Рішення № 88324188, 12.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2020Справа № 910/9908/19

Суддя Господарського суду міста Києва Удалова О.Г., при секретарі судового засідання Дьогтяр О.О., розглянувши

заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/9908/19

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

до ОСОБА_1

про стягнення 100 000,00 грн

за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

про визнання договору недійсним

представники сторін:

від позивача за первісним позовом Вегера А.С. (адвокат за довіреністю)

від відповідача за первісним позовом ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/9908/19 за позовом за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення 100 000,00 грн заборгованості за кредитним договором, укладеним у формі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» від 16.05.2017, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним вказаного кредитного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, у задоволенні зустрічного позову також відмовлено повністю.

12.02.2020 до суду надійшла подана ОСОБА_1 заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» витрати на професійну правничу допомогу розмірі 59 600,00 грн, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом первісного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 розгляд вищевказаної заяви призначено на 25.02.2020.

25.02.2020 у судовому засіданні АТ КБ «Приватбанк» подало заперечення, в яких вказало, що судові втрати на оплату правової допомоги, які поніс ОСОБА_1, є неспівмірними, непропорційними та необґрунтованими у порівнянні до предмету позову з урахуванням ціни такого позову, в зв`язку з чим АТ КБ «Приватбанк» просить відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.

У запереченнях АТ КБ «Приватбанк» також просив витребувати в Адвокатських об`єднань « Володимира Лисенка » та «Інвеніо», які надавали правову допомогу ОСОБА_1 , оригінали книги обліку доходів та витрат.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 03.03.2020.

03.03.2020 ОСОБА_1 подав уточнення клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» судові витрати понесені ним у зв`язку з розглядом первісного позову в розмірі 73 900,00 грн.

Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 12.03.2020.

05.03.2020 до суду надійшло клопотання АТ КБ «Приватбанк» про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

12.03.2020 у судовому засіданні ОСОБА_1 подав письмові пояснення, просив суд задовольнити заяву про стягнення витрат на правову допомогу у повному обсязі, проти зменшення їх розміру заперечував.

Представник АТ КБ «Приватбанк» підтримав подану ним заяву про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи додаткове рішення по справі № 910/9908/19, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 3 ст. 221 ГПК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 2 ст. 128 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи 10.01.2019 ОСОБА_1 заявив клопотання про відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн у відзиві на первісний позов, який є першою заявою сторони по суті спору.

27.01.2010 ОСОБА_1 подав детальний розрахунок витрат на правову допомогу.

12.02.2020 до суду надійшла подана ОСОБА_1 . заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» витрати на професійну правничу допомогу розмірі 59 600,00 грн, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом первісного позову.

03.03.2020 ОСОБА_1 подав уточнення клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» судові витрати, понесені ним у зв`язку з розглядом первісного позову в розмірі 73 900,00 грн.

На підтвердження понесених ним судових витрат ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи:

- договір про надання правової допомоги № 77 від 29.07.2019, укладений з адвокатським об`єднанням «Інвеніо» (далі - договір № 77);

- договір про надання правової допомоги № 78 від 30.08.2019, укладений з адвокатським об`єднанням «Інвеніо» (далі - договір № 78);

- договір про надання правової допомоги № 43 від 23.09.2019, укладений з адвокатським об`єднанням «Володимира Лисенка» (далі - договір № 43);

- акт передачі-приймання юридичних послуг № 1 від 20.09.2019 до договору № 77 на загальну суму 37 500,00 грн (7,5 годин);

- акт передачі-приймання юридичних послуг № 1 від 20.09.2019 до договору № 78 на загальну суму 30 000,00 грн (6 годин);

- акт передачі-приймання юридичних послуг від 21.01.2020 до договору № 43 на загальну суму 34 000,00 грн (10 годин);

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № 77/1 від 20.09.2019 на суму 37 500,00 грн;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № 78/1 від 20.09.2019 на суму 30 000,00 грн;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 21.01.2020 на суму 34 000,00 грн.

- ордери, видані ОСОБА_1

Положеннями договору про надання правової допомоги № 77 передбачено, що:

- на підставі цього договору замовник доручає, а адвокат зобов`язується за винагороду забезпечити замовника адвокатським захистом та правничою допомогою в рамках господарської справи № 910/9908/19 за позовною вимогою АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення (п. 1.1);

- у процесі надання правової допомоги адвокат зобов`язується розумно здійснювати необхідні дії для захисту інтересів замовника, дотримуватись вимог конфіденційності, (згідно з умовами цього договору), інформувати замовника про хід надання правничої допомоги, відповідати на звернення замовника з питань діючого законодавства (п. 2.1);

- вартість правничої допомоги за договором визначається актом передачі приймання юридичних послуг з переведенням погодинної роботи адвоката в грошовий еквіваленті з урахуванням, що одна година роботи адвоката оцінюється у 5 000,00 грн (п. 3.1).

Положеннями договору про надання правової допомоги № 78 передбачено, що:

- на підставі цього договору замовник доручає, а адвокат зобов`язується за винагороду забезпечити замовника адвокатським захистом та правничою допомогою в рамках господарської справи № 910/9908/19 за позовною вимогою ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання договору недійсним (п. 1.1);

- у процесі надання правової допомоги адвокат зобов`язується розумно здійснювати необхідні дії для захисту інтересів замовника, дотримуватись вимог конфіденційності, (згідно з умовами цього договору), інформувати замовника про хід надання правничої допомоги, відповідати на звернення замовника з питань діючого законодавства (п. 2.1);

- вартість правничої допомоги за договором визначається актом передачі приймання юридичних послуг з переведенням погодинної роботи адвоката в грошовий еквіваленті з урахуванням, що одна година роботи адвоката оцінюється у 5 000,00 грн (п. 3.1).

Положеннями договору про надання правової допомоги № 43 передбачено, що:

- на підставі цього договору замовник доручає, а адвокат зобов`язується за винагороду забезпечити замовника адвокатським захистом та правничою допомогою в рамках господарської справи № 910/9908/19 за позовною вимогою АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення та ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання договору недійсним (п. 1.1);

- у процесі надання правової допомоги адвокат зобов`язується розумно здійснювати необхідні дії для захисту інтересів замовника, дотримуватись вимог конфіденційності, (згідно з умовами цього договору), інформувати замовника про хід надання правничої допомоги, відповідати на звернення замовника з питань діючого законодавства (п. 2.1);

- вартість правничої допомоги за договором визначається актом передачі приймання юридичних послуг з переведенням погодинної роботи адвоката в грошовий еквівалент з урахуванням, що одна година роботи адвоката з урахуванням знижки оцінюється у 3 400,00 грн (п. 3.1).

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Водночас, згідно з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 по справі № 9901/264/19, такі вчинені адвокатом дії, як виїзд адвоката до суду для подання позову (інших документів) до канцелярії суду та подання позову (інших документів) безпосередньо до канцелярії суду не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». А тому, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_1 були надані повідомлення № 1 та № 2 від 27.02.2020, складені АО «Інвеніо», а також лист від 28.02.2020, складений АО «Володимира Лисенка», в яких адвокатськими об`єднаннями були надані пояснення про те, що безпосереднє подання документів до суду за умовами укладених договорів про надання правової допомоги клієнт (ОСОБА_1 ) здійснює самостійно, а під такими послугами, зазначеними у актах передачі-приймання юридичних послуг, як контроль подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, відправка документів іншій стороні, подача документів до суду, контроль інформації щодо руху справи, були надані послуги саме юридичного характеру, що включали дистанційний правовий супровід клієнта, надання правових консультацій та роз`яснень про порядок подання клопотань та необхідну кількість копій документів, час та місце їх подання, кількість екземплярів, порядок отримання підтвердження про подання клопотання, порядок відправлення поштової кореспонденції, вид поштового відправлення, порядок заповнення поштових бланків, отримання підтвердження відправки кореспонденції, забезпечення надання доказів відправки суду, відстеження наслідків подання документів, результат їх розгляду, відстеження стадії судового розгляду, контроль подання документів іншою стороною, їх юридичне значення та результати розгляду, відстеження часу проведення судових засідань, моніторинг прийняття судових документів, роз`яснення їх юридичного значення.

Суд, врахувавши положення ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 по справі № 9901/264/19, дійшов висновку, що перелічені вище послуги, надані адвокатським об`єднанням ОСОБА_1., не є юридичними послугами та не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, а відтак витрати на них не можуть бути покладені судом на іншу сторону.

Крім того, суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

Судом також взято до уваги те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання зустрічного позову на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» було задоволено з огляду на майновий стан ОСОБА_1 , який перешкоджав сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

З урахуванням викладеного, враховуючи наведені приписи чинного ГПК України та позиції Верховного Суду щодо розподілу судових витрат, суд вважає правомірним покладення на АТ КБ «Приватбанк» відшкодування витрат ОСОБА_1 на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 коп.).

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення підписано 20.03.2020.

Суддя О.Г. Удалова