Рішення № 88329410, 19.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19 березня 2020 р. справа № 520/12534/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про проведення засідання по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання противоправними та скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позов прийнято до розгляду ухвалою від 25.11.2019р. у порядку загального позовного провадження.

Судові засідання у підготовчому провадженні призначались на 18.12.2019р., 21.01.2020р., 06.02.2020р.

У перелічених засіданнях представники учасників справи надали пояснення про те, що правові позиції сторін (як вимоги позову, так і заперечення проти позову) сформульовані остаточно, усі доводи наведені, а докази подані.

Тому 19.02.2020р. судом була постановлена усна ухвала із занесенням про протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті на 11.03.2020р.

Протокольною ухвалою суду від 11.03.2020 р. задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справу у зв`язку з його хворобою та відкладено розгляд справи на 19.03.2020р.

Так, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Капітал Фінанс» (далі за текстом – заявник, суб`єкт господарювання, ТОВ, Товариство) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання противоправним та скасування Розпорядження НАЦКОМФІНПОСЛУГ від 06.08.2019 року № 1472 «Про усунення порушень Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС" ліцензійних умов; 2) визнання протиправним та скасування Розпорядження НАЦФІНКОМПОСЛУГ № 1831 від 17.09.2019 року «Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС"; 3) зобов`язання НАЦФІНКОМПОСЛУГ внести інформацію до Державного реєстру фінансових установ про поновлення ліцензії ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» не пізніше наступного дня за днем набрання рішення суду законної сили;

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що між банком та Товариством була укладена низка правочинів купівлі-продажу майнових прав за кредитним договором (7 договорів факторингу), вимоги за якими у подальшому були відступлені фізичним особам – громадянам. Наполягав, що адміністративний орган безпідставно кваліфікував діяння у формі правочинів із відступлення вимоги фізичним особам – громадянам у якості порушення ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і ст.1083 Цивільного кодексу України, а також протиправно здійснив розгляд матеріалів перевірки та застосування заходів впливу без участі Товариства.

Відповідач, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі за текстом – адміністративний орган, владний суб`єкт, Комісія) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що в ході проведення заходу державного нагляду (контролю), Нац комфінпослуг було встановлено з боку позивача низку порушень. За період що перевірявся, Товариством укладено 14 договорів щодо відступлення права грошової вимоги, які за своєю суттю та правовою природою є до говорами факторингу. У договорах №8, 9, 10, 11, 12, 13 та 14 — Товариства виступали кліє нтом, як стороною договору факторингу, а факторами виступали — фізичні особи. Оскільки фізичні особи не є банком або іншою фінансовою установою, які від повідно до закону мають право здійснювати факторингові операції, тобто не може бути фактором за вказаними договорами, то позивач, від повідно до вимог глави 73 ЦКУ, не мав права відступати або зобов`язуватись відступити вказаним фізичним особам своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) набуте за Договорами №1,2, 3, 4, 5, 6 та 7. Таким чином позивачем порушено вимоги законодавства про фінансові послуги, а саме: частину п`яту статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; статтю 1083 глави 73 книги п`ятої ЦКУ, статтю 1079 глави 73 книги п`ятої ЦКУ; абзац дев`ятнадцятий пункту 24 Ліцензійних умов № 913; пункту 35 Ліцензійних умов № 913.

Крім того, до матеріалів справи було подано постанову Верховного Суду від 21.01.2010р. у справі №160/8037/18 для врахування при прийнятті рішення по даній справі, оскільки обставини цих справ є ідентичними.

Представником позивача та відповідача були подані через канцелярію суду клопотання про розгляд вказаної справи в порядку письмового провадження.

Суд, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Суть спору полягає у відповідності закону індивідуальних актів адміністративного органу з приводу усунення порушень ліцензійних умов та з приводу анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг.

Заявник пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації унаслідок чого набув правовий статус юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом – 39544044, за розпорядженням Нацкомфінпослуг від 15.03.2018р. №357 отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Відповідно до копії свідоцтва від 30.05.2018р. заявник за рішенням від 30.03.2017р. №822, реєстраційний номер – 13103596, серії ФК №879 є фінансовою установою.

З матеріалів справи судом встановлено наступне.

1) 02.08.2018 між Публічним акціонерним товариством «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» (далі - «Первісний Кредитор») та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» (далі - «Новий кредитор») укладено Договір № 6/4/16/2008/840-К/251 купівлі- продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором та Додатку №1 до Договору № 6/4/16/2008/840-К/251 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 02.08.2018 за Кредитним договором № 6/4/16/2008/840-К/251 від 25.07.2008 з додатковими угодами (далі - Договір № 1)

2) 20.09.2018 між Публічним акціонерним товариством «ПЛАТИНУМ БАНК» (далі - Банк) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» (далі - Новий кредитор) відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2018-07-13-000068-Ь від 27.08.2018 укладено Договір № 321К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та Додатку №1 за кредитним договором № 49-0061009ФККВ - 08 від 27.08.2008р. (далі - Договір № 2)

3) 16.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» (далі - «Продавець») та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» (далі - «Покупець») за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2018-08-31-000125-Ь від 25.10.2018 укладено Договір № 988/К купівлі-продажу майнових прав та Додатку №1 за кредитним договором №2001/0208/88-001 від 25.02.2008 (далі - Договір № 3)

4) 11.02.2019 між Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» (далі - «Продавець») та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» (далі - «Покупець») за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2018-11-28-000015-Ь від 17.01.2019 укладено Договір № 1141/К купівлі-продажу майнових прав та Додатку №1 за кредитним договором № 11190103000 від 30.07.2007р. (далі - Договір № 4)

5) 11.02.2019 між Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» (далі - «Продавець») та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» (далі - «Покупець») за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2018-ll-30-000021-b від 23.01.2019 укладено Договір № 1145/К купівлі-продажу майнових прав та Додатку №1 за кредитним договором № 2621/0808/88-176 від 12.08.2008р. (далі -Договір № 5)

6) 14.05.2019 між Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» (далі - «Продавець») та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» (далі - «Покупець») за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2019-02-26-000068-b від 16.04.2019 укладено Договір № 1376/К купівлі-продажу майнових прав та Додатку №1 за кредитним договором № 49-0061009ФККВ - 08 від 27.08.2008р. (далі -Договір № 6)

7) 24.06.2019 між Публічним акціонерним товариством «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» (далі - «Первісний Кредитор») та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» (далі - «Новий кредитор») укладено Договір № 6/4/2005/840-К/534 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором та Додатку №1 до Договору № 6/4/2005/840-К/534 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 24.06.2019 за Кредитним договором № 6/4/2005/840-К/534 від 19.08.2005 з додатковими угодами (далі - Договір № 7)

8) 07.08.2018 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» (далі — «Первісний Кредитор») та ОСОБА_1 (далі іменується за текстом - «Новий кредитор») було укладено Договір відступлення прав вимоги за кредитним договором № 6/4/16/2008/840-К/251 від 25.07.2008р. (далі - Договір № 8).

9) 18.10.2018 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» (далі — «Первісний Кредитор») та ОСОБА_2 (далі іменується за текстом - «Новий кредитор») було укладено Договір відступлення прав вимоги за кредитним договором № 1.07081452.х від 01.08.2007р. (далі - Договір № 9).

10) 05.12.2018 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» (далі — «Первісний Кредитор») та ОСОБА_3 (далі імейується за текстом - «Новий кредитор») було укладено Договір відступлення прав вимоги за кредитним договором №2001/0208/88-001 від 25.02.2008 (далі - Договір № 10).

11) 25.02.2019 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» (далі — «Первісний Кредитор») та ОСОБА_4 (далі іменується за текстом - «Новий кредитор») було укладено Договір відступлення прав вимоги за кредитним договором № 11190103000 від 30.07.2007р. (далі - Договір № 11).

12) 11.02.2019 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» (далі — «Первісний Кредитор») та ОСОБА_5 (далі іменується за текстом - «Новий кредитор») було укладено Договір відступлення прав вимоги за кредитним договором № 2621/0808/88-176 від 12.08.2008р.(далі - Договір № 12).

13) 11.07.2019 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» (далі — «Первісний Кредитор») та громадянки України ОСОБА_6 (далі іменується за текстом - «Новий кредитор») було укладено Договір відступлення прав вимоги за кредитним договором № 49-0061009ФККВ - 08 від 27.08.2008р. (далі - Договір № 13).

14) 12.07.2019 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КАПІТАЛ ФІНАНС» (далі — «Первісний Кредитор») та ОСОБА_7 (далі іменується за текстом - «Новий кредитор») було укладено Договір відступлення прав вимоги за кредитним договором №6/4/2005/840-К/534 від 19.08.2005р. (далі - Договір № 14).

З 22.07.2019р. по 26.07.2019р. Комісією відносно заявника було здійснено плановий захід державного нагляду (контролю) з питання дотримання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Рішення владного суб`єкта з приводу призначення заходу нагляду (контролю) заявником ані до суду, ані до адміністративного органу вищого рівня не оскаржувалось.

Результати проведеного заходу оформлені актом від 26.07.2019р. №1135/16-4/1 (далі за текстом - Акт №1).

Дії владного суб`єкта з приводу проведення заходу нагляду (контролю) заявником ані до суду, ані до адміністративного органу вищого рівня не оскаржувались.

У тексті Акту №1 викладені судження контролюючого органу про вчинення особою низки податкових правопорушень, а саме: ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.1079 і 1083 Цивільного кодексу України, абз.19 п.24 та п.35 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. № 913, за рахунок безпідставного відступлення Товариством як клієнтом раніше набутого від банку - фактору права грошової вимоги на користь фізичних осіб – підприємців.

Так, оскільки Договорами № 1, 2, 3, 4, 5, 6 та 7 не передбачено право наступного відступлення фактором права грошової вимоги третій особі то таке відступлення Товариством відповідно до ст. 1083 ЦКУ не допускається. Враховуючи те, що за Договорами № 8, 9, 10, 11, 12, 13 та 14 за якими відбулось наступне відступлення Товариством (фактором) права грошової вимоги фізичним особам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Михайлівні, Григоряну Даніїлу Генріховичу, Плохову Сергію Семеновичу, Красній Наталії Олександрівні та Палієнко Вадиму Олександровичу, то воно повинно було здійснюватись відповідно до положень ст.1083 ЦКУ, а саме лише у разі якщо Договором № 1, 2, 3, 4, 5, 6 та 7 допускалось би відступлення фактором права грошової вимоги третій особі та таке відступлення здійснювалось би відповідно до положень глави 73 ЦКУ.

Окрім зазначеного, фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , не є банком або іншою фінансовою установою, які відповідно до закону мають право здійснювати факторингові операції, тобто не може бути фактором за Договором № 8, 9, 10, 11, 12, 13 та 14 то Товариство, відповідно до вимог глави 73 ЦКУ, не мало права відступати або зобов`язатись відступити фізичним особам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Григоряну Даніїлу Генріховичу, Плохову Сергію Семеновичу, Красній Наталії Олександрівні та ОСОБА_7 Олександровичу, своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) набуте за Договорами № 1, 2, 3, 4, 5, 6 та 7.

Оскільки Договорами № 1, 2, 3, 4, 5, 6 та 7 не передбачено право наступного відступлення Товариством (фактором) права грошової вимоги третій особі то Товариство, відповідно до вимог ст. 1083 ЦКУ, не мало права відступати або зобов`язатись відступити фізичним особам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Григоряну Даніїлу Генріховичу, Плохову Сергію Семеновичу, Красній Наталії Олександрівні та ОСОБА_8 Вадиму Олександровичу, своє право грошової вимоги до Боржників набуте за Доворами № 1, 2, 3, 4, 5, 6 та 7.

06.08.2019р. з посиланням на Акт Комісією було прийнято розпорядження №1472 про застосування заходу впливу, а саме: усунення у строк до 05.09.2019р. включно порушень ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.1079 і 1083 Цивільного кодексу України, абз.19 п.24 та п.35 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. № 913 (далі за текстом – Розпорядження №1).

05.09.2019р. Комісією було отримано лист Товариства від 03.09.2019р. №01-09/19, в якому указано про виконання згаданого розпорядження шляхом направлення вимог до сторін договорів факторінгу про добровільне розірвання цих договорів зі зворотним повідомленням. На теперішній час Товариство очікує зворотні повідомлення та відповіді сторін.

Отже, Товариством на адреси фізичних осіб – громадян, які були сторонами вчинених правочинів з відступлення права вимоги, були направлені листи із пропозиціями про розірвання договорів.

12.09.2019р. Комісією було складено акт №1544/16-4/3 про невиконання Товариством розпорядження від 16.08.2019р. №1472 (далі за текстом - Акт №2).

17.09.2019р. з посиланням на Акт №2 Комісією було прийнято розпорядження №1831 про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) (далі за текстом – Розпорядження №2).

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для прийняття розпорядження від 17.09.2019р. №1831 адміністративним органом було обрано положення п.5 ч.2 ст.16, абз.5 ч.4 ст.16, ч.8 ст.16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а фактичною підставою послугувало судження про невиконання Товариством вимог діючого розпорядження Комісії від 06.08.2019р. №1472.

Заявником було застосовано позасудовий порядок оскарження названого розпорядження Комісії, за результатами якого Державною регуляторною службою України було прийнято розпорядження від 04.11.2019р. №144, яким на Комісію покладено обов`язок скасувати розпорядження Комісії від 17.09.2019р. №1831 у зв`язку із складанням Акту №2 без проведення перевірки.

Проте, Комісією розпорядження Державної регуляторної служби України від 04.11.2019р. №144 було залишено без виконання.

Тому, не погодившись із правомірністю розпорядження Комісії від 06.08.2019р. №1472, а також розпорядження Комісії від 17.09.2019р. №1831, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст та обсяг повноважень Комісії на контроль за дотриманням особами законодавства у сфері ринків фінансових послуг, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Так, пунктами 9, 10 і 12 ч.1 ст.28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що Комісія проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації (п.9 ч.1 ст.28); у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення (п.10 ч.1 ст.28); надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів (п.12 ч.1 ст.28).

Перелік заходів впливу викладений законодавцем у ч.1 ст.40 названого закону, де указано, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: 1) зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; 2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; 3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону; 4) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

При цьому, законом не передбачено фізичної участі представників суб`єктів господарювання у процедурі прийняття Комісією рішення про застосування будь-якого заходу впливу.

Доводи заявника про протилежне із посиланням на норми Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (затверджено розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012р. №2319, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.2012р. за №2112/22424; далі за текстом – Положення №2319) слід визнати юридично неспроможними, адже з урахуванням змісту розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.10.2018р. №1800 норми цього Положення не застосовуються до правовідносин, що виникають відповідно до Законів України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та "Про ліцензування видів господарської діяльності". Дія цього Положення не поширюється на застосування Нацкомфінпослуг заходів впливу за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016р. №913.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) (затверджено постановою КМУ від 07.12.2016р. №913; далі за текстом – Ліцензійні умови).

Відповідно до абз.19 п.24 Ліцензійних умов фінансова установа (крім недержавного пенсійного фонду) зобов`язана дотримуватися вимог статей 4-18 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, статей 6, 7, 9-17 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”.

Згідно з п.35 Ліцензійних умов фінансова установа зобов`язана виконувати укладені нею договори з надання фінансових послуг і під час укладання, виконання та припинення дії таких договорів дотримуватися вимог, визначених книгою п`ятою Цивільного кодексу України та законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що у тексті Акту №1 Комісією викладені судження про вчинення Товариством порушення саме Ліцензійних умов.

Відтак, доводи позову про порушення Комісією права заявника на участь у процедурі прийняття рішення про застосування заходів впливу Розпорядженням №1 і Розпорядженням №2 слід визнати необґрунтованими.

Розв`язуючи спір стосовно суті викладених в Акті №1 суджень Комісії, суд зважає, Пунктами 1 та 5 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Статтею 2 цього Закону встановлено, що він регулює відносини, які виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.

Статтею 4 Закону України України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) торгівля валютними цінностями; 4) залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ коштів; 9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення; 10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню; 11) факторинг; 11-1) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; 12) управління майном для фінансування об`єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"; 13) операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів; 14) банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Фінансові послуги, надання яких передбачається іншими законами, підлягають включенню до переліку, визначеного частиною першою цієї статті. Надання фінансових послуг, не включених до зазначеного переліку, забороняється.

Отже аналіз вказаних вище норм права свідчить про те, що фінансова установа під час здійснення своєї діяльності може надавати виключно фінансові послуги за переліком, визначеним у статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а надання інших фінансових послуг, не включених до цього переліку, забороняється. Оскільки основним видом діяльності позивача є надання фінансових послуг за кодами 64.19 інші види грошового посередництва, 64.91 фінансовий лізинг, 94.92 інші види кредитування, тобто позивач є фінансовою установою відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", то відповідно до цієї норми права його виключним видом діяльності є надання фінансових послуг, у тому числі з факторингу.

Положеннями ст.1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (ч.1 ст.1077); Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає (ч.2 ст.1077).

Відповідно до ст.1078 означеного кодексу предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078); Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч.2 ст.1078).

Згідно з ст.1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт (ч.1 ст.1079); Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (ч.2 ст.1079); Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч.3 ст.1079).

Отже, національним законом України чітко та однозначно передбачено, що сторонами договору факторингу можуть бути виключно суб`єкти господарювання.

Участь фізичних осіб – громадян у вчиненні договору факторингу у якості однієї із сторін даного правочину діючим законом не передбачена.

Звертаючись до суду, заявник не довів протилежного.

Натомість, приєднаними до справи документами засвідчено, що заявник погодився із обґрунтованістю суджень Комісії в Акті №1 та Розпорядженні №1, направивши на адреси фізичних осіб – громадян звернення про розірвання договорів.

При цьому, копій таких звернень заявник ані до Комісії, ані до суду не подав.

Таким чином, суд доходить до переконання про те, що під час укладення договорів із фізичними особами – громадянами про відступлення права грошової вимоги заявник не забезпечив дотримання прямої норми закону відносно дозволеного легітимного суб`єктного складу учасників відповідних суспільних правовідносин. Оскільки позивач не мав права здійснювати відступлення права грошової вимоги не надаючи фінансових послуг з факторінгу. Фізичні особи не могли виступати факторами у силу вимог чинного законодавства.

Статтею 1083 Цивільного кодексу України визначено, що наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч.1 ст.1083); Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави (ч.2 ст.1083).

У ході розгляду справи заявник не подав до суду доказів виконання вимог ст.1083 Цивільного кодексу України.

Такий самий висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 21.01.2020р. по справі №160/8037/18 (адміністративне провадження №К/9901/18968/19).

Розглянувши акт від 12.09.2019р. №1544/16-4/3 про невиконання Товариством розпорядження від 16.08.2019р. №1472 в якому встановлено, що іншої, аніж зазначена у Листі від 03.09.2019р. №01-09/19 інформації та/або підтверджуючих документів щодо усунення порушень, а саме про розірвання договорів факторингу, Товариство у термін встановлений Розпорядженням № 1472, а також станом на момент складання даного акта не надавались до Нацкомфінпослуг. Зазначена Товариством у листі інформація не підтверджує виконання розпорядження № 1472, що відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" свідчить про невиконання Товариством рішення Нацкомфінпослуг, а саме розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності.

17.09.2019р. з посиланням на даний Акт Комісією було прийнято розпорядження №1831 про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Згідно абзацу 19 пункту 24, пункту 35 Ліцензійних умов, фінансова установа зобов`язана дотримуватися вимог статей 4-18 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статей 6, 7, 9-17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Фінансова установа зобов`язана виконувати укладені нею договори з надання фінансових послуг і під час укладання, виконання та припинення дії таких договорів дотримуватися вимог, визначених книгою п`ятою ЦК України та законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

З урахуванням вказаних вимог суд зазначає, що розпорядження №1 та №2 прийняті на підставі встановлених перевіркою порушень вимог законодавства щодо функціонування фінансового ринку.

Висновок з даного питання також викладено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020р. по справі №160/8037/18 (адміністративне провадження №К/9901/18968/19).

Тому у силу ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи спір за вимогою про зобов`язання Комісію внести інформацію до Державного реєстру фінансових установ про поновлення дії ліцензії заявника, суд вважає, що ця вимога є похідною від попередніх вимог позову, відмова у яких спричиняє відсутність підстав для задоволення і цієї вимоги.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

Суд констатує, що обрані владним суб`єктом мотиви та обсяг використаних доказів засвідчують юридичну правильність та фактичну обґрунтованість підстав видання Розпорядження №1.

Наведені приватною особою доводи не доводять неправомірності чи необґрунтованості цього індивідуального акту.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд з огляду на правовий висновок постанови Верховного Суду від 21.01.2020р. по справі №160/8037/18 (адміністративне провадження №К/9901/18968/19) не знаходить правових підстав для визнання неправомірним Розпорядження №2.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що з огляду на правовий висновок постанови Верховного Суду від 21.01.2020р. по справі №160/8037/18 (адміністративне провадження №К/9901/18968/19) владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував з достатньою повнотою, скоєне діяння кваліфікував правильно, норму закону визначив належну, положення цієї норми права витлумачив вірно, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності узгоджується із характером, змістом та наслідками вчиненого особою протиправного діяння.

Отже, відсутність порушеного суб`єктивного права (ущемленого охоронюваного законом інтересу) є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя О.В. Старосєльцева