Рішення № 88329916, 18.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2020 року м. Київ № 826/14173/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Президент - Готель" доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0094411209 від 25.10.2017р. ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Президент-Готель» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило: скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.10.2017р. № 0094411209 про зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Президент-Готель» сплатити 43076,95 грн. штрафу за затримку сплати земельного податку з юридичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки прострочення сплати земельного податку з юридичних осіб виникла з незалежних від позивача підстав, а саме у зв`язку з несанкціонованим поширенням шкідливого програмного забезпечення (комп`ютерного вірусу), що призвело до зупинення фінансово-господарської діяльності позивача, а відтак, на думку позивача, підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Власенкової О.О. від 09.11.2017р. відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 30.05.2018р. № 871 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" адміністративна справа № 826/14173/17 передана на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 826/14173/17 розподілено на суддю Добрянську Я.І.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянської Я.І. від 07.06.2018р. справу прийнято до провадження та доведено до відома сторін, що справа буде розглядатися суддею Добрянською Я.І. за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.06.2017р. позивач звернувся із заявою до МВС України за № 63/11-13/01 про кримінальне правопорушення в якій просив відкрити кримінальне провадження за фактом неправомірного втручання 27.04.2017р. в комп`ютерну мережу позивача.

18.07.2017р. позивачем сплачено земельний податок з юридичних осіб при граничному терміні сплати 30.06.2017р., тобто із затримкою 18 днів, що не заперечується сторонами.

31.07.2017р. позивач направив на адресу відповідача лист про несвоєчасність сплати земельного податку в якому просив не застосовувати до нього штрафні санкції, оскільки прострочення сплати відбулось через поважну причину. (а.с. 16)

В подальшому, відповідачем проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати земельного податку Приватним акціонерним товариством «Президент-Готель» за період з 30.06.2017р. по 05.10.2017р.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 05.10.2017р. № 9662/26-15-12-09-19/30058128 у висновках якого зазначено, що позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов`язання з плати за землю з юридичних осіб, (граничний термін сплати 30.06.2017р., а фактично сплачено 18.07.2017р., тобто 18 днів прострочення), чим порушено вимоги п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

Позивач вважаючи висновки викладені в акті перевірки протиправним направив на адресу відповідача заперечення. (а.с. 18)

Однак, листом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.10.2017р. № 33415/10/26-15-12-09-18 висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення позивача без задоволення. (а.с. 19-20)

На підставі висновків вищезазначеного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.10.2017р. № 0094411209, яким за порушення п. 287.3 ст. 287 ПК України, а саме порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб (18 днів) до позивача застосовано штраф у розмірі 43076,95 грн. (а.с. 21)

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

В силу приписів підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом 76.1 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Водночас, порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.1 ст. 76 ПК України).

Згідно пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 п.287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено земельний податок з юридичних осіб 18.07.2017р., при граничному терміні сплати 30.06.2017р., тобто із затримкою 18 днів, що не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 44, 45 підрозділу 10 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, штрафні санкції, передбачені абзацом другим пункту 126.1 статті 126 цього Кодексу, не застосовуються до узгоджених сум грошових зобов`язань із граничним строком сплати 30 червня 2017 року.

Тимчасово, до 31 грудня 2017 року:

у разі втрати та/або пошкодження інформації (у тому числі інформації, що міститься у базах даних обліку платника податків) внаслідок несанкціонованого втручання в роботу комп`ютерних мереж платника податків та за наявності документів, що підтверджують зазначені події, платник податків протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо незастосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових та акцизних накладних внаслідок несанкціонованого втручання в роботу комп`ютерних мереж платників податків" зобов`язаний письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності;

платник податків зобов`язаний відновити втрачену та/або пошкоджену інформацію, визначену абзацом другим цього пункту;

у разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим пунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться контролюючим органом до дати відновлення такої інформації, але не пізніше 31 грудня 2017 року.

Таким чином, вказаною вище нормою визначений обов`язок платника податків за наявності документів, що підтверджують несанкціоноване втручання в роботу компютерних мереж платників податків, письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому Кодексом для подання податкової звітності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом від 31.07.2017р. повідомив відповідача про несвоєчасність сплати земельного податку в якому просив не застосовувати до нього штрафні санкції, оскільки прострочення сплати відбулось через поважну причину та додав заяву з якою він звернувся 27.06.2017р. до МВС України за № 63/11-13/01 про кримінальне правопорушення в якій просив відкрити кримінальне провадження за фактом неправомірного втручання 27.04.2017р. в комп`ютерну мережу позивача.

Однак, суд зазначає, що така заява не може слугувати доказом на підтвердження факту несанкціонованого втручання в роботу комп`ютерних мереж платника податків, оскільки підтверджує лише факт звернення з такою заявою.

Станом на момент винесення цього рішення додаткових доказів на підтвердження факту несанкціонованого втручання в роботу комп`ютерних мереж позивача до суду не надано.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивач не виконав обов`язку, визначеного пунктом 45 підрозділу 10 Прикінцевих положень ПК України: не повідомив контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, про несанкціоноване втручання в роботу компютерних мереж платника податків та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту у разі втрати та/або пошкодження інформації внаслідок несанкціонованого втручання в роботу його компютерних мереж, що мало наслідком неможливість своєчасної сплати податку на землю.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що податковий орган діяв у спосіб та у межах чинного законодавства. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, з огляду на що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Також, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Президент-Готель» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська