Рішення № 88327964, 20.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 р. Справа № 120/788/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у письмовому провадженні в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ямпільського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

25.02.2020 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ямпільського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якій позивачка просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ямпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Старжевського В.В. від 14.11.2017 у виконавчому провадженні № 52449149 про стягнення з позивачки виконавчого збору у розмірі 137506,56 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мушик Т.В. від 10.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61209498 з виконання постанови № 52449149 від 14.11.2017 про стягнення з позивачки на користь держави виконавчого збору в розмірі 136290,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 03.10.2016 за заявою стягувача було відкрито виконавче провадження № 52449149 про стягнення з позивачки на користь АТ "Укрсиббанк" заборгованості в сумі 1375065,37 грн, яке перебувало на примусовому виконанні у відповідача. 24.12.2019 стягувач подав заяву про повернення виконавчого документа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016. Така заява задоволена постановою державного виконавця ВП № 52449149 від 30.01.2020, якою стягувачу повернуто виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва № 755/10502/15-ц від 04.12.20215.

Разом з тим, позивачка зазначає, що 15.02.2020 отримала копію постанови від 10.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61209498 про стягнення з неї виконавчого збору в розмірі 136290,60 грн на підставі постанови № 52449149 від 14.11.2017. Не розуміючи про яку саме постанову йдеться, 17.02.2020 позивачка звернулась до відповідача з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 52449149. Відтак позивачці стало відомо, що 14.11.2017 державний виконавець Старжевський В.В. виніс постанову про стягнення з неї виконавчого збору в розмірі 137506,56 грн.

Позивачка з оскаржуваними постановами не погоджується, вважає їх протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.

На підтримку заявлених позовних вимог позивачка зазначає, що державний виконавець Старжевський В.В. стягнув з неї виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає примусовому стягненню. Проте на дату прийняття відповідної постанови з боржника підлягав стягненню виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута. Водночас згідно з довідкою Ямпільського РДВС № 669/17.23-25 від 15.02.2020 у виконавчому провадженні № 52449149 з позивачки стягнуто всього 815,94 грн виконавчого збору. Отже, державний виконавець неправомірно стягнув виконавчий збір, виходячи з суми, що підлягає стягненню.

Крім того, позивачка вважає, що з урахуванням приписів ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII постанові про стягнення з неї виконавчого збору повинна була передувати постанова про про повернення виконавчого документа стягувачу. Тобто, на думку позивачки, після повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець Мушик Т.В. мала б прийняти постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі, з розрахунку фактично стягнутої суми боргу, а не відкривати нове виконавче провадження № 61209498 на підставі попередньої постанови від 14.11.2017 про стягнення виконавчого збору в розмірі 1375065,37 грн. При цьому позивачка наголошує, що виконавчий збір повинен обчислюватись лише від розміру стягнутих сум, оскільки в іншому випадку, без реального стягнення всієї суми боргу за виконавчим документом, створюються умови для стягнення з боржника завищеної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 28.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням позивачці строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви, а саме доплати судового збору в розмірі 534,20 грн.

06.03.2020 до суду надійшла заява позивачки, якою вказані недоліки усунуто.

Відтак ухвалою суду від 11.03.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 19.03.2020. Цією ж ухвалою позивачці відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, оскільки встановлено, що такий строк позивачкою не пропущено. Також судом відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про залучення до участі у справі АТ "Укрсиббанк" як третю особу без самостійних вимог на предмет спору. Крім того, з метою повного та об`єктивного з`ясування обставин справи у відповідача витребувано матеріали виконавчих проваджень № 52449149 від 03.10.2016 та № 61209498 від 10.02.2020.

Ухвалою суду від 13.03.2020 задоволено клопотання представника позивачки про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Забезпечення відеоконференції доручено Ямпільському районному суду Вінницької області.

19.03.2020 електроннними засобами зв`язку до суду надійшли окремі матеріали вказаних виконавчих проваджень.

В судовому засіданні представник позивачки повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила. Вважає законною постанову державного виконавця Старжевського В.В. від 14.11.2017 про стягнення виконавчого збору в розмірі 137506,56 грн, оскільки виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає примусовому стягненню. Згідно з виконавчим листом Дніпровського районного суду м. Києва № 755/10502/15-ц від 04.12.20215 з позивачки на користь АТ "Укрсиббанк" підлягало стягненню 1375065,37 грн. Отже, розмір виконавчого збору обчислено правильно. Також представник відповідача зазначила, що після повернення 30.01.2020 виконавчого документа стягувачу, виконання постанови від 14.11.2017 про стягнення виконавчого збору було виділено в самостійне виконавче провадження № 61209498. Водночас при відкритті цього виконавчого провадження враховано суму фактично стягнутого з боржника виконавчого збору.

Після заслуховування вступного слова та дослідження доказів, за клопотанням представників сторін подальший розгляд справи здійснено у письмовому провадженні.

При цьому суд враховує частину п`яту статті 250 КАС України, згідно з якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив таке.

04.12.2015 Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 755/10502/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсиббанк" заборгованості в сумі 1375065,37 грн.

03.10.2016 представник стягувача звернувся до відповідача з заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого документа.

Постановою державного виконавця Ямпільського районного відділу державної виконавчої служби Старжевського В.В. відкрито виконавче провадження ВП № 52449149 з виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 755/10502/15-ц від 04.12.20215 про стягнення з позивачки на користь АТ "Укрсиббанк" боргу в сумі 1375065,37 грн.

Крім того, постановою вказаного державного виконавця № 52449149 від 03.10.2016 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

10.10.2016 в порядку ст. 373 ЦПК України позивачка звернулась до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення у справі про стягнення з неї на користь АТ "Укрсиббанк" заборгованості в сумі 1375065,37 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.02.2017 у задоволенні цієї заяви відмовлено.

11.04.2017 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника, на підставі якої з пенсії позивачки розпочато здійснення відрахування у розмірі 20% на погашення боргу у виконавчому провадженні № 52449149.

Як видно з матеріалів виконавчого провадження, починаючи з травня 2017 року з пенсії позивачки щомісячно відраховувались кошти на спеціальний рахунок Ямпільського РДВС, які далі розподілялись на погашення основної суми боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

14.11.2017 державним виконавцем Старжевським В.В. прийнято постанову № 52449149 про стягнення з позивачки виконавчого збору у розмірі 137506,56 грн.

Після винесення вказаної постанови відрахування з пенсії позивачки продовжились.

Постановою головного державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мушик Т.В. від 30.01.2020, у зв`язку з поданням заяви від 24.12.2019, стягувачу повернуто виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва № 755/10502/15-ц від 04.12.20215 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016.

Крім того, 10.02.2020 державним виконавцем Мушик Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61209498 з виконання постанови № 52449149 від 14.11.2017 про стягнення з позивачки на користь держави виконавчого збору в розмірі 136290,60 грн.

17.02.2020 позивачка ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження № 52449149 та дізналась про наявність оскаржуваної постанови від 14.11.2017.

20.02.2020 позивачкою на пошту здано позовну заяву про визнання протиправними та скасування постанови державного виконавця Старжевського В.В. № 52449149 від 14.11.2017 про стягнення виконавчого збору у розмірі 137506,56 грн та постанови державного виконавця Мушик Т.В. від 10.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61209498 з виконання вищезазначеної постанови № 52449149 від 14.11.2017.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

На дату винесення державним виконавцем Старжевським В.В. постанови від 03.10.2016 про відкриття виконавчого провадження № 52449149 був чинним Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5 ст. 25 Закону № 606-XIV).

Частиною першою статті 27 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

В силу вимог ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Системний аналіз наведених правових норм дає змогу зробити висновок, що строк, визначений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, є тим строком, протягом якого боржник добровільно може виконати рішення і в такому разі виконавчий збір та інші витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій з боржника не стягуються. Разом з тим, після спливу цього строку (на наступний день) розпочинається процедура примусового виконання рішення з передбаченими у ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV негативними для боржника правовими наслідками.

Таким чином, відповідно до Закону № 606-XIV постанова про стягнення з боржника виконавчого збору не могла бути винесена державним виконавцем раніше строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.

Як встановлено судом, постановою державного виконавця Старжевського В.В. від 03.10.2016 про відкриття виконавчого провадження ВП № 52449149 для добровільного виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 755/10502/15-ц від 04.12.20215 боржнику ОСОБА_1 надано строк до 10.10.2016.

Втім, 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), який істотно змінив порядок стягнення виконавчого збору.

Так, згідно з ч. 5 ст. 26 Закон № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Окрім того, статтею 40 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу.

Зокрема частиною третьою вказаної статті унормовано, що в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Водночас за приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, аналізуючи наведені вище положення Закону № 1404-VІІІ, які регулюють питання виконавчого збору, суд зазначає, що цим Законом визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від певних умов.

У першому випадку таке питання вирішується відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-УІІІ на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з одночасним зазначенням про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

В іншому випадку питання про стягнення виконавчого збору вирішується в порядку, встановленому ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, або ж повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не було стягнуто.

Тобто, Законом № 1404-VІІІ, який набрав чинності 05.10.2016, було визначено інший порядок вирішення державним виконавцем питання про стягнення виконавчого збору у порівнянні з порядком, передбаченим Законом № 606-XIV.

Так, відповідне рішення про стягнення з боржника виконавчого збору могло бути прийняте державним виконавцем одночасно з відкриттям виконавчого провадження шляхом зазначення про це у постанові про відкриття виконавчого провадження. Або ж постанові про стягнення виконавчого збору повинна була передувати постанова про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому в такому разі постанова про стягнення виконавчого збору приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження/повернення виконавчого документа.

Подібний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 580/1328/19.

Правильність зазначеного висновку додатково підтверджується вимогами Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).

Зокрема, пунктом 8 розділу III цієї Інструкції у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (жовтень 2016 року - листопад 2017 року), було передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону № 1404-VІІІ. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Відтак Інструкцією теж регламентовано такий порядок вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якого це питання вирішується державним виконавцем або у постанові про відкриття виконавчого провадження або, за наявності підстав, після прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Отже, на час прийняття оскаржуваної постанови ВП № 52449149 від 14.11.2017 підлягали застосуванню норми Закону № 1404-VIII, якими, як вже зазначалося, чітко визначався порядок вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору.

Відтак, за існуючих обставин виконавчого провадження № 52449149, державний виконавцем був позбавлений повноважень щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору до прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII.

Враховуючи наведене суд доходить висновку, що державний виконавець Ямпільського РДВС Старжевський В.В. безпідставно та всупереч встановленому законом порядку виніс постанову ВП № 52449149 від 14.11.2017 про стягнення з позивачки виконавчого збору у розмірі 137506,56 грн.

Крім того, в силу вимог ч. 1, 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII у редакції, що була чинною на дату прийняття вищевказаної постанови, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Також з аналізу наведених норм Закону № 1404-VІІІ вбачається, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. При цьому законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми і розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 819/1116/17.

Відповідно до довідки Ямпільського РВДВС від 15.01.2020 № 669/17.23-25 станом на 15.01.2020 на виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 755/10502/15-ц з боржника ОСОБА_1 стягнуто 7194,97 грн боргу та 815,94 грн виконавчого збору за рахунок відрахувань з пенсії.

Таким чином, за період з 03.10.2016 до 15.01.2020 у виконавчому провадженні № 52449149 на користь стягувача АТ "Укрсиббанк" було фактично стягнуто лише 7194,97 грн.

Натомість оскаржуваною постановою від 14.11.2017 державний виконавець стягнув з позивачки виконавчий збір в сумі 137506,56 грн, тобто неправомірно визначив його розмір виходячи з 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

З огляду на викладене суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 52449149 від 14.11.2017 про стягнення виконавчого збору в розмірі 137506,56 грн.

Вимоги позивачки про скасування постанови від 10.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61209498 з виконання постанови № 52449149 від 14.11.2017 є похідними від вищезазначених позовних вимог, а отже також підлягають задоволенню.

Водночас суд не погоджується з доводами позивачки про те, що після повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець Мушик Т.В. була зобов`язана прийняти нову постанову про стягнення виконавчого збору з розрахунку фактично стягнутої суми.

Суд зазначає, що за змістом положень ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ, постанова про стягнення виконавчого збору приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, якщо виконавчий збір не стягнуто.

Отже, обов`язковою умовою для винесення державним виконавцем зазначеної постанови є факт невирішення у відповідному виконавчому провадженні питання про стягнення з боржника виконавчого збору.

Втім, беручи до уваги, що на час прийняття постанови від 30.01.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 52449149 існувала невиконана постанова від 14.11.2017 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 137506,56 грн, на думку суду у відповідача не було підстав для застосування вимог ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ.

Позивачка також посилається на те, що в оскаржуваній постанові ВП № 61209498 від 10.02.2020 зазначено розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, який не відповідає розміру, зазначеному у постанові ВП № 52449149 від 14.11.2017.

Однак в цій частині суд не вбачає будь-яких порушень, адже розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню в рамках виконавчого провадження № 61209498, було правильно визначено державним виконавцем з урахуванням вже стягнутих сум виконавчого збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши надані ними докази, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачкою судовий збір в розмірі 2215,86 грн слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ямпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Старжевського Віталія Васильовича від 14 листопада 2017 року у виконавчому провадженні № 52449149 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 137506,56 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ямпільського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мушик Тетяни Василівни від 10 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61209498 з виконання постанови № 52449149 від 14 листопада 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 136290,60 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2215,86 грн (дві тисячі двісті п`ятнадцять гривень 86 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Ямпільського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Водночас, за змістом ч. 1 ст. 295 КАС України, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивачки: адвокат Вітвіцький Олександр Юрійович (РНОКПП НОМЕР_2 , поштова адреса: вул. Свободи, 116, м. Ямпіль, Вінницька область, 24500);

3) відповідач: Ямпільський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ 34244044, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 50, м. Ямпіль, Вінницька область, 24500).

Повне судове рішення складено 20.03.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович