Рішення № 88323989, 19.03.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2020 р. Справа № 911/2422/19

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Груп Фактор"

до Приватного підприємства "Трансоіл Груп"

про стягнення 100 000,00 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Груп Фактор" (далі - ТОВ «ФК «Груп Фактор»/позивач) надійшла позовна до Приватного підприємства "Трансоіл Груп" (далі - ПП «Трансоіл Груп»/відповідач) про стягнення 100 000,00 грн страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок виплати Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Паритет" на підставі договору страхування №АК-0846973 від 02.09.2016 у зв`язку з настанням страхового випадку та, надалі, відступлення Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" права вимоги за договором №АК-0846973 від 02.09.2016 Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Груп Фактор" у позивача виникло право вимоги до Приватного підприємства "Трансоіл Груп", як до юридичної особи, відповідальної за шкоду, завдану її працівником під час керування транспортним засобом Mercedes-Benz Actros 2536L, державний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.10.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Груп Фактор" залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду письмових пояснень.

01.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення, відповідно до змісту яких позивач на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 18.10.2019 усунув виявлені судом недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2019 у справі №911/2422/19 відкрито провадження, постановлено розглядати означену справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, а також зобов`язано відповідача, у порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України, до 19.12.2019 надати докази сплати позивачу 100 000,00 грн страхового відшкодування.

05.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від Приватного підприємства "Трансоіл Груп" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач не погодився з викладеними у позові доводами та відповідно заявленими позивачем вимогами, як наслідок, просив відмовити у їх задоволенні повністю.

10.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої ТОВ «ФК «Груп Фактор» зауважив на тому, що зміст відзиву не відповідає змісту позовної заяви, з огляду на що позивач просив суд залишити аргументи та доводи відповідача поза увагою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/0846973 від 02.09.2016 (далі - поліс №АК/0846973 від 02.09.2016) Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" (далі - ПрАТ «Київський страховий дім»), як страховиком, застраховано цивільно-правову відповідальність Приватного підприємства «Трансоіл Груп» щодо експлуатації транспортного засобу Mersedes-Benz Actros 2536L номерний знак НОМЕР_2 (далі - автомобіль Mersedes-Benz н.з. НОМЕР_2 ), з лімітом відповідальності, зокрема, 100 000,00 грн за шкоду, заподіяну майну.

Відповідно до п. 2 полісу №АК/0846973 від 02.09.2016 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Копія відповідного полісу наявна в матеріалах справи.

З викладених позивачем обставин слідує, що 29.11.2016 приблизно о 19 год. 10 хв. у м. Київ по на окружній дорозі Р-03, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю забезпеченого ПрАТ «Київський страховий дім» автомобіля Mersedes-Benz н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Hyundai транзитний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2

30.11.2016 до ПрАТ "Київський страховий дім" звернувся представник ТОВ «Паритет», власника автомобіля Hyundai транзитний номер НОМЕР_3 , з повідомлення про подію, що може бути визнана страховою, зокрема про настання 29.11.2016 дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Mersedes-Benz н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілю Hyundai транзитний номер НОМЕР_3 завдано механічних пошкоджень. Копія відповідного повідомлення наявна в матеріалах справи.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.12.2016 у справі №359/10252/16-п винним у вищезазначеному ДТП визнано ОСОБА_1 , що керував забезпеченим ПрАТ «Київський страховий дім» автомобілем Mersedes-Benz н.з. НОМЕР_2 . Копія зазначеної постанови наявна в матеріалах справи.

13.01.2017 ТОВ «Паритет», як власник пошкодженого внаслідок ДТП 29.11.2016 авто, звернулось до ПрАТ «Київський страховий дім» із заявою про виплату страхового відшкодування, відповідно до якої просило відшкодувати завдану належному йому на праві власності автомобілю Hyundai НОМЕР_3 шкоду у розмірі 120 142,67 грн відповідно до звіту про оцінку. Копія вказаної заяви наявна в матеріалах справи.

Так, відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу №922/2016 від 19.12.2016, складеного ТОВ «Незалежна експортно-асистуюча компанія», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Hyundai НОМЕР_3 в результаті його пошкоджень в ДТП, склала 144 198,07 грн, тоді як відповідно до ремонтної калькуляції №922_2016 від 19.12.2016 вартість ремонту вказаного автомобіля склала 120 142,67 грн. Копії вказаних звіту та калькуляції наявні в матеріалах справи.

Водночас, як слідує зі змісту страхового акта №712-85805/1 від 31.01.2017, копія якого наявна в матеріалах справи, ПрАТ «Київський страховий дім» у результаті завданих автомобілю Hyundai НОМЕР_3 пошкоджень визначено вартість належного до виплати власнику автомобіля страхового відшкодування у загальному розмірі 100 000,00 грн.

08.02.2017 ПрАТ «Київський страховий дім» сплачено на рахунок ТОВ «Паритет» 100 000,00 грн страхового відшкодування, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №145 від 08.02.2017.

Також, позивачем надано копію повідомлення відповідача до ПрАТ «Київський страховий дім» про подію, що може бути визнана страховою від 17.01.2017. Відповідно до вказаного повідомлення відповідач, як страхувальник, повідомив ПрАТ «Київський страховий дім», як страховика, про ДТП 29.11.2016 та завдані внаслідок її настання пошкодження автомобілям Mersedes-Benz н.з. НОМЕР_2 та Hyundai НОМЕР_3.

Надалі, як зауважив позивач, 09.08.2018 між ним, як новим кредитором, та ПрАТ «Київський страховий дім», як первісним кредитором, укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (далі - договір відступлення), копії якого разом з додатком №1 до нього наявні в матеріалах справи.

Так, відповідно до пп. 2.1., 2.2. та 6.5. договору відступлення за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до осіб, які винні в завданні збитків за страховими випадками, за якими первісний кредитор здійснив виплату страхового відшкодування, зазначених в додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договором страхування з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - «основні договори», надалі за текстом - права вимоги.

За цим договором новий кредитор в день укладення цього договору набуває всі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати штрафних санкцій, неустойок в розмірах, вказаних в додатку №1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору.

Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.

Відповідно до витягу з додатку №1 до договору відступлення позивачу передано право вимоги до боржника - ПП «Трансоіл Груп» за договором №АК-0846973 у розмірі 100 000,00 грн.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач зазначив, що в момент настання ДТП 29.11.2016 водій забезпеченого ПрАТ «Київський страховий дім» автомобіля Mersedes-Benz н.з. НОМЕР_2 перебував з відповідачем у трудових відносинах, про що свідчить подорожній лист №685184 від 29.11.2016, копію якого позивачем долучено до позовної заяви.

В основу нормативного підґрунтя поданого позову позивачем покладено приписи ст. ст. 1, 16 Закону України «Про страхування», ст. ст. 988, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 5, 6, 22, 29, 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так, посилаючись на вказані вище законодавчі норми, позивач зауважив про обгрунтованість спрямованої ним до відповідача вимоги про стягнення коштів страхового відшкодування в порядку регресу внаслідок ДТП з огляду на те, що відповідач на момент ДТП був власником автомобіля Mersedes-Benz н.з. НОМЕР_2 , тоді як водій вказаного автомобіля, вчиняючи ДТП, виконував службові обов`язки, як працівник відповідача.

До того ж, з огляду на ст. 512 ЦК України позивач зауважив, що він є належним позивачем за поданим позовом.

Водночас, із посиланням на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України позивач зазначив про судову практику із подібним предметом правового регулювання, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 справі №426/16825/16-ц, відповідно до якої шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебував у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відповідно до викладених у позові обставин позивач зауважив, що з метою врегулювання спору він звертався до відповідача з письмовою вимогою, на яку відповідач відповіді не надав та, як зауважує позивач, не сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 100 000,00 грн.

В підтвердження вказаного вище позивачем надано суду копії власного повідомлення відповідачу про відступлення права вимоги №345-712-8505 від 09.08.2018 та вимоги ПрАТ «Київський страховий дім» №895 від 18.04.2017 про стягнення шкоди, завданої в порядку регресу.

З огляду наведеного, позивач просить суд стягнути з ПП «Трансоіл Груп» 100 000,00 грн страхового відшкодування.

Заперечуючи проти заявленої вимоги, відповідач зауважив, що заявляючи вимогу з підстав недотримання відповідачем п. 33.1.4 ч. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: неповідомлення страховка про настання ДТП та ненадання відомостей про місцезнаходження транспортного засобу, позивач не врахував усталену судову практику, згідно якої неподання страховику повідомлення про настання ДТП не є підставою для задоволення регресного позову, якщо невиконання цього обов`язку не завадило страховику самостійно встановити усі обставини страхового випадку.

В розрізі вказаних заперечень відповідач вказав, що відповідна правова позиція, яка зокрема викладена у постанові Верховного суду України у справі №6-284цс15 від 16.09.2015, грунтується на тому, що лише у випадку, коли було здійснено необгрунтовану виплату, страховик може подати регресний позов.

Водночас, відповідач вказав, що водій, під керуванням якого перебував забезпечений ПрАТ «Київський страховий дім» автомобіль, одразу після настання ДТП повідомив про неї страховика, подавши останньому 30.11.2016 повідомлення на наданому в офісі страховика бланку, попри те йому не було надано копію такого повідомлення з відміткою про його прийняття. Вказані обставини, за доводами відповідача, підтверджуються наданою ним копією доповідної записки ОСОБА_1

Так, відповідач зауважив, що ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено вичерпний перелік підстав для подання регресного позову страховика після виплати страхового відшкодування, тоді як підстава формування позивачем вимог не відповідає переліку підстав вказаної статті.

Окрім того, відповідач заперечив проти заявленої позивачем вимоги із тих підстав, що в матеріалах позову відсутній перелік (акт прийому-передачі) документів переданих від ПрАТ «Київський страховий дім» до позивача, що унеможливлює перевірку обсягу переданих позивачу документів.

З огляду на вказане відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Не погодившись із відповідними запереченнями відповідача, позивач зазначив, що він у своєму позові взагалі не посилався на ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", як на обгрунтування заявлених позовних вимог.

В розрізі вказаного позивач зауважив, що під час досудового врегулювання згідно надісланої відповідачу вимоги про сплату коштів позивач дійсно посилався на ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", однак при безпосередньому складанні позовної заяви та поданні її до суду позивач не брав за основу своїх вимог обставини неповідомлення відповідачем свого страховика про ДТП.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив, що заявлена позовна вимога не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до приписів ст. ст. 979, 1191 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Водночас, частиною 1 статті 999 Цивільного кодексу України унормовано, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Приписами ст. ст. 2, 3, 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Водночас, відповідно до ст. ст. 6, 22, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З системного аналізу вищевказних норм права слідує, що страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Отже, відшкодування завданої шкоди потерпілому, чи страховику потерпілого, який здійснив виплату потерпілому за договором майнового страхування, страховиком особи, з вини якої завдано таку шкоду, припиняє деліктне зобов`язання (частково або повністю, в залежності від того, чи перевищує сума завданої шкоди межі страхових сум, зазначених у страховому полісі).

В свою чергу, до страховика особи, яка заподіяла шкоду, переходить право регресної вимоги до заподіювача шкоди у передбачених законом випадках.

Так регрес - це право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим і виникло нове - пов`язане саме з регресною вимогою.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №910/39/17.

Поряд з тим, у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, тобто страховиком здійснено необґрунтовані виплати.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц та від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №910/7825/19.

Зокрема, право страховика на подання регресного позову та відповідні правові підстави, за яких таке право може виникнути, передбачено статтею 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так, за поданим ТОВ "Фінансова компанія "Груп Фактор" позовом та викладеними у ньому обставинами спір виник між позивачем, як правонаступником страховка - ПрАТ "Київський страховий дім", та страхувальником, власником забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - полісом №АК/0846973 від 02.09.2016, згідно визначених позивачем ст. ст. 1172, 1187 та 1191 ЦК України.

Водночас, позивачем зауважено, що в основу обгрунтування заявлених позовних вимог приписи ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ним не покладено.

Також, як слідує зі змісту подано позивачем позову, ним також не покладено в основу правового обґрунтування наявності права на пред`явлення регресного позову приписи ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України в постанові від 26.03.2016 у справі №6-2598цс15, рішення про наявність або відсутність підстав для задоволення регресної вимоги мусить ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, тому такі спори мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Приписами ст. ст. 11, 22 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої вищевказаними нормами законодавства, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки; протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв`язок між ними; вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, а тому важливим є встановлення, що протиправна дія чи бездіяльність особи є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Водночас, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Відповідно до ст. ст. 10, 30, 31 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховики зобов`язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності, зокрема, створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань.

Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Страховики зобов`язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя): незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату; збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.

Так, в момент укладення договору обов`язкового страхування ПрАТ "Київський страховий дім" узяло на себе зобов`язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником у зв`язку з експлуатацією належного йому транспортного засобу.

Сутність цього виду страхування (страхування відповідальності) полягає в прийнятті страховиком фінансових ризиків виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди, а також у згоді страховика прийняти обов`язок сторони боржника у деліктному зобов`язанні, якщо воно виникне, зокрема за рахунок страхових резервів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у постанові від 23.03.2016 №6-2598цс15.

Однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення страховиком у результаті настання 29.11.2016 ДТП за участю забезпеченого ним автомобіля збитків, зокрема необґрунтованих виплат.

До того ж, обставини настання страхового випадку, який зафіксований правоохоронними органами, позивачем, як правонаступником страховика, не оспорюються, винна в ДТП особа - водій належеного відповідачу транспортного засобу, притягнута до адміністративної відповідальності, а страховик визнав страховий випадок, добровільно сплативши страхове відшкодування.

Так само позивач, відповідно до викладених у позові доводів та аргументів, не оспорює обґрунтованість страхової виплати, яку страховик здійснив на виконання договору за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - полісом №АК/0846973 від 02.09.2016.

З огляду на вищевказане, оскільки обґрунтованими страховими виплатами шкоди страховику не може бути завдано, суд дійшов висновку, що позивачем доказово не обґрунтовано понесення страховиком збитків, як одного з елементів складу правопорушення, що тягне за собою відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

До того ж, оскільки вина та протиправні дії винуватця ДТП у настанні такої пригоди розглядаються в площині деліктних правовідносин, що є припиненими з моменту виплати страхового відшкодування, позивачем також не вказано та не доведено, внаслідок яких незаконних дій та/або бездіяльності страхувальника страховик здійснив виплату на рахунок ТОВ «Паритет» 100 000,00 грн страхового відшкодування, як наслідок позивачем не доведено протиправності поведінки відповідача та його вини.

З огляду вищевказаного, оскільки позивачем доказово не обґрунтовано наявність як протиправної поведінки відповідача, так і суми понесених збитків, суд дійшов висновку про недоведеність також і причинно-наслідкового зв`язку, що призвели б до понесення страховиком збитків у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до приписів ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, оскільки позивачем доказово не обґрунтовано та не доведено: як наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків, так і порушення суб`єктивного права позивача в розрізі викладених ним обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленої ним вимоги та стягнення з відповідача 100 000,00 грн страхового відшкодування.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що задоволення позову про відшкодування страховику обґрунтованої страхової виплати, здійсненої за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, суперечило б меті цього правового інституту, викладеній у статті 3 вказаного Закону, згідно з якою обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц та від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №910/7825/19.

Самі ж по собі приписи ч. 1 ст. 1191 ЦК України, на які послався позивач в обґрунтування позову, є загальними щодо визначення поняття регресу, однак не свідчать про автоматичне набуття страховиком права зворотної вимоги до страхувальника у відповідних правовідносинах, а тому вказана норма, з урахуванням вищевказаних обставин справи, не є підставою для задоволення позову ТОВ "Фінансова компанія "Груп Фактор".

Поряд з тим, приписами ч. 1 ст. 1172 та ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, на які позивач посилається в позові, визначено лише осіб, які несуть відповідальність у тих чи інших правовідносинах, однак ними не встановлено права страховика пред`явити регресну вимогу до страхувальника, а тому, в розрізі заявлених вимог та покладених в основу їх обґрунтувань обставин, зазначені норми не є підставою для задоволення відповідно заявленої позивачем вимоги.

З огляду вищевказаного також визнаються неспроможними посилання позивача на необхідність врахування під час розгляду вказаної справи судової практики із подібним предметом правового регулювання, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 справі №426/16825/16-ц, відповідно до якої шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебував у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Груп Фактор" до Приватного підприємства "Трансоіл Груп" про стягнення 100 000,00 грн страхового відшкодування, з огляду на її нормативну необгрунтованість та доказову безпідставність.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються судом повністю на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 12, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Груп Фактор" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 1 - 5, оф. 505, ідентифікаційний код 39866943) до Приватного підприємства "Трансоіл Груп" (08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Святопетрівське, вул. Зоряна, буд. 20, ідентифікаційний код 36292016) про стягнення 100 000,00 грн страхового відшкодування, відмовити повністю.

2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 19.03.2020.

Суддя В.А. Ярема