Рішення № 88329502, 11.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

11 березня 2020 р. справа № 520/11926/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

представника позивача - Єремченко О.М.,

представник відповідача - Лобойки С.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Лан" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування припису, стягнення судовий збору,-

встановив:

Позов прийнято до розгляду ухвалою від 25.11.2019 року.

Судові засідання у підготовчому провадженні призначались на 18.12.2019р., 22.01.2020р., 06.02.2020р., 20.02.2020р., 24.02.2020р.

У перелічених засіданнях представники учасників справи надали пояснення про те, що правові позиції сторін (як вимоги позову, так і заперечення проти позову) сформульовані остаточно, усі доводи наведені, а докази подані.

Тому 24.02.2020 року судом була постановлена усна ухвала із занесенням про протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті на 11.03.2020р.

Так, позивач, Селянське (фермерське) господарство «Лан» (далі за текстом – заявник, Господарство) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо проведення планової перевірки селянського фермерського господарства «Лан» та складання акту перевірки №713/11-2/03-06; 2) визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції у Харківській області № 200/03-13 від 28.10.2019 року.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що адміністративний орган порушив право суб`єкта господарювання на одержання акту перевірки, останній аркуш акту перевірки містить розбіжності у двох екземплярах, перевіряючи не прибули до Господарства в останній день перевірки та склали акту за відсутністю представників Господарства, не надавши позивачу право підписати акт перевірки із зауваженнями, розділ сьомий акту перевірки заповнили власноручно замість керівника Господарства. З викладеними в приписі порушеннями не згодні.

Відповідач, Державна екологічна інспекція у Харківській області (далі за текстом – адміністративний орган, владний суб`єкт, Інспекція) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що перевірка була призначена правомірно, проведена з дотриманням процедури. Інспекція діяла в межах та в спосіб визначений чинним законодавством. Наполягав, що спірний припис складається з 21 пункту, однак в обґрунтування їх незаконності позивач не надає ані доказів, ані письмових пояснень, що в свою чергу позбавляє можливості Інспекції надати належне обґрунтування кожного пункту припису.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов визначену законодавством процедуру державної реєстрації, унаслідок чого набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань під кодом – 22668709.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Артільної сільської ради народних депутатів від 10.11.1992р. №20 гр. ОСОБА_1 із земель запасу сільської ради в районі селища Григоросово для ведення фермерського господарства було виділено земельну ділянку площею 48,73га, у тому числі – ставок площею 2,30 га, госпдвір площею 0,70га.

У подальшому із посиланням на рішення виконавчого комітету Артільної сільської ради народних депутатів від 10.11.1992р. №20 відносно землекористувача – ОСОБА_1 було складено Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-20-00-008578.

23.05.2016р. Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації заявникові було видано дозвіл №6320684510-2423 від 23.05.2016р. із необмеженим строком дії на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на котел КЧМ (труба).

24.05.2016р. Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації заявникові було видано дозвіл №6323987501-2425 від 24.05.2016р. із необмеженим строком дії на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на тік, машино-тракторний парк зі складом паливно-мастильних матеріалів в с.Чернігівське Лозівського району Харківської області.

Зі змісту обґрунтувань вбачається, що цей дозвіл охоплює вирощування 13500т. зернових, використання 4100т. дизельного пального, використання 50кг. електродів, використання 160 кг скрапленого пропан-бутану, використання для опалення приміщень 3т. відходів деревини, експлуатацію ЗАВ-20, експлуатацію 5 зерносховищ в с.Чернігівське Лозівського району Харківської області із двома осьовими вентиляторами, експлуатацію 2 зерносховищ в с.Надеждине, експлуатацію гаражних боксів, експлуатацію ремонтного боксу, експлуатацію зварювального посту, експлуатацію кузні, експлуатацію складу паливно-мастильних матеріалів із двома цистернами об`ємом 60,00 м.3 кожна, експлуатацію розподільної колонки для заправки техніки, експлуатацію двох котлів типу КЧМ.

24.04.2019р. заявнику Державним агентством водних ресурсів України було видано дозвіл на спеціальне водокористування №680/ХР/49д-19 на свердловини за №№ 2 і 3 в с.Чернігівське Лозівського району Харківської області та на свердловину №4 в с.Григоросове Лозівського району Харківської області.

Листом від 03.07.2019р. №4.2/8032 ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області погодило матеріали паспортизації та інвентаризації промислових відходів, які утворюються на території С(Ф)Г «Лан», тобто заявника у даній справі.

10.10.2019р. Інспекцією було видано наказ №713/11-02 про призначення плановий заходу державного нагляду (контролю) у формі планової перевірки з питання додержання заявником вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Заявник цього наказу до суду або адміністративного органу вищого рівня не оскаржував.

З 15.10.2019р. по 28.10.2019р. владним суб`єктом, Інспекцією відносно заявника було проведено плановий захід державного нагляду (контролю) у формі планової перевірки з питання додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Предметом цієї перевірки були охоплені питання: охорони атмосферного повітря, охорони вод і відтворення водних ресурсів, охорони земель, охорони лісів, охорони водних живих ресурсів, охорони зоологічних колекцій, охорони надр, поводження із відходами, охорону природно-заповідного фонду.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 28.10.2019р. №713/11-02/03-06 (далі за текстом - Акт).

У тексті Акту викладені судження Інспекції про вчинення Господарством низки правопорушень актів природоохоронного законодавства, а саме: 1) ст.3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» за рахунок використання Господартвом 2 ємностей для зберігання пального (об`ємом 60,00 м3 кожна) за відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля; 2) ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» за рахунок використання сушильної установки для зернових, саморобного твердопаливного котла, складу зберігання автотранспорту та сільськогосподарської продукції, твердопаливної печі за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; 3) п.п.2.2.3 розділу ІІ Правил №52 за рахунок не розроблення та не затвердження інструкції з експлуатації газоочистної установки ЦОЛ-6; 4) п.п.2.2.5 Розділу ІІ Правил №52 за рахунок не розроблення паспорту на установку очистки газу; 5) абз.10 ч.1 ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» за рахунок не здійснення контролю за експлуатацією споруд, устаткування, апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин; 6) п.п.2.2.10 розділу ІІ Порядку №52 за рахунок не складання актів перевірок технічного стану установки очистки газу на джерелі викиду (утворення); 7) абз.7 ч.1 ст.10, ст.29 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» за рахунок нездійснення виробничого контролю ефективності роботи газоочисної установки; 8) ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст.10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» за рахунок не забезпечення здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел; 9) ст.44 Водного кодексу України за рахунок неведення обліку забору та використання води із свердловин за №№ 2 і 3 в с.Чернігівське Лозівського району Харківської області, свердловини №4 в с.Григоросове Лозівського району Харківської області, ставку в с.Григоросове Лозівського району Харківської області; 10) ч.2 ст.25 Водного кодексу України за рахунок неподання звітів про водокористування за формою №2ТП-водогосп (річна); 11) п.6 ч.1 ст.44 Водного кодексу України за рахунок розливу нафтопродуктів у зоні санітарної охорони свердловими №3 в с.Чернігівське Лозівського району Харківської області та за рахунок відсутності зон санітарної охорони свердловин за №№ 2 і 3 в с.Чернігівське Лозівського району Харківської області; 12) п.7 ч.1 ст.44 Водного кодексу України за рахунок нездійснення за допомогою вимірювальної техніки обліку забору і використання води; 13) ст.11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за рахунок невстановлення зони санітарної охорони свердловини №4 в с.Григоросове Лозівського району Харківської області; 14) ст.11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за рахунок ненадання до перевірки документів про речове право на земельну ділянку під свердловиною №4 в с.Григоросове Лозівського району Харківської області; 15) ст.17 Закону України «Про відходи» за рахунок неведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів (тверді побутові відходи, відпрацьоване масло, дрібний брухт чорних металів, зіпсовані залишки текстильних матеріалів, зіпсовані залишки фільтрувальних матеріалів, зіпсовані залишки обтиральних матеріалів, акумулятори некондиційні, зіпсовані свинцові батареї, люмінесцентні лампи, некондиційні хлібні злаки, зіпсовані абразивні матеріали, шлак паливний тощо); 16) абз.4 п.5 Порядку №2034 за рахунок неподання статистичної звітності про відходи; 17) ст.ст.17, 33, 34 Закону України «Про відходи» за рахунок порушення екологічної безпеки при зберіганні відходів шляхом змішування відходів поліетилену, картону, гуми, твердих побутових відходів у баках для сміття; 18) ст.17 Закону України «Про відходи» за рахунок розміщення на твердому покритті земельної ділянки під господарським двором відходів деревини і металобрухту; 19) ст.ст.91, 96, 167 Земельного кодексу України, ст.ст.35 і 45 Закону України «Про охорону земель», ст.7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.17 Закону України «Про відходи», ст.55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» за рахунок існування 3 фактів розміщення відходів у вигляді насідків розливу нафтопродуктів на відкритому грунті; 20) ст.52 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» за рахунок використання хімічних засобів захисту рослин та мінеральних добрив для оброблення полів за відсутності санітарного паспорту на право одержання, зберігання та застосування пестицидів і мінеральних добрив; 21) ст.7 Закону України «Про страхування» за рахунок неукладення договору обов`язкового страхування цивільного відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду довкіллю або здоров`ю людей від зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів.

28.10.2019р. з посиланням на Акт Інспекцією було видано припис №200/03-13 (далі за текстом – Припис), яким на Господарство покладено низку обов`язків, а саме:

1) отримати висновок з оцінки впливу на довкілля на 2 ємності для зберігання палива, що використовуються С(Ф)Г «ЛАН» для зберігання нафтопродуктів (пального) об`ємом 60 м3 кожна, які розташовані на території господарського двору С(Ф)Г «ЛАН» за адресою: с. Чернігівське, Лозівський район, Харківська область (джерела викидів № № 16, 17) у строк до 28.12.2019р.;

2) отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від наступних джерел викиду, що розташовані за адресою: с. Чернігівське, Лозівський район, Харківська область: - сушильної установки для зернових 310 CZ реєстраційний номер 1604.758.12.01 (джерело викиду - труба); -саморобного твердопаливного котлу, що розміщений в приміщенні мехмайстерні (джерело викиду - труба); - складу для зберігання автотранспорту та сільськогосподарської продукції (джерело викиду - дверні отвори); - твердопаливної печі, яка розміщена у ваговій (джерело викиду - труба) у строк до 28.12.2019 р.;

3) розробити та затвердити інструкцію експлуатації установок очистки газу у строк до 28.12.2019 р.;

4) розробити паспорти на установки очистки газу у строк до 28.12.2019 р.;

5) здійснити контроль за експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин у строк до 28.12.2019 р.;

6) скласти за результатами огляду акти перевірок технічного стану установок очистки газу на, джерел і викиду (утворення) у строк до 28.12.2019 р.;

7) здійснити виробничий контроль ефективності роботи газоочисної установки у строк до 28.12.2019 р.;

8) здійснити інструментально-лабораторні вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел у строк до 28.12.2019 р.;

9) забезпечити ведення обліку забору та використання води зі свердловин № № 2,3, що розташовані в с. Чернігівське Лозівського району Харківської області, басейн р. Орілька/басейн р. Оріль, район басейну р. Дніпр та свердловину № 4, що розташована в с. Григоросове, Лозівського району, Харківської області, басейн р. Орілька/басейн р. Оріль. район басейну р. Дніпр та ставок, що розташований в с. Григоросове Лозівського району Харківської області, басейн р. Орілька/басейн р. Оріль. район басейну р. Дніпр у строк до 28.12.2019 р.;

10) забезпечити подання звітів про водокористування за формою № 2ТП-водгосп (річна) у строк згідно Порядку ведення державного обліку водокористування;

11) встановити зони санітарної охорони свердловин № № 2, 3, що розташовані в с. Чернігівське Лозівського району Харківської області, басейн р. Орілька/басейн р. Оріль, район басейну р. Дніпр. А також дотримуватися умов дозволу на спеціальне водокористування від 24.04.2019 № 680/ХР/49д-19 у строк до 11.11.2019 р.;

12) надати інформацію стосовно місця розташування свердловини № 4, що розташована в с. Григоросове Лозівського району Харківської області, басейн р. Орілька/басейн р. Оріль. район басейну р. Дніпр, та щодо наявності зони санітарної охорони вказаної свердловини у строк до 11.11.2019 р. ;

13) надати інформацію стосовно наявності документів, що посвідчують право власності або користування (оренди) земельною ділянкою під свердловиною № 4, що розташована в с. Григоросове, Лозівського району Харківської області, басейн р. Орілька/басейн р. Оріль, район басейну р. Дніпр у строк до 11.11.2019 р. ;

14) забезпечити ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються у процесі господарської діяльності СФГ «ЛАН» з 04.11.2019 р.;

15) забезпечити подання статистичної звітності про відходи у строк відповідно вимог Держкомстату;

16) здійснювати зберігання та видалення відходів відповідно до вимог екологічної безпеки, а саме не допускати змішування відходів поліетилену, картону, гуми, ТПВ та інше у баках для сміття з 04.11.2019 р.;

17) ліквідувати смітник, що розміщений на земельній ділянці господарського двору на твердому покритті, за адресою: с. Чернігівське, Лозівський район, Харківська область у строк до 11.11.2019р.

18) ліквідувати розливи нафтопродуктів на відкритому грунті за адресою: с. Чернігівське.; Лозівський район, Харківська область до 11.11.2019р.;

19) дотримуватися правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, а саме: здійснювати діяльність по використанню хімічних засобів захисту рослин та мінеральних добрив за наявності санітарного паспорту на право одержання зберігання та застосування пестицидів і мінеральних добрив до 28.11.2019р.;

20) укласти Договір обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров`ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів, на підприємстві до 28.11.2019р.;

21) обладнати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими облік забору та використання води з свердловин № № 2, 3, 4, що розташовані в с. Чернігівське Лозівського району Харківської області, басейн р. Орілька/басейн р. Оріль, район басейну р. Дніпр Та у с. Григоросове Лозівського району Харківської області, басейн р. Орілька/басейн р. Оріль. район басейну р. Дніпр до 28.11.2019р.

Не погодившись із правомірністю проведення перевірки в частині вручення Акту та в частині заповнення форми акту, а також пунктами Припису, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст та обсяг повноважень органів Державної екологічної інспекції України на контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами, насамперед, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Частиною 2 ст.35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

При цьому, згідно з ст.1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною, а відповідно до ст.2 закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Предметом регламентування Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» є правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

При цьому, за визначенням п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" під впливом на довкілля (далі - вплив) слід розуміти будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Частиною 1 ст.12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що громадяни України зобов`язані: а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів; г) вносити штрафи за екологічні правопорушення; д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

У силу ч.1 ст.40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

За визначенням ст.50 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

За правилами ст.51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Зокрема, у процесі експлуатації підприємств, споруд, інших об`єктів, використанні технологічних процесів і устаткування забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров`я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров`я людей. Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об`єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об`єктів на навколишнє природне середовище.

Відтак, Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" є невід`ємною частиною національного законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, спрямований на захист екологічних прав громадян України шляхом досягнення рівня екологічної безпеки, а тому компетенція Інспекції поширюється на перевірку дотримання суб`єктами права вимог Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" після події набуття чинності цим актом законодавства.

Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що у розумінні ч.1 ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з ч.6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Частиною 7 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

З наведеного вбачається, що місце вручення акту законом в даному випадку не визначено.

Суд відзначає, що у спірних правовідносинах заявником не оскаржено рішення Інспекції про призначення планового заходу державного нагляду (контролю) у формі планової перевірки.

Судом встановлено та визнано сторонами в ході розгляду справи, що в останній день перевірки -28.10.2019 року, перевіряючи були відсутні на території Господарства. Інспекція листом від 24.10.2019р. № 4013/103-10 повідомила Господарство про необхідність прибути 28.10.2019 року на 10.00 год. до Інспекції відповідальним особам С(Ф)Г «ЛАН» для розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Оскільки, представники Господарства до Інспекції не прибули, то остання листом від 28.10.2019 року № 4031/03-06 направила на адресу Господарства акт перевірки з примірником припису від 28.10.2019р. № 200/03-13 щодо усунення порушень, зафіксованих вказаним актом перевірки.

Дослідивши примірник акта перевірки, який був надісланий Господарству та оригінал примірнику наявний у Інспекції, судом встановлено, що останні аркуші двох примірників акту перевірки відрізняються тим, що в примірнику Господарства в графі «Керівник суб`єкту господарювання або уповноважена особа ним особа» містить надпис «заступник голови С(Ф)Г «ЛАН» Шульга С.М., в графі «підпис» зазначено «відмова», а в примірнику Інспекції в графі «Керівник суб`єкту господарювання або уповноважена особа ним особа» містить «прочерк», в графі «підпис» зазначено «відмова».

Отже, останні аркуші акту перевірки у двох примірниках фактично відрізняються, однак за змістом та суттю однакові.

Заповнення пунктів в сьомому розділі акту перевірки Інспекцією замість керівника Господарства, про дотримання вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме: проставлення позначок «V» в графах про отримання повідомлення суб`єктом господарювання не пізніше як за 10 днів до дня здійснення заходу, про пред`явлення посвідчення на проведення заходу та про надання копії посвідчення не впливають на вирішення спору по суті, оскілки Господарством саме ці дії Інспекції (повідомлення про проведення перевірки, пред`явлення та надання копій посвідчень) не оскаржуються. В судовому засіданні представником позивача було зазначено, що ці вимоги Закону Інспекцією під час перевірки були дотриманні.

Таким чином суд дійшов до висновку, що аргументи, наведені заявником у підтвердження доводів про незаконність перевірки, а саме: порушення порядку вручення Акту та зазначення в Акті відомостей про відмову від отримання Акту, суд вважає юридично неспроможними, адже ці події не мають жодного юридичного значення для висновку про дотримання або навпаки недодержання заявником вимог природоохоронного законодавства.

Оскільки рішення Інспекції про призначення перевірки у передбаченому законом порядку заявником не оскаржувалось, працівники Інспекції були допущені Господарством до проведення перевірки, то дії Інспекції з оформлення результатів проведеного заходу державного нагляду (контролю) у спосіб складання акту перевірки узгоджуються із положеннями ч.6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", що виключає неправомірність цих управлінських дій адміністративного органу.

Суд вважає, що у ході проведення планового заходу державного нагляду (контролю) Інспекцією у спірних правовідносинах досліджувались питання, котрі охоплюються завданням досягнення прийнятного рівня екологічної безпеки та охоплюються законодавством України про охорону навколишнього природного середовища.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах Інспекція діяла у межах владних управлінських повноважень з контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону навколишнього природного середовища.

До того ж завершення Інспекцією планової перевірки та реалізація Інспекцією матеріалів планової перевірки у спосіб видання Припису, як індивідуального акту, виключає існування підстав для визнання протиправними дій Інспекції з приводу проведення планового заходу державного нагляду (контролю) у зв`язку з відсутністю триваючого порушеного суб`єктивного права заявника.

З огляду на викладене, слід визнати необґрунтованими і недоведеними доводи заявника про те, що підставою для скасування оскарженого Припису є перевищення адміністративним органом управлінської компетенції, обставини вручення акту в останній день перевірки та зазначення в Акті перевірки відомостей про відмову від одержання Акту.

Доводи про факт перевищення повноважень у даному конкретному випадку є безпідставними, а з огляду на порядок складання акту перевірки згідно з ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та з огляду на порядок винесення припису за наслідками перевірки відповідно до ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» акт перевірки може бути складений і за місцем знаходження адміністративного органу, а захід державного примусу (впливу) у формі припису може бути винесений і за відсутності представників суб`єкта господарювання, позаяк протилежного законом не передбачено.

Звідси слідує, що ці обставини не впливають на юридичну правильність та фактичну обґрунтованість тих суджень адміністративного органу, котрі викладені у тексті Акту перевірки.

Таким чином, суду належить перевірити відповідність закону оскарженого Припису співвідносно (залежно) до наведених у позові доводів заявника.

По першому епізоду порушення ст.3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» за рахунок використання Господарством 2 ємностей для зберігання пального (об`ємом 60,00 м3 кожна; далі за текстом – Цистерни) за відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" об`єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього підлягають державному обліку.

Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» набув чинності з 18.06.2017р. і за твердженням заявника станом на указану календарну дату Цистерни вже були введені в експлуатацію, що зумовлює відсутність потреби в одержанні висновку з оцінки впливу на довкілля.

Суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 2 і 3 ст.17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону (ч.2 ст.17); Висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля (ч.3 ст.17).

Пунктом 22 ч.2 ст.3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» передбачено, що перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, зазначених у пунктах 1 - 21 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 14 ч.3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» визначено, що друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, зазначених у пунктах 1 - 13 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

У силу постанови КМУ від 13.12.2017р. №1010 згадані критерії стосуються розширення і змін діяльності та об`єктів.

У спірних правовідносинах за участі заявника така подія відсутня.

Доказів протилежного Інспекцією у ході перевірки не добуто, таких доказів Інспекцією не оцінено, таким доказам Інспекцією не надано кваліфікації, такі докази Інспекцією у підстави винесення Припису не покладені.

Закон України «Про екологічну експертизу», яким передбачав механізм видачі висновків державної екологічної експертизи, набрав чинності 21.02.1995р., тобто після настання події введення заявником Цистерн в експлуатацію.

Однак, у силу ст.7 цього ж закону екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об`єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 13 Закону України «Про екологічну експертизу» передбачено, що здійснення державної екологічної експертизи є обов`язковим для видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно з п.21 Переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку (затверджено постановою КМУ від 28.08.2013р. №808; далі за текстом – Перелік №808) підвищену екологічну безпеку становлять автозаправні станції та комплекси, а також автогазонаповнювальні компресорні станції, автомобільні газозаправні станції зрідженого газу.

Суд припускає, що Цистерни у комплексі із паливорозподільною колонкою для заправки техніки (котра згадана у матеріалах до дозволу №6323987501-2425 від 24.05.2016р. на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на а.с.116 т.1) цілком можуть складати технологічний комплекс, аналогічний АЗС.

Проте, в Акті перевірки Інспекцією цього на указано.

До того ж у такому випадку об`єктом впливу на довкілля (навколишнє природне середовище) є саме АЗС, а не окремі частині АЗС (у тому числі і Цистерни для зберігання палива).

Пунктом 4 ч.3 ст.3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» визначено, що друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: енергетичну промисловість: зберігання та переробка вуглеводневої сировини (газу природного, газу сланцевих товщ, газу, розчиненого у нафті, газу центрально-басейнового типу, газу (метану) вугільних родовищ, конденсату, нафти, бітуму нафтового, скрапленого газу); поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли за відсутності прямої вказівки про інше указана норма закону підлягає застосуванню до правовідносин за участі суб`єктів господарювання енергетичної промисловості.

Доказів належності заявника до кола суб`єктів господарювання енергетичної промисловості матеріали справи не містять.

Доказів створення у спірних правовідносинах Цистернами або АЗС (структурною технологічною частиною якої є Цистерни) прямої явної та очевидної загрози екологічній безпеці текст Акту перевірки не містить.

Таких доказів Інспекцією до суду не подано.

Тому підсумовуючи викладене вище, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом Інспекцією не доведено події скоєння заявником протиправного діяння, а рівень суспільних інтересів (в обсязі матеріалів судової справи) не вимагає від суду вжиття за власною ініціативою будь-яких правових механізмів превентивної дії (у тому числі і відступу від правила ч.2 ст.2 та ч.2 ст.77 КАС України).

Відтак, позов за цим епізодом підлягає до задоволення, унаслідок чого належить скасувати п.1 Припису.

По другому епізоду порушення ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» за рахунок використання сушильної установки для зернових, саморобного твердопаливного котла, складу зберігання автотранспорту та сільськогосподарської продукції, твердопаливної печі за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суд керується такими міркуваннями.

Так, за визначенням ст.1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Відповідно до ст. 10 цього закону підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Проаналізувавши положення чинних актів законодавства з питань захисту атмосферного повітря, суд дійшов висновку, що законодавець не сформулював виключного переліку джерел викидів.

Указаний стан правового регламентування обумовлений об`єктивною неможливістю передбачити наперед технологічні процедури та пристрої, устаткування, апаратуру, котрі можуть бути задіяні у виробничих процесах.

Натомість законодавець у приписах ст.1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» навів ознаки забруднення атмосферного повітря (як змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища), а також забруднюючої речовини (як речовини хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища), що у поєднанні з викладеним у цій же статті визначенням джерела викидів, дає всі підстави для висновку про те, що як джерело викиду може бути кваліфікована будь яка річ (у розумінні ст.179 Цивільного кодексу України), існування (функціонування) якої не відкидає беззаперечно зміну стану атмосферного повітря внаслідок надходження фізично та хімічно непритаманних повітрю речовин.

Постановою КМУ від 29.09.2001р. №1598 затверджено Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, до кола яких віднесено, зокрема, метали та їх сполуки.

З урахуванням змісту Інструкції про зміст та порядок складання звіту про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві (затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.02.1995р. №7, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.1995р. за №61/597; далі за текстом – Інструкція №7), зокрема, п.1.8, п.1.9, п.1.13, суд вважає, що законодавець саме суб`єкта господарювання обтяжив обов`язком довести той факт, що будь-який пристрій, обладання, устаткування, інша аналогічна річ тощо або не є джерелом викидів, або не вимагає одержання відповідного дозволу на експлуатацію з інших причин.

Відтак, слід дійти висновку, що до стаціонарних джерел викидів належать будь-які пристрої, устаткування, апаратура, об`єкти, фізичним наслідком використання яких є зміна стану атмосферного повітря в місцях розташування цих речей матеріального світу (у тому і сушильна установка для зернових, і саморобний твердопаливний котел, і твердопаливна піч)(без відносно працювали дані пристрої під час перевірки чи ні).

В ході розгляду справи позивач надав до суду докази отримання дозволу № 6323987501-5495 (термін дії не обмежений, з 17.01.2020р.) саме на ці речі матеріального світу вже після проведення перевірки та винесення оскаржуваного припису, що підтверджує існування цих порушень на момент перевірки та правомірність даного пункту припису (а.с. 62-67, т.2).

Відтак, у цій частині позов належить залишити без задоволення.

Водночас із цим, автотранспорт як річ матеріального світу у силу ч.3 ст.78 КАС України не може бути кваліфікований у якості стаціонарного джерела викидів.

Місця зберігання автотранспорту та урожаю зернових культур у силу ч.3 ст.78 КАС України також не можуть бути кваліфіковані у якості стаціонарного джерела викидів, адже за своєю природою є об`єктами нерухомого майна чи тимчасовими спорудами, котрі об`єктивно не здатні спричинити викидів виключно від власного фізичного існування.

Зберігання у цих приміщеннях інших речей не змінює правового статусу (правового режиму) самих приміщень і не призводить до набуття цими приміщеннями юридичного статусу джерела викидів, адже таким джерелом є саме предмет зберігання.

Окрім того, зі змісту матеріалів – обґрунтувань до виданого Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації дозволу №6323987501-2425 від 24.05.2016р. вбачається, що цей дозвіл поглинає експлуатацію току, експлуатацію машино-тракторного парку зі складом паливно-мастильних матеріалів в с.Чернігівське Лозівського району Харківської області, експлуатацію 5 зерносховищ в с.Чернігівське Лозівського району Харківської області із двома осьовими вентиляторами, експлуатацію 2 зерносховищ в с.Надеждине, експлуатацію гаражних боксів, експлуатацію ремонтного боксу, експлуатацію зварювального посту, експлуатацію кузні, експлуатацію складу паливно-мастильних матеріалів із двома цистернами об`ємом 60,00 м.3 кожна, експлуатацію розподільної колонки для заправки техніки, експлуатацію двох котлів типу КЧМ.

Відтак, позов за цим епізодом в частині автотранспорту, складу для зберігання автотранспорту та складу для зберігання сільськогосподарської продукції підлягає до задоволення, унаслідок чого саме у цій частині належить скасувати п.2 Припису.

По епізоду порушення п.п.2.2.3 розділу ІІ Правил №52 за рахунок не розроблення та не затвердження інструкції з експлуатації газоочисної установки ЦОЛ-6 суд керується такими міркуваннями.

Заявником до матеріалів справи надано Інструкцію по експлуатації установок очистки газу від 18.10.2016 р., з копією журналу реєстрації. (а.с. 53-61, т.2). Відтак, позов в частині цього епізоду підлягає до задоволення та скасуванню п.3 Припису.

По епізоду порушення п.п.2.2.5 Розділу ІІ Правил №52 за рахунок не розроблення паспорту на установку очистки газу (п. 4 Припису); по епізоду порушення абз.10 ч.1 ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» за рахунок не здійснення контролю за експлуатацією споруд, устаткування, апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин (п. 5 Припису); по епізоду порушення п.п.2.2.10 розділу ІІ Порядку №52 за рахунок не складання актів перевірок технічного стану установки очистки газу на джерелі викиду (утворення) ( п. 6 Припису); по епізоду порушення абз.7 ч.1 ст.10, ст.29 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» за рахунок нездійснення виробничого контролю ефективності роботи газоочисної установки (п. 7 Припису) суд керується такими міркуваннями.

Заявником до матеріалів справи надано копію «Паспорт установки газу на джерелі №9 (ЦОЛ-6)». При цьому суд зазначає, що дата складання паспорту є - 29.10.2019 року, тобто після проведення перевірки, однак оскільки саме 28.10.2019 року ( в останній день перевірки) здійснювалися відбори проб та виготовлення паспорту було замовлено до закінчення проведення перевірки суд вважає, що позов в частині цього епізоду підлягає до задоволення. Також до матеріалів справи Господарством надані письмові пояснення з відповідними документами, а саме: наданий висновок комісії про те, що-установка ЦОЛ-6 працює ефективно та забезпечує затверджений норматив по даному джерелу. Звітна техдокументація з контролю викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел на С(Ф)Г «ЛАН» була розроблена ПП «Екогрант». Проведені інструментальні виміри викидів забруднюючих речовин на підприємстві підтверджують, що викиди не перевищують встановлених нормативів гранично - допустимих викидів. При цьому, 28.10.2019 року представниками вимірювальної лабораторії ТОВ «Екомережа» на виконання договору № 1 від 01.06.2019 року. було складено акт відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел № 15. Була проведена комісійна перевірка відповідності фактичних параметрів роботи установки очистки газу та на підставі вимірювань з визначення ефективності роботи установки очистки газу від технологічного обладнання Циклон ЦОЛ-6, які були проведені вимірювальною лабораторією ТОВ «Екомережа», про що складений акт про те, що Циклон ЦОЛ -6, дж.9, забезпечує затверджений норматив (акт перевірки технічного стану установки очистки газу на джерелі викиду № 9) (а.с. 25-57,т.2).

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині позову щодо скасування п. 4-7 Припису.

По епізоду порушення ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст.10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (п.8 Припису) за рахунок не забезпечення здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел суд керується такими міркуваннями.

Заявником на виконання пункту 8 Припису надані до матеріалів справи протоколи вимірювання відпрацюваних газів пересувних джерел від 12.11.2019 року (а.с. 15-15, т.2). Отже, протоколи були складені вже після проведення перевірки та винесення оскаржуваного припису, що підтверджує існування цих порушень на момент перевірки та правомірність даного пункту Припису.

Відтак, позов в частині цього епізоду підлягає залишенню без задоволення.

При цьому суд зазначає, що термін усунення даного порушення визначений у приписі до 28.11.2019 року. Відповідно до вимог ч.11. ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

По епізоду порушення ст.44 Водного кодексу України за рахунок неведення обліку забору та використання води із свердловин за №№ 2 і 3 в с.Чернігівське Лозівського району Харківської області, свердловини №4 в с.Григоросове Лозівського району Харківської області, ставку в с.Григоросове Лозівського району Харківської області ( п.9 Припису) суд керується такими міркуваннями.

Заявником до матеріалів справи надані копії журналів обліку води свердловин №2,№3,№4 за 2019 рік (а.с.6-14, т.2).

Відтак, позов в частині цього епізоду підлягає залишенню до задоволення та скасуванню п.9 Припису.

По епізоду порушення ч.2 ст.25 Водного кодексу України за рахунок неподання звітів про водокористування за формою №2ТП-водогосп (річна) суд керується такими міркуваннями.

Відповідно до статті 25 Водного кодексу України, з метою упорядкування питань, пов`язаних з веденням державного обліку водокористування, наказом Міністерства екології природних ресурсів України від16.03.2015 № 78 затверджений «Порядок ведення державного обліку водокористування».

Згідно з вимогами вищеназваного Порядку державний облік водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна) (далі – Звіт). Звіти подаються до Держводагентства через спеціалізовані підприємства, установи та організації, що належать до сфери його управління, які є виконавцями робіт зі складання державного водного кадастру (далі – організації, що належать до сфери управління Держводагентства), за місцем здійснення водокористування. Під час державного обліку водокористування систематизуються дані про водокористувачів, які здійснюють діяльність, пов`язану із забором та/або використанням води, скиданням зворотних (стічних) вод та забруднюючих речовин, та, зокрема: здійснюють забір води із поверхневих та підземних водних об`єктів в обсязі від 20 метрів кубічних води на добу.

Відповідно до Дозволу на спеціальне водокористування №680/ХР/49д-19 від 24.04.2019р. Державного агентства водних ресурсів України на свердловини за №№ 2 і 3 в с.Чернігівське Лозівського району Харківської області та на свердловину №4 в с.Григоросове Лозівського району Харківської області встановлений обсяг води 13,335 метрів кубічних води на добу.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства позивач не віднесений до переліку водокористувачів якім необхідно надавати вказаний Звіт.

Крім того, Господарством надано до матеріалів справ лист Головного управління статистики у Харківській області від 27.12.2019 р. № 75 С(Ф)Г «Лан» в якому зазначено, що всю необхідну фінансову та статистичну звітність у 2017-2019 підприємство подавало.

До переліку звітів за формами державних статистичних спостережень позивача звіт за формою № 2ТП-водгосп (річна) не віднесений. ( а.с.118-121, т.1)

Отже, на підставі вищенаведеного суд дійшов до висновку про скасування п.10 Припису.

По епізоду щодо встановлення зони санітарної охорони свердловин №2,№3, що розташавані в с. Чернігівське Лозівського району Харківської області, басейн р. Орілька/басейн р.Оріль, район басейну р.Дніпр. А також дотримуватися умов дозволу на спеціальне водокористування від 24.04.2019 №680/ХР/49д-19 (п.11 Припису) то суд зазначає наступне.

В судовому засіданні представником позивача були надані пояснення, що зони санітарної охорони свердловин №2,№3 встановлені. Умови дозволу на спеціальне водокористування дотримуються.

Згідно з вимога ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження існування даного порушення, крім зазначення в акті, то суд приходить до висновку про не доведення події вчинення особою порушення закону за цим епізодом

По епізоду порушення ст.11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за рахунок невстановлення зони санітарної охорони свердловини №4 в с.Григоросове Лозівського району Харківської області ( п.12 Припису) суд керується такими міркуваннями.

По даному пункту Припису щодо надання інформації стосовно місця розташування свердловини № 4 та щодо наявності зони санітарної охорони вказаної свердловини, то суд зазначає, що в судовому засідання представник відповідача надав пояснення, що перевіряючи не змогли фактично найти місце розташування цієї свердловини в с. Григоросове та перевірити наявність санітарної зони.

Разом з тим, місце розташування даної свердловини зазначене в Дозволі на спеціальне водокористування №680/ХР/49д-19 від 24.04.2019р. Державного агентства водних ресурсів України на свердловини за №№ 2 і 3 в с.Чернігівське Лозівського району Харківської області та на свердловину №4 в с.Григоросове Лозівського району Харківської області. Даний дозвіл був наданий відповідачу під час перевірки. Жодних документів про відмову представників Господарства показати фактичне місце розташування даної свердловини до матеріалів справи Інспекцією не надано. Отже, в силу приписів ч.2ст.77 КАС України, суд вважає дане порушення не доведеним відповідачем.

По епізоду порушення ст.11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за рахунок ненадання до перевірки документів про речове право на земельну ділянку під свердловиною №4 в с.Григоросове Лозівського району Харківської області суд керується такими міркуваннями.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Артільної сільської ради народних депутатів від 10.11.1992р. №20 гр. ОСОБА_1 із земель запасу сільської ради в районі селища Григоросово для ведення фермерського господарства було виділено земельну ділянку площею 48,73га, у тому числі – ставок площею 2,30га, госпдвір площею 0,70га.

У подальшому із посиланням на рішення виконавчого комітету Артільної сільської ради народних депутатів від 10.11.1992р. №20 відносно землекористувача – ОСОБА_1 було складено Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-20-00-008578 (а.с.126, т.1).

За таких обставин, суд доходить висновку про недоведеність події вчинення особою порушення закону за цим епізодом, що зумовлює скасування оскарженого рішення в частині п.13 Припису.

По епізоду порушення ст.17 Закону України «Про відходи» за рахунок неведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів (тверді побутові відходи, відпрацьоване масло, дрібний брухт чорних металів, зіпсовані залишки текстильних матеріалів, зіпсовані залишки фільтрувальних матеріалів, зіпсовані залишки обтиральних матеріалів, акумулятори некондиційні, зіпсовані свинцові батареї, люмінесцентні лампи, некондиційні хлібні злаки, зіпсовані абразивні матеріали, шлак паливний тощо) (п.14Припису) суд керується такими міркуваннями.

Згідно з п.г, ч.1 ст. 17 Закону України «Про відходи» суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані: на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Відповідно до статей 5, 17, 26 Закону України "Про відходи", статті 14 Закону України "Про державну статистику", пункту 4 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.99 № 2034, та з метою створення єдиної інформаційної основи для обліку у сфері поводження з відходами, раціонального використання ресурсів та запобігання негативному впливу відходів на довкілля і здоров`я населення наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 № 342 затверджено типову форму первинної облікової документації № 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" (далі - типова форма № 1-ВТ) та Інструкцію щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари".

Заявником надано до матеріалів справи копія журналу обліку утворення та руху відходів СФГ «ЛАН» за формою № 1-ВТ (Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари), який розпочато 03.01.2019р., закінчено 03.12.2019р.

Отже, судом встановлено, що Господарством ведеться первинний поточний облік відходів відповідно до типових форм первинної облікової документації. Відтак даний пункт Припису підлягає скасуванню.

По епізоду порушення абз.4 п.5 Порядку №2034 за рахунок неподання статистичної звітності про відходи суд керується такими міркуваннями.

Відповідно до абз. 4 п.5 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 р. № 2034, підприємства заповнюють форми державної статистичної звітності на підставі документів первинного обліку і подають їх в установленому порядку територіальним органам державної статистики.

Як зазначалось вище, відповідно до листа Головного управління статистики у Харківській області від 27.12.2019 р. № 75 С(Ф)Г «Лан» всю необхідну фінансову та статистичну звітність у 2017-2019 подавало.

Згідно з п.3 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. № 118 суб`єкти господарювання у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів становить від 50 до 1000 умовних одиниць, щороку подають декларацію про відходи (далі - декларація) за формою згідно з додатком до постанови від 18 лютого 2016 р. № 118. Декларація подається один раз на рік одночасно в паперовій та електронній формі до центру надання адміністративних послуг, який передає її відповідно до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - дозвільний орган), або через електронну систему здійснення дозвільних процедур у сфері поводження з відходами, порядок функціонування якої визначається Мінприроди, до 20 лютого року, що настає за звітним.

До матеріалів справи позивачем надано копію декларації про відходи від 20.01.2019 р., яка зареєстрована Департаментом екології та природних ресурсів Харківської облдержадміністрації від 13.02.2019 р.(а.с.205-210,т.1)

Таким чином суд дійшов до висновку про скасування п.15 Припису.

По епізоду порушення ст.ст.17, 33, 34 Закону України «Про відходи» за рахунок порушення екологічної безпеки при зберіганні відходів шляхом змішування відходів поліетилену, картону, гуми, твердих побутових відходів у баках для сміття (п.16 Припису) та по епізоду порушення ст.17 Закону України «Про відходи» за рахунок ліквідування смітника, що розміщений на земельній ділянці господарського двору на твердому покритті земельної ділянки під господарським двором відходів деревини і металобрухту (п.17 Припису) суд керується такими міркуваннями.

В судовому засіданні представник позивача стверджував, що зберігання відходів здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства, смітник на території Господарства відсутній.

Суд зазначає, що ані позивачем, ані відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження або спростування існування даних порушень закону. Однак, в силу приписів ч.2 ст. 77 КАС України, в даному випадку тягар доказування покладений на відповідача.

Оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження існування даних порушень, крім зазначення в акті, то суд приходить до висновку про не доведення події вчинення Гоподарством порушень закону за цими епізодами.

По пункту 18 Припису в якому зобов`язано позивача ліквідувати розливи нафтопродуктів на відкритому ґрунті за адресою: с. Чернігівське, Лозівській район, Харківська область по епізоду порушення ст.ст.91, 96, 167 Земельного кодексу України, ст.ст.35 і 45 Закону України «Про охорону земель», ст.7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.17 Закону України «Про відходи», ст.55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» за рахунок існування 3 фактів розміщення відходів у вигляді насідків розливу нафтопродуктів на відкритому ґрунті суд керується такими міркуваннями.

До матеріалів справи наданий акт відбору проб ґрунтів від 23.10.2019 року № 21-2013/60-63. Згідно даного акту проби доставлені для проведення вимірювань 23.10.2019р. о 17.30 год.

В Акті зазначено, що результати на час закінчення та складання акту перевірки відсутні. В разі встановлення перевищень норм гранично-допустимих концентрацій та фонових значень по виявленим забруднюючих речовинам буде встановлено порушення ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

До матеріалів справи наданий протокол № 21-2019/60-63 вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 18.11.2019 р.

Отже, на дату складання спірного Припису – 28.10.2019 р. відповідач передчасно склав висновок про наявність поршень закону з боку Господарства, встановив порушення без наявності відповідних доказів, лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

На підставі вищенаведеного суд дійшов до висновку про скасування даного пункту припису.

По епізоду встановлення порушення ст.52 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» за рахунок використання хімічних засобів захисту рослин та мінеральних добрив для оброблення полів за відсутності санітарного паспорту на право одержання, зберігання та застосування пестицидів і мінеральних добрив ( п.19 Припису) суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані додержуватись правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними або їх складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування. При створенні нових хімічних препаратів і речовин, інших потенційно небезпечних для навколишнього природного середовища субстанцій повинні розроблятися та затверджуватися у встановленому законодавством порядку допустимі рівні вмісту цих речовин у об`єктах навколишнього природного середовища та продуктах харчування, методи визначення їх залишкової кількості та утилізації після використання. Вміст природних та штучних домішок, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища або здоров`я людей, у таких препаратах, а також сировині, що використовується для їх виробництва, не повинен перевищувати допустимих рівнів, встановлених відповідно до законодавства. Екологічні вимоги при виробництві, зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших небезпечних для навколишнього природного середовища і здоров`я людей речовин, віднесення хімічних речовин до категорії токсичних та їх класифікація за ступенем небезпечності визначаються нормативними документами на підставі висновку з оцінки впливу на довкілля і погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Наведена норма Закону не передбачає обов`язок отримання санітарного паспорту.

Представником позивача надані пояснення, що правила транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафтопродуктів, токсичних, хімічних речовин та інших препаратів дотримуються. Проведено спеціальну підготовку працівників підприємства, які мають допуск до таких робіт з питань безпечного проведення робіт з пестицидами та агрохімікатами. На підтвердження пояснень позивачем надано до матеріалів справи допуски (посвідчення) на право роботи з пестицидами і агрохімікатами, видані на підставі висновку медичної комісії від 14.03.2019р., посвідчення про проходження спеціальної підготовки від 08.05.2019р. видані В.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужб в Харківській області. (а.с.243-247,т.1). Також до матеріалів справи наданий договір обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об`єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об`єкти, та об`єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру № 012111/05233/0000356 від 13.11.2019р.

На підставі вищенаведеного суд дійшов до висновку про задоволення позову в цій частині та скасування даного пункту припису.

По епізоду встановленого порушення позивачем ст.7 Закону України «Про страхування» за рахунок неукладення договору обов`язкового страхування цивільного відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду довкіллю або здоров`ю людей від зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів суд керується такими міркуваннями.

Як зазначалось вище позивачем до матеріалів справи наданий договір обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об`єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об`єкти, та об`єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру № 012111/05233/0000356 від 13.11.2019р.

Представником відповідача дослідивши даний доказ надані письмові пояснення щодо обґрунтованості п.20 Припису, оскільки позивачем наданий договір укладений відповідно до п. 14 ст. 7 Закону України «Про страхування», а договору укладеного на підставі п. 41 ст. 7 Закону України «Про страхування» не надано. При цьому суд зауважує, що в акті та в Приписі встановлення порушення саме ст. 7 Закону України «Про страхування» без значення пунктів цієї статті.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з п.14 та п.41 статті 7 Закону України «Про страхування» в Україні здійснюються такі види обов`язкового страхування, зокрема: 14) страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об`єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об`єкти та об`єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру (п.14); страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров`ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів (п.41).

Дослідивши текст наданого договору судом встановлено, що предметом страхування є: 2.1. предметом страхування згідно з Порядком і правилами є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням Страхувальником заподіяної ним прямої шкоди третім особам в наслідок пожежі та /або аварії на об`єкті підвищеної небезпеки. 2.2. Назва об`єкта підвищеної небезпеки Застосування та зберігання пестицидів, агрохімікатів, ЗЗР, який має категорію небезпеки 3 категорія, встановлену відповідно до Порядку і правил. 2.3. Найменування та хімічна назва небезпечної речовини пестициди, агрохімікати, ЗЗР. 2.4. Клас, підклас небезпечної речовини 9 клас. Інші небезпечні речовини та вироби. 2.5. Кількість небезпечної речовини на об`єкті підвищеної небезпеки 3 тони.

Отже, укладання даного договору є виконання п.20 Припису.

Однак, договір був укладений 13.11.2019 року, після складання акту та винесення Припису, що підтверджує існування цих порушень на момент перевірки та правомірність даного пункту Припису.

Відтак, позов в частині цього епізоду підлягає залишенню без задоволення.

При цьому суд зазначає, що термін усунення даного порушення визначений у приписі до 28.11.2019 року. Відповідно до вимог ч.11. ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

По епізоду порушення п.7 ч.1 ст.44 Водного кодексу України за рахунок нездійснення за допомогою вимірювальної техніки обліку забору і використання води суд керується такими міркуваннями.

Згідно з п.7, ч.1 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані: здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Позивачем надані письмові пояснення, що на свердловинах встановлені лічильники, однак, у зв`язку з сезонністю виробництва та використання води, вузли обліку води на свердловинах №№3,4 (крім майстерні) демонтовані з 01.10.2019р. та передані на склад для зберігання. На підтвердження пояснень надані до матеріалів справи накладні на лічильник води свердловин №№ 2,3,4 та акти про демонтаж лічильників.

Додатково суд бере до уваги, що позивачем надавалися копії журналів обліку води свердловин №2,№3,№4 за 2019 рік (а.с.6-14, т.2).

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з`ясував неповно, а діяння особи кваліфікував неправильно за епізодами пунктів 1, 2 в частині автотранспорту, складу для зберігання автотранспорту та складу для зберігання сільськогосподарської продукції, 3-7, 9-19,21.

В цій частині позов підлягає до задоволення.

За рештою епізодів а саме п.2, п.8, п.20 заявник усунув порушення, однак після проведення перевірки та складання Припису, чим визнав правомірність цих епізодів.

Отже, у цій частині позов належить залишити без задоволення.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 3-7, 9-19, 21 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 28.10.2019р. №200/03-13.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 28.10.2019р. №200/03-13 в частині автотранспорту, складу для зберігання автотранспорту та складу для зберігання сільськогосподарської продукції.

В іншій частині позов - залишити без задоволення.

Стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства "Лан" (місце знаходження - Харківська область, Лозівський район, селище Чернігівське, вул. Господарська,1, код ЄДРПОУ - 22668709) за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул. Бакуліна, 6, м. Харків, код ЄДРПОУ - 37999518) частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Судове рішення у повному обсязі виготовлено 20.03.2020р. у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України.

Суддя О.В.Старосєльцева