Рішення № 8831770, 02.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.10 р.                     Справа № 20/242                               

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі: Донець О.Є.(головуючий), Лейба М.О., Сгара Е.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Племптахозавод імені Чкалова”, с.Нетайлове

про стягнення 269832,42 грн.

За участю представників:

від позивача: Логачова Ю.А. – дов.

від відповідача: Степаненко Р.Г. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго”, м.Горлівка, із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Племптахозавод імені Чкалова”, с.Нефайлове, про стягнення 269832,42 грн., з яких 235908,15 грн. – сума індексу інфляції, 33924,26 грн. – сума 3% річних.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ВАТ “Племптахозавод імені Чкалова” є боржником Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” згідно із рішенням господарського суду Донецької області від 03.02.05 р. по справі № 20/540, на приписи Цивільного кодексу України, а також на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов від 03.12.09 р., в якому зазначив, що станом на 1 грудня 2009 року сума боргу становить лише 114896,98 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 01.12.09 р. Також у своєму відзиві відповідач посилається на те, що на виконання рішення суду по справі № 20/540 відділом державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції 09.11.05 р. було порушено виконавче провадження, а 21.11.06 р. накладено арешт на все майно відповідача. Крім того, відповідач зазначив, що з грудня 2007 року позивач з відповідачем уклали додаткову угоду до договору на постачання електричної енергії, відповідно до якої сплата боргу, який було стягнуто за рішенням суду по справі № 20/540, розстрочена згідно графіку до вересня 2010 року, у зв’язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування свого відзиву відповідач посилався на Додаткову угоду № 240-Г від 26.12.07 р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електроенергії № 5018 від 26.08.05 р., постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.11.05 р., постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.11.06 р., акт звірки заборгованості.

У письмових запереченнях на відзив відповідача, позивач вважає, що сторони скористались своїми процесуальними правами та уклали Додаткову угоду № 240-Г від 26.12.07 р. до договору № 5018 від 26.08.05 р., якою фактично змінили порядок примусового виконання наказу суду від 16.03.05 р. по справі № 20/540, у зв’язку з чим просив суд визнати частково недійсною зазначено додаткову угоду на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дане клопотання судом залишено без задоволення за безпідставністю.

04 січня 2010 року позивач надав суду лист, в якому зазначив, що на виконання ухвали суду від 07.12.09 р. позивач не має можливості надати суду розрахунок стягнутої з відповідача за рішенням суду від 03.02.05 р. по справі № 20/540 суми боргу у розмірі 374547,27 грн., який утворився станом на 01.02.99 р. із визначенням періоду утворення боргу, оскільки на підприємстві позивача після 1999 року було встановлено нове програмне забезпечення, за допомогою якого на підставі первинних документів здійснюється зведений облік спожитої та сплаченої електричної енергії по кожному споживачу. Станом на 01.02.99 р. заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію значиться однією сумою, яка була встановлена рішенням суду, але інформація з вказанням періоду її виникнення відсутня.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 04.02.10 р. розгляд справи призначено колегіальним складом суду.

У письмових поясненнях № 03су-1090/10 від 23.03.10 р. позивач зазначив, що наявність боргу відповідача перед позивачем встановлена рішенням господарського суду Донецької області по справі № 20/540, яке набрало законної сили, у зв’язку з чим вважає, що його наявність не потребує додаткового доведення. В обґрунтування своїх пояснень позивач долучив до матеріалів справи реєстр рахунків, які були виставлені по оплаті за спожиту активну електроенергію ВАТ “Племптахзавод ім.Чкалова”, мирову угоду від 20.03.01 р., ухвалу господарського суду Донецької області по справі про банкрутство № 3/2б від 26.04.01 р.

За клопотанням сторін строк розгляду справи було продовжено в порядку ч.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.12.09 р. до 07.12.09 р.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.04.01 р. у справі № 3/2Б було встановлено факт існування боргу відповідача на користь позивача в сумі 410103,00 грн. (даний борг виник станом на 01.02.99 р.) та затверджено мирову угоду, згідно з умовами якої відповідач зобов’язався погасити даний борг у період з 01.03.01 р. по 31.01.05 р.

У зв’язку з невиконанням відповідачем вказаних зобов’язань перед позивачем, ухвалою від 04.11.04 р. у справі № 3/2Б господарський суд Донецької області розірвав мирову угоду, затверджену ухвалою суду від 26.04.01 р.

Посилаючись на вищенаведені обставини, а також на те, що борг, встановлений ухвалою суду від 26.04.01 р. у справі № 3/2Б, відповідачем погашено лише в сумі 35555,73 грн., позивач звертався до суду із позовом про стягнення з відповідача решти боргу за розірваною мировою угодою в сумі 374547,27 грн., 3% річних в сумі 16618,57 грн. та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 2220,22 грн. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача борг за поточне споживання електричної енергії, а саме - за період 01.11.02 р. по 01.11.04 р. в сумі 39175,69 грн., з яких 32618,42 грн. – за активну електроенергію, 6523,68 грн. – ПДВ на активну електроенергію, 27,33 грн. – за реактивну електроенергію, 6,26 грн. – ПДВ на реактивну електроенергію.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03 лютого 2005 року по справі № 20/540 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, в особі Донецьких Західних електричних мереж, м.Ясинувата, до Відкритого акціонерного товариства “Племптахозавод імені Чкалова”, с.Нетайлове, задоволені частково, та з відповідача на користь позивача стягнуто 374547,27 грн. - суми боргу, встановленого ухвалою господарського суду Донецької області від 26.04.01 р. по справі № 3/2Б, 1701,78 грн. - суми боргу за спожиту у 2004 р. активну електроенергію.

Дане рішення набрало законної сили, у зв’язку з чим позивачеві було видано відповідний наказ суду.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 240-Г від 26.12.07 р. про Реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електроенергії № 5018 від 26.08.05 р.

Посилаючись на те, що ВАТ “Племптахозавод імені Чкалова” є боржником Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” згідно із рішенням господарського суду Донецької області від 03.02.05 р. по справі № 20/540 та на те, що на теперішній час ВАТ “Племптахозавод імені Чкалова” не виконує зазначене рішення господарського суду, позивач звернувся до господарського суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 269832,42 грн., з яких 235908,15 грн. – сума індексу інфляції, 33924,26 грн. – сума 3% річних, нарахованих на залишок боргу, стягнутого зазначеним рішенням, та не сплаченого відповідачем.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив по суті позову.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Під час вирішення спору відповідач заперечував проти позовних вимог, стверджуючи про те, що відповідач з грудня 2007 року уклав з позивачем додаткову угоду до договору на постачання електричної енергії, відповідно до якої сплата суми боргу, яка була стягнута згідно рішенням господарського суду Донецької області від 03.02.05 р. по справі № 20/540, розстрочена згідно графіку до вересня 2010 року, який виконувався відповідачем належним чином, у зв’язку з чим станом на 01.12.09 р. борг за рішенням суду становить лише 114896,98 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач також стверджував, що нарахування сум 3% річних та індексу інфляції можливе лише до моменту пред’явлення наказу до виконання, яке, на думку відповідача, призводить до розповсюдження на правовідносини сторін дії Закону України “Про виконавче провадження” та їх вибуття зі сфери дії цивільного закону, зокрема, ст.625 Цивільного кодексу України.

Дані ствердження відповідача є помилковими та судом до уваги не приймаються, оскільки згідно із статтями 598 – 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання. Водночас, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми індексу інфляції та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов’язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинним документом є - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на акт звірки взаємним розрахунків, який судом до уваги не приймається, оскільки зазначений акт не є первинним документом та не містить даних про перерахування відповідачем позивачеві грошових сум на виконання саме вищезазначених рішення та Додаткової угоди.

Крім того, відповідачем на вимогу суду не надано суду платіжних доручень або будь-яких інших документів первинного бухгалтерського обліку в підтвердження сплати суми боргу за Додатковою угодою № 240-Г від 26.12.07 р. про Реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електроенергії № 5018 від 26.08.05 р. та за рішенням господарського суду від 03.02.05 р. по справі № 20/540.

Згідно із ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.02.05 р. по справі № 20/540 встановлений факт наявності певного боргу відповідача на користь позивача. Даний факт не потребує додаткового доведення.

Додатковою угодою № 240-Г від 26.12.07 р. сторони встановили порядок сплати відповідачем сум, визначених цією угодою.

Доказів належного виконання відповідачем зазначених рішення та угоди відповідач суду не надав. Відсутні також й докази того, що до складу сум, реструктуризованих Додатковою угодою, включено й суму, стягнуту вищезазначеним рішенням.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, господарський суд Донецької області дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 235908,15 грн. – суми індексу інфляції та 33924,26 грн. – суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.625 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, до Відкритого акціонерного товариства “Племптахозавод імені Чкалова”, с.Нетайлове, - задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Племптахозавод імені Чкалова” (86052, Донецька область, с.Нетайлове, Ясинуватський район; ЄДРПОУ 00483493) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11; ЄДРПОУ 00131268) 235908,15 грн. – суму індексу інфляції та 33924,26 грн. – суму 3% річних, 2698,40 грн. – суму держмита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 02.04.2010 р.

Повний текст рішення підписано 07.04.2010 р.

Суддя                               

Суддя Лейба М.О.

Суддя Сгара Е.В.