Рішення № 88327512, 02.03.2020, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1531/19

Номер провадження №2/351/63/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

з участю секретаря Лакуста М.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Перша про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Перша про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивач уточнивши позовні вимоги мотивував їх тим, що 25.06.2018 р. приблизно о 13.20 год. водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки ВАЗ 21099, р.н. НОМЕР_1 рухався ділянкою автодороги Н-10 Стрий-Чернівці в напрямку м.Стрий, що між с.Устя та с.Будилів Снятинського району Івано-Франківської області. Крім водія, у салоні автомобіля знаходились пасажир ОСОБА_3 в цей час у зустрічному напрямку, по своїй смузі рухався автомобіль марки ВАЗ 211440 р.н. НОМЕР_2 під керуванням позивача, в салоні якого перебував ОСОБА_4 . При наближенні транспортних засобів водій ОСОБА_2 не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не стоврить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, не справився з керуванням, перетнув зустірчну сиугу, виїхав на ліве узбіччя дороги, а звідти почав відвертати у праву сторону та знову виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки ВАЗ -211440 під керуванням позивача. По вищезазначеному факту було відкрито кримінальне провадження передбачене ч.2 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_2 , однак воно було закрито у зв`язку зі смертю останнього. Цивільно-правову відповідальність власника ОСОБА_2 наземного транспорту автомобіля марки ВАЗ 21099, р.н. НОМЕР_1 застраховано в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша» на підставі договору обовязкового страхування цивільно- правової відповідальності власників транспортних засобів. Однак відповідач до цього часу не відшкодував позивачу понесені ним витрати у звязку із даним ДТП, а тому позивач вимушений був звернутися до суду із даним позовом в якому просить стягнути із відповідача 8 352, 56 грн. матеріальної шкоди, оскільки внаслідок ДТП у позивача були тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому грудини, 4-го ребра зліва, які відносяться до середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я і не є небезпечним для здоров`я. Позивач перебував на лікуванні з 25.06.2018 по 02.08.2018 р.

Витрати, які він поніс у зв`язку з лікуванням підтверджуються квитанціями, що надані до позовної заяви. Окрім цього, внаслідок ДТП позивач зазнав моральної шкоди, яка виявилася у щоденних думках та спогадах про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксованість уваги на проблемні одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, дратівдливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниження гідності, побоювання щодо майбутнього стану здоров`я, були порушені актуальні життєві плани, погіршення моливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових плані, нової продуктивної реаліхзації. Досі продовжуються проблеми зі здоров`ям у вигляді періодичних головних болів, необхідність дотримуватися дієти, обмеження фізичної активності. Згідно довідки №19 від 21.02.2019 р. за другий квартал 2018 р. (передував кварталу в якому було вчинено ДТП) позивачем було отримано заробітну плату в розмірі 10 789, 20 грн., однак в подальшому не отримував її через згадану аварію. Таким чином позивач оцінює моральну шкоду в сумі 10 000 грн. та просив стягнути судові витрати 6 000 грн., які пов`язані з наданням правової допомоги.

Представник позивача подав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задоволити, а справу просив розглядати без його участі у судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду відзив, в якому просив в позові відмовити з підстав зазначених у відзиві.

Дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

- із акту від 31.07.2018 р. спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 25.06.2018 р. о 13.40 год. слідує, що комісією при розслідуванні нещасного випадку, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виконуючи посадові обов`язки, рухаючись на власному автомоблілі ОСОБА_4 потрапили у ДТП, внаслідок якої ОСОБА_4 загинув, а ОСОБА_1 отримав травми. Даний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом та береться на облік підприємством, складаються акти форми Н-1 на кожного потерпілого.

- із акту від 31.07.2018 р. №2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, вбачається, що комісією при розслідуванні нещасного випадку, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виконуючи посадові обов`язки рухаючись на власному автомобілі ОСОБА_4 потрапили у дТП, в наслідок якої ОСОБА_4 загинув, а ОСОБА_1 отримав травми. Даний ещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

З постанови від 26.09.2018 р. слідує, що закрито кримінальне провадження у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_2 передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, у зв`язку із смертю особи, якій висунуто підозру.

ОСОБА_1 подано заяву до Першої страхової компанії «СК «Перша» на виплату страхового відшкодування, що мало місце 25.06.2018р.

З довідки №19 від 21.02.2019 р. про заробітну плату та інші доходи за ІІ квартал 2018р. видану ТзОВ «Виробничо-Комерційною фірмою тріумф» слідує, що загальна сума доходів ОСОБА_1 за квітень-червень 2018 р. складає 10 789, 20 грн.

У відповідності до ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач звернувся до страховика із заявою-повідомленням про настання страхового випадку та подав ряд інших необхідних у такому випадку документівю

Статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачені дії особи, яка має право на отримання страхового відшкодування, в тому числі подача заяви до страхової компанії з переліком відповідних документів.

Відповідно до положень ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страхувальник) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму ( страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Зобовязання із заподіяння шкоди (деліктні зобовязання) це зобовязання, які виникають внаслідок порушення майнових чи обобистих немайнових прав абсолютного характеру і мета яких забезпечити поновлення прав потерпілого за рахунок заподіювача шкоди або особи, відповідальної за шкоду.

Законодавство в деліктних правовідносинах передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до ст.999 ЦК законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 №1961-IV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності закон №1961-IV (ст.3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 закону №1961-IV).

Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом закону №1961-IV (стст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до вимог ст.21 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон №1961-ІV) на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У постанові від 04.07.2018 р. у справі №755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Проте покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування відповідальності та сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Велика Палата вважає, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі виникнення деліктного зобов`язання страховик бере на себе виконання обов`язку страхувальника у межах суми страхового відшкодування, а страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, може звернутися з позовом до страховика, у якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, що відповідає загальній меті страхування.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону №1961-IV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, Страховик у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Оскільки вина застрахованої особи визнана, то ДТП, що сталося 25.06.2018р. відповідно до ст.8 Закону є страховим випадком, внаслідок якого у відповідача настає обов`язок здійснити виплату страхового відшкодування.

Згідно із п.36.1 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв`язку з визначенням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір у здійсненні страхового відшкодування розглядається в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно положень ст. 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або Законом.

Виходячи з вищенаведеного суд вважає, за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 8 352, 56 грн. матеріальної шкоди.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 із змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої позивачу в результаті ДТП, суд виходить з того, що внаслідок ДТП позивач зазнав короткочасного розладу здоров`я, що призвело до порушення налагодженого стану життя та роботи, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 5000 грн. моральної шкоди.

Також суд вважає, що з відповідача у користь позивача підлягають стягненню і судові витрати за надання правової допомоги, оскільки вони викликані захистом порушених прав, відновлення яких було можливим тільки шляхом звернення до суду.

З ч. 6 ст. 141 ЦПК України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться дві вимоги щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Згідно п.п. 2 п. 1 ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Згідно п.п. 2 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 6 вищевказаного Закону, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог майнового та немайнового характеру, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, тому суд констатує про необхідність стягнення з відповідача в дохід держави судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. за позовні вимоги майнового характеру та 840 грн. 80 коп. за позовні вимоги немайнового характеру.

На підставі наведеного, відповідно до вимог ст.12, 22, 28, 29, 34, 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,ст.ст. 22, 526, 1166, 1194 ЦК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Перша у користь ОСОБА_1 8 352, 56 матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Перша в дохід держави 840 грн. 80 коп. судового збору, за позовні вимоги майнового характеру.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Перша в дохід держави 840 грн. 80 коп. судового збору, за позовні вимоги немайнового характеру.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Перша на користь ОСОБА_1 6000 грн. судових витрат за надання правової допомоги.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: М.М.Калиновський