Рішення № 88326831, 19.03.2020, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Справа №198/925/19

Провадження № 2/0198/33/20

19.03.20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2020 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Маньковського В.П. , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Юр`ївка, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» Юр`ївського району Дніпропетровської області про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, в обгрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 22.07.2015 року за реєстровим номером 415, є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7, 3457 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:001:0349, яка належала її померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 батьку ОСОБА_2

02.09.2014 року , за життя ОСОБА_2 , між ним та відповідачем по справі ТОВ »Лан» Юр`ївського району було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 15 років, права та обов`язки орендодавця за яким , після смерті ОСОБА_2 , в порядку спадкування перейшли до позивачки .

Пунктом 7 Договору оренди земельної ділянки було визначено, що орендар , кожні п`ять років, дає згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря про це (про свій намір) не пізніше як за 100 днів.

Відтак, як зазначає позивач, пунктом 7 укладеного між сторонами договору оренди землі на відповідача покладений обов`язок надання згоди на розірвання договору кожні п`ять років, без будь - яких додаткових підстав, окрім виниклої у позивача потреби чи бажання щодо розірвання договору.

На виконання положень п. 7 Договору оренди землі позивачка 29.05.2019 року звернулася до відповідача з письмовою заявою, попередивши останнього про те, що має намір припинити дію договору оренди земельної ділянки (розірвати такий) , оскільки бажає самостійно обробляти землю.

Однак, відповідач відмовив позивачці у розірванні укладеного між ними договору оренди землі, посилаючись на відсутність вагомих підстав для надання згоди для розірвання укладеного договору, оскільки ним були виконані всі обов`язки за договором та права позивачки не порушувались, а окрім того відповідач зазначив, що умови договору не передбачають можливості розірвання договору в односторонньому порядку.

Зазначаючи, що договір оренди землі може бути розірваним за згодою сторін, в тому числі, достроково за рішенням суду, посилаючись на ст. ст. 526, 651 ЦК України, Закон України « Про оренду землі» позивачка просила розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 7, 3457 га, з кадастровим номером 1225982500:01:001:0349, укладений між ОСОБА_2 та відповідачем по справі 02.09.2014 року, стягнувши з відповідача на її користь понесені судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та представник останньої адвокат Маньковський В.П. ( ас.27, 28) заявлені позовні вимоги повністю підтримали.

Відповідач по справі ТОВ »Лан» в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, при цьому від представника останніх адвоката Ануфрієвої А.С. надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача з вимогою про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (ас.85-88).

Суд зауважує, що позиція відповідача щодо заявлених вимог викладена останнім у відзиві на позов, який був направлений стороні позивача (ас.31-33,64).

В ході розгляду справи судом вчинено наступні процесуальні дії:

- 15.11.2019 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та її розгляд за правилами загального позовного провадження (ас.22-23);

- 13.12.2019 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (ас.66-67);

- 20.02.2020 року постановлено ухвалу про призначення судового засідання (ас.81).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на дане , суд вважає можливим розглянути дану справу у відсутності відповідача по справі ТОВ »Лан» Юр`ївського району, від представника якого надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача , проти чого присутні в судовому засідання позивач та представник останнього не заперечували.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Маньковського В.П., дослідивши письмові матеріали додані до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

- так, в судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НАО 001297 від 22.07.2015 року, виданого державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за реєстровим номером 415, позивачка по справі ОСОБА_1 , після смерті свого батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкувала належну за життя останньому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії III-ДП № 037025, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7, 3457 га, розташовану на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:001:0349 (ас.7,9).

Право власності на успадковану земельну ділянку зареєстровано за позивачкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.07.2015 року , про що свідчить відповідний витяг з реєстру (ас.8).

Як встановлено в судовому засіданні 02.09.2014 року , між відповідачем ТОВ »Лан» та покійним батьком позивачки ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:001:0349, права орендодавця за яким після смерті батька, в порядку спадкування, перейшли до позивачки в повному обсязі, при цьому відповідно до укладеного договору батько позивачки ОСОБА_2 за життя передав відповідачу в оренду строком на 15 років належну йому земельну ділянку площею 7, 3457 га, з кадастровим номером 1225982500:01:001:0349 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ас.11,12).

Хоча наявна в матеріалах справи копія оспорюваного договору не містить дати його підписання , сторона позивача в судовому засіданні не оспорювали та підтвердили факт його підписання ОСОБА_2 саме 02.09.2014 року, про що також свідчить і копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, з якого вбачається, що право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:001:0349, зареєстроване за ТОВ » Лан» на підставі договору б/н від 02.09.2014 року, укладеного з орендодавцем ОСОБА_2 ( індексний номер рішення 17359203 від 20.11.2014 року) (ас.13).

Згідно п. 32 Договору останній набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, при цьому перехід права власності на орендовану земельну ділянку або її частину до другої особи не є підставою для зміни договору (п.29 Договору) (ас.11).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 вищевказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЗУ « Про оренду землі» , в редакції чинній на час укладення між сторонами договору оренди ( 02.09.2014 року), строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно ч. 5 ст. 6 ЗУ « Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З огляду на дані положення законодавства, враховуючи, що договір оренди земельної ділянки від 02.09.2014 року підписаний як орендодавцем ОСОБА_2 так і директором ТОВ »Лан» Маловік С.В. , при цьому право оренди належним чином зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем по справі на підставі вказаного договору, в судовому засіданні достовірно встановлено, що сторони уклади договір оренди та останній набув чинності.

В судовому засіданні позивачка та її представник не оспорювали укладення вказаного договору та його чинність.

Разом з тим, представник позивачки - адвокат Маньковський В.П. в судовому засідання пояснив, що п. 7 укладеного між сторонами договору оренди землі передбачає можливість розірвання договору в односторонньому порядку, при цьому для цього потрібно щоб у позивачки виникло лише бажання або потреба в цьому, без будь-яких умов та обмежень.

З огляду на позицію викладену відповідачем у відзиві на позов (ас.31-33) останній стверджував, що п.7 договору оренди землі не передбачає можливості розірвання договору в односторонньому порядку, при цьому за положеннями п. 28 оспорюваного договору розірвання такого в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається, натомість позивач допускає підміну таких понять як «строк дії договору» та « право перегляду умов договору за сплином 5-ти років».

Так з п. 7 договору оренди землі вбачається, що останній складається з двох абзаців наступного змісту:

- «Договір укладено на 15 років.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на навий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір. Якщо після закінчення дії договору (15 років) у сторін не виникає одна до одної претензій протягом трьох місяців, договір продовжується автоматично».

З огляду на дане в судовому засіданні встановлено, що сторони по справі по різному розуміють та тлумачать, кожен на свою користь, речення третє абзацу другого п.7 договору оренди землі, а відтак між останніми при укладенні договору не досягнуто згоди відносно положень абз. 2 п.7 Договору оренди землі.

Суд не може не зауважити, що положення абзацу другого п.7 договору оренди землі може стосуватися в цілому і застосування такого до випадків поновлення договору оренди на новий строк, оскільки саме в цьому контексті викладений його загальний зміст.

Разом з тим, суд зазначає, що самостійно тлумачити положення п.7 договору оренди землі не в змозі, при цьому , як встановлено в судовому засіданні жодна із сторін не зверталася до суду з відповідним позовом про тлумачення змісту правочину.

З огляду на дане, враховуючи, що сторонами не досягнуто згоди відносно розуміння положень абз. 2 п.7 договору оренди, суд вважає доцільним застосувати норми чинного законодавства, що регулюють відносини в сфері оренди землі, а зокрема Закону України »Про оренду землі», ЦК України, ЗК України.

Так, сторона позивача вважала, що на підставі п.7 договору оренди вправі розірвати договір в односторонньому порядку, виявивши для цього бажання чи наявну потребу, натомість сторона відповідача з даним не погоджувалась, зазначаючи , що п. 28 Договору оренди землі забороняє розірвання договору в односторонньому порядку без вагомої причини та рішення суду.

В позові зазначено, що вагомою причиною для розірвання договору є намір позивачки самостійно обробляти належну їй земельну ділянку.

Так, законодавством України передбачено досить багато різноманітних підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки. Серед них можна виокремити дві групи - підстави, за наявності яких розірвання договору здійснюється у судовому порядку та підстави, які передбачають позасудовий порядок розірвання договору.

Розірвання договору у судовому порядку можливе в разі - істотного порушення договору другою стороною (ч.2 ст.651 ЦКУ); недосягнення згоди у випадку істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору ( ч.1 ст. 652 ЦК України); невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24, 25 ЗУ »Про оренду землі», невиконання сторонами умов, передбачених договором оренди землі , випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки (ст. 32 ЗУ «Про оренду землі»); використання земельної ділянки не за цільовим призначенням ( ст.141, 143 ЗКУ); систематична несплата орендної плати ( ст.141 ЗКУ).

Розірвання договору в позасудовому порядку можливе за згодою сторін після укладення договору оренди шляхом підписання відповідної угоди; у разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору; випадках, закріплених у договорі, в томі числі, розірвання договору в односторонньому порядку.

Отже, законодавство встановлює, що розірвання договору в односторонньому порядку можливе лише тоді, коли це прямо передбачено у договорі оренди землі.

Наявність відповідної умови в договорі є вирішальною для розгляду справи. Відтак, сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким та недвозначним, закріплювати всі умови співпраці.

Разом з тим, абз. 2 п.7 договору оренди на який посилається сторона позивача як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку не містить чіткого визначення саме про можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання. Натомість, зі змісту вказаного пункту очевидно, що для розірвання договору все ж таки потрібна згода відповідача, яку останній має надати, що на думку суду виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку без будь-яких додаткових умов. Попри це, п. 28 договору оренди містить чітке зазначення, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається, при цьому в п. 27 договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Положеннями ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Тобто, для можливості розірвання договору в односторонньому порядку дане має бути чітко передбачено договором.

Крім того, згідно ст. 32 ЗУ » Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відтак, з огляду на вищевикладене, аналіз норм чинного законодавства, суд приходить до висновку , що укладеним між сторонами договором оренди землі чітко та недвозначно не визначено можливості розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку та механізму (процедури) реалізації такого розірвання, при цьому п. 28 договору однозначно визначає неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Зважаючи , що жодних інших окремих підстав, як в сукупності так і окремо, необхідних та достатніх для розірвання договору оренди землі передбачених законом стороною позивача в судовому засіданні не наведено, при цьому єдиною підставою, якою користується позивач є спірне третє речення абзацу другого п.7 договору оренди, який, в свою чергу може бути трактовано по різному та до випадків, в тому числі, коли між сторонами вже поновлено договір оренди строк дії якого закінчується через 15 років, суд не вбачає правових підстав для розірвання договору.

Також, суд зауважує, що бажання позивача самостійно обробляти земельну ділянку , не є окремою підставою, визначною законом для розірвання договору оренди землі.

Стверджувати, що ненадання відповідачем згоди на розірвання договору кожні п`ять років, відповідно до положень абз.2 п.7 Договору, є порушенням з боку відповідача умов такого, що тягне дострокове розірвання договору, суд не вбачає підстав, оскільки, як зазначалося вище, застосування положень абз.2 п.7 договору, з огляду на структуру в цілому п.7 Договору, може стосуватися випадків коли між сторонами після спливу 15 років поновлено договір на новий строк, однак до теперішнього часу жодна із сторін по справі не ставила питання про тлумачення даних положень договору.

Суд зауважує, що свобода договору не є абсолютною та безмежною, оскільки при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням ЦК України та інших актів цивільного законодавства, враховуючи, що не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини у випадках коли така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

З огляду на дане, недоведеності в судовому засіданні стороною позивача можливості розірвання укладеного договору оренди землі кожні п`ять років в односторонньому порядку, відповідності такої можливості суті відносин між сторонами, двозначного тлумачення сторонами речення третього абзацу другого п.7 договору та не вирішення між сторонами питання щодо тлумачення змісту правочину в цій частині, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки, позовні вимоги задоволенню не підлягають, підстав для відшкодування судових витрат по справі позивачеві не вбачається.

Керуючись ст. ст. 141, 211, 258, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» Юр`ївського району Дніпропетровської області про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач : ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан» Юр`ївського району Дніпропетровської області, місцезнаходження - 51323, вул. Центральна (раніше Леніна), буд. 9, с. Новов`язівське Юр`ївського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 30155244.

Повне судове рішення буде складено 20 березня 2020 року.

Суддя С. О. Маренич