Рішення № 88330786, 11.03.2020, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 505/1908/19

Провадження № 2/493/99/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючої-судді Мясківської І.М.,

при секретарі Пінул І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, Прокуратури Одеської області, Головного управління національної поліції в Одеській області, Генеральної прокуратури України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди за незаконне повідомлення про підозру в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12018160180000900,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до Балтського районного суду Одеської області з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, Прокуратури Одеської області, Головного управління національної поліції в Одеській області, Генеральної прокуратури України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди за незаконне повідомлення про підозру в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12018160180000900 в загальній сумі 2 033 549 гривень 40 копійок.

Позивачка свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.07.2018 року їй було повідомлено підозру у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України на підставі непрямих доказів та домислах. До неї безпідставно застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 16.07.2018 року по 12.11.2018 року включно та проводилися експертизи. 14.01.2019 року прокурором Котовської місцевої прокуратури юристом 1 класу Битком Є .О. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12018160180000900 відносно неї, у зв`язку із відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення. На думку представника позивачки, незаконно пред`явлена підозра та примусове проведення двох генетичних експертиз, перебування чотири місяці під домашнім арештом завдали матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 .

Рух справи у суді

Позивачка звернулася до Котовського міськрайонного суду Одеської області з даним позовом 10.06.2019 року.

Враховуючи, що 13.06.2019 року суддею Вергопуло А.К. у даній цивільній справі заявлено самовідвід, а згідно протоколу від 14.06.2019 року автоматизований розподіл справи не відбувся, в.о. голови Котовського міськрайонного суду Одеської області Вергопуло А.К. своїм розпорядженням від 19.06.2019 року вирішив передати дану цивільну справу на розгляд Балтському районному суді Одеської області.

До Балтського районного суду Одеської області дана цивільна справа надійшла 27.06.2019 року.

Провадження у цивільній справі відкрито 08.07.2019 року та призначено підготовче судове засідання.

11.02.2020 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Представник позивачки адвокат Колосович В.В. в судовому засіданні позовні вимоги позивачки підтримав в повному обсязі та пояснив, що ОСОБА_1 протягом 6 місяців перебувала під слідством. У зв`язку з чим матеріальну шкоду, позивачка, як непрацююча особа, вирахувала виходячи з мінімальної заробітної плати з урахуванням коштів витрачених на юридичну допомогу, що в загальному склала 20 967,90 гривень. Що стосується моральної шкоди, то представник позивачки вважає, що позивачці завдано моральної шкоди у зв`язку із безпідставним повідомлення підозри, у статусі підозрюваної позивачка перебувала протягом 4 місяців, крім того підозра позивачки у злочині після викидня на 5 місяці вагітності її дуже травмувало, за участю позички було проведено дві генетичні експертизи.

Представник Державної казначейської служби Курбакова І.А. в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог позивачки та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Крім того, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що вимоги позивачки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки для наявності зобов`язання про відшкодування шкоди відповідно до статей 1167, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу поліції та прокуратури, наявність шкоди, протиправність завданої дії та причинний зв`язок між його діями та школою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивачки.(а.с. 55-60)

Представник прокуратури Одеської області та Генеральної прокуратури України Бровченко В.С. в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог позивачки та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Крім того, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди в сумі понад 2 млн. грн. не узгоджується з нормами п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, крім того, реальність настання моральної шкоди повинно бути доведено належними та допустимими доказами, яких позивачкою у справі не надано. Необґрунтованою є і вимога про стягнення на її користь заробітку, не одержаного нею під час перебування під слідством, оскільки згідно з нормами ст. 4 Закону № 266/94-ВР відшкодуванню підлягає, зокрема заробіток, не одержаного громадянином за час відсторонення від робити (посади) за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях та саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.(а.с. 51-53, 87-92, 96-98)

Представник Головного управління національної поліції в Одеській області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце справи повідомлявся належним чином, однак в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що позивачкою не доведено розмір відшкодування їй моральної шкоди, не надано жодних документально підтверджених доказів, які б доводили спричинення тих чи інших страждань. Крім того, взагалі не вбачається підстав для виникнення у позивачки права на відшкодування їй шкоди, завданої незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.(а.с. 64-71, 74-81)

Фактичні обставини справи

Заслухавши пояснення сторін, свідка, оцінивши докази, що перебувають в матеріалах цивільної справи, судом встановлені наступні фактичні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що 09.07.2018 року о 13.33 годині до Подільського ВП ГУНП в Одеській області надійшло телефонне повідомлення завідуючої дитячим відділенням Подільської міської лікарні Караман Т.М. про те, що нею на підвіконні 3 поверху пологового будинку Подільської міської лікарні виявлено новонароджену дитину жіночої статті важкому стані, яка о 14.10 годні померла.

За вказаним фактом в цей же день СВ Подільського ВП ГУНП в Одеській області внесено відомості до ЄРДР за № 12018160180000900 та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України. Після отримання висновків з розтину трупу дитини, 10.07.2018 року слідчим СВ Подільського ВП прийнято рішення про перекваліфікацію дій невстановленої особи з ч. 3 ст. 135 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України.

З метою встановлення невідомої особи, причетної до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, була проведене низка слідчих (розшукових) та слідчо-оперативних дій, в результаті яких була встановлена можлива причетність ОСОБА_1

14.07.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Підставами для повідомлення ОСОБА_1 про підозру стали: протокол огляду місця події в Подільській міській лікарні від 09.07.2018 року, в ході якого виявлено труп невідомої новонародженої дитини; протоколом огляду трупу невідомої новонародженої дитини, на голові якої виявлено тілесні ушкодження; дані розтину невідомої новонародженої дитини; дані медичного огляду ОСОБА_1 , в ході якого встановлено, що ОСОБА_1 нещодавно пережила вагітність та пологи; покази свідків лікаря-гінеколога ОСОБА_5 та судового експерта ОСОБА_12.; протокол обшуку житла ОСОБА_1 від 14.07.2018 року, в ході якого виявлено речі з плямами бурого кольору; покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які помітили ознаки вагітності у ОСОБА_1 ; пояснення ОСОБА_1 , яка визнала той факт, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину, однак зі її слів завернула її в пакет та викинула на пустирі; протокол огляду пустиря та прилеглої території за участю ОСОБА_1 від 14.07.2018 року, в ході якого жодних ознак мертвих малолітніх дітей, їх решток, пакету та пелюшок, в які загорнуто дитину, не виявлено.

Ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, та покладено натупні процесуальні обов`язки: прибувати до слідчого та суду за першою вимогою, не залишати місце постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду в період часу з 19.00 години до 07.00 години.

Будь-яких інших процесуальних заходів забезпечення кримінального провадження та заходів примусового впливу, які могли б якимось чином обмежити права ОСОБА_1 до неї слідчим, прокурором та судом не застосовувались.

Згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 607 від 28.09.2018 року, проведеної експертами Миколаївського НДКЦ МВС України та № 728 від 24.10.2018 року, проведеної експертами Вінницького НДКС МВС України, біологічне материнство ОСОБА_1 та біологічне батьківство ОСОБА_9 стосовно невідомої новонародженої дитини виключається.

Згідно постанови про закриття кримінального провадження прокурора Котовської місцевої прокуратури юриста 1 класу Битка Є.О. від 14.01.2019 року (а.с. 14-21) кримінальне провадження , внесене до ЄОДР за № 1201816080000900 від 09.07.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України стосовно ОСОБА_1 , закрито у зв`язку із відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення.

Вказана постанова оскаржувалась до слідчого судді, однак в задоволенні скарги захисника позивачки було відмолено ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06.02.2019 року.(а.с. 22)

Допитаний в судовому засіданні свекор позивачки ОСОБА_11 показав, що він разом з дружиною проживає в АДРЕСА_1 в 3-х кімнатній квартирі. Разом з ними в квартирі проживає його син та невістка - позивачка по справі ОСОБА_1 та їхніх двоє неповнолітніх дітей. Відношення між ними склалися добрі. В сім`ї усі працюють, крім його невістки ОСОБА_1 , яка доглядає дітей і веде домашнє господарство. Про вагітність невістки ніхто не знав, включаючи і її чоловіка, тобто його сина. Про викидень уся сім`я дізналася від працівників поліції. Викидень у його невістки ОСОБА_1 стався, коли вона пішла до своєї матері. Його невістка ОСОБА_1 не змогла пояснити чому приховувала вагітність не тільки від них, а і від свого чоловіка.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Стаття 3, 4 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачають, що громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, однак з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Відповідно до п.п. 4,6 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року зі змінами, передбачає, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч. 2 п. 5 вищезазначеної Постанови суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, надавши докази відповідно до вимог статей 76-80 ЦПК України, а з урахування положень ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, саме на позивачку покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою у деліктних правовідносинах.

В ході судового розгляду встановлено, що дійсно на підставі постанови про закриття кримінального провадження прокурора Котовської місцевої прокуратури юриста 1 класу Битка Є.О. від 14.01.2019 року (а.с. 14-21) кримінальне провадження , внесене до ЄОДР за № 1201816080000900 від 09.07.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України стосовно ОСОБА_1 , закрито у зв`язку із відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення.

Однак, із поданих позивачкою до суду доказів, судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог, оскільки матеріальна шкода відшкодовується за умови, що дії заподіювача шкоди були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а як вбачається із матеріалів справи та пояснень представника позивачки - ОСОБА_1 не працювала як до початку так і під час досудового розслідування, вона не була позбавлена можливості працювати, навіть перебуваю під домашнім арештом, так як обов`язок перебувати за місце постійного проживання поширювався тільки на період часу з 19..00 години до 07.00 години, до того ж вона не відсторонювалася від посади, не відбувала кримінальне покарання або виправні роботи як адміністративне стягнення,

Що стосується позовної вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що позивачка жодного разу не з`явилася до суду для дачі пояснень безпосередньо у судовому засіданні, представник позивачки адвокат Колосович В.В. жодним чином не навів, в чому проявляється незаконність повідомлення про підозру в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12018160180000900 і які саме незаконні дії слідчого та/або прокурора завдали моральної втрати позивачки ОСОБА_1 , призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків, вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а також не вставлено які страждання, заподіяні ОСОБА_1 внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, Прокуратури Одеської області, Головного управління національної поліції в Одеській області, Генеральної прокуратури України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди за незаконне повідомлення про підозру в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12018160180000900 є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 77, 78, 81, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, Прокуратури Одеської області, Головного управління національної поліції в Одеській області, Генеральної прокуратури України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди за незаконне повідомлення про підозру в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12018160180000900 - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 20.03.2020 року.

СУДДЯ