Ухвала суду № 88328998, 18.03.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004481

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

18 березня 2020 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,

представника відповідача Іванейко Я.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу,-

в с т а н о в и в :

02.09.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНКОПП НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач), до Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-5901-17 на суму 27366,90 грн.

Ухвалою від 06.09.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 16.09.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 25.11.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 11.12.2019 суд допустив заміну відповідача у справі Головне управління ДФС у Львівській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Львівській області.

11.12.2019 представник відповідача подала до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Така заява мотивована тим, що позивач пропустив 10-денний строк звернення до суду з позовом про визнання протиправною вимоги про сплату боргу (недоїмки).

26.12.2019 представник позивача подала до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому вказала, що позивач хвора людина з психічними розладами. Він має ускладнене сприйняття оточуючого середовища, своїх прав і обов`язків, не в змозі об`єктивно оцінювати обставини, свої вчинки та захистити себе.

У судовому засіданні представник відповідача заяву про залишення позову без розгляду підтримала та просила суд її задовольнити.

У судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило. Враховуючи положення частини 5 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що представник відповідача у судовому засіданні наполягала на продовженні розгляду справи, суд вважає, що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

За результатом розгляду заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов наступних висновків.

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту таких прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання вказаних строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи вказаним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дія Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI) поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що не суперечить зазначеному Закону (частина перша статті 2 вказаного Закону).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону України №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини четвертої статті 25 Закону України №2464-VI).

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону України № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що вказаний Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення ПК України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-5901-17 становить 10 календарних днів з дня надходження такої вимоги до позивача.

Суд при розгляді заяви враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 08.08.2019 у справі №480/106/19.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7900058304510 (7903203342433) вбачається, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-5901-17 позивач отримав за довіреністю 06.06.2019.

Щодо посилання позивача на те, що він не отримував жодних повідомлень та дізнався про таку вимогу від родичів, суд вказує наступне.

Відповідно до пунктів 2, 90, 94, 105, 106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 одержувач - адресат або особа, уповноважена ним на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом; повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

Під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що при отриманні реєстрованого (рекомендованого) поштового відправлення працівник поштового зв`язку перевіряє документи одержувача, що посвідчують його особу та повноваження на отримання відправлення, а також зазначає відповідне прізвище такої особи у повідомленні про вручення поштового відправлення. При цьому, адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення за відповідною довіреністю.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7900058304510 (7903203342433), таке доставлене позивачу та вручене працівником поштового зв`язку уповноваженій особі, прізвище якої міститься у повідомленні про вручення - Бобров.

При цьому, позивач не подав жодних доказів, які б спростовували можливість отримання такого повідомлення за довіреністю іншою особою, чи доводили б наявність порушень з боку працівника поштового зв`язку при врученні оскарженої вимоги. Позивач також не надав жодного доказу, який би свідчив про його відсутність за місцем проживання (перебування) 06.06.2019.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-5901-17 саме 06.06.2019.

Тому, останнім днем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-5901-17 було 16.06.2019.

Проте, позивач звернувся до суду з позовом лише 02.09.2019.

З огляду на вказане, суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Щодо аргументів позивача про вжиття ним заходів досудового врегулювання спору, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 9, 10 частини четвертої статті 25 Закону України № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Суд зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-5901-17 виставлена Головним управління ДФС у Львівській області.

Тому, позивач в порядку адміністративного оскарження мав подати скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-5901-17 до органу доходів і зборів вищого рівня, тобто до ДФС України.

Проте, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Львівській області із заявою від 16.07.2019 про скасування заборгованості та зняття з обліку.

За результатами розгляду заяви позивача від 16.07.2019 Головне управління ДФС у Львівській області надало відповідь від 07.08.2019 № 38567/10/52.13-21, в якій зазначено, про відсутність сплати ЄСВ, роз`яснено порядок адміністративного оскарження вимоги про сплату боргу, а також вказано, що така вимога не оскаржувалась, а тому вважається узгодженою та скасуванню не підлягає.

Крім того, суд зазначає, що позивач звернувся із заявою від 16.07.2019 з пропуском 10-денного строку, встановленого у ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464-VI.

Позивач також долучив копію заяви-скарги від 23.08.2019, в якій просив скасувати заборгованість та зняти його з обліку. Проте, на надав до суду доказів її надіслання до ГУ ДФС у Львівській області.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач не скористався адміністративним порядком оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-5901-17, чим самостійно позбавив себе можливості реалізувати право на таке оскарження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не вживав заходів досудового врегулювання спору.

Додатково суд зазначає, що як в позовній заяві, так і в заяві від 27.12.2019 про поновлення строку звернення до суду позивач не вказав конкретну дату, коли він дізнався про оскаржену вимогу про сплату боргу. Вказані обставини не змогла повідомити і представник позивача в ході розгляду справи.

Разом з тим, аргументи позивача про те, що про оскаржену вимогу йому стало відомо від близьких родичів у зв`язку з чим він вперше звернувся до відповідача із скаргою від 16.07.2019, із врахуванням наведених висновків суду не впливають на початок перебігу строку звернення до суду.

Представник позивача як на поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду також вказувала на те, що позивач хворіє має психічні розлади, у зв`язку з цим у нього ускладнене сприйняття оточуючого середовища, своїх прав і обов`язків, він не в змозі об`єктивно оцінювати обставини, свої вчинки та захистити себе.

Суд, надаючи таким аргументам оцінку, зазначає, що вказані обставини не підтверджуються жодними належними, допустимими та достовірними доказами, хоча суд неодноразово пропонував представнику позивача подати відповідні докази. У зв`язку з цим, суд такі аргументи відхиляє з підстав необґрунтованості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, останній не навів, а суд не знайшов.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-5901-17 без поважних причин.

Суд при розгляді заяви також враховує те, що одним з визначальних критеріїв для прийняття рішення про недопуск особи до правосуддя та залишення позовної заяви без розгляду, зокрема, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані ("Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne", заява №116/1997/900/1112).

У справі "Дія 97" проти України" (заява № 19164/04, пункт 47) суд також постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах: "Каньєте де Хоньї проти Іспанії" ("Kanye de Honji v. Spain") заява № 55782/00, пункт 36; "Гору проти Греції" (№ 3) ("Gorou v. Greece" (no. 3)), заява №21845/03, пункт 27; "Михолапа проти Латвії" ("Miholapa v. Latvia"), заява № 61655/00, пункт 24 та "Андрєєва проти Латвії" ("Andrejeva v. Latvia"), заява № 55707/00, пункт 99).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ілхан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи ("Ilhan v. Turkey", заява № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі "Мельник проти України" № 23436/03).

У рішенні "Стагно проти Бельгії" Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що строки позовної давності мають декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу ("Stagno v. Belgium", заява № 1062/07). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Наслідки пропуску строку звернення визначені у статті 123 КАС України, зокрема, в частині третій вказаної статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 і 4 статті 123 вказаного Кодексу.

У зв`язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 243, 248 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити повністю.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 20 березня 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик