Рішення № 88330265, 19.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2020 року м. Київ № 640/18217/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., з участю секретаря судового засідання Кузьмич М.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 255 від 30.12.2016 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Проте, в порушення пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, жодної перевірки позивача контролюючий орган не проводив, акта про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, не складав.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що посадові особи контролюючого органу при винесенні оскаржуваного рішення діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а наказ є обґрунтованим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/18217/19 та призначено судове засідання у справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

У судовому засіданні 11.11.2019 судом поставлено на обговорення питання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. Уповноважені представники сторін проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували та через канцелярію суду заявили письмові клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Приймаючи до уваги подані уповноваженими представниками сторін клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, ураховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Протокольною ухвалою суду від 11.11.2019 було постановлено здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 30.12.2015 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 14-15).

Як зазначає позивач у позовній заяві, на початку квітня 2019 року потенційний контрагент повідомив ФОП ОСОБА_1 , що її виключено з реєстру платників єдиного податку.

14 квітня 2019 року фізична особа-підприємець звернулася до Головного управління ДФС у м. Києві із заявою (вх. №Л/68851/ФОП) щодо її виключення із реєстру платників єдиного податку.

Листом від 24.04.2019 № 54771/Л/26-15-13-14-15 Головним управлінням ДФС у м. Києві повідомлено, що відповідно до даних інтегрованих карток платника податків на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у ФОП ОСОБА_1 наявний податковий борг по єдиному податку, а саме: 01.07.2016 - 275,60 грн., 01.08.2016 - 275,60 грн., 01.09.2016 - 275,60 грн., 01.10.2016 - 551,20 грн., 01.11.2016 - 275,16 грн., 01.12.2016 - 551,20 грн. Заборгованість по єдиному податку виникла у зв`язку з несплатою авансових платежів по єдиному податку за червень, вересень, листопад, грудень 2016 року.

У зв`язку з наявністю податкового боргу по єдиному податку на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві, керуючись п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України прийнято рішення № 255 від 30.12.2016 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2017 (а.с.9-10).

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДПС у м. Києві 30.12.2016 на підставі пункту 299.11 Податкового кодексу України було проведено перевірку щодо порушення платником єдиного податку умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

Перевіркою встановлено наявність у ФОП ОСОБА_2 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (абз.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст. 298, абз. 3 п. 299.10. ст.299 ПК України).

За результатами перевірки складено акт № 15366/26-58-13-02-12 від 30.12.2016, з якого судом установлено, що станом на 01.07.2016 у позивача наявний борг в сумі 275,60 грн., станом на 01.08.2016 у позивача наявний борг в сумі 275,60 грн., станом на 01.09.2016 у позивача наявний борг в сумі 275,60 грн., станом на 01.10.2016 у позивача наявний борг в сумі 551,20 грн., станом на 01.11.2016 у позивача наявний борг в сумі 275,16 грн., станом на 01.12.2016 у позивача наявний борг в сумі 551,20 грн.

На підставі акта перевірки № 15366/26-58-13-02-12 від 30.12.2016 ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 01.01.2016, яким позивачу відповідно до абз. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, а саме, несплати протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому цим Кодексом, податкового боргу, що виник у платника єдиного податку, анульовано свідоцтво платника єдиного податку.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного рішення позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України 291.3. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Згідно з пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

В силу приписів пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно із пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Так, згідно з підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Пунктом 299.11 ст.299 Податкового кодексу України вcтановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №813/1465/17 та від 15.05.2018 у справі № 813/676/17.

Судом з`ясовано, що контролюючим органом на підставі статті 299.11 Податкового кодексу України було проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 .

Поряд з цим, суд зауважує, що в акті перевірки не зазначено, який вид перевірки здійснював відповідач.

У судовому засіданні, що на запитання суду відповідач не зміг суду пояснити, який саме вид перевірки здійснювався контролюючим органом.

Разом з тим, за наслідками проведення правового аналізу наведених вище норм Податкового кодексу України Верховний Суд при розгляді аналогічних та схожих адміністративних справ дійшов висновку, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17).

В аспекті наведеного, суд зазначає, що відповідно до п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

При цьому, пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Приписами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, аналізуючи наведені вище норми Податкового кодексу України суд зауважує, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки у посадових осіб виникає за умови належного повідомлення платника податків та надіслання до початку перевірки платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Вказане також узгоджується з правом платника податків бути присутнім під час проведення перевірок та надання пояснень з питань, що виникають під час таких перевірок, що передбачено положеннями п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України, та обов`язком платника податків надати посадовим особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Жодних доказів про надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу про проведення перевірки, а також жодних пояснень відповідач суду не надав.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивач не був обізнаний про те, що стосовно нього здійснюватиметься перевірка; податковим органом не приймалося оформленого наказом рішення про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки позивача й, відповідно, копія такого наказу та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки позивачу вручені (надіслані) не були.

Суд акцентує увагу на тому, що сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє орган державної податкової служби можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення, рішення, вимоги).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що контролюючий орган, розпочавши проведення перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 діяв не в порядку та не у спосіб, встановлений податковим законодавством України.

Відтак, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, з огляду на що прийняте на його підставі рішення про виключення позивача з реєстру платників податків не може бути визнано правомірним.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.

Тобто, податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 340,00 грн.

Натомість, за позивачем станом на 01.10.2016 та 01.12.2016 згідно з інтегрованою карткою платника податку обліковувалася заборгованість, яка перевищує 340,00 грн., а відтак, в силу положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, відповідач зобов`язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України, чого зроблено ним не було.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення № 255 від 30.12.2016 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, діяв всупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, з порушенням передбаченої законом процедури, а тому зазначене рішення контролюючого органу є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 20.09.2019 № 239, оригінал якої наявний в матеріалах справи (а.с. 4).

Ураховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 255 від 30.12.2016 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2017.

3. Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код: 39439980, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась