Ухвала суду № 88324760, 20.03.2020, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/623/20

Провадження № 2/0158/407/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

20 березня 2020 року м. Ківерці

Суддя Ківерцівського районного суду Волинської області Корецька В.В., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

18.03.2020 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Дослідивши письмові матеріали справи, суддя дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої та третьої статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

В силу частин 1, 2 ст. 62 Цивільного процесуального кодексу України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Згідно ч. 7 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2020 року представником ОСОБА_2 – ОСОБА_1 було подано до суду позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб, такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Позовна заява підписана представником ОСОБА_2 – ОСОБА_1 .

На підтвердження своїх повноважень, як представника, ОСОБА_2 до позову було долучено довіреність посвідчена 22.10.2018 року консулом Посольства України у Канаді ОСОБА_5 /а.с.8/.

Зі змісту довіреності від 22.10.2018 року, вбачається, що ОСОБА_2 цією довіреністю уповноважила ОСОБА_1 на право бути її представником з питання розпорядження житловим приміщення у АДРЕСА_1 та зняти з реєстраційного обліку її та її сина ОСОБА_6 .

Тобто, повноважень щодо подачі позову в порядку цивільного судочинства, зокрема, про визнання осіб, такими, що втратили право користування житловим приміщенням зазначена довіреність не містить, а тому, на думку суду, не є доказом на підтвердження наявності належних повноважень представника на подачу позову та представництво інтересів позивача в цій справі.

До матеріалів справи не додано належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 від її імені звертатися до суду із позовом та представляти її інтереси в суді.

Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 немає належних повноважень представника на подачу позову, на представлення інтересів позивача в судових органах, до матеріалів позовної заяви таких не надано.

Право на звернення в суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. За таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватися порядку (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.12.1975 року).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що позовну заяву від імені позивача подано та підписано особою, яка немає належних повноважень наведення справи, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до положення п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Також, суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 58, 62, 175, 177, 257, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - залишити без розгляду.

Роз`яснити, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляють права повторного звернення до суду з позовом в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька