Рішення № 88327803, 03.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року Справа № 160/11891/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Фрутлайф” до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Фрутлайф” звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Волинської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА205040/2019/000481/2 від 25.11.2019;

- визнати протиправною та скасувати картку картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці ДФС № UА205040/2019/03369.

Вказані позовні вимоги вмотивовані тим, що декларантом в повному обсязі виконано вимоги ст. 53 МК України щодо подання документів на підтвердження митної вартості задекларованих Товарів та надано органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України. Рішенням про коригування митної вартості № UА205040/2019/00048112 від 25.11.2019 змінено у бік збільшення митну вартість товару: груші свіжі Конференція, калібр 55+ мм, 2 сорту, врожаю 2019 року, вага нетто 19 500 кг в 1625 шт ящиках розміщені на 26 піддонах, за МД № ІІА205040/2019/055347, а саме замість заявленої Декларантом митної вартості даного товару 0,75 доларів США за 1 кг, тобто 14 625 доларів США (графа 27 рішення про коригування митної вартості), відповідачем встановлено митну вартість даного товару на рівні 1,21 доларів США за 1 кг, тобто 23595 доларів США (графа 30 рішенням про коригування митної вартості). Прийняття відповідачем оскаржуваного рішення призвело до безпідставного збільшення митних платежів за ввезення товару на митну територію України і випуск у вільний обіг в режимі “імпорт” на 60 777,66 грн (з яких 14 522,48 грн - мито, 46 255,18 грн - ПДВ) та порушення права позивача на випуск товарів у вільний обіг за основним методом визначення митної вартості і права вільно користування та розпоряджатись власними грошовими коштами, що були надмірно перераховані на рахунок органу доходів та зборів у вигляді митних платежів. В Картці відмови про причини відмови в митному оформленні зазначено: “Прийняття рішення про визначення митної вартості товарів (коригування митної вартості) № UА 205040/2019/000481/2 від 25.11.2019” ст. 54, ст. 256, п. 11 ст. 264 Митного кодексу України (Закон України від 13/03/2012№ 4495-VІ), потреба внесення змін відповідно до статті 269 Митного кодексу України”. Тобто єдиною підставою для відмови в митному оформленні товарів було прийняття рішенні про коригування митної вартості № UА 205040/2019/000481/2 від 25.11.2019. За таких умов (протиправність та незаконність рішенні про коригування митної вартості) картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА205040/2019/03179 є протиправною та підлягає скасуванню.

08.01.2020 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Волинської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, у якому митний орган заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає зокрема, У відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.05.2012 року №651, ст.257 Митного кодексу України для митного оформлення товару декларантом в інтересах ТОВ “Фрутлайф” подано митну декларацію: UA205040/2019/055347 від 25.11.2019 року на товар «Груші свіжі Конференція, калібр 55+мм, 2 сорту, врожаю 2019року...». Згідно МД №UA205040/2019/055347 митну вартість вказаного товару заявлено за 1 методом визначення вартості товарів. Разом з МД №UA205040/2019/055347 декларантом подано: рахунок-фактуру (інвойс) від 20.11.2019 року №F/000050/19/EX; міжнародна авто-транспортна накладна (CMR) від 22.11.2019 року №б/н; фіто-санітарний сертифікат від 22.11.2019 року №0876234; сертифікат EUR. 1 від 22.11.2019 року №PL/MF/AN0504856; платіжний документ в іноземній валюті від 21.11.2019 року; контракт поставки свіжих фруктів від 05.11.2019 року №051119; сертифікат якості від 22.11.2019 року №КО.8231.5960.35.2019; прайс-лист від 20.11.2019 року №б/н; копія митної декларації країни відправлення 19PL445010Е1701031 від 22.11.2019 року. Під час опрацювання поданих документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР. Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011. Таким чином, за МД №UA205040/2019/055347 відбулось спрацювання наступних профілів ризику: 103-1 - «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації, чи документах, що її заміщують, її електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби». Коментар - товар №1, здійснити перевірку достовірності заповнення полів додаткової інформації та додаткових властивостей товару електронного інвойсу графи 31 МД. Перевірити характеристики, по яких зазначено «немає даних».

Також митний орган зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості поданих до митного оформлення товарів було встановлено розбіжності: в прайс-листі виробника вказано найменування товару груша KONFERENCJA 55+ II klass по вартості 0,75 дол. США/кг, однак не надано інформації про відсоток вартості пакувальних матеріалів; в описі 31 графи митної декларації та супровідних документах відсутні відомості про торгівельну марку, тоді як відправником є виробник товару; не надано відомостей про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Доведення складових числового значення митної вартості є обов`язковим при заявлені такої митної вартості за 1 методом (за ціною договору), оскільки вказане прямо передбачено ч. 10 ст. 58 МК України. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість на товари (15,19) визначено згідно цінової інформації ЄАІС ДФС за МД митне оформлення яких здійснено раніше, а саме: МД №UА209180/2019/61175 від 18.09.2019 року; МД № UА 209180/2019/70273 від 24.10.2019 року. Рівень митної вартості товару - 1,21 дол.США/кг. Таким чином, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості UА А205040/2019/000481/2 від 25.11.2019 року. Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА А205040/2019/03369 від 25.11.2019 року. У рішенні про відмову в митному оформленні зазначено причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення: «приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД у відповідність до рішення про визначення митної вартості № UА205040/2019/000481/2 від 25.11.2019»., а також повідомлено декларанта про можливість оскарження картки відмови в порядку, встановленому главою 4 МК України. Вказані товари оформлено у вільний обіг 25.11.2019 року згідно МД № UА205040/2019/055415 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 МК України. Таким чином, вважають, що прийняте рішення про коригування митної вартості № UА 205040/2019/000481/2 від 25.11.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 20504072019/03369 від 25.11.2019 року є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.

27.12.2019 року від Волинської митниці Держмитслужби до канцелярії суду надійшло клопотання про заміну сторони. Так, у поданому до суду клопотанні митний орган зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» від 18.12.2018 року №1200 утворено Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» від 02.10.2019 року №858 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1, згідно з яким утворено Волинську митницю Держмитслужби, а також реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2, з якого слідує, що Волинську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Волинської митниці Держмитслужби. Згідно п.13 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» від 20.10.2011 року №1074, після здійснення заходів, пов`язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного і права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій Кабінетом Міністрів України видається акт про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04.12.2019 року №1217-р погоджено з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 15.11.2019 року проведена державна реєстрація як юридичної особи -Волинської митниці Держмитслужби. Оскільки Волинська митниця Держмитслужби є територіальним органом Держмитслужби, функції з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями фактично розпочаті. Отже, з огляду на приписи ст. 52 КАС України, суд вважає за необхідне замінити Волинську митницю ДФС на її правонаступника Волинську митницю Держмитслужби.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 прийнято до свого провадження справу №160/11891/19 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 25.11.2019 ТОВ “Фрутлайф” через митного брокера ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію, якій присвоєно № UА205040/2019/055347. Цією декларацією заявлено до митного оформлення в режимі імпорт наступний товар: груші свіжі Конференція, калібр 55+ мм, 2 сорту, врожаю 2019 року, вага нетто 19 500 кг в 1625 шт ящиках розміщені на 26 піддонах.

Задекларований товар поставлено позивачеві на виконання умов міжнародного договору поставки № 051119 від 05.11.2019, який укладений з фірмою «KARSAD» (резидент Польщі), на підставі інвойсу № F/000050/19/ЕХ від 20.11.2019.

На підтвердження митної вартості товару Декларантом до митного оформлення разом з митною декларацією відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України було подано повний перелік наявних у нього документів.

Так, разом з митною декларацією № UА205040/2019/055347 на підтвердження митної вартості Товарів Декларантом подано наступні документи: міжнародний договір поставки № 051119 від 05.11.2019 (п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України) на умовах СРТ; інвойс № Р/000050/19/ЕХ від 20.11.2019 (п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України); платіжне доручення в іноземній валюті від 21.11.2019 (п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України «якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару»).

Додатково в порядку ч. 6 ст. 53 МК України Декларантом подано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: митна декларація країни відправника № 19РL445010Е1701031 від 22.11.2019 з перекладом на українську мову; комерційна пропозиція від 04.11.2019;

Однак, 25.11.2019 Волинської митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UА205040/2019/000481/2.

Так, даним рішенням декларанту відмовлено у визнанні митної вартості Товарів за основним методом та застосовано метод визначення митної вартості 2ґ (резервний метод).

Рішенням про коригування митної вартості № UА205040/2019/00048112 від 25.11.2019 змінено у бік збільшення митну вартість товару: груші свіжі Конференція, калібр 55+ мм, 2 сорту, врожаю 2019 року, вага нетто 19 500 кг в 1625 шт ящиках розміщені на 26 піддонах, за МД № UА205040/2019/055347, а саме замість заявленої декларантом митної вартості даного товару 0,75 доларів США за 1 кг, тобто 14 625 доларів США (графа 27 рішення про коригування митної вартості), відповідачем встановлено митну вартість даного товару на рівні 1,21 доларів США за 1 кг, тобто 23595 доларів США (графа 30 рішенням про коригування митної вартості).

Слід зазначити, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення призвело до збільшення митних платежів за ввезення товару на митну територію України і випуск у вільний обіг в режимі «імпорт» на 60 777,66 грн (з яких 14 522,48 грн - мито, 46 255,18 грн - ПДВ) та порушення права позивача на випуск Товарів у вільний обіг за основним методом визначення митної вартості і права вільно користування та розпоряджатись власними грошовими коштами, що були надмірно перераховані на рахунок органу доходів та зборів у вигляді митних платежів.

Позивач після прийняття оскаржуваного рішення скористався своїм правом (ч. 7 ст. 55 МК України) на випуск Товарів у вільний обіг за митною вартістю визначеною органом доходів і зборів з наданням фінансової гарантій передбаченої Розділом X МК України.

Підтвердженням даних обставин є МД № UА205040/2019/055415 від 25.11.2019.

На підставі рішення про коригування митної вартості № UА205040/2019/000481/2 від 25.11.2019 Волинською митницею ДФС було відмовлено позивачу в митному оформленні товару за МД № UА205040/2019/053061 та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА205040/2019/03369 від 25.11.2019.

Не погоджуючись із спірними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.1 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

За приписами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, декларантом в повному обсязі виконано вимоги ст. 53 МК України щодо подання документів на підтвердження митної вартості задекларованих Товарів та надано органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За приписами ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку

митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз вище наведеного показав, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.»

Отже, суд вважає, що декларантом правомірно, відповідно до вимог МК України, застосовано основний метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та вірно визначено митну вартість товару і документально підтверджено її числові значення відповідно до ст. 53 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

В оскаржуваному рішенні митниця зазначає, що декларантом не підтверджено складові митної вартості. Проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів. Митна вартість товару визначена із застосуванням методу 2ґ (резервний метод), оскільки застосування інших методів не видається можливим без зазначення конкретних причин такої неможливості.

Щодо надання прайс-листа виробника, суд зазначає, що прайс-лист від 20.11.2019 був наданий відповідачу з першою митною декларацією, що підтверджується відомостями, викладеними в графі 18 оскаржуваного рішення.

Щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів, пов`язаних із пакуванням, суд зазначає, що відповідно до п. 2.4 міжнародного договору поставки № 051119 від 05.11.2019 ціна товару включає в себе вартість пакування товару та окремо не сплачувалася.

Також зазначено джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: цінова інформація ЄАІС ДФС митні декларації від 18.09.2019 № UА 209180/2019/61175, від 24.10.2019 № UА 209180/2019/70273. Зміст вказаних декларацій в оскаржуваному рішенні не наведені.

З такими висновками митниці неможливо погодитись з підстав наведених нижче.

Як вже зазначалось вище, частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Тягар доказування неповноти та/або недостовірні відомостей про митну вартість товарів покладено на орган доходів та зборів.

У разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Розглядаючи питання застосування методу визначення митної вартості слід зазначити, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були порушені вимоги ст. 54, 55, 57, 58, 59, 60 МК України в частині застосування методу визначення митної вартості.

На основі аналізу зазначених статей випливає, що відсутні достатні підстави для відмови в оформленні товару за основним методом визначення митної вартості.

Відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Однак, всупереч вимогам МК України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 оскаржуване рішення містить лише посилання на номер митної декларації як на джерело інформації без будь-яких пояснень щодо коригувань та умов поставки.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема, зазначаються причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів.

На думку суду, відсутність інформації у митниці про митне оформлення ідентичних або подібних товарів не може бути підставою для застосування наступних методів.

Отже, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Суд зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості містить лише посилання на наявні в ЄАІС ДФС митні декларації як на джерело інформації без наведення будь-яких характеристик порівнюваного товару.

Згідно з частиною 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Окрім цього, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі № 21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Як вже зазналось вище, на підставі рішення про коригування митної вартості Волинською митницею ДФС прийнято рішення про відмову в митному оформленні Товарів за МД № ІІА205040/2019/055347 та видано декларанту картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В картці відмови про причини відмови в митному оформленні зазначено: «Прийняття рішення про визначення митної вартості товарів (коригування митної вартості) № UА205040/2019/000481/2 від 25.11.2019» ст. 54, ст. 256, п. 11 ст. 264 Митного кодексу України (Закон України від 13/03/2012№ 4495-VІ), потреба внесення змін відповідно до статті 269 Митного кодексу України».

Тобто єдиною підставою для відмови в митному оформленні Товарів було прийняття рішенні про коригування митної вартості № UА205040/2019/000481/2 від 25.11.2019.

Окрім цього, відповідно до ч.1 ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст.ст.179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА205040/2019/000481/2 від 25.11.2019 року, а також прийняте на її підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці ДФС UА205040/2019/03369 від 25.11.2019 року - є протиправними та належать до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 3842 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №1951 від 27.11.2019 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 3842 грн. підлягає стягненню з Волинської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Фрутлайф” до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА205040/2019/000481/2 від 25.11.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати картку картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці ДФС № UА205040/2019/03369 від 25.11.2019 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фрутлайф” (ЄДРПОУ 39321180) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350888) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3842 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні), сплачені згідно платіжного доручення №1951 від 27.11.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник