Ухвала суду № 88325399, 20.03.2020, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1726/20

Провадження № 1-кп/211/487/20

У Х В А Л А

20 березня 2020 року Колегія суддів Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Середньої Н. Г.,

суддів Ткаченко С.В., Гіди О.С.,

при секретарі Чернявській І.Ю.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кривому Розі матеріали кримінального провадження № 12019040720001723 від 23.12.2019 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 1, 12, частини 2 статті 115 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження: прокурора – БойкаА.О., представника потерпілої особи – Гунченко О.М., захисників – Савчук М.А., Сілкіної М.В., Захарової М.В., обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

у відсутність потерпілої ОСОБА_4 ,

встановив:

До Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019040720001723 від 23.12.2019 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 1, 12, частини 2 статті 115 КК України.

Ухвалою суду від 19 березня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав необхідним підготовче судове засідання відкласти , оскільки відсутня потерпіла ОСОБА_4 , яка виявила бажання приймати участь, однак на цей час знаходиться за межами Кривого Рогу та не змогла прибути через відсутність міжміського громадського сполучення.

Також прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строків запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів. Прокурор, в обґрунтування обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилається на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підозрюються у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі строком до 15 років або довічного позбавлення волі. Ризики, які існували при обранні та продовженні строків тримання під вартою не змінились. ОСОБА_1 не має міцних соціальних звязків, довгий час проживав за кордоном, за місцем реєстрації не проживає, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, може впливати на свідків та експерта, щодо допиту яких може виникнути необхідність. Також може переховуватись від суду. Щодо обвинуваченого ОСОБА_2 прокурор, крім аналогічних підстав, також додав, що він раніше був засуджений за ст. 186 КК України, однак вчинив новий злочин. Обвинувачений ОСОБА_3 хоч і працює, однак щодо нього існують такі ж ризики. Він не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків та реальну можливість, за відсутності стримуючих факторів , переховуватись від органу досудового розслідування та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконного впливу на потерпілих, тощо.

Представник потерпілої особи- Гунченко О.М. щодо заявленого клопотання покладалась на розсуд суду.

В судовому засіданні захисник Захарова М.В. проти клопотання прокурора заперечувала, зазначила, що слідчим та прокурором у даному кримінальному провадженні взагалі не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України відносно її підзахисного ОСОБА_3 , жодні об`єктивні дані, які б підтверджували ці ризики, матеріали кримінального провадження не містять. В даному кримінальному провадженні вже допитані всі свідки та потерпілі, досудове розслідування завершено, всі докази, які сторона обвинувачення вважала за потрібне зібрати, - зафіксовано. Її підзахисний не вчиняв дій, які б свідчили про його намір переховуватись від органів слідства чи суду, інші дані, які б свідчили про наявність цього ризику, відсутні. Він має постійне місце проживання та роботи. Даних про те, що ОСОБА_3 перешкоджав кримінальному провадженню або має наміри щодо цього, в матеріалах справи відсутні, ОСОБА_3 виконував всі рішення органу досудового розслідування. До того ж жодна експертиза не встановила наявності його відбитків пальців на місці скоєння злочину та його знаряддях, жоден свідок не підтвердив причетність її підзахисного до цього кримінального правопорушення. Захисник заявила клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, так як він є співмірним триманню під вартою і буде достатнім у даному кримінальному провадженні. Посилалась на рішення Європейського Суду з прав людини, у тому числі щодо легітимності мети запобіжного заходу, презумпції невинуватості.

Захисник Савчук М.А. проти клопотання прокурора заперечувала, посилаючись на відсутність достатніх підстав вважати, що підозра є обгрунтованою, недоведеність ризиків прокурором, припущення прокурора щодо можливості впливу на свідків, потерпілих, презумпцію невинуватості та наявність апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, що не розглянута Дніпровським апеляційним судом на тепер. Підтримала клопотання свого підзахисного щодо зміни йому запобіжного заходу на домашній арешт, так як він має постійне місце проживання та просила врахувати вказані вище обставини.

Захисник Сілкіна М.В. заперечувала щодо клопотання прокурора з аналогічних підстав, що і інші адвокати, також вважала можливим щодо її підзахисного обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачені заперечували проти клопотання прокурора, кожен підтримав думку свого адвоката. Обвинувачений ОСОБА_1 посилався також на відсутність в умовах утримання під вартою будь-яких захисних засобів щодо хвороби "кароновірусу".

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, суд дійшов до наступних висновків..

Ухвалами слідчого судді від 24.12.2019 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 лютого 2020 року.

Ухвалами слідчого судді від 14 лютого 2020 року обвинуваченим було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, до 23 березня 2020 року включно.

При обранні та продовженні строку запобіжного заходу слідчим суддею приймалось до уваги обгрунтованість підозри щодо кожного з обвинувачених (на той час підозрюваних), у вчиненні особливо тяжкого злочину, групою осіб, відсутність у них стійких соціальних зв`язків, щодо ОСОБА_1 , також те, що до вчинення злочину він проживав не за місцем реєстрації, а як повідомив суду підозрюваний, де прийдеться. Також суд посилався на достатність підстав вважати, що наявний ризик переховування обвинувачених (на той час підозрюваних) від органів досудового розслідування, можливість впливати на потерпілих, свідків, знищення або спотворення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Вирішуючи заявлені у судовому засіданні клопотання, суд приймає до уваги, що своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з`ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Разом з тим, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При продовженні строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 суд приймає до уваги, що він, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину - умисному вбивстві двох осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за який законом передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою та при його продовженні не змінилися.

Обвинувачений ОСОБА_1 має місце реєстрації в Кривому Розі, однак за місцем реєстрації не проживав, не має постійного джерела доходу, не одружений та не має дітей чи інших утриманців, доводи прокурора про відсутність міцних соціальних звязків у обвинуваченого стороною захисту та обвинуваченим не спростовані, а отже вказане свідчить про відсутність у обвинуваченого будь-яких стримуючих факторів від вчинення нових злочинів. Суд вважає, що залишаючись на свободі, він може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та усвідомлюючи неминучість покарання у виді позбавлення волі, може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, незважаючи на презумпцію невинуватості, яка превалює над принципом поваги до свободи особистості.

При продовженні строку тримання під вартою відносно ОСОБА_2 суд приймає до уваги, що він, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину - умисному вбивстві двох осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за який законом передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою та при його продовженні не змінилися.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий за ст. 186 ч. 2 КК України. Він не має постійного джерела доходу, не одружений та не має дітей чи інших утриманців, доводи прокурора про відсутність міцних соціальних звязків у обвинуваченого стороною захисту та обвинуваченим не спростовані, а отже вказане свідчить про відсутність у обвинуваченого будь-яких стримуючих факторів від вчинення нових злочинів. суд вважає, що залишаючись на свободі, він може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та усвідомлюючи неминучість покарання у виді позбавлення волі може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, незважаючи на презумпцію невинуватості, яка превалює над принципом поваги до свободи особистості.

При продовженні строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 суд приймає до уваги, що він, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину - умисному вбивстві двох осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за який законом передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою та при його продовженні не змінилися.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий за ст. 309 ч. 1 КК України. Він не має постійного джерела доходу, не одружений та не має дітей чи інших утриманців, доводи прокурора про відсутність міцних соціальних звязків у обвинуваченого стороною захисту та обвинуваченим не спростовані, а отже вказане свідчить про відсутність у обвинуваченого будь-яких стримуючих факторів від вчинення нових злочинів. суд вважає, що залишаючись на свободі, він може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та усвідомлюючи неминучість покарання у виді позбавлення волі може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, незважаючи на презумпцію невинуватості, яка превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Також колегія суддів враховує стадію провадження, а саме, що на цей час ще не проведено підготовче судове засідання та не вирішено питання щодо допиту свідків, потерпілих. Отже колегія суддів вважає що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Таким чином, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, враховуючи також положення статті 178 КПК України, обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів - по 18 травня 2020 року включно.

Крім того, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України, не знаходить підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні, так, як злочин у якому обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був вчинений із застосуванням насильства, наслідком якого є настання смерті двох осіб.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 177, 178, 183, 197, 309 КПК України, суд –

ухвалив:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів - по 18 травня 2020 року включно без визначення застави.

В задоволенні клопотання захисника Савчук М.А. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів - по 18 травня 2020 року включно без визначення застави.

В задоволенні клопотання захисника Сілкіної М.В. та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів - по 18 травня 2020 року включно без визначення застави.

В задоволенні клопотання захисника Захарової М.В. та обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

В підготовчому судовому засіданні оголосити перерву до 01 квітня 2020 року до 14.30 год.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити уповноваженій особі місць ув`язнення.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії; в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г.Середня

Судді С.В. Ткаченко

О.С. Гіда