Ухвала суду № 88322177, 04.11.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12418/19

провадження № 4-с/753/179/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.,

секретар судового засідання Кримчук Я.Р.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

особа, рішення якої оскаржуються, - приватний виконавець Київського виконавчого округу Кісельова Віталіна Володимирівна,

заінтересована особа (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

розглянув в судовому засіданні в м. Києві скаргу боржника ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця у виконавчому провадженні № 59308238,

В С Т А Н О В И В:

19.06.2019 боржник ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , боржник) звернувся до суду зі скаргою на рішення приватного виконавця Київського виконавчого округу Кісельової Віталіни Володимирівни (далі по тексту - приватний виконавець Кісельова В.В.) у виконавчому провадженні № 59308238.

На обґрунтування скарги вказав, що в провадженні приватного виконавця Кісельової В.В. перебуває виконавче провадження з виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з нього та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи», стягувач) заборгованості в розмірі 3 282 680,08 грн., в рамках якого були винесені постанови про арешт квартири, рухомого і нерухомого майна, коштів та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Зазначені постанови боржник вважає незаконними і передчасними посилаючись на такі обставини. Приватним виконавцем не було виконано вимоги ч. 3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не було вжито усіх належних заходів для з`ясування правового статусу майна боржника, не було перевірено належність майна боржнику на праві приватної особистої чи спільної власності. Водночас він не є одноосібним власником арештованої квартири, оскільки її було придбано під час перебуванні у шлюбі з колишньою дружиною ОСОБА_2 , при цьому його частка у праві спільної сумісної власності на квартиру не визначена і не виділена в натурі. Отже враховуючи, що колишня дружина боржника не є боржником у даному виконавчому провадженні, накладенню арешту на майно повинна була передувати процедура визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, проте з відповідним поданням до суду приватний виконавець не зверталась. Окрім того накладення арешту на частку майна, його вилученню та подальшій реалізації має відбуватися після виділу частки боржника із спільного майна в натурі, що відповідно до ст. 371 ЦК України відбувається в судовому порядку на підставі пред`явленого кредитором позову. Однак ТОВ «Кредитні ініціативи» з таким позовом до суду не зверталося. Окрім того за положеннями ст. 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника та рухоме майно, а у разі їх відсутності або недостатності для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на інше майно боржника. Натомість приватний виконавець Кісельова В.В. в повному обсязі не вчинила виконавчих дій, спрямованих на виявлення коштів, інших цінностей, рухомого майна боржника, земельних ділянок та інших приміщень, що знаходяться окремо від квартири, на які можна звернути стягнення для погашення боргу.

Доводи щодо незаконності постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» її винесенню повинна передувати перевірка наявності коштів на рахунках боржника та його майнового стану, проте таких дій приватний виконавець Кісельова В.В. не вчинила.

Обґрунтовуючи незаконність постанови арешт коштів на рахунках в банківських установах боржник зазначив, що за змістом ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язковою умовою для накладення арешту на кошти боржника на рахунках в банках є виявлення таких коштів та перевірка призначення рахунків з метою недопущення конституційних прав громадян на отримання заробітної плати та на соціальний захист. Однак вищевказаних вимог закону приватний виконавець Кісельова В.В. не дотрималася, внаслідок чого було заблоковано банківський рахунок боржника, на який йому перераховується пенсія. Оскільки постановою приватного виконавця звернуто стягнення на доходи боржника в розмірі 20%, і на цей же рахунок накладено арешт, боржник фактично позбавлений можливості розпорядитися іншою частиною пенсії, тобто взагалі позбавлений засобів до існування.

В судове засіданні боржник не з`явився, подав заяву про розгляд скарги за його відсутності.

Приватний виконавець Кісельова В.В. подала відзив із запереченнями проти скарги. На обґрунтування заперечень вказала, що квартира АДРЕСА_1 , на яку вона наклала арешт, є предметом іпотеки згідно іпотечного договору, яким забезпечується належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, укладеним з ВАТ «Сведбанк», при цьому дружина боржника ОСОБА_2 надавала згоду на передачу квартири в іпотеку. Окрім того у неї на виконанні також знаходиться виконавче провадження № 59308459, боржником у якому є ОСОБА_2 . Таким чином звертатись до суду для виділення частки майна боржника у квартирі, що є предметом іпотеки, не було необхідності і на неї обґрунтовано накладено арешт. Є безпідставними та необґрунтованими і доводи боржника щодо нездійснення виділу частки його майна в натурі, оскільки на даний час лише проходить процедура пошуку та арешту наявного у солідарних боржників майна та коштів, і квартира на реалізацію ще не передана. Водночас боржник ухилився від виконання передбаченого п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язку щодо подання декларації про доходи та майно, відомостей про наявність на його банківських рахунках коштів, достатніх для погашення боргу, не надав. Перевіркою майнового стану боржника встановлено, що на обліку в органах ДПС України він не перебуває, інформація про отримувані боржником доходи в ДРФО відсутня, за даними Пенсійного Фонду України серед осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, інформації про боржника немає, а розмір отримуваної ним пенсії становить 2 470,05 грн. Отже з метою забезпечення виконання рішення суду нею цілком обґрунтовано накладено арешт на усе майно боржника та звернуто стягнення на його доходи. 20.06.2019 виходом за адресою розташування іпотечного майна встановлено, що боржник за цією адресою не проживає, проживає його дружина, а отже майна, яке належить боржнику, за цією адресою не виявлено. Цього ж числа було винесено постанову про опис й арешт майна боржника, якою описано квартиру. Щодо посилань боржника на блокування його пенсійного рахунку, то дійсно така ситуація мала місце, однак одразу, коли про це стало відомо, а саме: 04.07.2019, було винесено постанову про зняття арешту з цього рахунку.

Стягувач свого представника до суду не направив, відзиву на скаргу не подав.

З огляду на нез`явлення учасників справи суд розглянув скаргу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши копії матеріалів виконавчого провадження № 56704105 та письмові пояснення учасників справи, суд встановив такі обставини.

В провадженні приватного виконавця Кісельової В.В. перебуває виконавче провадження № 59308238 з виконання рішення суду у цивільній справі № 753/22049/16 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості в розмірі 3 282 680,08 грн., боржником у якому є ОСОБА_1 .

Виконавче провадження було відкрите постановою від 07.06.2019, згідно з якою боржника зобов`язаноподати декларацію про доходи і майно та повідомлено сторони виконавчого провадження про стягнення з божника основної винагороди приватного виконавця в розмірі 328 268 грн.

Цієї ж дати приватним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржника були здійснені запити до Державної фіскальної служби та Пенсійного фонду України щодо надання інформації про одержувані боржником доходи.

За отриманими даними боржник на обліку в органах ДПС України не перебуває, інформація про отримувані ним доходи в ДРФО відсутня, серед осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, інформації про нього немає. Водночас було отримано відомості про те, що боржник отримує пенсію, розмір якої становить 2 470,05 грн.

10.06.2019 приватний виконавець Кісельова В.В. винесла низку постанов про арешт майна боржника, а саме:

?про арешт усього рухомого та нерухомого майна в межах суми стягнення;

?про арешт квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

?про арешт коштів, які знаходяться на рахунках боржника у банківських установах: ПАТ АБ «Укргабанк», МФО 320478, АТ «ОТП Банк», МФО 300528, АТ «Державний ощадний банк», МФО 300335, АТ «Райффайзен Банк аваль», МФО 300335, АТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО 322313, ПАТ «УкрСиббанк». МФО351005, ПАТ КБ «Приват Банк», МФО 305299, ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, АТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, АТ «Альфа-банк», МФО 300346, ПАТ АБ «Південний», МФО328209, АТ «ПроКредит Банк», МФО 320984, ПАТ «Перший Український міжнародний банк», МФО 334851, ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001,АТ «Сбербанк», МФО 320627.

Цієї ж дати приватний виконавець Кісельова В.В. винесла постанову про звернення стягнення на доходи боржника в розмірі 20% та направила її для виконання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Даючи оцінку доводам скарги про неправомірність оскаржуваних постанов суд виходить з такого.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (статті 124, 129 Конституції України, стаття 18 ЦПК України).

Конституційний принцип обов`язковості виконання рішення суду реалізується, зокрема, на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписом ст. 2 цього Закону засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об`єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Статтею 10 Закону № 1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Ст. 18 Закону № 1404-VIII зобов`язує виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.

За приписами ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

За приписом ст. 50 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Згідно з ч. 7 ст. 51 Закону № 1404-VIII примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

За приписом ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

За нормою ст. 56Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Підстави та порядок зняття арешту з майна (коштів) боржника регламентований ст. 59 Закону № 1404-VIII.

Даною нормою визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Аналіз вищенаведених законодавчих норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що для задоволення вимог стягувача, який є заставодержателем (іпотекодержателем),жодної послідовності вчинення виконавчих дій законодавець не передбачив, а відтак виконавець зобов`язаний в першу чергу звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) незалежно від наявності у боржника грошових коштів та рухомого майна.

З наявної в матеріалах виконавчого провадження інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.06.2019 № 169867637 вбачається, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 та була передана ним в іпотеку, а ТОВ «Кредитні ініціативи» є її іпотекодержателем на підставі договору про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012.

За таких обставин приватний виконавець мав усі законні підстави для накладення арешту на вищевказану квартиру, а доводи боржника на те, що накладенню арешту повинна була передувати процедура визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, та виділ її в натурі не заслуговують на увагу і є безпідставними.

Вирішуючи вимоги скарги про скасування інших постанов про арешт майна (коштів) боржника, суд виходить з того, що за загальними принципами цивільного судочинства, які застосовуються і при оскарженні рішень, дій або бездіяльності виконавця, захисту підлягає лише порушене право (ст. 15, 16 ЦК України, ст. 2, 4, 447 ЦПК України), при цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12, 81 ЦПК України).

Водночас ні зі змісту скарги, ні з доданих до неї документів не вбачається наявність у боржника ОСОБА_1 іншого нерухомого майна (окрім предмета іпотеки), рухомого майна та грошових коштів в банківських установах, окрім пенсійного рахунку, а відтак не доведено факт порушення його суб`єктивних прав накладенням арешту на усе нерухоме і рухоме майно та грошові кошти в банківських установах.

Відсутність у боржника будь-якого іншого майна підтверджується і матеріалами виконавчого провадження, зокрема, листами банківських установ та Регіонального сервісного центру про повернення без виконання постанов про арешт.

Що стосується посилань боржника на незаконність накладення арешту на його пенсійний рахунок, то суд враховує, що одразу після надходження від АТ «КБ «Приватбанк» інформації про спеціальний режим використання рахунку ОСОБА_1 в даній банківській установі була винесена постанова про зняття з нього арешту (від 04.07.2019), а відтак жодних ознак неправомірності в діях приватного виконавця Кісельової В.В. немає.

Даючи оцінку доводам боржника про незаконність постанови виконавця про звернення стягнення на його доходи, суд керуються положеннями ст. 68 Закону № 1404-VIII, яка визначає умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

За приписами цієї норми стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що у боржника відсутні кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, рухомого майна у нього немає, а про достатність чи недостатність коштів, які можуть бути отримані від реалізації предмета іпотеки для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, стане відомо лише післяфактичної його реалізації.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова про звернення стягнення на доходи боржника винесена з дотриманням вимог ст. 68 Закону № 1404-VIII.

Отже, зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені законодавчі норми, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваних постанов приватний виконавець Кісельова В.В. діяла правомірно, в межах своїх повноважень та у відповідності з вимогами Закону № 1404-VIII, а тому підстави для задоволення вимог скарги відсутні.

Керуючись статтями 450, 451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця у виконавчому провадженні № 59308238.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: