Рішення № 88324419, 20.03.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року м. Черкаси справа № 925/157/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Лайн Груп” до товариства з обмеженою відповідальністю “Главшляхбуд” про стягнення 189984 грн. 51 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Транс Лайн Груп” звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Главшляхбуд” (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору субпідряду № 99 від 25.09.2019 року, 188560 грн. основного боргу, 1424 грн. 51 коп. 3% річних, що разом становить 189984 грн. 51 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем обов`язку щодо порядку і строків розрахунку за виконані роботи по договору субпідряду № 99 від 25.09.2019 року, укладеному сторонами.

Ухвалою господарського суду від 12.02.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/157/20 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 12.03.2020 року з повідомленням сторін.

Копії ухвали суду від 12.02.2020 року сторонам направлені судом за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві та відповідає інформації із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про них, вручені позивачу 20.02.2020, а відповідачу – 25.02.2020.

Сторони явку представників у судове засідання не забезпечили. Позивач в особі свого представника подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав і просив задовольнити повністю.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, проти позову і розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заперечував, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленим належним чином.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

25.09.2019 року між позивачем – товариством з обмеженою відповідальністю “Транс Лайн Груп”, як субпідрядником, та відповідачем – товариством з обмеженою відповідальністю “Главшляхбуд”, як підрядником, укладено договір субпідряду № 99 (далі – Договір, а.с. 7-11), за умовами п. 1.1. якого субпідрядник на підставі завдання підрядника зобов`язується виконати, а підрядник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення Р-10 Канів-Чигирин-Кременчуг на ділянці км 45+800 - км 52+800 Черкаська область. Обсяг виконаних за цим Договором робіт (фронт робіт), а також строки їх виконання, визначаються Договором та наданою підрядником проектно-кошторисною документацією.

Сторони договору погодили усі істотні умови цього договору, зокрема домовились про таке:

п.п. 2.1., 2.2. – ціна Договору становить 512160 грн. з ПДВ, ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткової угоди;

п. 3.1. – субпідрядник розпочинає роботи протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання даного Договору та надання обумовленого Договором фронтом робіт, проектної та дозвільної документації на виконання погодженого фронту робіт згідно чинного законодавства та зобов`язаний завершити їх до 31.10.12020 року;

п. 4.1. – підрядник може перерахувати субпідряднику аванс у розмірі, який визначається за погодженням сторін. Наданий підрядником аванс у подальшому повинен враховуватись в рахунок оплати вартості виконаних субпідрядних робіт. При цьому належна до сплати з підрядника (замовника) сума за виконані роботи буде зменшена на суму наданого авансу до моменту повного його відпрацювання;

п. 4.2. – оплата робіт, виконаних субпідрядником, проводиться підрядником відповідно за Договором на підставі складених ним та підписаним підрядником документів про прийняття виконаних робіт та їх вартість;

п. 4.3. – приймання фактично виконаних обсягів робіт оформлюється актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2В та довідками про вартість виконаних робіт за формою КБ-3. Субпідрядник оформлює та передає підряднику для перевірки та підписання акти прийнятих підрядних робіт. Підрядник протягом 5-ти днів перевіряє акти на предмет відповідності їх фактичним обсягам і витратам, оформлює і передає замовнику для перевірки та підписання, після чого замовник повертає оформлені та підписані акти прийняття підрядних робіт;

п. 4.4. – вартість послуг, що надаються підрядником субпідряднику за організацію виконання робіт за цим Договором складає 0,5 % від визначеної договірної ціни вартості робіт. Підрядник відраховує вартість послуг за організацію виконання робіт із вартості робіт, належної до сплати субпідряднику в обсязі, пропорційному обсягам фактично виконаних субпідрядником робіт;

п. 5.1. – субпідрядник зобов`язався:

п. 5.1.1. – щомісячно, а також після завершення часу виконання робіт (або його етапу) подати підряднику на підписання акти виконаних робіт за формою КБ-2В та довідку про вартість виконаних робіт за формою КБ-3;

п. 5.1.4. – виконувати передбачені Договором роботи з належною якістю, у встановлений термін виконання робіт і діючим на Україні будівельними нормам і правилам;

п. 5.1.6. – по мірі виконання робіт вчасно оформити в передавати підряднику виконану документацію передбачену ДСТУ;

п. 5.2. – підрядник зобов`язався:

п. 5.2.1. – прийняти виконані та підписати акт прийняття виконаних робіт;

п. 5.2.3. – вчасно, відповідно до положень даного Договору, сприяти здачі виконаних робіт замовнику, що має здійснювати платежі, передбачені договором і додатковими угодами;

п. 5.2.7. – дотримуватись всіх положень даного Договору і нести відповідальність за їх виконання.

Згідно з п. 9.1. Договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Сторонами погоджено та підписано договірну ціну на будівництво поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення Р-10 Канів-Чигирин-Кременчуг на ділянці км 45+800 - км 52+800 Черкаська область на суму 512160 грн. з ПДВ, яка відповідає зазначеній в договорі (а.с. 12-13).

Із акта виконаних робіт за жовтень 2019 року № 1 від 31.10.2019 року форми КБ-2, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2019 року від 31.10.2019 року форми КБ-3 вбачається, що позивач виконав передбачені договором субпідрядні роботи з розмітки покриття автомобільної дороги вручну перед нанесенням ліній горизонтальної дорожньої розмітки, влаштування горизонтальної дорожньої розмітки холодним пластиком маркувальною машиною Hofman TS 290 TE, влаштування горизонтальної дорожньої розмітки 1.14.1 фарбою по трафарету маркувальною машиною Road Lazer, а також прямі витрати на загальну суму 512160 грн., а відповідач ці роботи прийняв в повному обсязі і без зауважень (а.с.14-17).

Платіжними дорученнями №498 від 27.09.2019 року на суму 153600 грн., платіжного доручення № 415 від 19.11.2019 року на суму 50000 грн., № 418 від 22.11.2019 року на суму 120000 грн. відповідач частково провів розрахунки з позивачем на загальну суму 323600 грн.

02.12.2019 року позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 2148 з вимогою про сплату заборгованості за договором № 99 від 25.2019 року в сумі 188560 грн. Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді і виконання, вимога про стягнення цієї заборгованості є предметом позову у справі, що розглядається.

За розрахунком позивача, 3 % річних за період прострочення сплати боргу з 01.11.2019 року по 31.01.2020 року складають 1424 грн. 51 коп. вимога про їх стягнення також заявлена у позові.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору субпідряду № 99 від 25.09.2019 року, вимоги позивача витікають із прав та обов`язків сторін за цим договором.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов`язань підряду, загальні положення про підряд визначені параграфом 1 глави 61 ЦК України, про зобов`язання і договір – розділом І і ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини – главою 16 розділу IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання – главою 51 розділу I книги 5 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що позивач виконав свій обов`язок за Договором в повному обсязі, а відповідач частково, його заборгованість складає 188560 грн., її наявність і розмір ним належними і допустимими доказами не спростовані, тому вимога про стягнення цієї заборгованості підлягає задоволенню в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення спірної суми 3% річних відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України, її розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно. Відтак позовні вимоги і в цій частині суд визнає обґрунтованими, доказаними і такими, що також підлягають задоволенню повністю.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) – на будь якій стадії судового процесу;

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим і доказаним, таким що підлягає задоволенню повністю.

У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору у розмірі 2849 грн. 77 коп. і попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн.

Платіжним дорученням № 17121 від 31.01.2020 року позивачем сплачено 2849 грн. 77 коп. судового збору за подання позову. Однак остаточного обґрунтованого розрахунку судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. суду не надано.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В матеріалах справи відповідні докази, визначені статтею 126 ГПК України, відсутні, тому суд вважає вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката недоказаною і такою, що задоволенню не підлягає.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2849 грн. 77 коп.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 185, 191, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Главшляхбуд”, код ЄДРПОУ 39699671, місцезнаходження: 18005, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 336А на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Лайн Груп”, код ЄДРПОУ 35884094, місцезнаходження: 14003, м. Чернігів, вул. Кільцева, 5 – 188560 грн. основного боргу, 1424 грн. 51 коп. 3% річних, 2849 грн. 77 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя В.М. Грачов