Рішення № 88329938, 19.03.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/179/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа Чернівецька митниця ДФС, про визнання дій протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (далі - позивач), просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горюка Валентина Івановича від 21.01.2020 року по ВП № 59253011 про скасування процесуального документа.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що приймаючи постанову про скасування процесуального документу, відповідач керувався абзацом 4 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами 2 та 3 цієї частини. Вважає, що вказана правова норма не підлягає до застосування у подібній ситуації, а тому постанову від 21.01.2020 року по ВП № 59253011 про скасування процесуального документа необхідно визнати протиправною та скасувати.

Вважаючи постанову про скасування процесуального документу (ВП № 59253011) від 21.01.2020 року протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 28.02.2020 року відповідачу у разі заперечення проти позову запропоновано надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам, встановленим частиною другою та частиною четвертою статті 162 КАС України.

Вказану ухвалу та адміністративний позов з додатками відповідач отримав особисто в суді 02.03.2020 року. Однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

13.03.2020 року до суду надійшло письмове пояснення третьої особи, в якому зазначено, що заперечує проти позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі, вважає її безпідставною, необґрунтованою, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, наданих письмових пояснень, просили суд задовольнити позовні вимоги, розглядати у порядку письмового провадження.

Відповідач не з`явився в судове засідання, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, проте надав клопотання про розгляд справи без його участі, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ст. 268 КАС України справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з`ясування обставин справи зобов`язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог.

Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Дослідивши наявні матеріали, письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 . (а. с. 26).

05.10.2018 року Чернівецькою митницею ДФС винесено постанову №1383/40800/18, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 1816059,39 грн. (а. с. 85).

20.11.2018 року рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці справа №725/5700/18 (провадження 3 2-а/725/206/18) визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Чернівецької митниці ДФС Жижияна Івана Євгеновича від 05 жовтня 2018 року у справі про порушення митних правил № 383/40800/18 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та накладення на неї адміністративного штрафу. (а. с. 62-64).

28.12.2018 року Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду справа №725/5700/18 апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України задоволено. Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 20 листопада 2018 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправної та скасування постанови у справі про порушення митних правил - відмовлено. (а. с. 65-68).

07.06.2019 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Горюком В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 59253011) з виконання постанови № 1383/40800/18 від 05.10.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1816059,39 грн. (а. с. 8, 81).

07.06.2019 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Горюком В.І. винесена постанова про арешт майна боржника (ВП № 59253011), якою накладено арешт на усе нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а. с. 74 зворотній бік).

09.07.2019 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Горюком В.І. винесена постанова про арешт коштів боржника (ВП № 59253011), якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржника ОСОБА_1 (а. с. 77).

23.08.2019 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Горюком В.І. винесена постанова про стягнення виконавчого збору (ВП № 59253011) з ОСОБА_1 в розмірі 181605,94 грн. (а. с. 79 зворотній бік.).

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці 06.12.2019 року справа №725/6141/19 (номер провадження 2-а/725/294/19) скасовано постанову Чернівецької митниці ДФС від 05.10.2018 року про порушення митних правил № 1383/40800/18, якою ОСОБА_1 визнано винною за ст. 485 МК України, закривши провадження по справі. (а. с. 9-11, 59-60).

Із змісту вказаного рішення видно, що рішення набрало законної сили 17.12.2019 року.

20.12.2019 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Горюком В.І. винесена постанова про зняття арешту з коштів (ВП № 59253011), якою знято арешт з розрахункових рахунків на які було накладено арешт згідно постанови про арешт коштів боржника № 59253011 від 09.07.2019.

Із змісту вказаної постанови видно, що 19.12.2019 року на адресу Відділу надійшло рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці № 725/6141/19 від 06.12.2019, яким постанову Чернівецької митниці ДФС № 1383/4080018 від 05.10.2018 року - скасовано. У зв`язку з чим відповідачем вирішено зняти арешт з розрахункових рахунків на які було накладено арешт згідно постанови про арешт коштів боржника № 59253011 від 09.07.2019. (а. с. 14, 55).

20.12.2019 року державним виконавцем Другого відділу ДВС міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Горюком В.І. винесена постанова про зняття арешту з майна (ВП №59253011), якою знято арешт з усього рухомого та нерухового майна, що належить ОСОБА_1 .

Із змісту вказаної постанови видно, що 19.12.2019 року на адресу Відділу надійшло рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці № 725/6141/19 від 06.12.2019, яким постанову Чернівецької митниці ДФС № 1383/4080018 від 05.10.2018 року - скасовано. У зв`язку з чим державним виконавцем вирішено зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна. (а. с. 56).

19.12.2019 року представником ОСОБА_1 адвокатом Кучерявою Н.М. подано заяву про закриття ВП № 59253011 на адресу Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, яка зареєстрована за вх. № 18008 від 19.12.19. До вказаної заяви додано рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08.12.2019 року, яке набрало законної сили 17.12.2019 року, яким скасована постанова ДМС від 05.10.2018 року. На вказаній заяві значиться резолюція Горюк В.І. до розгляду 20.12.2019

20.12.2019 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Горюком В.І. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (ВП №59253011), якою виконавче провадження з примусового виконання постанови Чернівецької митниці ДФС № 1383/4080018 від 05.10.2018 року закінчено.

Із змісту вказаної постанови видно, що 19.12.2019 року на адресу Відділу надійшло рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці № 725/6141/19 від 06.12.2019, яким постанову Чернівецької митниці ДФС № 1383/4080018 від 05.10.2018 року - скасовано. У зв`язку з чим державний виконавець Горюк В.І. вирішив виконавче провадження з примусового виконання постанови Чернівецької митниці ДФС № 1383/4080018 від 05.10.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 , штрафу в розмірі 1816059,39 грн., закінчити. Крім того, припинив чинність арешту майна боржника, скасував інші заходи примусового виконання рішення. Копію постанови направити сторонам та органу чи посадовій особі, що видав виконавчий документ. Передбачено порядок оскарження. (а. с. 13, 54 зворотній бік).

21.01.2020 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горюком В.І. винесено постанову про скасування процесуального документу (ВП № 59253011), якою скановано документ «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 20.12.2019 року, що видав Горюк В.І. (не діє) при примусовому виконані постанова № 1383/40800/18 виданий 05.10.2018.

Із змісту вказаної постанови видно, що 19.12.2019 року представником ОСОБА_1 , надано рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці № 725/6141/19 з відміткою про набрання рішенням законної сили 17.12.2019 року, однак на вищезазначене рішення Чернівецькою митницею ДФС 24.12.2019 року було подано апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою від 11 січня 2020 року № 725/6141/19 Сьомий апеляційний адміністративний суд відкрив провадження. Отже рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці № 725/6141/19 не набрало законної сили, у зв`язку з чим відповідачем, керуючись абзацом 4 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», вирішено скасувати документ Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 20.12.2019 року, що видав Горюк В.І. (не діє) при примусовому виконані постанова № 1383/40800/18 виданий 05.10.2018. (а. с. 16, 49).

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2020 року відкрито апеляційне провадження, справа № 725/6141/19.

Із змісту вказаної ухвали видно, що з матеріалів справи вбачається, що повний текст оскаржуваного рішення виготовлено 06 грудня 2019 року та лише 16 грудня 2019 року направлено сторонам для відома та виконання. При цьому апеляційна скарга подана відповідачем 24 грудня 2019 року, тобто в межах строку звернення визначеного КАС України. (а. с. 53).

28.01.2020 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Чернівецької митниці ДФС задоволено повністю. Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 06 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника митниці - Жижияна І.Є., Чернівецької митниці ДФС, третя особа другий відділ ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, скасовано.

Прийнято постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до заступника начальника митниці - Жижияна І.Є., Чернівецької митниці ДФС, третя особа другий відділ ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовлено. (а. с. 50-52).

28.01.2020 року виконувач обов`язків начальника митниці листом № 7.2-08-7.2-20-04/1-6/561 на адресу Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області направив для виконання постанову у справі про ПМП № 1383/40800/18 на 4 арк., для примусового виконання, яку зареєстровано відповідачем 06.02.2020 року з резолюцією Горюк В. І. до виконання. (а.с. 84).

Судом встановлено, що станом на 21.01.2020 року в провадженні Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а також у державного виконавця Горюка В.І., не перебувало в провадженні, а також на виконанні постанова про примусове виконання ПМП № 1383/40800/18 від 05.10.2018 року щодо стягнення штрафу з ОСОБА_1 , оскільки вказана постанова надійшла на адресу відділу тільки 06.02.2020 року.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Статтею 40 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Статтею 74 Закону № 1404-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням обставин справи, дослідженням оскаржуваного рішення, а також аналізу ст. 74 Закону № 1404-VIII судом встановлено, що вказаною статтею не передбачено повноваження державного виконавця щодо скасування своїм рішення постанови державного виконавця.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також Європейський суд з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії" зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд приходить до висновку, що державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горюк В.І., прийняв оскаржуване рішення без додержання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, всупереч вимогам пункту ч. 1 ст. 40, ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", що вказує на прийняття протиправного рішення.

З аналізу зазначених норм закону вбачається, що державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горюк В.І. не мав відповідних повноважень визначених Законом на прийняття оскаржуваної постанови, оскільки за своєю суттю не виправляв граматичні чи арифметичні помилки, а фактично поновлював виконавче провадження.

Враховуючи наведене, з урахуванням вимог ст. 40 Закону № 1404-VIII, суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горюка Валентина Івановича від 21.01.2020 року по ВП № 59253011 про скасування процесуального документа.

Крім того, під час судового розгляду судом встановлено, що 06.12.2019 року рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці справа № 725/6141/19 (номер провадження 2-а/725/294/19) скасовано постанову Чернівецької митниці ДФС від 05.10.2018 року порушення митних правил № 1383/40800/18, якою ОСОБА_1 визнано винною за ст. 485 МК України, закривши провадження по справі. (а. с. 9-11, 59-60).

20.12.2019 року відповідачем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (ВП № 59253011), якою виконавче провадження з примусового виконання постанови № 1383/40800/18 виданий 05.10.2018 закінчено. (а. с. 13, 54 зворотній бік).

11.01.2020 року Сьомий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернівецької митниці ДФС на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 06 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника митниці - Жижияна І.Є., Чернівецької митниці ДФС, третя особа другий відділ ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

28.01.2020 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Чернівецької митниці ДФС задоволено повністю. Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 06 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника митниці - Жижияна І.Є., Чернівецької митниці ДФС, третя особа другий відділ ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності скасовано.

Прийнято постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до заступника начальника митниці - Жижияна І.Є., Чернівецької митниці ДФС, третя особа другий відділ ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовлено.

Судом встановлено, що станом на 20.12.2019 року, державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горюк В.І. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 59253011), рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці справа № 725/6141/19 (номер провадження 2-а/725/294/19), яким скасовано постанову Чернівецької митниці ДФС від 05.10.2018 року порушення митних правил № 1383/40800/18 законної сили не набрало.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горюк В.І. виносячи постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 59253011) від 20.12.2019 року діяв в супереч п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, оскільки не дочекався строків набрання законної сили рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці справа № 725/6141/19 (номер провадження 2-а/725/294/19) від 06.12.2019 року.

Суд звертає увагу, що у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Однак, в матеріалах справи відсутні належні, допустимих, достовірних, достатніх доказів, як визначено ст. ст. 72-77 КАС України про те, що державним виконавцем здійснювалися заходи щодо з`ясування позиції Чернівецької митниці ДФС щодо подання останньою апеляційної скарги на рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці справа № 725/6141/19 (номер провадження 2-а/725/294/19) від 06.12.2019 року .

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги докази наявні в матеріалах справи, з метою захисту прав, свобод, інтересів суб`єкта у сфері публічно -правових відносин у даному випадку третьої особи - стягувача Чернівецької митниці ДФС від порушень з боку суб`єктів владних повноважень - Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - державного виконавця Горюк В.І., а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про необхідність скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці ГТУ юстиції в Чернівецькій області Горюка В.І. про закінчення виконавчого провадження (ВП № 59253011) від 20.12.2019 року, як таку, що прийнята протиправно.

Частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо винесення оскаржуваних постанов, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1609998818.1 від 10.02.2020 року. (а. с. 1).

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 840,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 129 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горюка Валентина Івановича від 21.01.2020 року по ВП № 59253011 про скасування процесуального документа.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Горюка Валентина Івановича від 20.12.2019 року по ВП №59253011 про закінчення виконавчого провадження.

4. Стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Статтею 255 КАС України визначено порядок набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статей 287, 293, 295 КАС України визначено порядок оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку повністю або частково.

Рішення прийнято з урахуванням перебування судді у відпустці та вихідних днів.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (58023, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Руська,, 183, код ЄДРПОУ 41659896).

Третя особа: Чернівецька митниця ДФС (58000, м. Чернівці, вул. Руська, 248-м, код ЄДРПОУ 43332555).

Суддя П.Д. Дембіцький