Рішення № 88324529, 10.03.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3667/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720) до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Алієва, буд. 72, ідентифікаційний код 34328904) про стягнення 7 245 472,97 грн за участю представників учасників справи:

позивача - адвоката Єфременко О.О., довіреність №14-192 від 17.05.2019;

відповідача - адвоката Радигіна Є.С., довіреність №2 від 01.01.2020;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" заборгованості в сумі 7 245 472,97 грн, у тому числі: основний борг у сумі 5 713 209,21 грн; пеня у сумі 564 044,26 грн; три проценти річних у сумі 349 428,08 грн; інфляційні втрати у сумі 618 791,42 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме 108 682,10 грн. сплаченого судового збору та інші витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1039/1718-ТЕ-32 купівлі - продажу природного газу від 05.09.2017 щодо своєчасної та повної оплати природного газу, який було передано у власність відповідачу, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 5 713 209,21 грн., а також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в сумі 564 044,26 грн. у розмірі погодженому сторонами в п. 8.2 договору, 3% річних в сумі 349 428,08 грн. та інфляційних втрат в сумі 618791,42 грн., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3667/19. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10.12.2019 о 10:30.

29.11.2019 до господарського суду Харківської області надійшов відзив на позовну заяву за вх.№28973. У поданому відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем невірно розрахована сума пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки нарахування вказаних санкцій у позові на суми за поставлений природний газ за періоди жовтень 2017 р. - березень 2018 р. були зроблені на суми, які були перераховані позивачу за рахунок коштів Державного бюджету у відповідності до встановлених порядків передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" та постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", а також на суму у розмірі 2488992,42 грн., перерахованої у відповідності до спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ №4612 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 20.12.2017. Отже, відповідач зазначив, що позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, тому як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ у частині грошей, що перераховуються з Державного бюджету України визначеному постановами Кабінету Міністрів України №250 та №256, а також на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, тому відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов`язань договором, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює бюджетні відносини. У зв`язку з відсутністю вини відповідача у несвоєчасному розрахунку за договором, відповідач просить відмовити у стягненні сум інфляційних у розмірі 564904,3 грн та 3% річних у розмірі 323034,68 грн. Також, у зв`язку із складною економічною ситуацією, що склалася на підприємстві через збитковість послуг теплопостачання, відповідач у разі задоволення позовних вимог просив зменшити суму пені на 90% до суми 56404,42 грн та надати відстрочку виконання рішення на 8 місяців з моменту винесення рішення судом для погашення зобов`язань, що залишились не погашеними.

До відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України відповідачем надані докази надсилання вказаного відзиву на позовну заяву на адресу позивача у справі та судом встановлено, що він поданий у строк визначений судом, а тому судом прийнято відзив на позовну заяву до розгляду.

05.12.2019 до господарського суду Харківської області від позивача у справі надійшла відповідь на відзив за вх. №29625, в якій позивач зазначив, що поставив на виконання умов договору №1039/1718-ТЕ-32 купівлі - продажу природного газу від 05.09.2017, укладеного між сторонами природний газ на загальну суму 40 947371,95 грн, проте сплачено відповідачем вказаний природний газ лише частково. Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу. Отже, обов`язок оплатити поставлений позивачем природний газ встановлений умовами договору та підлягає виконанню з боку відповідача. Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат зазначив, що з боку відповідача мало місце прострочення оплати поставленого позивачем природного газу, у зв`язку із чим позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати, проте вказані нарахування не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Аналогічний висновок викладений у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013. Щодо укладення між сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, позивач зазначив, що договір, який укладений між сторонами є чинним та є обов`язковим для виконання. Предметом Спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, проте вказані документи не містять імперативних вимог щодо порядку проведення розрахунків за природний газ, обмежені сферою відносин саме з перерахунку субвенцій. Більш того, у відносинах між позивачем та відповідачем щодо розрахунків за отриманий природний газ Держава виступає лише в якості третьої особи, що має певний обов`язок зі своєчасного перерахування субвенцій у певний строк та в межах договірних відносин не є суб`єктом владних повноважень. Отже, на думку відповідача у даному випадку має застосовуватися норми ст. 618 ЦК України. Оскільки Державою передбачений певний механізм перерахування субвенцій, проте, не врегульовано питання імплентації даних відносин при здійснення розрахунків за природний газ між постачальником та покупцем, сторони вправі, керуючись принципом свободи договору (ст. 627 ЦК України) встановити (конкретизувати) умовами угоди порядок регулювання щодо платежів, здійснених через Спільні протокольні рішення та договір про організацію взаєморозрахунків, строки, якими мають керуватися сторони тощо. Саме це й було здійснено сторонами спору в умовах п.6.1. договору. Також, позивач зазначив, що згідно п.5.3. Спільного протокольного рішення встановлено, що воно є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування, а отже навіть підписавши його сторони спору лише декларують про намір, проте до моменту проведення фінансування підписане протокольне рішення не є чинним та не має жодної юридичної сили. Також, позивач посилаючись на судову практику заперечував проти доводів відповідача щодо відсутності впливу через застосування рахунків зі спеціальним режимом використання та автоматичного розподілу коштів, а також заперечував проти зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача та відстрочки виконання рішення.

До відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України позивачем надані докази надсилання вказаної відповіді на відзив на адресу відповідача у справі та судом встановлено, що вона подана у строк визначений судом, а тому судом прийнято відповідь на відзив до розгляду.

В підготовчому засіданні 10.12.2019 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 10.12.2019 про відкладення підготовчого засідання на 23.12.2019 об 11:30.

В підготовчому засіданні 23.12.2019 без виходу до нарадчої кімнати, судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 23.12.2019 про задоволення клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання; про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів; про відкладення підготовчого засідання на 15.01.2020 о 11:20.

В підготовчому засіданні 15.01.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 15.01.2020 про відкладення підготовчого засідання на 28.01.2020 о 12:30.

В підготовчому засіданні 28.01.2020 судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 28.01.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11.02.2020 о 12:00.

У судовому засіданні 11.02.2020 на стадії розгляду справи по суті без виходу до нарадчої кімнати, судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 11.02.2020 про оголошення перерви у судовому засіданні до 10.03.2020 о 11:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 10.03.2020 позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні 10.03.2020 проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених ним у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.

05.09.2017 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", як споживачем, укладено договір № 1039/1718-ТЕ-32 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 7914,141 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): у жовтні - 547,271; у листопаді 1160,483; у грудні 1657,91; ІV кв. 2017 р - 3 365,664; у січні - 1826,919; у лютому - 1490,199; у березні - 1231,359; І кв. 2018 р - 4 548,477.

Згідно з п. 3.7. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Умовами пункту 5.2 договору сторони узгодили, що ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4942, 00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930, 40 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони у п.8.3. договору погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості.

Пунктом 8.2 договору сторонами встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20.

Згідно з п.п. 3 п. 11.3 договору, сторони погодили, що договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору. Аналогічне застереження по відношенню до спільних протокольних рішень міститься в умовах п.п.4 п. 11.3 договору.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 р. до 31.03.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 12.01.2018 р. сторонами внесено наступні зміни до договору:

- викладено пункт 3.4. розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу" Договору в наступній редакції:

"3.4. Постачальник застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Номінація надається в обсязі необхідному споживачу за цим договором за умови виконання споживачем вимог пункту 12 Положення.

При цьому, Сторони домовилися, що при визначенні рівня розрахунків споживача за використаний природний газ суми нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256, враховуються виключно за умови надання споживачем постачальнику оригіналу Акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги та житлові субсидії, між виробником теплової енергії та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, станом на перше число місяця, що передує місяцю постачання природного газу.».

- абзац третій п. 6.1 договору в такій редакції: «Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором»;

- у пункті 8.2 договору змінено розмір пені: з 16,4 % річних на 15,3 %;

- у пунктах 8.2, 8.3, 11.3 договору замінено посилання на постанову КМУ від 11.01.2005 р. № 20 посиланням на постанову КМУ від 04.03.2002 р. № 256.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 40 947 371,95 грн., що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:

- за зобов`язаннями жовтня 2017 року на суму 2 125 058,03 грн (акти приймання - передачі природного газу від 31.10.2017: на суму 1 492 675,75 грн; на суму 632 382,28 грн арк. справи № 44-45 у томі №1);

- за зобов`язаннями листопада 2017 року на суму 6 162 533,64 грн (акти приймання - передачі природного газу від 30.11.2017: на суму 4 176 401,17 грн; на суму 1 986 132,47 грн арк. справи № 46-47 у томі №1);

- за зобов`язаннями грудня 2017 року на суму 6 235 258,15 грн (акти приймання - передачі природного газу від 31.12.2017: на суму 4 242 952,13 грн; на суму 1 992 306,02 грн арк. справи № 48-49 у томі №1);

- за зобов`язаннями січня 2018 року на суму 8 795 720,21 грн (акти приймання - передачі природного газу від 31.01.2018: на суму 5 987 770,69 грн; на суму 2 807 949,52 грн арк. справи № 50-51 у томі №1);

- за зобов`язаннями лютого 2018 року на суму 8 339 755,46 грн (акти приймання - передачі природного газу від 28.02.2018: на суму 5 604 880,34 грн; на суму 2 734 875,12 грн арк. справи № 52-53 у томі №1);

- за зобов`язаннями березня 2018 року на суму 8 618 650,32 грн (акти приймання - передачі природного газу від 31.03.2018: на суму 5 688 878,53 грн; на суму 2 929 771,79 грн арк. справи № 54-55 у томі №1); ,

- за зобов`язаннями квітня 2018 року на суму 670 396,14 грн (акти приймання - передачі природного газу від 30.04.2018: на суму 430 481,81 грн; на суму 239 914,33 грн арк. справи № 56-57 у томі №1).

Акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками підприємств.

Матеріали справи також свідчать про те, що 20.12.2017 між: Головним управління Державної казначейської служби України у Харківській області (сторона № 1), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона № 2), Фінансовим управлінням виконавчого комітету Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області (сторона № 3), Управлінням праці та соціального захисту Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області (сторона №4), КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (сторона № 5), НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 4612 на суму 4 350 274,15 грн.

Предметом цього спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 р. № 20.

Зокрема у вищевказаному протокольному рішенні в абз. 3 п.2.7. передбачено, що відповідач перераховує позивачу кошти в сумі 2 488 992,42 грн за природний газ 2017 згідно з договором від 05.09.2017пр. №1039/1718-ТЕ-32 із записом у графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2017 рік, договір від 05.09.2017пр. №1039/1718-ТЕ-32, у тому числі ПДВ 414 832,07 грн".

Посилаючись на те, що оплату за переданий природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що він не здійснює нарахування пені на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанов КМУ № 20 та № 256.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивачем у розрахунку відображено проведення часткової оплати за природний газ коштами державного бюджету (позначки ПКМУ № 20, ПКМУ № 256), а решта оплати проводилася коштами відповідача, отриманими від споживачів через рахунок зі спеціальним режимом використання, відкритий в уповноваженому банку. Оплата з цього рахунку проводилася коштами, які надходили від споживачів та розподілялися за нормативами перерахування коштів, які встановлені НКРЕКП.

На підтвердження викладених доводів відповідачем надано до матеріалів справи платіжні доручення на загальну суму 31 537 174,17 грн.: № 19 від 22.12.2017 на суму 4 350 274,15 грн; № 1 від 29 012018 на суму 2 502 220,00 грн; № 2 від 16.02.2018 на суму 3 346 141,36 грн; № 4 від 28.02.2018 на суму 773 102,31 грн; № 7 від 19.03.2018 на суму 6 000 000,00 грн; № 9 від 06.04.2018 на суму 8 108 335,35 грн; № 11 від 23.04.2018 на суму 7 334 225,32 грн; № 12 від 23.05.2018 на суму 3 519984,56 грн; № 13 від 03.07.2018 на суму 76 232,71 грн; № 14 від 24.07.2018 на суму 1 482,76 грн; № 15 від 31.07.2018 на суму 84 707,03 грн; № 16 від 17.08.2018 на суму 1 012,36 грн; № 17 від 28.08.2018 на суму 81 365,95 грн.; № 18 від 25.09.2018 на суму 1 066,60 грн; № 18 від 28.09.2018 на суму 77 266,09 грн; № 18 від 25.10.2018 на суму 92 531,25 грн; № 19 від 26.11.2018 на суму 216 508,10 грн.

Дані платіжні доручення містять посилання на постанови № 20 від 11.01.2005 р. та № 256 від 04.03.2002 р.

Отже, на виконання спільного протокольного рішення №4612 від 20.12.2017 та постанов КМУ № 20 та № 256 відповідачем сплачено 31 537 174,17 грн.

Крім того, позивач у розрахунку позовних вимог вказує про сплату частини суми боргу відповідачем власними коштами, проте доказів такої оплати до матеріалів справи не надано.

Отже, суд констатує, що за актами приймання-передачі позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на суму 40 947 371,95 грн., а наявні в матеріалах справи докази свідчать про сплату відповідачем 31 537 174,17 грн., позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості з основного боргу у розмірі 5 713 209,21 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовну вимогу позивача про стягнення суми основного боргу, зокрема у вигляді надання доказів сплати суми основного боргу, не спростовано, отже суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 5 713 209,21 грн.

Щодо здійснення відповідачем оплат на виконання постанов КМУ № 20 та № 256 враховується наступне.

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" та постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин):

пункт 1:

- цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло -, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція);

пункт 2:

- Казначейство перераховує суми субвенцій на рахунки обласних бюджетів та бюджету м. Києва, відкриті в органах Казначейства, згідно з розписом державного бюджету в межах зобов`язань місцевих бюджетів за видатками, зазначеними в пункті 1 цього Порядку.

пункт 7:

- Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п`яти робочих днів.

Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.

Так, постанова Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 втратила чинність 01.01.2018. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та житлових субсидій населенню.

Затверджений постановою №256 Порядок визначає, зокрема, що відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).

Відповідно до п. 8.1 Порядку, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло -, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами другим, сьомим, дев`ятим та чотирнадцятим цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України").

Відповідно до ч. 23 п. 8-1 Порядку, усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок (ч. 3 п. 8-1 Порядку).

Згідно з ч. 25 п. 8-1 Порядку, казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови. Тобто, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.

Крім того, як убачається зі змісту Порядку від 11.01.2005 № 20, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. На виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у справах 924/296/18, № 922/3635/18, № 913/334/18, № 922/1010/16, № 906/790/16, № 905/1100/18 тощо.

Проте, позивач стверджує, що договір містить окремі умови щодо строків проведення розрахунків за газ власними коштами і бюджетними коштами за рахунок пільг і субвенцій, а підписанням спільного протокольного рішення його іншими учасниками та сторонами спору було вирішено лише питання про порядок погашення боргу за газ по договору за рахунок бюджетних коштів.

Спільне протокольне рішення було підписано сторонами спору вже після укладення договору та додаткових угод до нього. При цьому, на момент підписання спільного протокольного рішення сторони справи усвідомлювати існування в п. 6.1 договору умов, що це протокольне рішення не змінює строків та умов розрахунків за договором, але підписали його з умовою про проведення розрахунків бюджетними коштами.

Враховуючи зазначене, підписуючи спільне протокольне рішення, сторони свідомо узгодили новий строк проведення розрахунку, фактично змінивши умови п. 6.1 договору. Усвідомлюючи зміст підписаного протокольного рішення, відповідну зміну порядку та строків проведення розрахунків між сторонами, позивач не порушував питання про недійсність спільного протокольного рішення через невідповідність умовам п. 6.1 договору, а прийняв бюджетні кошти в рахунок погашення боргу за газ, тому доводи позивача про зворотнє судом відхиляються.

За змістом статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Згідно зі статтею 611 ЦК України та статтею 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ознайомившись із розрахунком позовних вимог в частині нарахування пені судом встановлено, що нарахування пені по сплатам відповідача проведеним згідно постанов Кабінету Міністрів України: №20 від 11.01.2005 та №256 від 04.03.2002 не здійснювались, отже сума заявленої до стягнення сума пені у розмірі 564 044,26 грн. є обґрунтованою. Проте здійснювались нарахування на такі оплати щодо 3 % річних та інфляційних втрат, зокрема на бюджетні кошти, що сплачені на виконання імперативних вимог спеціального законодавства, у розмірі 31 537 174,17 грн.

Суд здійснивши перерахування 3% річних за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН", з урахуванням проведеними оплатам згідно постанов Кабінету Міністрів України: №20 від 11.01.2005 та №256 від 04.03.2002 встановив, що сума 3% річних у розмірі 130 365,87 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в частині позовних вимог у розмірі 219 062,21 позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що заявлені безпідставно.

При цьому ознайомившись із нарахуванням інфляційних втрат у розмірі 618 791,42 грн здійснених позивачем, вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Отже, з урахуванням оплат проведеним відповідачем на виконання постанов КМУ № 20 та № 256, та те, що періоди прострочення є короткотривалими, а саме тривають менше 19 днів, прострочення, що мало місце більше ніж 19 днів мало місце за зобов`язаннями квітня 2019, тому в цій частині позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково зокрема у розмірі 53887,12 грн., а в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних у розмірі 564 904,30 грн. позовні вимоги є безпідставними, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову в цій частині відмовити.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про зменшення суми пені на 90% та надання відстрочки виконання рішення строком на вісім місяців з моменту винесення рішення судом для погашення зобов`язань, що залишились непогашені.

В обґрунтування клопотання заявник посилається на дебіторську заборгованість товариства, в тому числі населення, бюджетних організацій, промислових підприємств, держави по виплаті бюджетного відшкодування за надані населенню пільги та субсидії, що в свою чергу стало причиною скрутного фінансового становища.

Відповідно до приписів частини третьої статті 551 ЦК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Згідно з положеннями статті 223 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд також зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Як встановлено з пояснень відповідача, на підприємстві відповідача - Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" склалася складна економічна ситуація, яка виникла у зв`язку зі збитковістю послуг, що надає підприємство, а саме послуг теплопостачання. Основними причинами тяжкого економічного стану є наступні об`єктивні причини: 1) невідповідність тарифів на послуги теплопостачання; 2) додаткове податкове навантаження підприємства; 3) штрафні санкції на заборгованість, що утворилась у зв`язку з несвоєчасним фінансуванням з Державного бюджету субвенцій на покриття збитків; 4) заборгованість споживачів.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", є комунальним підприємством, що створено для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні, та змушене надавати послуги за вартістю, нижчої від її собівартості, враховуючи складну економічну ситуацію підприємства, суд визнав за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення пені на 90% та зменшити суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача (564 044,26 грн.) на 50%, що дорівнює 282 022,13 грн.

В той же час, суд враховує, що підприємство позивача - АТ "НАК "Нафтогаз України" має значний обсяг несплаченої дебіторської заборгованості, що призводить до нестачі коштів для здійснення своєї поточної діяльності, у тому числі для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років.

При цьому, суд бере до уваги, що позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як підприємство державного сектору економіки, є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розрахуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу, може призвести до значних соціально та економічно негативних наслідків для держави.

Підпунктом 4 пункту 3 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187, встановлено обов`язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені даним Положенням.

Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 8 місяців з моменту його винесення.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 108 682,10 грн покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на позивача покладається судовий збір у розмірі 11 759,49 грн, а на відповідача - у розмірі 96 922,61 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково в розмірі 6 179 484,33 грн.

2. Стягнути з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Алієва, буд. 72, ідентифікаційний код 34328904) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у сумі 5 713 209,21 грн; пеню у сумі 282022,13 грн; три проценти річних у сумі 130 365,87 грн; інфляційні втрати у сумі 53 887,12 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

3. Врешті частині позовних вимог у розмірі 1 065 988,64 грн – у задоволенні позову відмовити.

4. Судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 108 682,10 грн покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на позивача покладається судовий збір у розмірі 11 759,49 грн, а на відповідача - у розмірі 96 922,61 грн.

5. Стягнути з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Алієва, буд. 72, ідентифікаційний код 34328904) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720) судовий збір в розмірі 96 922,61 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

6. У задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення - відмовити.

Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720).

Відповідач: Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Алієва, буд. 72, ідентифікаційний код 34328904).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "20" березня 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова