Рішення № 88328972, 13.03.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/591/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Львів

13 березня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

представник позивача Ворошилова Н.В.,

представник відповідача Миргород М.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Власта» про стягнення коштів на рахунках, обслуговуючих такого платника податків та готівкових коштів.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель «Власта» (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 30) про стягнення до бюджету коштів у розмірі 1759362,99 грн., які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та за рахунок готівки.

Підставою позову зазначено несплату відповідачем податкового боргу, який виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань з земельного податку з юридичних осіб, туристичного збору, сплаченого юридичною особою; рентної плати за спеціальне використання води; податку на додану вартість з вироблених в України товарів (робіт, послуг). Відповідач у встановлені строки добровільно заборгованість не погасив. Оскільки вжиті позивачем заходи для погашення податкового боргу позитивного результату не дали, позивач у межах своїх повноважень звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 23.01.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

29.01.2020 за вх. №4938 від відповідача надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення.

Ухвалою суду від закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не надав, позов визнав, що підтверджується клопотанням від 29.01.2020. Просив позов задовольнити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з`ясував підстави позову та його визнання відповідачем, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, та, -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство Міністерства оборони України «Готель «Власта» зареєстроване як юридична особа 06.02.2001, код ЄДРПОУ 31362413.

Згідно з розрахунком заборгованість відповідача станом на 25.09.2019 становить 1759362,99 грн., зокрема:

- за платежем земельний податок з юридичних осіб в сумі 318404,15 грн.;

- за платежем рентна плата за спец використання води – 28008,19 грн.;

- за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) – 1299306,75 грн.;

- за платежем туристичний збір – 113643,90 грн.

Вказана сума також відповідає сумі, вказаній у довідці №743/9/55-08-16 від 26.09.2019 та відображена у копії зворотного боку облікової картки платника податків за відповідними платежами.

З метою узгодження вказаної заборгованості відповідачу скеровано податкову вимогу форми «Ю» за №1196 від 11.06.2012 /а.с.69/ на суму 63142,84 грн.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість добровільно, у встановлені законом строки, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2017 року, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі ПК України).

Державне підприємство Міністерства оборони «Готель «Власта», відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України, є платником податку та, згідно з п. 16.1.4 ст.16 ПК України, несе обов`язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, відповідно до ст. 36 ПК України, є податковим обов`язком. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені п. 37.3 ст. 37 ПК України. Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2 ст. 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Судом встановлено, що відповідач має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань з земельного податку з юридичних осіб, туристичного збору, рентної плати за спеціальне використання води та податку на додану вартість, що складається із основного платежу, штрафної санкції та пені.

Заборгованість на суму 1759362,99 грн. згідно з довідкою від 26.09.2019 підтверджується:

1. з земельного податку в сумі 318404,15 грн.: податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 (15997,02 грн. х 11) та 2019 (20348,13 грн. х 7) роки;

2. з туристичного збору в сумі 113643,90 грн.: податкові декларації за 2018-2019 роки (10647,35 грн. + 13370,00 грн. + 13564,28 грн. + 13276,83 грн. +12651,46 грн. + 50133,81 грн.);

3. з рентної плати за спеціальне використання води в сумі 28998,19 грн.: податкові декларації за 2018-2019 роки (4041,44 грн. + 5026,27 грн. + 4746,93 грн. + 4810,23 грн. +4367,18 грн. + 5016,14 грн.);

4. з податку на додану вартість в сумі 1299306,75 грн. (основний платіж 1168978,94 грн., штрафні санкції 62254,54 грн.; пеня 68073,27 грн.): податкові декларації з податку на додану вартість за 2018 -2019 роки (53669,00 грн. (несплачений залишок 42973,94 грн.) + 55887,00 грн. + 61945,00 грн. + 65413,00 грн. + 71883,00 грн. + 43644,00 грн. + 69760,00 грн. + 79570,00 грн. + 70393,00 грн. + 62142,00 грн. + 66774,00 грн. + 68853,00 грн. + 53669,00 грн. + 69761,00 грн. + 23498,00 грн. + 78056,00 грн. + 93596,00 грн. + 91161,00 грн.). податкове повідомлення-рішення №0018745212 від 12.12.2018 на суму 27000,00 грн.; несплачена пеня, нарахована відповідно до ст. 129 ПК України в сумі 68073,27 грн.

Приписами п. 49.1 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу повинен подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно п. 54.1 ч. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України, самостійно визначене платником податків податкове зобов`язання оскарженню не підлягає.

Приписами п. 57.3 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 ст. 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем сформовано вручено уповноваженій особі відповідача податкову вимогу від 31.12.2012 №1196.

При цьому, сторонами у справі доказів оскарження чи скасування зазначеної податкової вимоги у встановленому законом порядку суду не надано.

Зважаючи на положення п. 59.5 ст. 59 ПК України, нові податкові вимоги платнику податків не надсилалися.

Таким чином, оскільки відповідачем не було погашено узгоджені суми грошових зобов`язань, тому в силу п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України ці суми набули статусу податкового боргу (сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання).

Згідно з п. 4 ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Оскільки суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, такі визнаються сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у термін).

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ППК України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.2, 95.3 ст. 95 ПК України).

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 95.4 ст. 95 ПК України).

Представник відповідача визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.

Водночас, відповідно до вимог ч. 1 ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 189 КАС України, у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Згідно з ч. 6 ст. 47 КАС України суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси. Аналогічні приписи містяться в частині 5 ст. 189 КАС України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Встановивши фактичні обставини справи, з`ясувавши доводи позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог, перевіривши зазначену заяву відповідача про визнання позову на відповідність вимогам ч. 4, 6 ст. 47 та ч. 2, 4 - 6 ст. 189 КАС України, суд зауважує, що заяву подано повноважною особою (директором Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель «Власта» Миргородом М.Б.) і ці дії не суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Як визначено ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо заяви про відстрочення виконання рішення суду, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Таким чином клопотання відповідача про відстрочення рішення суду, може бути розглянутим після набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з рахунків Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Власта» (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 30; ЄДРПОУ 31362413) у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та готівкових коштів податковий борг в сумі 1759362 (один мільйон сімсот п`ятдесят дев`ять тисяч триста шістдесят дві) грн. 99 коп.

3. Судові витрати з відповідача не стягувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2020.

Суддя Кравців О.Р.