Рішення № 88329076, 19.03.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2020 р. № 400/311/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м.Миколаїв,54020 про:визнання протиправним та скасування рішення від 28.12.2019 р. № 700/03.19-р; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом, щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області від 28.12.2019 року №700/03.19-р про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про державну службу", а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області провести переведення ОСОБА_1 з 19.12.2019 року на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу".

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що у неї згідно записів у трудовій книжці загальний стаж державної служби складає 21 рік 04 місяців 18 днів. У зв`язку з цим, вона звернулася до Головного управління ПФУ в Миколаївській області із заявою про переведення з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", однак відповідач рішенням №700/03.19-р від 28.12.2019 відмовив в проведенні перерахунку по переведенню, спираючись на відсутність необхідного стажу державної служби, зарахувавши при цьому стаж державної служби 07 місяців період з 01.06.2013 року по 31.12.2013року. Зазначає, що відповідач посилається на п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року, згідно з якого право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону мають державні службовці, які на 01 травня 2016 року обіймали посади державної служби та мали не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених ст. Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року та актами КМ України.

Позивач вважає, що рішення пенсійного органу від 28 грудня 2019 року про відмову у переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є незаконним, оскільки вона не підпадає під категорію осіб, на яких розповсюджуються положення пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, а підпадає під категорію осіб, на яких розповсюджуються положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889.

Крім того, позивач посилається на ст.588 Митного Кодексу України, згідно якої пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідач, Головне управління ПФУ в Миколаївській області, позов не визнав, надав відзив, у якому просив в його задоволенні відмовити. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" необхідно мати 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. З наданих позивачем матеріалів встановлено стаж роботи на зазначених категоріях посад 07 місяців, що є недостатньо для призначення відповідно пенсії. Зарахування до стажу державної служби періоду роботи в митиних органах на різних посадах не передбачено.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження з повідомлення сторін в порядку передбаченого ст.262 КАС України.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з жовтня 2014 року перебуває на пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

19.12.2019 позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Миколаївській області із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та додала: копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудової книжки, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 27.11.19 №130\12-70-04, видана Луганською митницею Державної фіскальної служби України

Рішенням від 28.12.2019 № 700/03.19-р Головне управління ПФУ в Миколаївській області відмовило позивачу в проведенні перерахунку по переведенню на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби, зарахувавши при цьому лише 07 місяців стажу державної служби. Право на переведення на пенсію за віком згідно з Законом №889 відсутнє. Згідно з записами трудової книжки ОСОБА_1 працювала зокрема: в Свердловській митниці з 09.06.1993р - інспектором митного поста «Красна Могила», з 16.08.1994 року - старшим інспектором митного поста «Красна Могила»,з 14.06.1995 - прийнято присягу державного службовця, з 31.03.1997р - звільнена. За вказаним рішенням від 28.12.2019р інформація щодо встановлення заявниці відповідного рангу державного службовця відсутня.; в Луганській митниці з 01.04.1997р по 31.05.2013р та з 01.01.2014 по 27.10.2014 на посадах старшого інспектора, інспектора, провідного інспектора, на яких присвоювалося персональне та спеціальне звання «Радника митної служби 3 рангу», та з 01.06.2013р по 31.12.2013р - на посаді, на якій присвоєно 12 ранг державного службовця. На підставі зазначеного Головне управління Пенсійного фонду України зробило висновок щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ЗУ «Про державну службу».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд вважає, що, відмовляючи в переведенні на пенсію за віком, передбачену Законом України «Про державну службу», відповідач недоречно посилається на п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889- III, оскільки дана норма стосується осіб - державних службовців, які на день набрання чинності ним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

В п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, вказано, що цей Закон набирає чинності з 1 травня 2016 року.

Виходячи з викладеного, п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII стосується осіб - державних службовців, які станом на 1 травня 2016 року займали посади державної служби.

Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена за ст. 38 КЗпП України з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Червона Могила» 27 жовтня 2014 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.27), тобто до набрання законної сили Законом України «Про державну службу» №889-VIII.

Таким чином, позивач не підпадає під категорію осіб, на яких розповсюджується дія п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, тому безпідставними є посилання відповідача на вказану норму Закону.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Суд вважає, що дія пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII поширюється на позивача.

Стаття 37 Закону України «Про державну службу» в редакції 1993 року, яка регулює питання пенсійного забезпечення державних службовців, визначає, що період роботи посадових осіб на посадах віднесених до державно служби, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Крім того, згідно ст. 569 Митного кодексу України, який чинний з 01 червня 2012 року, працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу (здійснюють державну митну справу), здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Статтею 573 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року визначено, що посадовим особам органів доходів і зборів присвоюються такі спеціальні звання: дійсний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи І рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи І рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи І рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів, порядок присвоєння цих звань та їх співвідношення з рангами державних службовців, а також розміри надбавок до посадового окладу за спеціальні звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року №839 «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів» затверджено Положення про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів та Порядок присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів.

Відповідно до ст.588 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Митний кодекс України від 11 липня 2002 року, що був чинний з 01 січня 2004 року до 01 червня 2012 року, визначав також, що працівники митних органів є посадовими особами на них розповсюджується дія Закону України «Про державну службу», в тому числі щодо пенсійного забезпечення, а саме: ст. 430 - пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу"; ст. 407 - посадовими особами митної служби України є працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, на яких цим Кодексом та іншими законами України покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєно спеціальні звання; ст. 408 - правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

Аналогічні положення були передбачені Митним кодексом України від 12 грудня 1991 року, що був чинний з 01 січня 1992 року до 16 травня 2008 року, а саме: ст. 154 - службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи. Порядок присвоєння і позбавлення персональних звань визначається Положенням про персональні звання працівників митних органів України, що затверджується Верховною Радою України. Службовим особам митних органів України, які мають персональні звання, встановлюється строк вислуги: для жінок - 20 років, для чоловіків - 25 років з правом виходу на пенсію жінок у 50 років, а чоловіків - у 55 років. ст. 156 - працівник митного органу України є представником державного органу.

Постановою Верховної Ради України від 05 лютого 1992 року «Про персональні звання державної митної служби України» (чинна до 01 січня 2004 року) встановлювались такі персональні звання державної митної служби України: Дійсний державний радник митної служби; Державний радник митної служби 1 рангу; Державний радник митної служби 2 рангу; Державний радник митної служби 3 рангу; радник митної служби 1 рангу; радник митної служби 2 рангу; радник митної служби 3 рангу; інспектор митної служби 1 рангу; інспектор митної служби 2 рангу; інспектор митної служби 3 рангу.

Позивачем було надано відповідачу довідку Луганської митниці ДФС від 27 листопада 2019 року №130/12-70-04 про те, що його стаж державної служби в митних органах станом на 27 листопада 2019 року становить 21 рік 4 місяця 18 днів і на момент звільнення з митних органів має спеціальне звання радника податкової та митної справи III рангу (а.с.28).

В трудовій книжці позивача зазначено, що 14 червня 1995 року ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця (а.с.21).

Виходячи з викладеного, суд вважає, що на службових (посадових) осіб митних органів, яким присвоєні спеціальні звання, розповсюджується дія Закону України «Про державну службу», в тому числі щодо пенсійного забезпечення, тому стаж роботи у митних органах відноситься до державної служби, який має враховуватись для призначення пенсії згідно положень Закону України «Про державну службу».

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).

Пунктом 2 Порядку №622 визначено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу»: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно пункту 3 Порядку №622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону.

Пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати (п. 4 Порядку №622).

Згідно ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»".

Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду країни від 10.07.2018 року по справі №591/6970/16-а.

На момент звернення до відповідача з заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», тобто на 19 грудня 2019 року, ОСОБА_1 виповнилося 60 років 9 місяців (народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ), загальний стаж державної служби становив 21 рік 4 місяця 18 днів, тобто не менш як 20 років, у зв`язку з чим позивач має право на призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Таким чином, суд вважає, що рішення відповідача про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1681,60 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв,54020 ідентифікаційний номер 13844159 ) - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №700/03.19-р від 28.12.2019 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про державну службу".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв,54020 ідентифікаційний номер 13844159 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) переведення з 19.12.2019 року з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020, ідентифікаційний номер 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1681,60 гривень (одна тисяча шісот вісімдесят одна грн. шістдесят коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. П. Фульга