Ухвала суду № 88319301, 17.03.2020, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 4-с/759/79/20

ун. № 759/19718/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Волошина А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві скаргу представника стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрипник В.В., боржник: ОСОБА_3 під час виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2019 року ухваленого по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей,-

ВСТАНОВИВ:

27.05.2019 року Святошинським районним судом м.Києва ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей.

12.02.2020 року до суду від представника стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла скарга на дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрипник В.В., яка мотивованона тим, що заявою №К/101 від 28.12.2019 р. 4 (чотири) виконавчі документи, які були видані на підставі зазначеного рішення були пред`явлені до виконання до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва. Однак, державний виконавець Скрипник В.В. повідомленням від 27.01.2020 повернув стягувачу, без прийняття до виконання, виконавчі листи на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку із тим, що в одному пакеті документів одна заява стягувача про примусове виконання та чотири виконавчих листи. Такі дії вважає протиправними та просить скасувати оскаржуване повідомлення.

Ухвалою судді від 14.02.2020 прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання.

В судове засідання скаржник та або його представник не з`явились, від представника ОСОБА_2 , надійшло клопотання про відкладення, мотивуючи тим, що останній знаходиться в іншому процесі.

Державний виконавець та боржник або їх представники в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки невідомі.

Оскільки, відповідно до ч. ч. 1 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши скаргу та матеріали справи, суд дійшов висновку про розгляд скарги у відсутність осіб, які не з`явились до суду, зважаючи на строки розгляду даної скарги, та приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Святошинським районним судом м.Києва від 27.05.2019 року ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей ( а.с. 99, 100-102).

Ухвалою суд від 09.12.2019 р, виправлено описку в рішенні суду (а.с.121).

28.12.2019 року по справі видано виконавчі листи в кількості 4 шт., а саме:

- виконавчий лист від 28.12.2019, виданий на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2019 у справі №759/19718 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5000 грн. судових витрат;

-виконавчий лист від 28.12.2019, виданий на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2019 у справі №759/19718 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7475 грн. витрат на лікування;

-виконавчий лист від 28.12.2019, виданий на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2019 у справі №759/19718 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 15 750 грн. витрат на навчання;

- виконавчий лист від 28.12.2019, виданий на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2019 у справі №759/19718 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання си(а.с. 124).

10.02.2020 року представник стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного відділу ДВС м. Києва з заявою про примусове виконання рішення суду та додано чотири виконавчі листа (а.с.135-136, 137-153).

27.01.2020 р. державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрипник В.В., винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачеві без прийняття до виконання, з посиланням на те, що на кожен виконавчий лист подається заява про примусове виконання (а.с. 154).

Статтею 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За правилами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно частин 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже, за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги є встановлення факту порушення прав заявника.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Стаття 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлює обов`язок державного виконавця сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

Частина 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язує державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Державний виконавець уповноважений повернути стягувачу виконавчий документ без виконання на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виключно у випадку, якщо стягувач не подав заяву.

В Законі України «Про виконавче провадження» відсутні положення, яким встановлювалась би вимога до стягувача подавати кожний виконавчий документ разом із окремою заявою про примусове виконання. Як і відсутне посилання державного виконавця на пряму норму Закону у повідомленні про повернення виконавчого документу сягувачеві без прийняття до виконання.

Частиною 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Суд, звертає увагу, що відповідно до Закону державний виконавець має вчиняти дії на виконання судового рішення, а не навпаки.

Відповідно до положень Основного Закону, судові рішення, які набрали законної сили є обов`язковими для виконання.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Таким чином, повернувши стягувачу виконавчі листи без виконання на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заяви про примусове виконання судового рішення державний виконавець діяв із порушенням закону та поза межами наданих йому законом повноважень. За таких обставин, оскаржуване повідомлення державного виконавця порушує права стягувача, отже, прийняте без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів стягувача та не відповідає нормам чинного законодавства та підлягає скасуванню. Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Оскільки у ході розгляду справи встановлено, що державний виконавець протиправно повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, а також встановлено відповідність виконавчого листа вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", суд вважає, що відновлення порушеного права стягувача можливе не інакше, як шляхом зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження на підставі заяви стягувача та виконавчих листів, а саме: виконавчий лист від 28.12.2019, виданий на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2019 у справі №759/19718 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5000 грн. судових витрат; виконавчий лист від 28.12.2019, виданий на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2019 у справі №759/19718 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7475 грн. витрат на лікування;виконавчий лист від 28.12.2019, виданий на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2019 у справі №759/19718 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 15 750 грн. витрат на навчання; виконавчий лист від 28.12.2019, виданий на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2019 у справі №759/19718 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина, виданих Святошинським районним судом м. Києва.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 8, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 5, 9, 13, 15, 18, 26, Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1-19, 23, 76-89, 95, 351, 352, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) Скрипник В.В., боржник: ОСОБА_3 під час виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2019 року ухваленого по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей, - задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати повідомлення державного виконавця державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрипник В.В. від 27.01.2020 року про повернення виконавчого документу стягувачеві без прийняття до виконання.

Зобов`язати Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрити виконавче провадження за заявою № К/101 від 28.12.2019 р. поданої представником стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та на підставі виконавчих листів.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя Н.Д. Бабич