Рішення № 88322737, 12.03.2020, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 616/37/20

Провадження № 2/616/72/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„12” березня 2020 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря

судового засідання ЛОГВІНОВОЇ М.В.,

справа № 616/37/20,

розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.10.2011 року у розмірі 12 185 грн 50 к. з покладенням на відповідача обов`язку відшкодувати сплачені судові витрати на користь позивача у розмірі 2 102 грн 00 к.

На обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 13 жовтня 2011 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 2 000 грн 00 к. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Узяті на себе зобов`язання позивач виконав вчасно, у свою чергу відповідач узяті на себе зобов`язання не виконав, допустивши станом на 28 листопада 2019 року заборгованість по кредиту на суму 12 185 грн 50 к. В зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить захистити його права.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 30 січня 2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судову повістку отримано 28 лютого 2020 року. Представником позивача Гребенюком О.С. надано на адресу суду заяву з проханням розглядати справу без участі представника позивача, зазначивши, що позивач наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с.07).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про розгляд справи, на її адресу були направлені судові повістки, останню повістку отримала 03.03.2020 (а.с.53,69). Крім того, виклик відповідача до суду було здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с.55,64).

На адресу суду відповідач ОСОБА_2 надала заяву в якій зазначила, що вона з офіційного веб-сайту Судової влади України дізналась про розгляд справи відносно неї. В заяві зазначає, що з 17 серпня 2015 року по теперішній час вона знаходиться на військовій службі у військовій частині А0209, а тому не має можливості прийняти участь в судовому засіданні особисто. Також зазначила, що суму кредиту не відмовляється сплатити, однак заперечує, щодо нарахування з боку працівників Банку пені, штрафу та відсотки, посилаючись на п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Також відповідач вказала, що вона повідомляла Банк та надавала довідку про те, що вона проходить військову службу. Просила врахувати її заяву та долучити до матеріалів справи (а.с.57). В підтвердження своїх заперечень надала довідку за вихід. № 280 від 21.02.2020 року, підписаною ТВО командиром військової частини А0209 капітаном медичної служби А.Юшко (а.с.58, із якої вбачається, що старший солдат ОСОБА_2 , тобто відповідач по вказаній справі, перебуває на військовій службі у військовій частині А0209 з 17.08.2015 року по теперішній час.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Суд, дослідивши надані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 13 жовтня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з письмовою заявою - анкетою про відкриття рахунку та надання їй платіжної картки (а.с.15). При цьому відповідач зазначила та підтвердила своїм особистим підписом, що вона ознайомилася і згодна з Умовами.

У письмовій заяві-анкеті, Умовах визначені усі суттєві умови кредитного договору щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти кредиту, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов`язань.

За приписами ч.ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Таким чином, 13 жовтня 2011 року ОСОБА_2 уклала письмовий кредитний договір № б/н із АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на «Умовах та правилах надання банківських послуг», «Правилах користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» (а.с.17-33). Позивач в заяві не заперечувала щодо укладення кредитного договору та відповідно до умов вказаного договору.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, але ОСОБА_2 порушувала свої договірні зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно розрахунків, які надані позивачем, заборгованість ОСОБА_2 перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» станом на 28 листопада 2019 року склала 12 185 грн 50 к., яка складається з наступного:

- 568 грн 56 к. - заборгованість за тілом кредиту;

- 0 грн 0 к. – заборгованість по відсоткам за

користування кредитом;

- 79 грн 65 к. – заборгованість за відсотками

нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України;

- 10 480 грн 84 к. – заборгованість за пенею,

а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500 грн 00 к. – штраф (фіксована частина);

- 556 грн 45 к. – штраф (процентна складова) (а.с.10-14).

За змістом ст.ст.526, 527, 530, 610 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, дане зобов`язання має бути виконане у зазначений період часу. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язання.

Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає, що у цілому позов не може бути задоволений повністю, виходячи з наступного.

Так, з розрахунку наданим позивачем вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зобов`язання за договором від 13 жовтня 2011 року не виконала, а тому сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 568 грн 56 к. підлягає стягненню з неї в повному обсязі.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині А0209 з 17 серпня 2015 року по теперішній час, згідно довідки від 21 лютого 2020 року за вих. № 280, виданої ТВО командира військової частини А 0209 (а.с.59).

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 №1126-VII, з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період, який триває на час розгляду справи.

Особливий період, відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 №1275-VII (підпункт 3 пункту 4 розділу І), статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, відповідно до якого, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Оскільки саме з цим періодом та наявністю кризової ситуації п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов`язане право відповідача на пільги щодо не нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед банками, а також процентів за користування кредитом, то у позивача не було підстав для нарахування пені у період з моменту перебування відповідача у складі Збройних Сил України і до 28 листопада 2019 року, тобто до кінцевої дати, до якої позивач надав розрахунок.

Отже, суд не погоджується із вимогою позивача про стягнення з відповідача пені у повному обсязі, тобто у розмірі 10 480 грн 84к., оскільки із розрахунку заборгованості за Договором № б/н від 13 жовтня 2011 року укладеним між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 встановлено, що пеня за невиконання зобов`язань перед позивачем, нараховано позивачеві з 01 грудня 2015 року, тобто у період коли відповідач проходить військову службу та на неї поширюються приписи пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Окрім того, відповідач в своїй заяві зазначала, що вона повідомляла Банк та надавала довідку про те, що проходить військову службу.

Зокрема, суд не здійснював перевірку факту обізнаності позивача про перебування відповідача у складі Збройних Сил України, оскільки виходив із того, що відповідач є більш уразливою стороною у цих правовідносинах, у той час, як суд стоїть на захисті не лише прав позивача, а й відповідача.

За таких обставин та у контексті приведених правових норм регулювання спору, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 10 480 грн 84 к.

Як слідує із позовної заяви та наданого позивачем розрахунку заборгованості, позивач також пред`явив вимогу про стягнення штрафів за Умовами та правилами надання банківських послуг та заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно до ст.625 ЦК України.

Згідно до п.2.1.1.3.5., 2.1.1.2.12 Умов та Правил сторони узгодили, що в разі порушення клієнтом зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180 днів з моменту виникнення таких порушень, терміном повернення кредиту є 180 день з моменту порушення зобов`язання. Позичальник зобов`язаний повернути банку кредит та інші передбачені договором платежі. В разі настання обставин передбачених п.2.1.1.3.5., клієнт зобов`язаний сплатити заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, в розмірі 84%.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа зобов`язана надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Пунктом 2.1.1.3.5. Умов та Правил передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів, по будь-якому з грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів, він зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Оскільки відповідач порушила строки платежів ще до початку проходження військової служби, у тому числі, й більш ніж на 30 днів, то вимога позивача про стягнення штрафів є правомірною, а тому з неї, відповідно до п. 2.1.1.3.5 Умов та Правил, має бути стягнений штраф: 500 грн. (фіксована частина) та 556 грн. 45 коп. (процентна складова).

В той же час, суд зазначає про те, що плата за користування кредитом в сумі 79 грн 65 к., згідно ст.625 ЦК України підлягає стягненню з відповідача, оскільки підстави для звільнення позичальника від їх сплати відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутні.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи на підставі наданих сторонами доказів, в межах заявлених позовних вимог. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Тож, дослідивши надані сторонами докази та встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, аналізуючи та оцінюючи всі докази по справі в їх сукупності, виходячи з того, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем і перебуває на військовій службі з 17 серпня 2015 року по теперішній час, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за пенею в розмірі 10 480 грн 84 к. задоволенню не підлягають.

Згідно платіжного доручення № BOJ64B2RX3 від 14 січня 2020 року при пред`явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн 00 к.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.3 ч.2 ст.141 цього Закону у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов банку задоволено частково на 13,99%,

Пунктом 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

ОСОБА_2 є військовослужбовцем, а тому звільнена від сплати судового збору.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір позивачу в сумі 294 грн 07 к. слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Решту суми сплаченого позивачем судового збору, яка складає 1 807 грн 93 к. суд вважає за необхідне віднести на рахунок позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263 – 265, 268, 274-275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, районний суд,-

У Х В А Л И В:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 жовтня 2011 року у розмірі 1 704 (одна тисяча сімсот чотири) грн 66 к., яка складається з наступного: - 568 грн 56 к. - заборгованість за тілом кредиту; - 79 грн 65 к. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України; - 500 грн 00 к. – штраф (фіксована частина); - 556 грн 45 к.- штраф (процентна складова).

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 10 480 грн 84 к. - відмовити.

Компенсувати АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 294 (двісті дев`яносто чотири) грн 07 к.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст.358 цього Кодексу.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код за ЄДРПОУ 14360570), юридична адреса: 01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Великобурлуцьким РВГУМВС України в Харківській області 08 листопада 2010 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , військовослужбовець А0209, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 березня 2020 року.

Головуючий – Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ