Рішення № 88329473, 20.03.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2020 року м. Рівне №460/893/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивача пенсію, зарахувавши в пільговий стаж період роботи в районах Крайньої Півночі з 12 вересня 1984 року по 23 січня 1992 року, виходячи з розрахунку один рік за один рік і шість місяців, починаючи з 2 грудня 2018 року. За змістом позовної заяви позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 12 вересня 1984 року по 23 січня 1992 року позивач працював у Відкритому акціонерному товаристві «Камчатське морське пароплавство», яке знаходилося в районах Крайньої Півночі, у зв`язку з чим вказаний період роботи має бути зарахований до страхового стажу позивача із застосуванням коефіцієнта кратності, а саме: один рік роботи у районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців стажу роботи. Разом з тим, після призначення пенсії позивачу стало відомо, що період роботи у ВАТ «Камчатське морське пароплавство» був зарахований до його загального страхового стажу без застосування коефіцієнта кратності за роботу в районах Крайньої Півночі. Таку бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України позивач вважає протиправною, оскільки до заяви про призначення пенсії ним були надані достатні документи, що підтверджували наявність права на обчислення страхового стажу на пільгових умовах. З огляду на вказане, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач перебуває у нього на обліку та отримує пенсію за віком на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 2 грудня 2018 року. Відповідач звертає увагу на те, що додані до заяви про призначення пенсії документи не містили ні відомостей про укладені договори про роботу в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, ні відомостей про факт користування позивачем пільгами, встановленими статтею 5 указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». За наведених обставин, відповідач вважає, що обрахунок страхового стажу позивача за період роботи у ВАТ «Камчатське морське пароплавство» з 12 вересня 1984 року по 23 січня 1992 року правомірно був здійснений без застосування коефіцієнта кратності за роботу в районах Крайньої Півночі. Таким чином відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

17 лютого 2020 року позовна заява надійшла до суду.

21 лютого 2020 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11 березня 2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

З 2 грудня 2018 року позивачу призначена пенсія за віком на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На запит адвоката позивача, відповідач листом від 24 січня 2020 року за № 1700-0201-8/621 повідомив про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у ВАТ «Камчатське морське пароплавство» з 12 вересня 1984 року по 23 січня 1992 року з урахуванням коефіцієнта кратності, оскільки пенсіонером не були надані документи, які підтверджують укладення на вказаний період договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Позивач, не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи у ВАТ «Камчатське морське пароплавство» на пільгових умовах, суд вважає безпідставним, з огляду на таке.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» від 9 липня 2003 № 1058-ІV (далі – Закон № 1058), період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів СРСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку, до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому, пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

З огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних вище норм права викладені в постановах Верховного Суду від 7 червня 2018 року в справі № 173/637/17 та від 3 липня 2018 року в справі № 302/662/17-а.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року та від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029 (далі – Перелік № 1029).

ВАТ «Камчатське морське пароплавство» знаходилося у місті Петропавловськ-Камчатський Камчатської області, яка у відповідності до Переліку № 1029, відносилась до районів Крайньої Півночі.

Наявними в матеріалах адміністративної справи копіями з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та архівної довідки від 20 липня 2017 року № 2857-3/01, виданої Петропавловськ-Камчатським міським архівом, в повній мірі підтверджується факт роботи позивача з 12 вересня 1984 року по 23 січня 1992 року в районах Крайньої Півночі та право останнього на зарахування набутого протягом вказаного періоду стажу в пільговому обчислені.

Крім того, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем за змістом відзиву, що одночасно із заявою про призначення пенсії позивачем були надані трудова книжка серії НОМЕР_1 та архівна довідка від 20 липня 2017 року № 2857-3/01.

З огляду на вказане, суд вважає, що при призначені пенсії позивачу, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу останнього період роботи у ВАТ «Камчатське морське пароплавство» з 12 вересня 1984 року по 23 січня 1992 року з урахуванням коефіцієнта кратності за роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, чим порушив гарантоване чинним законодавством право позивача на належний соціальний захист.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивача пенсію, зарахувавши в пільговий стаж період роботи в районах Крайньої Півночі з 12 вересня 1984 року по 23 січня 1992 року, виходячи з розрахунку один рік за один рік і шість місяців, починаючи з 2 грудня 2018 року

Крім того, суд звертає увагу на те, що у позовній заяві позивачем заявлено лише вимогу зобов`язального характеру.

Однак, статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, в тому числі шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Статтею 245 КАС України також встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки, судом встановлений факт наявності бездіяльності з боку відповідача щодо здійснення належного обрахунку страхового стажу позивача, то суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності, яка полягає в не здійсненні обчислення страхового стажу позивача на пільгових умовах. Натомість позивач належними та допустимими доказами довів обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовної заяви в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вказане, сплачена сума судового збору в розмірі 840,80грн відповідно до квитанції від 17 лютого 2020 року № 34, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Камчатське морське пароплавство» з 12 вересня 1984 року по 23 січня 1992 року з урахуванням коефіцієнта кратності за роботу в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 2 грудня 2018 року, зарахувавши до страхового стажу останнього період роботи в районах Крайньої Півночі з 12 вересня 1984 року по 23 січня 1992 року в пільговому обчисленні, виходячи з розрахунку один рік роботи у районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців стажу роботи.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір в сумі 840,80грн (вісімсот сорок гривень, 80коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

2) відповідач - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 21084076).

Суддя Комшелюк Т.О.