Ухвала суду № 88329901, 19.03.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Черкаси

19 березня 2020 року Справа № 580/871/20

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву Приватного підприємства “Міськбуд-Плюс” в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства “Міськбуд-Плюс” до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство “Міськбуд-Плюс” (далі - позивач) з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 172 від 18.02.2020р. «Про скасування рішення виконавчого комітету від 07.04.2016 №393 «Про затвердження детального плану території між вулицями Дахнівська, Соснівська (Мініна і Пожарського) та автодороги Н-16 в місті Черкаси».

18.03.2020р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19.03.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову в якій просить:

- забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 172 від 18.02.2020р. «Про скасування рішення виконавчого комітету від 07.04.2016 №393 «Про затвердження детального плану території між вулицями Дахнівська, Соснівська (Мініна і Пожарського) та автодороги Н-16 в місті Черкаси».

Представник позивача, в обгрунтування заяви про забезпечення позову, зазначає, що є орендарем земельної ділянки площею 5,3731 га, розташованої по АДРЕСА_1 . Менделєєва, 4. Звернув увагу, що оскаржуваним рішенням скасовано рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 07.04.2016 №393 «Про затвердження детального плану території між вулицями Дахнівська, Соснівська (Мініна і Пожарського) та автодороги Н-16 в місті Черкаси», яким передбачається розміщення на земельній ділянці по вул. Менделєєва, 4 в м. Черкаси рекреаційних закладів під готельний комплекс з максимальною кількістю три поверхи. Представник позивача вказав, що позивача на даний час позбавлено права подати заяву на отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки в АДРЕСА_2 . Черкасах по вул. Менделєєва, 4, що призводить до грубого порушення прав позивача як землекористувача земельної ділянки та позбавлення права користуватися всіма правомочностями передбаченими ст. 95 ЗК України, в зв`язку з чим просив зупинити дію рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 172 від 18.02.2020р.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018р. у справі 826/9263/17, ці підстави є оціночними. Тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018р. у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

З огляду на приписи статті 151 КАС України, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008р. “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України”, під час розгляду адміністративних справ, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В силу ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

При розгляді даної заяви, судом встановлено відсутність мотивів та підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, та позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, за наслідками розгляду даної справи.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник не навів достатньо підстав в обґрунтування наявності очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, а з мотивів та підстав заяви судом не вбачається очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Суд зазначає, що питання правомірності прийняття спірного рішення слугує предметом розгляду даної справи, за наслідками розгляду якої судом буде надано правову оцінку правомірності його прийняття в судовому рішенні.

Таким чином, зазначена заява є необґрунтованою та передчасною, так як, у разі задоволення заяви про забезпечення позову, з підстав вказаних позивачем, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Суд не вправі вживати такі заходи забезпечення адміністративного позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 150-154, 241, 242, 243, 256, 294 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного підприємства “Міськбуд-Плюс” про забезпечення позову в адміністративній справі №580/871/20 – відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.

Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко