Рішення № 8832155, 06.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.10                                                                                 Справа № 8/56

За позовом Луганського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці, м. Луганськ,

до Державного підприємства «Групова збагачувальна фабрика «Слов’яносербська», смт. Лозовське Слов’яносербського району Луганської області, -

про стягнення 22745 грн. 00 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

за участю прокурора (заявника) –Кудіної Т.А. –посвідчення № 184 від 16.01.07 року;

в присутності представників сторін:

від позивача –Федорова О.А. –юрисконсульт, - довіреність № Н-01/3308 від 28.09.09 року; Правниченко Л.А. –начальник ст. Родакове Донецької залізниці, - довіреність №412/191 від 17.03.10 року;

від відповідача –Зелик С.С. –юрисконсульт, - довіреність № 08-10 від 25.01.10року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

штрафу у розмірі 22745,00 грн. за невірно зазначену масу вантажу вугілля у вагоні №67658807, відправленого у супроводі залізничної накладної на маршрут або групу вагонів №52121615 від 08.12.09 року зі станції Слов’яносербськ Донецької залізниці до станції Трипілля-Дніпровське Південно-Західної залізниці;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 12.03.10 року до 26.03.10 року та з 26.03.10 року до 06.04.10 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.04.10 року, представниками сторін заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Прокурор та представники позивача позов підтримали у повному обсязі, мотивуючи його фактом розходження (перевищення) на 1180 кг ваги вугільної маси, вказаної у вищезгаданій супровідній залізничній накладній, проти фактичної її маси, виявленої під час переважування 09.12.09 року на станції Родакове. Таке ставлення відповідача до зазначення точної ваги вантажу загрожує безпеці залізничного руху.

Представник відповідача позов визнав у повному обсязі (відзив на позов від 05.03.10 року за вих. №97; уточнення до відзиву на позов від 06.04.10 року за вих. №138), пояснивши факт завищення ваги маси вантажу у вагоні несправністю вагів, на яких вагон зважується відповідачем перед його відправкою зі станції Слов’яносербськ до станції призначення. У відзиві відповідач заявив клопотання про зменшення судом суми стягуваного штрафу відповідно до п.1 (правильно – п.3) ст. 83 ГПК України, посилаючись на своє скрутне фінансово-економічне становище.

Прокурор та представники позивача заперечили проти задоволення цього клопотання, посилаючись на те, що розходження між вагою вантажу згідно супровідним документам та його фактичною вагою у відповідача носить систематичний характер; позивач також перебуває у аналогічних з відповідачем фінансово-економічних умовах, а тому не вбачає підстав для надання відповідачу переваг порівняно з позивачем.

І. Заслухавши прокурора та представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

08.12.09 року відповідачем (вантажовідправник) у супроводі накладної на маршрут або групу вагонів за №52121615 від 08.12.09 року (вагони №№67359232, 65348443, 65228843 та 67658807), з залізничної станції Слов’яносербськ Донецької залізниці, вантажною швидкістю, навалом, до залізничної станції Трипілля-Дніпровське Південно-Західної залізниці, на адресу отримувача –Трипільської ТЕС відправлено вантаж вугільної продукції, при цьому у вищезгаданій накладній вантажовідправник вказав, що у вагон №67658807 завантажено 69000,00 кг названої продукції, тара 21000,00 кг.

Згідно наявним у справі доказам 09.12.09 року, під час слідування групи вагонів за визначеним маршрутом, на залізничній станції Родакове Донецької залізниці було виявлено факт понаднормового навантаження вугільної продукції у вагон №67658807, а саме: при нормі завантаження в 69000,00 кг - фактично завантажено 70180,00 кг, - тобто на 1180,00 кг більше, у зв’язку з чим комісійно складено акт загальної форми №5 від 09.12.09 року (а.с.12), протокол зважування вагону у статиці №б/н від 09.12.09 року (а.с.14) та комерційний акт БИ №563305/10 від 09.12.09 року (а.с.11).

Згідно останньому встановлено, що вага брутто названого вагону становить 91180,00 кг, - замість вказаних у накладній 90000,00 кг; тара вагона –21000,00 кг; вага нетто –71800,00 кг, - замість вказаних у накладній 69000,00 кг, - тобто понаднормове завантаження становить 1180,00 кг.

Переважування здійснено за участю представників станції Родакове: начальника станції Правниченко Л.А., старшого прийомо-здавальника Кондруцької Н.А. та начальника завантаження Самойленко Т.Ю.

У зв’язку з вищеописаною обставиною вагон № 64554546 було затримано на станції Родакове, надмірно завантажену вугільну продукцію у кількості 1180 кг вивантажено з нього у порожній вагон №67567578, про що складено акт загальної форми №7 від 10.12.09 року (а.с.13).

Після часткового вивантаження вагон №67658807 було зважено про що складено протокол №б/н від 10.12.09 року зважування вагона у статиці (а.с.15), згідно якому його вага брутто склала 90000,00 кг, тара –21000,00 кг, вага нетто –69000,00 кг.

В подальшому вагон було відправлено до станції призначення, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу №52181709 від 10.12.09 року (а.с.10).

Факт отримання вантажу вантажоодержувачем сторони не оспорюють.

Відповідач не оскаржив та не оспорив вищезгадані комерційний акт та акти загальної форми.

          На підтвердження клопотання про зниження розміру штрафу, заявленого прокурором та позивачем до стягнення, а також дійсного фінансово-економічного стану підприємства документальних доказів не надав.

          Натомість позивач надав до справи довідку про завантаження-вивантаження по станції Слов’яносербськ Донецької залізниці, згідно якій кількість вагонів, завантажених (вивантажених) відповідачем з кількісно значною та має впродовж 2008-2010 років тенденцію до зростання, - що спростовує твердження відповідача про згортання діяльності ДП «ЦЗФ «Слов’яносербська».

ІІ. Заслухавши прокурора та представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року №457, та пунктам 1.1-1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084 (далі –Правила №644), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 №460 «Про затвердження бланків перевізних документів».

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1).

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

На кожну відправку вантажу відправник надає станції відправлення накладну (комплект перевізних документів) у паперовому або електронному вигляді (із застосуванням електронного цифрового підпису) (п. 1.2).

Перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією; місця для кодування у ньому обведені жирними рамками.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції (п. 1.3).

Пунктом 1.6 вищеназваних Правил встановлено, що оформлені відправником перевізні документи перевіряються і візуються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції. Перевіркою встановлюються: наявність плану (дозволу) на перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному напрямку перевезення, платоспроможність вантажовідправника, правильність заповнення бланків перевізних документів відповідно до цих Правил, наявність необхідних додаткових супровідних документів та дозволів на відправлення вантажу (митних, карантинних, санітарних та інших контролюючих органів).

Візування здійснюється після зазначеної перевірки і передує укладанню договору перевезення.

Відповідно до ст. 37 Статуту та п. 2.1 Правил №644 відправником у накладній заповнюється, поряд з іншими показниками, також графа «маса вантажу в кг, визначена відправником», - де вказується маса вантажу у кілограмах.

Згідно п. 2.6. Правил №644, якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу до кількості, зазначеної у перевізних документах (довантажити, вивантажити) або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

У даному спірному випадку у вагоні №67658807 різниця становить (від заявленої у накладній маси вантажу) 1,71%.

Пунктом 5.5 Правил №644 встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.          

Отже, матеріалами справи доведено, що при контрольному переважуванні вантажу вугільної продукції у вищезгаданих вагонах величина розходження між масою вантажу, вказаною у супровідній накладній, з фактичною його масою перевищила 0,2%.

          З огляду на викладене позивач правомірно скористався Правилами складення актів, затверджених наказом Мінтрансу України №334 від 28.05.2002 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за №567/6855 (далі – Правила №334).

          Пунктом 1 цих Правил встановлено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

          Комерційні акти складаються для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах (абз. 2 п. 2).

          Згідно п.3 Правил комерційні акти складаються, між іншим, у випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Правилами визначено терміни складання комерційних актів, а саме:

на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона (п.4).

          Пунктом 6 цих Правил встановлено, що при видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом. В акт включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок.

В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

При необхідності ці відомості зазначаються у додатку, який є продовженням комерційного акта. Додаток підписують ті ж особи, які підписали комерційний акт.

          Згідно абзацам 1-2 п.9 цих Правил у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

          Пунктом 10 Правил №334 встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

          З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивачем при складанні комерційного акту, що є предметом дослідження за цим спором, не порушено норми чинного законодавства.

          Стаття 118 Статуту залізниць України передбачає настання відповідальності для вантажовідправника не за ту чи іншу кількість вантажу, невідповідність якого виявлено між даними супровідних документів на нього та даними, отриманими при фактичному переважуванні цього вантажу на станції призначення, а лише за сам факт виявлення такої невідповідності.

Так, у статті 118 сказано, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

А статтею 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно вищезгаданій накладній №52121615 від 08.12.09 року на вантаж, провізна плата за один вагон становить 4549,00 грн.; звідси, - позивачем вірно визначено розмір штрафу, а саме: 4549,00 грн. х 5 = 22745,00 грн.

Річний термін позовної давності для стягнення штрафу, встановлений п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, станом на час звернення позивача з позовом до суду –не закінчився.

          Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач належним чином довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

          Відповідач їх не спростував.          

          За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які сказано вище у цьому рішенні.

          Підстави для застосування п.3 ст. 83 ГПК України у даному випадку відсутні.

Відповідно до ст.ст.44, 47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються: на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги чинного цивільного законодавства та умови договору.

Судом взято до уваги, що відповідно до п.40 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори звільнені від сплати державного мита до Державного бюджету України у разі звернення до господарського суду з позовом на захист інтересів держави.

З огляду на викладене з відповідача на користь Державного бюджету України відповідно до п. «а»ч.2 ст. 3 вищеназваного Декрету підлягає стягненню державне мито у сумі 227,45 грн. (1% вартості позову).

Відповідно до розділу ІІ постанови КМУ від 05.08.09 року №825 з нього ж на користь Державного бюджету України підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України, п.п. 6, 10 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України №334 від 28.05.2002 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за №567/6855, керуючись ст.ст.4-3,32-34,43,44,47-1, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

          2.Стягнути з Державного підприємства «Групова збагачувальна фабрика «Слов’яносербська»», ідентифікаційний код 36090220, яке знаходиться за адресою: смт. Лозівський Слов’яносербського району Луганської області, - на користь Державного підприємства «Донецька залізниця»(місто Донецьк, вул. Артема, 68) в особі Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці, ідентифікаційний код 25926039, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Кірова, 44, - штраф за неправильно зазначену масу вантажу у сумі 22745 (двадцять дві тисячі сімсот сорок п’ять) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Державного підприємства «Групова збагачувальна фабрика «Слов’яносербська»», ідентифікаційний код 36090220, яке знаходиться за адресою: смт. Лозівський Слов’яносербського району Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок:

          на рахунок 31118095700006, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач –УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО - 24046582; КБК - 22090200; символ звітності банку –095, - державне мито у сумі 227 (двісті двадцять сім) грн. 45 коп.;

на рахунок 31211259700006, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач –УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО - 24046582; КБК - 22050000; символ звітності банку – 259, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Наказ видати Державній податковій інспекції у Слов’яносербському районі Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 06.04.10 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –08 квітня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа