Ухвала суду № 88328985, 19.03.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1.380.2019.007021

У Х В А Л А

з питань роз`яснення судового рішення

19 березня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника заявника/представника позивача про роз`яснення судового рішення у справі №1.380.2019.007021 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини Т0110 Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови, зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини Т0110 Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови, зобов`язання до вчинення дій.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 року в адміністративній справі №1.380.2019.007021 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини Т0110 Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови, зобов`язання до вчинення дій було задоволено повністю позов ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії Військової частини Т0110 Міністерства оборони України (м.Львів, вул.Листопадового Чину, 10; код ЄДРПОУ 33252672) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за неотримане речове майно; зобов`язано Військову частину Т0110 Міністерства оборони України (м.Львів, вул.Листопадового Чину, 10; код ЄДРПОУ 33252672) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно, згідно довідки від 01.11.2019 року №24/3 про вартість речового майна, що належить до видачі, виданої Військовою частиною Т0110 Міністерства оборони України, в сумі 33378 (тридцять три тисячі триста сімдесят вісім) грн. 30 коп.

Вказане рішення суду не оскаржувалося сторонами та набрало законної сили.

17.03.2020 року представник заявника/представника позивача звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про роз`яснення рішення суду від 24.01.2020 року. В обґрунтування заяви представник зазначив, що розмір грошової компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі ОСОБА_1 був розрахований відповідачем у довідці №24/3 від 01.11.2019 року, згідно якої: -вартість неотриманого речового майна складає 33378,30 грн.; -сума податку, яка компенсується складає 6008,09 грн.; -загальна сума речового майна, з урахуванням 18% складає 39386,40 грн.

Відповідач у добровільному порядку на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 року перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» суму грошових коштів – 26869,54 грн.

Позиція відповідача зводиться до того, що на суму – 33378,30 грн., яка належала до стягнення позивачу/заявнику було нараховано податок з доходів фізичних осіб (18% - 6008,09 грн.) та військовий збір (1,5% - 500,67 грн.).

На переконання представника заявника/представника позивача, відповідачем неправомірно нараховано та повторно стягнуто з ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб (18% - 6008,09 грн.) із суми за неотримане речове майно.

Наведені обставини слугували підставою для звернення представника заявника/представника позивача до суду із заявою про роз`яснення судового рішення.

Відповідно до норм статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.

Враховуючи, що справа №1.380.2019.007021 була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглянути заяву про роз`яснення судового рішення у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, виходячи з такого.

Підстави та порядок роз`яснення судових рішень в адміністративному судочинстві встановлені статтею 254 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 254 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

За загальними нормами права роз`яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.

Підставою для роз`яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

Отже, необхідність роз`яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Також роз`яснено може бути рішення у разі, якщо без такого роз`яснення його тяжко виконати внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Як роз`яснив Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові №7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду (пункт 19).

Тобто, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Виконання судових рішень здійснюється в порядку, визначеному Законом України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 вказаного Закону. Так, згідно з частиною першою цієї статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Законом також визначено наслідки невиконання рішення та передбачено заходи, які вживає державний виконавець у випадку невиконання боржником рішення без поважних причин.

Як вбачається з рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 року у справі №1.380.2019.007021, воно є чітким за змістом, зрозумілим та не припускає кілька варіантів тлумачення; в рішенні вказані Закони України та нормативно-правові акти, якими керувався суд при вирішенні позову; міститься чіткий порядок виконання рішення; у мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду зазначено усі обставини справи та мотиви, які суд врахував при ухвалені рішення, і положення Закону, яким він керувався, з огляду на об`єкт порушеного права, а з тексту заяви не вбачається, в чому саме полягає незрозумілість рішення суду в розумінні ст.254 КАС України.

Разом з тим, суд зазначає, що вказане судове рішення для позивача є зрозумілим, при цьому, незрозумілим є порядок його виконання, що свідчить про те, що позивач фактично у заяві про роз`яснення судового рішення просить встановити спосіб виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 року, у зв`язку з можливістю виникнення сумнівів щодо його виконання. Однак жодною нормою КАС України чи іншим нормативно-правовим актом не передбачено встановлення способу виконання судового рішення, шляхом його роз`яснення.

Також суд зауважує, що судом при вирішенні спору застосовано ефективний захист порушених прав позивача, а питання подальшого виконання відповідачем судового рішення та способи такого виконання судом не досліджувалися.

Вимоги, які містяться в заяві про роз`яснення рішення суду, є фактично вимогою про зміну резолютивної частини рішення, що суперечить вимогам статті 254 КАС України.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі №2а-10046/09/0470.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заява представника заявника/представника позивача про роз`яснення судового рішення у справі №1.380.2019.007021 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини Т0110 Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови, зобов`язання до вчинення дій є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись положеннями статей 241, 248, 254, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника заявника/представника позивача про роз`яснення судового рішення у справі №1.380.2019.007021 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини Т0110 Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови, зобов`язання до вчинення дій відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сасевич О.М.