Вирок № 88332204, 03.03.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

03.03.2020

Справа №359/2033/19

Провадження №1-кп/359/142/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 березня 2020 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі суду:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях судового засідання Пугач Д.О., Петровій Я.А., Івченко В.І.,

за участю прокурорів Клебана Ю.О., Каспрука Д.І. та Дячок О.Б., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Єрмоленка О.В., свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією та відео фіксацією кримінальне провадження №12019110100000304, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.02.2019 року, за обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вись Маловисківського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше судимого за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14.03.2018 року за ч.1, 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до покарання у виді трьох років позбавлення волі, та звільненням за ст. 75 КК України з іспитовим строком терміном на два роки, за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.02.2019 року за ч. 1 ст. 190 та ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до покарання у виді п`яти років позбавлення волі, в силу ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком три роки, вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.01.2020 року за ч.2 ст. 186 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 71 КК України, до покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі, за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2020 року за ч.2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки дев`ять місяців,

щодо вчинення ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , маючи не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість за вироком , на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та вчинив новий злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_1 , будучи раніше судимим вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.02.2019 за ч. 1 ст. 190 та ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, в силу ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки, маючи судимість не зняту та не погашену у встановленому законом порядку, знову вчинив новий умисний злочин.

Так, 10.02.2019 року ОСОБА_1 відомим йому способом у невстановлений час та у невстановленому місці з метою збуту в місця позбавлення волі незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), який знаходився у трьох полімерних згортках, що були скріплені паперовим згортком разом з цибулиною для надання такому згортку ваги.

Незаконно придбаний ним у вигляді вищеописаного згортку наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) з метою його збуту у місця позбавлення волі, ОСОБА_1 в цей же день поклав до правої зовнішньої кишені своєї куртки, тим самим почавши незаконно зберігати наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) з метою його збуту у місця позбавлення волі.

З метою реалізації злочинного умислу, направленого на збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону (фенадону) у місця позбавлення волі, 10.02.2019 близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи в охоронюваній зоні ДУ «Бориспільська виправна колонія №119», що розташована по вул. Бориспільська, 1 в с. Мартусівка Бориспільського району Київської області, а саме біля паркану вказаної установи, намагався збути наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) у місця позбавлення волі шляхом його перекиду у вигляді вищеописаного згортку через огорожу ДУ «Бориспільська виправна колонія № 119», але був зупинений працівниками відділу охорони вказаної установи.

В подальшому в ході проведення поверхневого огляду особистих речей

ОСОБА_1 в присутності двох понятих в правій зовнішній кишені куртки, в яку останній був одягнений, виявлено паперовий згорток, в середині якого знаходились цибулина та три полімерні згортки із кристалоподібними речовинами білого кольору. Наведені три полімерні згортки за результатами проведення вказаного огляду вилучено.

Згідно висновку експерта №11 - 2/1226 від 27.02.2019 року надані на дослідження кристалічні речовини білого кольору містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) та сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол). Загальна маса дифенгідраміну (димедролу) у речовинах становить 0,691 г. Загальна маса метадону (фенадону) у речовинах становить 0,059 г.

Метадон (фенадон) згідно «Списку № 1 Особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено» в Таблиці 2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 16.05.2000 року № 770 - є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисні дії, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), з метою його збуту у місця позбавлення волі, тобто скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 307 КК України.

Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснено шляхом дослідження доказів обвинувачення, допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також самого обвинуваченого ОСОБА_1 .

За наслідками такого розгляду судом встановлено доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні указаного кримінального правопорушення із зазначеним формулюванням обвинувачення згідно обвинувального акту.

Так, допитаний у судовому засіданні 02.03.2020 року обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав, щиро розкаявся. Зазначив, що приблизно 10 лютого близько 21 год. 00 хв. він на таксі приїхав у с. Мартусівка, щоб перекинути наркотичний засіб метадон вагою менше 1 грама через паркан колонії №119. Метадон був примотаний до луковиці. Він показав таксисту місце зупинки, вийшов з машини, йшов швидким темпом та одним махом кинув луковицю разом з мета доном на територію колонії, після чого почав бігти до машини. Сівши до машини сказав таксисту швидко їхати, але його зупинила охорона колонії і почали бити останнього, на що таксист зазначив, що все розповість. В той час він сидів на задньому сидінні таксі та ліг аби його не помітили. Через деякий час, коли його помітили, відчинили ривком задні двері таксі та почали застосовувати фізичну силу 6 чоловік. Благаючи їх зупинитись, вони перестали бити, однак підійшов 7 чоловік, який почав застосовувати фізичну силу, після чого вони вже били його семеро. Намагався з ними поговорити, після розмови, охоронці колонії поставили його лицем до машини та знову застосовували фізичну силу. Почував себе погано, оскільки після побиття паморочилось у голові за нудило. Хвилин за 10 приїхала поліція на запитання останніх чи має він при собі заборонені речі, відповів що ні, оскільки розумів, що перекинув метадон через паркан, та почав діставати наявні речі у кишенях, де і виявив цибулину з метадоном, зрозумів, що під час побиття, йому підкинули у кишені. Після складення протоколу та фото фіксацій, його відпустили. Близько 1 години ночі дістався додому у м. Біла Церква. Зазначив, що раніше не визнавав вину, оскільки застосовувалась до нього фізична сила. Наразі вину визнає та факт перекиду наркотичного засобу, мета дону, через паркан колонії №119 підтримує та не оспорює. Додатково зазначив, що немає необхідності чекати рішення, стосовно внесення прокурором відомостей до ЄРДР по факту його побиття, так як прийняте рішення жодним чином не впливає на надані ним покази в судовому засіданні.

Допитаний у судовому засіданні 05.06.2019 року свідок ОСОБА_3 показав, що точної дати не пам`ятає, близько 21 год. 00 хв., він був на роботі у БВК №119 та у другій половині дня надійшла оперативна інформація, що хтось щось буде перекидати, у зв`язку з чим було сформовано засаду, в яку окрім нього входило ще 2 чоловіка: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Ввечері їхало таксі темного кольору, зупинилось на ділянці №6, заборонена ділянка біля центрального входу, з неї вийшов обвинувачений по даному кримінальному провадженню та почав рухатись до місця перекиду. Виявивши це, вони його затримали, запитали чи є у нього заборонені речі, на що ОСОБА_1 зазначив що є. На підставі цього вони викликали слідчо-оперативну групу, яка по приїзду провела його особистий обшук та виявили паспорт, цигарки з зажигалкою і згорток. Під час допиту останнього працівниками поліції ОСОБА_1 зазначив, що приїхав до Києва, де йому невідомі особи запропонували заробити кошти шляхом перекиду у зону колонії необхідні речі. Тиску на обвинуваченого ОСОБА_1 не було.

Допитаний у судовому засіданні 05.06.2019 року свідок ОСОБА_4 показав, що у другій половині 10.02.2019 року, йому як черговому помічнику начальника установи було повідомлено про те, що ввечері буде спроба перекиду на охоронювану територію. Ним було прийнято рішення виставити засід біля охоронюваної зони. Біля 21 год. 00 хв. з центра с. Мартусівка рухався автомобіль в сторону установи з включеними габаритами. В той час він перебував на сходах при вході на КПП. Після зупинки транспортного засобу біля ділянки № 6 охоронюваній зовнішньої прилеглої території - вхід центральний, з нього вибіг обвинувачений по даному кримінальному провадженню і побіг в бік паркана, до місця перекиду, після чого вони його затримали та запитали чи є у нього заборонені предмети, почувши позитивну відповідь викликали слідчо-оперативну групу. По приїзду слідчо-оперативної групи, в присутності понятих, з лівої кишені куртки було вилучено кристалічну речовину. Зазначив, що при обвинувачений не перекинув через паркан бажане, оскільки був затриманий.

Допитаний у судовому засіданні 05.06.2019 року свідок ОСОБА_2 показав, що 10.02.2019 року приблизно о 21 год. 00 хв. заступив на службу по охороні БВК №119 як начальник чергової варти. По оперативній інформації повідомили що буде перекид у зв`язку з чим влаштували засідку. Побачили за метрів 150-200, що їде транспортний засіб на габаритах та зупинився на дорозі на середині 6 ділянки, після цього вийшов обвинувачений по даному кримінальному провадженню та біг до забороненої зони, по діагоналі від машини, хотів перекинути, замахувався, однак не перекинув, оскільки був затриманий. Затримавши його спитали чи є у нього заборонені предмети, на що він відповів що є. Викликали поліцію. Працівники рази 4 виводили ОСОБА_1 до кімнати вмивання, оскільки йому було погано.

З урахуванням викладених вище показів обвинуваченого та свідків, та з урахуванням досліджених письмових доказів, суд вважає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, доведеною з урахуванням наступного.

Крім показів свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , особистих показів ОСОБА_1 , доказами вини останнього у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України є також наступні докази:

-протокол огляду місця події від 10.02.2019 року, а саме земельної ділянки поблизу входу до Державної установи «Бориспільська виправна колонія №119№, що за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Бориспільська, 1 (т. 1 а.с. 61-62);

-висновок експерта № 11-2/1226 від 27.02.2019 року з ілюстративною таблицею, згідно якого, надані на дослідження кристалічні речовини білого кольору, масою 0, 292 г., 0,128 г. та 0, 414 г. містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено та сильнодіючий лікарський засіб. Надані на дослідження кристалічні речовини білого кольору, масою 0, 293 г., 0,273 г. та 0, 414 г. містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон (фена дон) та сильнодіючий лікарський засіб дифенгідрамін (димедрол) (т. 1 а.с. 70-74);

-постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 27.02.2019 року (т. 1 а.с. 81-82).

На думку суду досліджені судом докази узгоджуються з наданими поясненнями свідків та обвинуваченого, а тому суд приймає їх до уваги та в основу обвинувального вироку.

Підстав для визнання указаних вище доказів недопустимими в порядку ст. 89 КПК України судом не встановлено.

На думку суду, з урахуванням зазначених вище доказів, безпосередньо досліджених в судовому засіданні, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочині, передбаченому ч.2 ст. 307 КК України, доведена стороною обвинувачення повністю.

Так, окрім визнання обвинуваченим своєї вини, - вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, під час судового розгляду даного кримінального провадження, знайшло своє підтвердження.

Крім зазначених вище доказів в судовому засіданні дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого, процесуальні витрати у справі та речові докази.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв.

Покази обвинуваченого в частині факту зберігання та переносу наркотичного засобу з метою збуту у місця позбавлення волі підтверджується особистими показами обвинуваченого та показами свідків. До факту збуту на територію Бориспільської виправної колонії №119 обвинуваченим наркотичного засобу суд відноситься критично та не бере до уваги, як такий що не відповідає дійсності, оскільки інші докази, які зібрані в ході досудового розслідування та досліджені судом свідчать про зворотність. Зміни обвинувачення прокурором з цього приводу не здійснювалось, а тому суд оцінює зібрані докази в цій частині як такі, які не підтверджуються іншими доказами та поясненнями свідків, а тому не бере їх до уваги.

Розгляд кримінального провадження здійснювався судом в межах пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, підстав для цього судом не встановлено.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд визнає, що допитані у справі свідки давали правдиві показання, які відповідають встановленим судом фактичними обставинам кримінального правопорушення та підтверджуються дослідженими у справі письмовими доказами.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належним та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, як умисні дії, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), з метою його збуту у місця позбавлення волі.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

ОСОБА_1 досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров`я населення. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. Зокрема, обвинувачений усвідомлював, що вчинені ним дії є злочинними. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення він прагнув за свої злочинні дії отримати кошти як винагороду.

З огляду на ці обставини суд дійшов до переконання, що ОСОБА_1 повинен бути засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України, а саме за умисні дії, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), з метою його збуту у місця позбавлення волі.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 2 ст. 307 КК України.

Так, санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а тому вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, у відповідності до вимог ст. 12 КК України, є тяжким злочином. Також судом враховується те, що даний злочин є умисним.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 66 КК України, є визнання вини та щире каяття.

Обставиною, що обтяжують відповідальність обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України є рецидив злочину.

Крім того, суд враховує, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 ухилявся від суду та вчинив нові умисні злочини проти власності, за що він був засуджений, однак вирок суду не набрав законної сили.

Так, вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.01.2020 року ОСОБА_1 було визнано винним за ч.2 ст. 186 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 71 КК України, до покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі, за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2020 року за ч.2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки дев`ять місяців.

Також аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 вказує на те, що він на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога за місцем реєстрації не перебуває, однак схильний до вчинення нових злочинів та антигромадської поведінки, що встановлено в ході судового розгляду кримінального провадження.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем. Зважаючи на наявний стан здоров`я та можливість працевлаштуватись, ОСОБА_1 не працює, не має міцних соціальних зв`язків.

Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді реального строку позбавлення волі, оскільки подальше перебування та перевиховання без ізоляції від суспільства, на думку суду, є недоцільним та може призвести до вчинення ним нових злочинів.

До такого висновку, суд приходить також у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 , належних висновків для себе не зробив, та вчинив новий злочин, вина у вчиненні якого, на думку суду, є доведеною без будь-яких сумнівів.

Зазначені обставини також враховуються судом при аналізі даних про особу обвинуваченого, та свідчать про схильність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України, - судом не встановлені, як і не вбачається підстав для застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України.

Також, суд приходить до висновку про необхідність виконання вироку Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2020 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки дев`ять місяців - окремо, оскільки станом на 03.02.2020 року вирок не набрав законної сили.

При цьому суд враховує, що саме даним вироком суду враховано попереднє покарання ОСОБА_1 за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.01.2020 року в порядку ч.1 ст. 71 КК України, до покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

З цього приводу, суд вважає за доцільне обвинуваченому ОСОБА_1 призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 307 КК України, у вигляді шести років позбавлення волі без конфіскації майна, оскільки призначення покарання останньому без ізоляції від суспільства є неможливим, а конфіскація майна потягне надмірний тягар. Крім того, судом встановлено, що останній не має майна на яке може бути накладено стягнення у вигляді конфіскації.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого, на думку суду, є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого, та висновок суду під час провадження, що виховання останнього без ізоляції від суспільства неможливе.

Остаточне ж покарання щодо ОСОБА_1 , в разі набрання законної сили вироком від 17.02.2020 року, може бути вирішено судом за місцем відбування покарання останнього в порядку, передбаченому ст.ст. 537-539 КПК України, а тому ухвалення вироку в даному кримінальному провадженні, на думку суду, не порушує прав та інтересів останнього.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні відсутній.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Крім того, з обвинуваченого, на користь Держави України, слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 1144 гривень 00 копійок.

Запобіжний захід обраний по відношенню до ОСОБА_1 втратив свою чинність, підстав для обрання нового запобіжного заходу судом не встановлено, оскільки останній перебуває в ДУ «Київський слідчий ізолятор» у зв`язку із засудженням Фастівським міськрайонним судом Київської області.

На думку суду до набрання вироку суду законної сили останнього слід тимчасово утримувати в указаній установі.

В строк покарання ОСОБА_1 слід врахувати термін його попереднього ув`язнення в даному кримінальному провадженні в період з 28.02.2019 року по 21.06.2019 року, згідно ч.5 ст. 72 КК України в новій редакції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 03.03.2020 року.

Зарахувати в строк відбування покарання термін перебування останнього під вартою в якості попереднього ув`язнення з 28.02.2019 року по 21.06.2019 року, згідно ч.5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Держави України (рахунок отримувача: UA858999980313030115000010103; отримувач коштів: Борисп. УК/м.Бориспіль/24060300; код отримувача (код за ЄДРПОУ):38007070; банк отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300; назва платежу: за проведення експертизи), - 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 00 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Речові докази, після набрання вироком суду законної сили, а саме: наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон (фенадон) масою 0, 059 грам та сильнодіючий лікарський засіб дифенгідрамін (димедрол) масою 0, 691 грам, які знаходяться в полімерному спецпакеті - знищити.

До вступу вироку суду в законну силу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово залишити в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити сторонам кримінального провадження.

Суддя С.М.Вознюк