОБА_2 з листопада 2010 року. Перед вселенням подружжя у цій квартирі він разом зі своєю дружиною зробили вартісний ремонт. Спільне проживання і сімейні відносини його сина з дружиною не склалися і їхній шлюб було розірвано.

В його квартирі зареєстровані син, колишня невістка та онук. Однак, невістка та її син в квартирі не проживають понад 3 роки.

В 2016 році відповідач вийшла заміж, змінила місце проживання, забрала особисті речі та виїхала добровільно разом із сином.

ОСОБА_2 в квартирі не проживає, за комунальні послуги не сплачує, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має. Реєстрація відповідача з її сином порушує його права як власника житла, тому він вимушений звернутися з позовом до суду.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 грудня 2019 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.73-74).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.92-93).

Представника позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась. Надала копію паспорта з штампом про своє зняття 21 січня 2020 року з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . В зв`язку з добровільним зняттям з реєстрації просила в задоволенні позову в цій частині відмовити. Також, надала заяву про зняття з реєстрації місця проживання від 22 січня 2020 року, якою Відділом реєстрації місця проживання особи Міської ради міста Кропивницького відмовлено у знятті з реєстрації ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 .

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без участі.

Суд, в межах наданих доказів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Згідно статті 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В судовому засіданні встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 09 липня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Яценко Я.В., зареєстрованого в реєстрі за № 726, ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.16-19).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 червня 2015 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Олександрівського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 67 розірвано (а.с.23-24).

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого повторно 03 жовтня 2019 року Олександрівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 . Батьками дитини є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.34).

Згідно довідки № 102 від 09 березня 2015 року виданої Військовою частиною польова пошта В1719 молодший сержант ОСОБА_5 перебуває на військовій службі в військовій частині польова пошта В1719 та з 22 січня 2015 року по 09 березня 2015 року перебував у складі сил, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.35).

Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 02 липня 2016 року, вбачається зміна прізвища ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на « ОСОБА_2 » у зв`язку з реєстрацією 02 липня 2016 року шлюбу з ОСОБА_8 (а.с.37).

За даними архівної довідки за № 61473, виданої 22 січня 2020 року Обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 - ціле (приватна), договір купівлі-продажу від 10 липня 2012 №726/ приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Яценко О.П. Реєстрова книга № 92 запис №23807 (а.с.89).

Згідно довідки про склад сім`ї № 54 від 12 червня 2019 року ОСББ «Перемоги 14-Ковалівка» за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані: власник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не зареєстрований, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - невістка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - онук (а.с.37-а).

Відповідно до актів від 21 червня 2019 року та 02 вересня 2019 року підписаних сусідами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З липня 2016 року ОСОБА_2 зібравши наявні у квартирі особисті речі та предмети побуту, що належать їй виїхала з квартири по невідомому адресу проживання і до теперішнього часу не з`являється (а.с.38-39).

Як вбачається з копії паспорту серії НОМЕР_6 виданого 22 липня 2016 року Фортечним РВ у м. Кропивницькому УДМС України в Кіровоградській обл. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знято з реєстрації місця проживання 21 січня 2020 року відділом реєстрації місця проживання міської ради міста Кропивницького за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15-16).

22 січня 2020 року у знятті з реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відділом реєстрації місця проживання міської ради міста Кропивницького ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено (а.с.86).

Конституція України встановила основні засади права власності.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним, складається з права володіння, права користування і права розпорядження.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Частиною 4 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десять років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що неповнолітня дитина не набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.

Права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для неповнолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків.

Неповнолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

Відповідно до ст. 1 та ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Таким чином, системний аналіз цивільного та житлового законодавства дає підстави вважати, що неповнолітня дитина не може бути самостійним відповідачем за позовом про визнання її такою, що втратила право користування житлом, та зберігає або втрачає таке право разом з матір`ю.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 р. відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки відповідач 21 січня 2020 року в добровільному порядку виписалася з вказаної квартири.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 321, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН- НОМЕР_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН- НОМЕР_5 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН- не відомий;

Третя особа: Управління з питань захисту прав дітей міської ради міста Кропивницького, місце знаходження: м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 41, код ЄДРОПУ 42215510.

Повний текст рішення суду виготовлено 20.03.2020 року

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда