Рішення № 88328242, 20.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 березня 2020 року (о 14 год. 00 хв.)Справа № 280/6344/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 44, код ЄДРПОУ 19282314) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (далі - відповідач), в якійпозивач просить:

визнати дії відповідача, в частині відмови у розгляді питання щодо встановлення причинного зв`язку професійного захворювання, протиправними;

зобов`язати відповідача встановити причинний зв`язок професійного захворювання з настанням смерті ОСОБА_2 та прийняти відповідне рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач змушена була залишити своє місце проживання в Донецькій області у результаті та з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та переміститися до м. Запоріжжя. Разом з нею перемістився і її чоловік ОСОБА_2 , який тривалий час працював на підземних роботах в шахтах з видобутку вугілля та мав професійні захворювання. Чоловік позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Шахтарськ, смт. Стіжківське на не підконтрольній уряду України території. Після смерті чоловіка, ОСОБА_1 були видані документи на непідконтрольній уряду України території та відповідно не визнаними органами які уповноважені на тій території на видачу даних документів. У червні 2019 року, ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про встановлення причинного зав`язку професійного захворювання з настанням смерті чоловіка позивача, на яку відповідачем повідомлено, що враховуючи надані документи, які були виданні медичними закладами так званої «Донецької народної республіки», відсутність медичних документів МСЕК на момент встановлення чоловіку групи інвалідності та відсотків втрати професійної працездатності, не дають можливість розглянути питання - встановлення причинного зв`язку професійного захворювання з настанням смерті ОСОБА_2 . В наслідок того, що ОСОБА_2 помер на тимчасово не підконтрольній уряду України території, у зв`язку із чим, позивачу були видані документи про смерть та причину смерті ОСОБА_2 , органами тимчасово окупованої території, які є недійсними і не створюють правових наслідків, а також у зв`язку із тим, що архіви медичних експертних справ осіб з інвалідністю, які проходили огляд медико-соціальних експертних комісіях м. Донецька знаходяться на непідконтрольній Україні території. Оскільки м. Донецьк тимчасово окупований, позивач отримала копії всіх необхідних документів, але завірені вони були так званими органами «ДНР», однак позивач вважає, що вони є підтвердженням професійного захворювання чоловіка та дають змогу належним чином оцінити причинно наслідковий зв`язок між професією, захворюванням та причиною смерті чоловіка ОСОБА_2 . Так, через тимчасову окупацію м. Донецьк Донецької області, в якому знаходяться архівні документи медичних експертних справ осіб з інвалідністю, які проходили огляд на медико-соціальних експертних комісіях м. Донецька, підтвердити захворювання може тільки наявним оригіналами, копіями та копіями які були завірені органами так званої «ДНР». Таким чином, такі вимоги, які можливо вважати цілком виправданими в звичайній ситуації, оскільки формально вони базуються на положеннях про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) бо трудовим каліцтвом, та мають на меті підтвердження діагнозу ОСОБА_2 , становлять дискримінаційне поводження по відношенню до позивача. Таким чином, дії відповідача, які в звичайних умовах можуть бути цілком обґрунтованими, в особливій ситуації позивача є проявом непрямої дискримінації. Крім того, якби навіть дії відповідача формально гуртувалися б на положеннях підзаконного нормативного акту та переслідують легітимну мету, в особливій ситуації позивача вони є явно непропорційними, тобто вчиненими без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 24.12.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 22.01.2020.

20.01.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2937), в якому посилається на приписи Інструкції про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.11.2005 №606 та зазначає, що 10.06.2019 на сумісному засіданні обласної МСЕК №1 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР з представником виконавчої дирекції фонду соціального страхування в м. Запоріжжі були розглянуті представлені позивачем документи, а саме: направлення управління виконавчої дирекції Фонду в Запорізькій області; копії наступних документів: виписки з акту огляду МСЕК про встановлення втрати професійної працездатності, потреби у додаткових видах допомоги серії ДОН-04 №087267, завірена відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві м. Шахтарськ Донецької народної республіки; акт розслідування хронічного професійного захворювання; протокол засідання комісії по розслідуванню випадку профзахворювання; довідки МСЕК серії ДОН-07 №007684; свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 29.11.2018 в смт. Стіжківське, м. Шахтарськ Донецької області; посмертний епікриз виданий муніципальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Шахтарськ» Донецької народної республіки; довідка про причину смерті від 08.04.2019, видана республіканським бюро судово-медичної експертизи Донецької народної республіки; акт судово-медичного обстеження №372 виданий республіканським бюро судово-медичної експертизи Донецької народної республіки; висновок комісії республіканського бюро судово-медичної експертизи Донецької народної республіки по встановленню причини смерті особи, в анамнезі якої є професійне захворювання №45 від 20.03.2019; довідка від 01.11.2017 №7640 про взяття ОСОБА_2 , на облік внутрішньо переміщеної особи. Після вивчення представленої документації, ОСОБА_1 були надані роз`яснення, що враховуючи надані заявницею документи, які були видані медичними закладами Донецької народної республіки, відсутність медичних документів МСЕК на момент встановлення ОСОБА_2 , групи та відсотків втрати працездатності, не дають можливість розглянути поставлене питання на даний час. У разі надання заявницею документів, згідно з вимогами чинного законодавства України, медико-соціальна експертна комісія повернеться до розгляду поставленого питання. До теперішнього часу позивачкою не надано всіх необхідних документів, передбачених «Інструкцією про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

22.01.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.02.2020.

Протокольною ухвалою суду від 24.02.2020 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 24.02.2020.

24.02.2020 у судовому засіданні, за клопотанням учасників справи, судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю (ІІ група), що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ №1017278 від 29.05.2018 та є внутрішньо переміщеною особою відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», про що свідчить довідка № 2304-15684 від 11.09.2017 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.11, 12).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 починаючи з 1985 року по день його смерті (а.с.74).

Чоловік позивачки - ОСОБА_2 працював на підземних роботах в шахтах з видобутку вугілля та мав професійні захворювання, що підтверджується відповідними довідками, акти та висновки які додаються до матеріалів справи (а.с.16, 21-46).

З 26.11.2009 ОСОБА_2 була встановлена III група інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності - 50%, у зв`язку з Пневмоконіоз (хронічне захворювання легенів, що є наслідком вдихання виробничого пилу (осадження пилу в легенях)), професія: електрослюсар підземний, що підтверджується довідкою Серії ДОН-07 № 007684 (а.с.16).

Чоловік позивачки - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Шахтарськ, смт. Стіжківське на не підконтрольній уряду України території, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 28.12.2018 (а.с.19).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2019 у справі № 335/1873/19 (2-о/335/55/2019) встановлено факт того, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті (а.с.48-49).

Після смерті чоловіка, ОСОБА_1 були видані:

посмертний епікриз, виданий муніципальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Шахтарськ»;

довідка про причину смерті № 121 від 08.04.2019 (а.с.42);

акт судово-медичного обстеження №372 (а.с.43-46);

висновки комісії, по встановленню причин смерті особи, в анамнезі якої є професійне захворювання №45 від 20.03.2019 (а.с.47).

Зазначені документи були виданні на непідконтрольній уряду України території та скріплені печаткою так званої «ДНР».

У червні 2019 року, ОСОБА_1 звернулась до КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради із заявою про встановлення причинного зав`язку професійного захворювання з настанням смерті ОСОБА_2 , разом з якою надані наступні документи: посмертний епікриз, виданий муніципальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Шахтарськ», довідка про причину смерті від 08.04.2019, акт судово-медичного обстеження №372, висновки комісії, по встановленню причин смерті особи, в анамнезі якої є професійне захворювання №45 від 20.03.2019.

Листом КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи Запорізької обласної ради від 04.07.2019 за вих. №496, за результатами розгляду вищезазначеної заяви та поданих документів, позивача повідомлено, що враховуючи надані документи, які були виданні медичними закладами так званої «Донецької народної республіки», відсутність медичних документів МСЕК на момент встановлення чоловіку групи інвалідності та відсотків втрати професійної працездатності, не дають можливість розглянути питання - встановлення причинного зв`язку професійного захворювання з настанням смерті ОСОБА_2 (а.с.50).

На адвокатське звернення адвоката позивача щодо надання належним чином посвідчених копій медичних документів МСЕК, Департаментом охорони здоров`я Донецької ОДА листом надано відповідь № 01-58/1986/0/71-19 від 08.08.2019 за змістом якої, згідно наданої копії виписки з акту огляду МСЕК № 087267 ОСОБА_2 був оглянутий Обласною медико-соціальною експертною комісією № 3 м. Донецька 08.12.20019. Архіви медичних експертних справ осіб з інвалідністю, які проходили огляд на медико-соціальних експертних комісіях м. Донецька знаходяться на території тимчасово непідконтрольній Україні. Виходячи з вищезазначеного, надання посвідчених копій медичних документів МСЕК на момент встановлення. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 групи інвалідності та відсотків втрати працездатності не уявляється можливим (а.с.51).

Позивач вважає, що отримані нею документи, завірені так званими органами «ДНР» повністю підтверджують професійне захворювання чоловіка та дають змогу належним чином оцінити причинно наслідковий зв`язок між професією, захворюванням та причиною смерті її чоловіка, для подальшої можливості отримання нею страхових виплат, у зв`язку із чим звернулась із позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовані, серед іншого, Інструкцією про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України №606 від 15.11.2005 (далі - Інструкція).

Так, в пункті 1 Інструкції визначено, що причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом - зв`язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

В свою чергу, пунктом 2 Інструкції встановлено Порядок розгляду питань про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, а саме:

Для розгляду причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом до МСЕК направляються відповідні документи постраждалих, у яких при житті було встановлено професійне захворювання (отруєння), трудове каліцтво, що спричинило стійку втрату професійної працездатності, та померлих після вступу в дію Закону України «Про охорону праці». Розгляд питання про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом проводять на підставі таких документів:

направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання (отруєння), або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України або лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу (далі - ЛПЗ), суду чи прокуратури;

свідоцтва про смерть або його копії;

посмертного епікризу, завіреного адміністрацією ЛПЗ, в якому перебував на лікуванні, диспансерному нагляді померлий;

оригіналу медичної карти амбулаторного хворого, з описом її змісту, зробленим ЛПЗ;

копії протоколу патолого-анатомічного розтину з гістологічним дослідженням, затвердженої завідувачем патолого-анатомічного бюро, головним лікарем чи заступником головного лікаря з медичної частини або з поліклінічного розділу роботи, чи акта судово-медичного та судового гістологічного дослідження, затвердженого начальником обласного бюро (міського, районного відділення) судово-медичної експертизи (якщо вони були проведені);

акта про нещасний випадок на виробництві, якщо був нещасний випадок;

медико-експертної справи померлого (подається на підставі даних останньої довідки МСЕК про визначення інвалідності та/або відсотків втрати професійної працездатності, яку надають родичі померлого).

У разі відсутності окремих документів, перелічених у пункті 2.4, та неможливості їх поновлення рішення приймаються на підставі наявних документів, що дозволяють винести обґрунтоване експертне рішення щодо причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або наслідками трудового каліцтва.

Документація на померлого для розгляду причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом надається до МСЕК ЛПЗ, в якому при житті був під наглядом хворий.

Остаточне рішення про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом МСЕК може прийняти тільки після всебічного вивчення наданої медичної документації померлого, запиту й розгляду, у разі потреби, додаткових документів та проведення необхідних консультацій.

Так, з досліджених доказів вбачається, що позивачем до відповідача надано повний перелік документів для встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням.

Відмовляючи у розгляді зазначених документів відповідач зазначив, що подані позивачем документи, були виданні медичними закладами так званої «Донецької народної республіки», відсутність медичних документів МСЕК на момент встановлення чоловіку групи інвалідності та відсотків втрати професійної працездатності.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Суд зазначає, що відносно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Враховуючи наведене суд вважає за можливе застосувати вказані загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, які видані установами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, як доказів, оскільки можливість збору відповідних доказів на такій території може бути значно обмежена, у той час як вони мають істотне значення для реалізації відповідних прав людини.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного суду від 18.04.2019 по справі № 344/16404/16-а.

Окрім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Таким чином, суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

А тому, позивач опинився в ситуації, що, відповідно, позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Отже, неврахування відповідачем поданих для розгляду документів є порушенням конституційних прав позивача на отримання, в подальшому належного пенсійного забезпечення.

Таким чином, позовна вимога про визнання дій відповідача, в частині відмови у розгляді питання щодо встановлення причинного зв`язку професійного захворювання підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача встановити причинний зв`язок професійного захворювання з настанням смерті ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Згідно з п.2.10 розділу 2 Інструкції №606 висновок про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою у трьох примірниках, що використовується МСЕК за формою, що затверджується МОЗ України та видається: перший - установі, що надавала направлення до МСЕК, другий - відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду, третій - заявнику. Підставою є акт визначення причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом (форма акта затверджується МОЗ України).

Так, з поданих до суду доказів не можливо встановити чи досліджувалися відповідачем надані медичні документи з метою встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, а тому позовна вимога щодо зобов`язання відповідача встановити причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з його професійним захворюванням є передчасною та задоволенню не підлягає.

Однак суд, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, вважає за необхідне вийти за межи позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням та додані медичні документи і прийняти рішення відповідно до п.2.10 розділу 2 Інструкції №606, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 44, код ЄДРПОУ 19282314) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради в частині відмови у розгляді питання щодо встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням.

Зобов`язати Комунальну установу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням та додані медичні документи і прийняти рішення відповідно до п.2.10 розділу 2 Інструкції «Про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», затвердженої Наказом МОЗ України від 15.11.2005 № 606, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20.03.2020.

Суддя Ю.В. Калашник