Ухвала суду № 88325468, 16.03.2020, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

У Х В А Л А Справа № 932/1839/20 Провадження № 2з/932/35/20

16 березня 2020 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в особі судді Литвиненка І.Ю., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», визначивши третіми особами по справі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та ОСОБА_2 , про припинення іпотеки та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги на іпотечне майно.

Ухвалою від 18 лютого 2020 року вказаний позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

13 березня 2020 року до суду надійшла письмова заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій він прохає вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення будь-яких дій щодо звернення стягнення, відчуження, реалізації на відкритих торгах передачі іншим особам та переоформлення документів на інших осіб щодо нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2855122, яке належить йому на праві власності.

Заяву обґрунтовує тим, що предметом позову є припинення іпотеки нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , яке передано ним в іпотеку АКБ «Банк Форум» відповідно до договору іпотеки № 07-460/07 від 11 липня 2007 року та визнання недійсним договору про відступлення прав за договорами іпотеки, що укладено між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста». У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не виконав умови за кредитним договором № 0201/07/03-Z від 11 липня 2007 року, в рахунок погашення його заборгованості було звернуте стягнення на іпотечне майно - нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , однак електронні торги не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів. Оскільки ПАТ «Банк Форум» не заявив державному виконавцю про бажання залишити за собою нереалізоване на торгах майно, заявник вважає, спираючись на норми ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 49 Закону України «Про іпотеку», що це нерухоме майно підлягає поверненню йому, як іпотекодавцю. З цих підстав він вважає іпотеку припиненою, а відтак договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором таким, який має бути визнаний недійсним. Однак, на теперішній час ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» є іпотекодержателем спірного нерухомого майна та може у будь-який час безперешкодно вчинити дії, що можуть утруднити чи унеможливлять виконати рішення по справі. З метою унеможливлення вчинення дій із нерухомим майном, яке є предметом іпотеки і яке він вважає своєю власністю, прохає вжити заходи забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з вимогами ч.ч. 1, 10 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, яка є узагальненням судової практики з розгляду справ цієї категоррії, що склалася в державі, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Зважаючи на викладене, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Нормою ч. 11 ст. 150 ЦПК України, встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову, суд виходить із наступного.

Провадження за позовною заявою, з якою позивач звернувся до суду, не відкрито, оскільки її залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Відповідно до вимог 7 ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Вчинення процесуальних дій, як стадій цивільного процесу, можливо лише після відкриття провадження по цивільній справі. Внаслідок того, що провадження по цій справі ще не відкрито, здійснення процесуальних дій неможливо.

Предметом спору є припинення іпотеки нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , яке передано ним в іпотеку АКБ «Банк Форум» відповідно до договору іпотеки № 07-460/07 від 11 липня 2007 року та визнання недійсним договору про відступлення прав за договорами іпотеки, що укладено між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста».

Згідно зі статтями 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії"). Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Дія принципу «res judicata» передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності. За судовим рішенням, яке не потребує виконання, такий стан і наслідки, передбачені судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили. Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання зокрема судових рішень. Наслідки, передбачені судовим рішенням, яке потребує виконання, остаточно настають після виконання цього судового рішення. Саме з виконанням судового рішення реально поновлюються права особи, яка зверталась з відповідним позовом до суду, і яка за наслідками виконання цього судового рішення отримує визначеність у правовому статусі, на який може покладатись, реалізуючи свої права та обов`язки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до викладеного Верховним Судом в ухвалі від 27 серпня 2019 року по справі № 910/24263/16 правового висновку, рішення суду про визнання договору недійсним є виконаним із моменту набрання ним законної сили та не потребує примусового виконання із видачею судом виконавчого документу.

Відтак, у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про припинення іпотеки та визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, таке судове рішення, після набрання ним законної сили, не підлягатиме примусовому виконанню, оскільки буде вважатись виконаним з моменту набрання ним чинності.

Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом у випадку наявності реального ризику ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або у випадку, коли ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у випадку їх невжиття, буде неможливий. Внаслідок того, що в цій справі не доведено наявності ризиків невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду, у випадку задоволення позову, моментом виконання рішення суду буде момент набрання ним законної сили. Через це заява позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 260, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками процесу.

Ухвала суду набирає законної сили протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками процесу, якщо не буде оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до вимог п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів редакції Закону» від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційну скаргу може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів зо дня отримання її копії.

Суддя І.Ю. Литвиненко