Рішення № 88324151, 10.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.03.2020Справа № 910/654/20За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Буковина»

про стягнення 2 571 791,18 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Смігунова В.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Щиголь М.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Буковина» про стягнення заборгованості в сумі 2 521 148,88 грн., пені в розмірі 45 650,87 грн. та 3% річних в розмірі 4991,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов`язків за угодою №02.1-14/1-18 від 30.11.2018р. про надання аеропортових послуг в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в частині оплати послуг за листопад-грудень 2019р.

Разом з позовною заявою Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

Ухвалою від 21.01.2020р. в задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

Ухвалою від 21.01.2020р. відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального провадження; призначено підготовче засідання на 19.02.2020р.

30.01.2020р. Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» було подано заяву №35-22/1-20 від 28.01.2020р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 2 571 791,28 грн.

Ухвалою від 03.02.2020р. відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

19.02.2020р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2020р.

26.02.2020р. розгляд справи по суті відкладено на 10.03.2020р

Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання 10.03.2020р. не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової кореспонденції №0103053842295.

Наразі, з огляду на неявку вказаного учасника судового процесу суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 10.03.2020р.

В судовому засіданні 10.03.2020р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2018р. між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (аеропорт) та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Буковина» (перевізник) було укладено угоди №02.1-14/1-19 про надання аеропортових послуг в ДП МА «Бориспіль», за умовами п.2.1 якої при виконанні перевізником рейсів, аеропорт надає, а перевізник отримує та оплачує наступні аеропортові послуги: посадка-зліт повітряного судна; обслуговування пасажирів в аеровокзалі; забезпечення авіаційної безпеки; наднормативна стоянка ПС.

Згідно п.2.2 договору №02.1-14/1-19 від 30.11.2018р. аеропорт надає аеропортові послуги за розміром аеропортових зборів, що встановлені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №337 від 26.03.2008р. «Про встановлення аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» зі змінами та доповненнями, що включає: збір за посадку зліт повітряного судна; збір за обслуговування пасажирів в аеровокзалі; збір за забезпечення авіаційної безпеки; збір за наднормативну стоянку ПС.

Відповідно до п.2.3 договору №02.1-14/1-19 від 30.11.2018р. місцем виконання угоди є: 08300, Україна, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль -7, ДП МА «Бориспіль».

Зі змісту п.3.2 угоди №02.1-14/1-19 від 30.11.2018р. полягає, що аеропорт надає перевізнику наступні послуги: об`єкти аеропорту для зльоту та посадки, та відповідні послуги; послуги у терміналі для пасажирів, осіб що їх проводжають/зустрічають; підтримку політики контролю за відлякуванням птахів та контролю за сторонніми предметами на та навколо стоянок, що знаходяться на пероні, РД і ЗПС відповідно до необхідних нормативних стандартів і національних та європейських правових вимог; послуги паркування на пероні, віддаленій або контактній стоянці; відповідний контроль багажу, вантажу та або пошти і пасажирів на авіаційну безпеку.

У п.4.1.1 угоди №02.1-14/1-19 від 30.11.2018р. вказано, що перевізник зобов`язаний своєчасно здійснювати розрахунки згідно з умовами даної угоди, отримувати рахунки-фактури, підписувати та повертати акти приймання-здачі виконаних послуг.

Аеропортові збори та порядок їх стягнення викладено у додатку №3 до Угоди, який є невід`ємною частиною угоди. Аеропортові збори за обслуговування ПС і пасажирів, що зазначені в додатку №3 угоди, встановлені без урахування податку на додану вартість. Нарахування податку на додану вартість здійснюється у відповідності з діючим законодавством України (п.п.5.1, 5.2 угоди №02.1-14/1-19 від 30.11.2018р.).

Пунктами 5.3-5.5 укладеного між сторонами правочину визначено, що не пізніше ніж за 3 банківські дні до запланованої дати виконання рейсу перевізник здійснює попередню оплату в розмірі не менше передбачуваної вартості обслуговування запланованого рейсу. Оплата здійснюється в національній валюті України на поточний рахунок аеропорту. На третій банківський день після виконання рейсу перевізник самостійно отримує в бухгалтерії аеропорту рахунок-фактуру за надані послуги. Якщо після отримання рахунку перевізник виявить заборгованість перед аеропортом, то перевізник перераховує цей борг на розрахунковий рахунок аеропорту протягом трьох днів з дати отримання рахунку. Якщо за результатами звірки виявлено борг аеропорту перед перевізником за надані послуги, то виявлена сума зараховується як авансовий внесок при обслуговуванні рейсів перевізника на наступний рейс, або повертається як авансовий внесок на розрахунковий рахунок перевізника у випадку припинення виконання рейсів за угодою, про що перевізник негайно письмово повідомляє аеропорт. Рахунки виставляються в національній валюті України. Для перерахування вартостей послуг, що встановлені угодою в доларах США, застосовується курс Національного банку України, який діяв на момент виставлення рахунку.

У п.5.7 угоди №02.1-14/1-19 від 30.11.2018р. вказано, що разом з рахунком перевізник отримує складений аеропортом акт приймання-здачі виконаних послуг. Підписаний акт перевізник зобов`язаний повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 3-х календарних днів з дати його отримання. Акти підписуються керівниками сторін або призначеними ними повноважними особами. У разі підписання зазначених в цьому пункті актів не керівниками, сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують акти. Якщо протягом 3 календарних днів акт не буде повернуто до аеропорту, він вважається підписаним сторонами.

Пунктом 5.9 угоди №02.1-14/1-19 від 30.11.2018р. передбачено, що у разі наявності простроченої заборгованості перевізника перед аеропортом, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Угода набуває чинності з моменту її підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019р. (включно) (п.10.1 угоди №02.1-14/1-19 від 30.11.2018р.).

Згідно п.11.1 угоди №02.1-14/1-19 від 30.11.2018р. сторони домовились, що будь-яке повідомлення, яке направляється однією із сторін в рамках цієї угоди, здійснюється у письмовій формі і вважається надісланим належним чином, якщо воно відправлено по e-mail або поштою рекомендованим листом, або службою експрес доставки з повідомленням про отримання. У вказаному пункті сторонами визначено адреси для відправлень, а також e-mail адреси перевізника та аеропорту.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги угоду №02.1-14/1-19 від 30.11.2018р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з надання послуг.

Як свідчать матеріали справи, за надання послуг за листопад - грудень 2019р. Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» було нараховано плату за аеропортові послуги, на оплату яких було виставлено наступні рахунки-фактури: №173/1149 від 04.12.2019р. на суму 340 452,52 грн., №173/1186 від 09.12.2019р. на суму 878 320,39 грн., №173/1200 від 13.12.2019р. на суму 352 492,01 грн., №172/594 від 12.12.2019р. на суму 3432,13 грн., №173/1218 від 17.12.2019р. на суму 519 540,64 грн., №173/1222 від 20.12.2019р. на суму 264 951,42 грн., №173/1240 від 26.12.2019р. на суму 261 607,01 грн.

До кожного з вищенаведених рахунків-фактур було також складено акт приймання-здачі наданих послуг.

Означені вище рахунки-фактури та акти було передано перевізнику, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами про направлення документів по e-mail, реєстрами отриманих оригіналів документів та описами вкладення у цінний лист.

Проте, затвердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими доказами не спростовано, підписані з боку перевізника акти Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Буковина» повернуто не було, аеропортові послуги за листопад-грудень 2019р. в повному обсязі не оплачено, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 2 521 148,88 грн. (з урахуванням внесеної передоплати в сумі 99 647,24 грн.), що і стало підставою для нарахування пені, 3% річних і звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як було встановлено вище, пунктами 5.3-5.5 укладеного між сторонами правочину визначено, що не пізніше ніж за 3 банківські дні до запланованої дати виконання рейсу перевізник здійснює попередню оплату в розмірі не менше передбачуваної вартості обслуговування запланованого рейсу. Оплата здійснюється в національній валюті України на поточний рахунок аеропорту. На третій банківський день після виконання рейсу перевізник самостійно отримує в бухгалтерії аеропорту рахунок-фактуру за надані послуги. Якщо після отримання рахунку перевізник виявить заборгованість перед аеропортом, то перевізник перераховує цей борг на розрахунковий рахунок аеропорту протягом трьох днів з дати отримання рахунку. Якщо за результатами звірки виявлено борг аеропорту перед перевізником за надані послуги, то виявлена сума зараховується як авансовий внесок при обслуговуванні рейсів перевізника на наступний рейс, або повертається як авансовий внесок на розрахунковий рахунок перевізника у випадку припинення виконання рейсів за угодою, про що перевізник негайно письмово повідомляє аеропорт. Рахунки виставляються в національній валюті України. Для перерахування вартостей послуг, що встановлені угодою в доларах США, застосовується курс Національного банку України, який діяв на момент виставлення рахунку.

У п.5.7 угоди №02.1-14/1-19 від 30.11.2018р. вказано, що разом з рахунком перевізник отримує складений аеропортом акт приймання-здачі виконаних послуг. Підписаний акт перевізник зобов`язаний повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 3-х календарних днів з дати його отримання. Акти підписуються керівниками сторін або призначеними ними повноважними особами. У разі підписання зазначених в цьому пункті актів не керівниками, сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують акти. Якщо протягом 3 календарних днів акт не буде повернуто до аеропорту, він вважається підписаним сторонами.

Судом також встановлено, що за надання послуг за листопад - грудень 2019р. Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» було нараховано плату за аеропортові послуги, на оплату яких було виставлено наступні рахунки-фактури на загальну суму 2 620 796,12 грн., з яких: №173/1149 від 04.12.2019р. на суму 340 452,52 грн., №173/1186 від 09.12.2019р. на суму 878 320,39 грн., №173/1200 від 13.12.2019р. на суму 352 492,01 грн., №172/594 від 12.12.2019р. на суму 3432,13 грн., №173/1218 від 17.12.2019р. на суму 519 540,64 грн., №173/1222 від 20.12.2019р. на суму 264 951,42 грн., №173/1240 від 26.12.2019р. на суму 261 607,01 грн.

До кожного з вищенаведених рахунків-фактур було також складено акт приймання-здачі наданих послуг.

Означені вище рахунки-фактури та акти було передано перевізнику, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами про направлення документів по e-mail, реєстрами отриманих оригіналів документів та описами вкладення у цінний лист.

Тобто, за висновками суду, представлені позивачем до матеріалів справи документи є належними та допустимими доказами надання відповідачу рахунків-фактур на оплату послуг за спірний період та актів приймання-здачі послуг.

При цьому, суд звертає увагу, що направлення актів та рахунків по e-mail в повному обсязі відповідає вимогам п.11.1 угоди №02.1-14/1-19 від 30.11.2018р.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що строк оплати аеропортових послуг за листопад-грудень 2019р. згідно вищенаведених рахунків-фактур, настав.

Проте, як вказувалось вище, підписані з боку перевізника акти Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Буковина» повернуто не було, аеропортові послуги за листопад-грудень 2019р. в повному обсязі не оплачено, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 2 521 148,88 грн. (з урахуванням внесеної передоплати в сумі 99 647,24 грн.).

Слід зауважити, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч викладеного вище, відповідачем доказів виконання своїх обов`язків за угодою №02.1-14/1-19 від 30.11.2018р. в частині оплати послуг з листопад-грудень 2018р. в повному обсязі надано не було.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів виконання в повному обсязі своїх обов`язків за угодою №02.1-14/1-19 від 30.11.2018р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Буковина» в частині стягнення основного боргу в сумі 2 521 148,88 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 45 650,87 грн. та 3% річних в розмірі 4991,53 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.9 угоди №02.1-14/1-19 від 30.11.2018р. передбачено, що у разі наявності простроченої заборгованості перевізника перед аеропортом, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Одночасно, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені та 3% річних суд дійшов висновку щодо допущення позивачем помилок у визначенні початкової дати періодів прострочення. Зокрема, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Проте, при значенні строків оплати за спірний період позивачем вказані приписи цивільного законодавства України та Розпорядження №7-р від 10.01.2019р. Кабінету Міністрів України «Про перенесення робочих днів у 2019 році» враховано не було.

Доцільність врахування при визначення строку виконання грошового зобов`язання розпоряджень Кабінету Міністрів України щодо перенесення робочих днів підтримано Верховним Судом у постановах від 05.06.2018р. по справі № 910/23511/16 та від 15.08.2019р. по справі №910/8625/18.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в розмірі 43650,30 грн. та 3% річних в сумі 4841,24 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Буковина» (04116, м.Київ, вул.Шулявська, будинок 7, ЄДРПОУ 22838502) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, вул.Бориспіль-7, ЄДРПОУ 20572069) основний борг в сумі 2 521 148,88 грн., пеню в розмірі 43650,30 грн., 3% річних в сумі 4841,24 грн. та судовий збір в розмірі 38 544,61 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 20.03.2020р.

Суддя Спичак О.М.