Рішення № 88329405, 10.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

10 березня 2020 р. справа № 820/9945/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

представника позивача - Гнатенко О.О.,

представника відповідача - Дмитрієва О.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової служби України до Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" про стягнення суми штрафних санкцій,-

встановив:

29.03.2015р. Державною фіскальною службою України через засоби поштового зв`язку було подано позов про стягнення з Державного підприємства «Івашківський спиртзавод» 113.214.157,82грн. штрафу по оплаті рішення ДФС України від 28.04.2015р. №000368.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2015р. по справі №820/9945/15 (залишеною у силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015р.) у позові було відмовлено з причини скасування рішення ДФС України від 28.04.2015р. №000368 постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015р. по справі №820/4795/15.

Постановою Верховного суду від 15.10.2019р. по справі №820/9945/15 були скасовані рішення окружного адміністративного суду від 05.10.2015р. та апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015р. по даній справі у зв`язку з невстановленням судами обставин направлення боржнику податкової вимогу у порядку ст.59 Податкового кодексу України, дотримання контролюючим органом порядку стягнення коштів відповідно до ст.95 Податкового кодексу України, а також скасуванням ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.06.2016р. по справі №820/4795/15 постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015р. по справі №820/4795/15 і залишенням у силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015р. по справі №820/4795/15, якою було відмовлено у позові про скасування рішення ДФС України від 28.04.2015р. №000368.

Справа №820/9945/15 була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справу прийнято до розгляду ухвалою від 12.11.2019р. у порядку загального позовного провадження.

Судові засідання у підготовчому провадженні призначались на 04.12.2019р., 14.01.2020р., 23.01.2020р., 05.02.2020р., 11.02.2020р.

Ухвалою суду від 04.12.2019р. замінено позивача у справі Державну фіскальну службу України на правонаступника - Державну податкову службу України.

Ухвалою суду від 11.02.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду справи по суті на 27.02.2020р.

Засідання з розгляду справи по суті призначене на 27.02.2020р. ухвалою суду від 27.02.2020р. було відкладено з підстав неприбуття в судове засідання представника відповідача на 10.03.2020р.

Засідання з розгляду справи по суті відбувались 10.03.2020р.

Предметом позову є вимога Державної податкової служби України (далі за текстом - заявник, контролюючий орган) про стягнення з Державного підприємства «Івашківський спиртзавод» 113.214.157,82грн. штрафу по оплаті рішення ДФС України від 28.04.2015р. №000368.

Аргументуючи цю вимогу заявник зазначив, що рішення контролюючого органу безпідставно не виконано платником у добровільному порядку.

Відповідач, Державне підприємство «Івашківський спиртзавод» (далі за текстом – платник, боржник, Державне підприємство) додатково до раніше викладених заперечень подав письмові пояснення від 06.03.2020р. в яких зазначив, що після набрання чинності ПК України, позивач повинен був додатково прийняти та направити на адресу відповідача податкове повідомлення - рішення за цими штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач повинен був знову звернутися до відповідача з податковим повідомлення-рішенням в порядку передбаченому ч.58.2 ст.58 ПК Ураїни.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявлена контролюючим органом вимога ґрунтується на рішенні ДФС України від 28.04.2015р. №000368 про застосування до Державного підприємства 113.214.157,82грн. штрафу.

Згадане рішення контролюючого органу було предметом судової перевірки у межах справи №820/4795/15, де ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.06.2016р. залишена у силі постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015р. по справі №820/4795/15, якою було відмовлено у позові про скасування рішення ДФС України від 28.04.2015р. №000368.

Отже, рішення ДФС України від 28.04.2015р. №000368 про накладення на Державне підприємство 113.214.157,82грн. штрафу є діючим індивідуальним актом правозастосування.

На виконання вказівок Верховного Суду окружним адміністративним судом долучено до справи копії корінців направлених Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області на адресу Державного підприємства у порядку Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» першої податкової вимоги від 22.11.2004р. №1/14 та другої податкової вимоги від 28.12.2004р. №2/169.

Відомостями витребуваних судом та долучених до справи роздруківок карток особових рахунків Державного підприємства підтверджується безперервність існування податкового боргу відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що у спірних правовідносинах не існує правових підстав для направлення на адресу Державного підприємства нової податкової вимоги у порядку ст.59 Податкового кодексу України.

Стверджуючи, що у спірних правовідносинах наявні підстави до примусового виконання податкового обов`язку боржника, контролюючий орган ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011р. таким законом є Податковий кодекс України, п.57.3 ст.57 якого передбачено, що визначені рішеннями контролюючого органу зобов`язання підлягають сплаті за строком: у 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження - у 10 календарних днів за днем узгодження (яким є або день закінчення процедури адміністративного оскарження (п.56.17 ст.56 Податкового кодексу України), або день набрання законної сили судовим рішенням у справі про скасування рішення контролюючого органу (п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України)

У такі ж строки відповідно до ст.113 Податкового кодексу України підлягають оплаті і рішення контролюючого органу про застосування штрафів.

Згаданий строк у спірних правовідносинах сплинув із настанням 26.06.2015р., як десятого календарного дня від події винесення ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.06.2016р., якою залишена у силі постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015р. по справі №820/4795/15 про відмову у позові стосовно скасування рішення ДФС України від 28.04.2015р. №000368.

Між тим, матеріали справи не містять об`єктивних даних про припинення податкового обов`язку відповідача унаслідок самостійного і добровільного перерахування коштів до бюджету, а також з інших підстав, зокрема, за ст.ст.37, 38, 56, 101, 102 Податкового кодексу України.

Заявлена контролюючим органом до стягнення заборгованість відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджена приєднаною до справи роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.72-76 КАС України у даному конкретному випадку є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом стану розрахунків з приводу виконання особою податкового обов`язку.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача надані пояснення, що у зв`язку зі скрутним фінансовим станом підприємства та порушенням порядку зверненням до стягнення підприємство оплату штрафу не здійснювало.

За приписами п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган набуває повноваження на звернення до суду з вимогою про стягнення коштів за податковим боргом після збігу строку в 60 календарних днів від дати направлення чи вручення податкової вимоги платнику податків - боржникові.

У спірних правовідносинах податкові вимоги були направлені платнику у порядку Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: перша податкова вимога від 22.11.2004р. №1/14 та друга податкова вимога від 28.12.2004р. №2/169.

Безперервність існування податкового боргу засвідчує відсутність правових підстав для направлення боржникові нової податкової вимоги у порядку ст.59 Податкового кодексу України.

Спору з приводу застосування п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України між учасниками справи не існує у зв`язку з відсутністю взагалі будь-яких доказів проведення боржником платежів на оплату рішення ДФС України від 28.04.2015р. №000368.

Запроваджений ст.102 Податкового кодексу України присікальний строк давності у спірних правовідносинах не сплинув.

Передбачена ст.95 Податкового кодексу України черговість реалізації управлінської функції контролю за своєчасні розрахунків Головним управлінням дотримана.

До предмету доказування у спорі про стягнення заборгованості за публічним обов`язком із проведення платежу на користь бюджету з огляду на приписи ч.2 ст.73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов`язаної особи як суб`єкта права, 2) підстав виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 3) обізнаності зобов`язаної особи з фактом виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов`язку у добровільному порядку, 5) дотримання владним суб`єктом визначеної законом процедури примусового виконання публічного обов`язку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов`язку, 7) заявлення владним суб`єктом вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку, 8) поширення на боржника процедур банкрутства або знаходження боржника у процедурі ліквідації; 9) відповідність заявленої суб`єктом владних повноважень вимоги визначеній законом процесуальній формі реалізації управлінської функції.

Приєднаними до справи доказами підтверджено обставини існування боржника та боргу, дотримання владним суб`єктом процедури примусового виконання публічного обов`язку, відсутності підстав припинення невиконаного обов`язку.

Твердження представника відповідача про необхідність прийняття нового податкового повідомлення - рішення є не обґрунтованим, оскільки положення статті 58 ПК України не передбачає правових підстав для прийняття контролюючим органом нового податкового повідомлення-рішення у разі винесення судом рішення про відмову у скасуванні раніше нарахованого штрафу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання, що заявлена владним суб`єктом вимога не порушує прав та інтересів відповідача, а відтак, підлягає до задоволення.

Згідно з ч.5 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у разі невиконання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" (код ЄДРПОУ 00375250) штраф у розмірі 113.214.157,82 грн. (сто тринадцять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят сім гривень 82 копійки).

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Судове рішення у повному обсязі виготовлено 19.03.2020р. у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України.

Суддя О.В.Старосєльцева