Рішення № 88328698, 20.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року Справа № 333/7222/19 Провадження № ЗП/280/5/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення незаконно стягнутого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2020 з Комунарського районного суду м. Запоріжжя до Запорізького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача незаконно стягнені кошти в розмірі 5150,00 грн.

Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача всі витрати на забезпечення інформаційно-технічного процесу суду та витрати на оплату державного мита.

Ухвалою від 17.01.2020 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

04.02.2020 від позивача до суду надійшов уточнений позов, в якому позовні вимоги викладені в такій редакції: у зв`язку з порушенням відповідачем прав та законних інтересів, просить захистити їх шляхом визнання бездіяльності відповідача протиправною та стягнути з відповідача на користь позивача незаконно стягнені гроші в розмірі 5150,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу вона придбала у власність квартиру. При укладанні договору купівлі-продажу нею був сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% вартості від придбаної квартири, а саме в розмірі 5150,00 грн. Проте, відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 не повинна сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки придбала житло вперше. Позивач звернувся до відповідача для вирішення питання щодо повернення їй помилково (незаконно) сплаченої суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Проте відповідачем фактично відмовлено у здійсненні повернення помилково сплачених коштів у зв`язку з тим, що неможливо встановити факт придбання нерухомого майна вперше, оскільки органи Пенсійного фонду в повній мірі не володіють зазначеною інформацією. Позивач вважає, що відсутність можливості у територіальних управлінь Пенсійного фонду України встановити придбання квартири конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі та порушувати її права щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою від 07.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Судове засідання призначено на 03.03.2020 без виклику (без повідомленням) учасників справи (в письмовому провадженні).

18.02.2020 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№7613) в якому зазначено, що позивач на підтвердження факту придбання житла вперше, не надав жодного належного доказу який би підтверджував вказану обставину. Крім того ГУ ПФУ в Запорізькій області має доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, проте, зазначені реєстри не містять вичерпний перелік власників нерухомого майна, відповідно витяги з цих реєстрів не доводять факту придбання покупцем нерухомого майна вперше. Також вказує на те, що позивач з вимогою про подання відповідного подання до Головного управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, як це передбачено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, до відповідача не звертався, в зв`язку з чим, вимога про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Запорізькій області є необґрунтованою. Крім того, позивачем суму збору перераховано безпосередньо на рахунок Управління Державної казначейської служби, тому вимога позивача про стягнення з відповідача відповідних коштів є безпідставною. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

29 листопада 2019 року позивачем було укладено договір №5344 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.6-7, 27-28).

Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Тетяною Михайлівною.

Для нотаріального оформлення договору купівлі - продажу позивачем, як покупцем, сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 5150,00 грн. (1% від вартості приданого нерухомого майна), про що свідчить копія квитанції №0003000 від 29 листопада 2019 року (а.с.8, 29).

02.12.2019 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою щодо повернення безпідставно (незаконно) сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 5150,00 грн. Заява мотивована тим, що зазначена квартира є першим нерухомим майном, придбаним позивачем (а.с.9-10, 30-31)

Листом від 09.12.2019 за №20836/05.3 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило позивача про відсутність підстав для повернення вказаного збору. Зазначено, що ГУ ПФУ в Запорізькій області має доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, проте, зазначені реєстри не містять вичерпний перелік власників нерухомого майна, відповідно витяги з них не доводять факту придбання покупцем нерухомого майна вперше (а.с.11, 32).

Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю та таким рішенням відповідача, з метою захисту свого права, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР.

У відповідності до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 частини першої статті 2 Закон №400/97-ВР установлено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» регулює Порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (зі змінами та доповненнями).

Згідно із п. 15-1 вказаного Порядку, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 15-3 згаданого Порядку, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір. Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Зміст наведених положень свідчить на користь висновку, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 819/1730/17), від 04 квітня 2019 року (справа №819/1553/17).

Таким чином, важливою обставиною для правильного вирішення питання про необхідність сплати фізичною особою збору на обов`язкове державне пенсійне страхування від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, є встановлення факту придбання особою житла вперше.

Статтею 210 Цивільного кодексу України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (зі змінами та доповненнями).

У статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (зі змінами та доповненнями) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію (абз. 5 ч. 5 ст. 3 вказаного Закону).

Із наявних у матеріалах документів Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, слідує, що на підставі договору - купівлі позивачем було придбано лише нерухоме майно - квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-7, 27-28). Інше нерухоме майно позивачем у власність не придбавалось, що підтверджується також вказаною Інформацією.

Відповідно до вищезазначеної Інформаційної довідки у позивача знаходиться у приватній спільній власності (1/3 частки) двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначена спільна власність виникла у позивача на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 55, виданий приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Грицак О.І.

Проте отримання нерухомого майна на підставі спадщини за законом не є придбанням майна за яке справляється збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 11 липня 2018 року по справі №819/242/17 (адміністративне провадження №К/9901/20754/18).

Тобто, придбання житла (квартири) позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.11.2019 за №5344 відбулося вперше.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання житла вперше, та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано документів, які б підтверджували те, що житло було придбане нею вперше є безпідставними, оскільки саме на відповідача покладається обв`язок доведення правомірності своїх дій. Доказів того, що позивачем було придбане нерухоме майно раніше, ще до укладення договору купівлі - продажу від 29.11.2019, відповідачем суду надано не було.

Вказане питання було предметом звернення ПФУ до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону №400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Конституційний Суд України ухвалою від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовив у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у ПФУ права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Верховний Суд в своїх постановах, зокрема від 03.07.2018 (справа №813/1584/17), від 10.09.2018 (справа №819/1012/17), від 02.04.2019 (справа №819/806/17, від 04.04.2019 (справа №819/1553/17), дійшов висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Беручи до уваги наведене, суд відхиляє посилання відповідача, викладені у відзиві, на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири.

Частиною 3 статті 3 Закону №400/97-ВР визначено, що платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачують до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за № 1650/24182, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №787).

Згідно зі абз. 1, 2, 5 пункту 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є ПФУ, то саме на управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 та 31 січня 2018 року (справи №№819/1498/17, 819/1667/17 відповідно), від 20 лютого 2018 року (справа №819/1730/17), від 03 липня 2018 року (справа №813/1584/17), від 10 вересня 2018 року (справа №819/1012/17), від 02 та 04 квітня 2019 року (справа №819/806/17 та №819/1553/17, відповідно), від 23.04.2019 (справа №802/1566/17-а) та інших.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В даній справі відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинення дій. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Разом з тим суд зазначає, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою від 02.12.2019, у якій ставив питання про «повернення незаконно стягнутого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5150,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , яка видана Приватбанком на ім`я ОСОБА_2 (картка діє до жовтня 2021 р.)». До особистої заяви від 02.12.2019 та до позовної заяви від 30.01.2020 позивачем, одночасно додано копію квитанції про сплату збору у розмірі 5150,00 грн, на рахунок Одержувача: УК у м.Запоріжжі/Вознесенівський р-н/24140500. Тобто, позивачем суму збору перераховано безпосередньо на рахунок Управління Державної казначейської служби, тому вимога позивача про стягнення з ГУ ПФУ в Запорізькій області є безпідставною, оскільки вищезазначені кошти на розрахунковий рахунок відповідача не надходили.

Відповідно до положень Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Згідно з приписами ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже в даному випадку, для належного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області сформувати та подати до Головного Управління Державної казначейської служби у Запорізької області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5150,00 грн.

Також суд зазначає, що листом від 09.12.2019 за №20836/05.3 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що підстави для повернення збору саме органом Пенсійного фонду відсутні.

Отже, в даному випадку, відсутня протиправна бездіяльність відповідача, оскільки чинним законодавством України не передбачений обов`язок органів Пенсійного фонду України повертати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).

Питання щодо розподілу судових витрат визначені у статті 139 КАС України.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м.Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення незаконно стягнутого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та подати до Головного Управління Державної казначейської служби у Запорізької області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5150,00 грн. (п`ять тисяч сто п`ятдесят гривен 00 копійок), сплаченого згідно квитанції №0003000 від 29.11.2019.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривен 40 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Кисіль