Рішення № 8831713, 08.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.10 р.                     Справа № 35/104                               

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод”,

ЄДРПОУ 14308500, м.Херсон

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційної

фірми „Тітан”, ЄДРПОУ 25118323, м.Макіївка

про стягнення 10663 грн. 00 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Шорстов О.Ю.-по дов.

від відповідача: Софієва О.В.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувались перерви з 03.08. по 30.08.2004р.,

з 30.08. по 06.09.2004р., з 10.04. по 22.04.2008р.,

з 23.04. по 29.04.2009р., з 11.03. по 08.04.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Херсонський суднобудівний завод”, м.Херсон, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма „Тітан”, м.Макіївка, про стягнення заборгованості в сумі 10663,00 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 5.08.2008р. №759-1758 змінив підстави позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 10663,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.09.2008р. по справі №35/104 було відмовлено в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод”, м.Херсон до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма „Тітан”, м.Макіївка про стягнення попередньої оплати в сумі 10663,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2008р. по справі №35/104 було залишено без змін.

Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2008р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. по справі №35/104 скасовано, справу направлено до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.04.2009р. по справі №35/104 було відмовлено в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод”, м.Херсон до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма „Тітан”, м.Макіївка про стягнення попередньої оплати в сумі 10663,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2009р. по справі №35/104 було залишено без змін.

Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2009р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2009р. по справі №35/104 скасовано, справу направлено до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Як було зазначено Вищим господарським судом України судами попередніх інстанцій в порушення приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України не було вказано особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції – отриманні мобільних терміналів.

Разом з тим, за висновками касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій, всупереч приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України, не з’ясували, чи отримувала особа, вказана в довіреності позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей від 06.06.2002р. (а.с.57 т.1) товар по накладній відповідача від 06.06.2002р. №232. Як вказує Вищий господарський суд України, суди попередніх інстанцій здійснили аналіз умов п.3.3 Положення про заступника генерального директора з комерційних питань, затвердженого наказом генерального директора від 26.11.1998р. №1046К, за яким заступник генерального директора з комерційних питань має право представляти підприємство в державних та громадських організаціях в межах своєї компетенції, підписувати договори та документи на підставі довіреності генерального директора заводу по закупівлі товарно-матеріальних цінностей в Україні та країнах СНД, а також з транспортно-складського господарства та приймати участь в судових засіданнях, дійшли невірного висновку щодо наявності у Ізнюка М.Й. права отримувати товарно-матеріальні цінності, у зв’язку з його посадовими обов’язками, у тому числі й без наявності довіреності.

Крім цього, як встановлено Вищим господарським судом України, місцеві суди дійшли передчасного висновку щодо заявлених позовних вимог, щодо витребування у відповідності до ст.38 Господарського процесуального кодексу України передбаченої п.3.3 Положення про заступника генерального директора з комерційних питань, затвердженого наказом генерального директора Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" від 26.11.1998р. №1046К, довіреності виданої генеральним директором заводу Ізнюку М.Й. про надання останньому повноважень на підписання документів щодо отримання товарно-матеріальних цінностей в Україні, не надали цій довіреності належної правової оцінки у відповідності до приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України, та не з'ясували на підставі належних та допустимих доказів, чи видавалися позивачем довіреності на отримання у відповідача мобільних терміналів, чи були ці довіреності зареєстровані у Журналі реєстрації довіреностей, з витребуванням цих документів та наданням їм належної правової оцінки зі з'ясуванням відображення в цьому журналі відмітки про номери документів (накладних, актів тощо) на мобільні термінали у відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99. Водночас суди попередніх інстанцій дійшли невірного висновку, що наявність відтиску печатки позивача на накладних №232 від 06.06.2002р. та №1352 від 30.09.2003р. свідчить про схвалення позивачем у відповідності до ст.241 Цивільного кодексу України господарської операції з отримання мобільних терміналів за вказаними накладними.

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З метою виконання вказівок, які містились в постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2009р. по справі №35/104, під час нового розгляду справи господарським судом Донецької області ухвалою від 16.02.2010р. було зобов’язано позивача представити в судове засідання оригінали наказу №229К від 02.06.2003р., журналу реєстрації наказів за 2003 рік, положення про затвердження генерального директора з комерційних питань, затвердженого наказом генерального директора від 26.11.1998р. №1046К, журналу реєстрації довіреностей №6 за 2002, 2003р.р.; внутрішні документи, які встановлюють порядок зберігання та використання печатки підприємства (належним чином засвідчену копію надати в матеріали справи); оригінал книги обліку придбання товарів за 2001, 2002, 2003р.р.; довіреність, видану на ім’я Ізнюка М.Й., про надання останньому повноважень на підписання документів щодо отримання товарно-матеріальних цінностей в Україні.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на здійснення ним попередньої оплати вартості мобільних терміналів та невиконання відповідачем своїх зобов’язань з постачання товару.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 20.07.2004р. №62-юр (а.с.39, т.1), в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на повне виконання своїх зобов’язань перед позивачем з постачання мобільних терміналів.

В поясненнях по справі від 10.04.2008р., відзиві, що надійшов до суду 22.04.2008р., відповідач стверджує про отримання товару повноважними представниками позивача. Зокрема, за твердженням відповідача, мобільні термінали відпускалися представнику ВАТ “Херсонський суднобудівний завод” – Ізнюку М.Й., який займав посаду заступника директора підприємства позивача.

У відзиві на позовну заяву від 08.04.2009р. відповідач посилається на ті обставини, що надані до матеріалів справи накладні №232 від 06.06.2002р. та №1352 від 30.09.2003р. є належними доказами виконання ним своїх зобов’язань перед позивачем.

Згідно із ст.36 Господарського процесуального кодексу України судом та сторонами в судовому засіданні 11.03.2010р. оглянуто оригінали наступних документів:

-          наказу №229К від 02.06.2003р., журналу реєстрації наказів за 2003 рік;

-          положення про затвердження генерального директора з комерційних питань, затвердженого наказом генерального директора від 26.11.1998р. №1046К;

-          журналу реєстрації довіреностей №6 за 2002, 2003р.р.;

-          книги обліку придбання товарів за 2001, 2002, 2003р.р.

За своїм змістом наявні в матеріалах справи копії вказаних вище документів відповідають їх оригіналам.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

25.04.2002р. Товариством з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційною фірмою “Титан” було виставлено позивачу рахунок №246 на оплату мобільних терміналів Nokia-8210 в кількості 1 од. та мобільного терміналу Siemens A40 в кількості 1 од. на загальну суму 2250,00 грн.

04.09.2002р. відповідачем було виставлено рахунок №890 на оплату мобільного терміналу Alcatel-310 в кількості 2 од. на загальну суму 2465,00 грн.

14.03.2003р. Товариством з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційною фірмою “Титан” було виставлено позивачу рахунок №346 на оплату мобільних терміналів Nokia 8850 в кількості 1 од., Alkatel 302A в кількості 1 од., Nokia 8210 в кількості 1 од., Siemens A 40 в кількості 1 од., Nokia 3210 в кількості 1 од., а всього на загальну суму 5948,00 грн.

Позивачем платіжними дорученнями №1000 від 31.05.2002р., №83 від 24.09.2002р. та 30.05.2003р. було проведено попередню оплату вказаних вище мобільних терміналів на підставі виставлених рахунків на загальну суму 10663,00 грн. із відповідним призначенням платежу -попередня оплата за мобільні термінали.

Виходячи зі змісту позовної заяви та доповнень до неї, відповідачем свої зобов’язання з постачання мобільних терміналів позивачу не виконані, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 10663,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов, письмових поясненнях та доповненнях до відзиву проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на належне виконання ним своїх зобов’язань з постачання мобільних терміналів позивачу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд заперечення відповідача до уваги не приймає та вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.151 Цивільного кодексу УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього кодексу.

Статтею 4 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Як встановлено судом, 25.04.2002р. Товариством з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційною фірмою “Титан” було виставлено позивачу рахунок №246 на оплату мобільних терміналів Nokia-8210 в кількості 1 од. та мобільного терміналу Siemens A40 в кількості 1 од. на загальну суму 2250,00 грн.

04.09.2002р. відповідачем було виставлено рахунок №890 на оплату мобільного терміналу Alcatel-310 в кількості 2 од. на загальну суму 2465,00 грн.

14.03.2003р. Товариством з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційною фірмою “Титан” було виставлено позивачу рахунок №346 на оплату мобільних терміналів Nokia 8850 в кількості 1 од., Alkatel 302A в кількості 1 од., Nokia 8210 в кількості 1 од., Siemens A 40 в кількості 1 од., Nokia 3210 в кількості 1 од., а всього на загальну суму 5948,00 грн.

В свою чергу, позивачем платіжним дорученням №1000 від 31.05.2002р. за рахунком відповідача №246 від 25.04.2002р. було сплачено останньому грошові кошти, зокрема, в сумі 2250,00 грн.

Платіжними дорученнями №83 від 24.09.2002р. та 30.05.2003р. позивачем за рахунками відповідача №890 від 04.09.2002р., №346 від 14.03.2002р. було проведено попередню оплату вказаних вище мобільних терміналів на підставі виставлених рахунків на загальну суму 10663,00 грн. із відповідним призначенням платежу - попередня оплата за мобільні термінали.

Таким чином, за висновками суду, з урахуванням вимог ст.ст.4, 151 Цивільного кодексу УРСР, внаслідок виставлення відповідачем рахунків позивачу та сплати цих рахунків позивачем, у відповідача виникло відповідне зобов’язання поставити вказані вище мобільні термінали позивачу.

Згідно із ст.165 Цивільного кодексу УРСР якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

22.09.2003р. позивач звернувся до відповідача з претензією №759/70-2717 щодо невиконання відповідачем своїх зобов’язань з постачання мобільних терміналів.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.161, 165 Цивільного кодексу УРСР відповідачем свої зобов’язання з постачання позивачу мобільних терміналів Nokia-8210 в кількості 1 од., Siemens A40 в кількості 1 од., Alcatel-310 в кількості 2 од., Nokia 8850 в кількості 1 од., Alkatel 302A в кількості 1 од., Nokia 8210 в кількості 1 од., Siemens A 40 в кількості 1 од., Nokia 3210 в кількості 1 од. не виконані.

Відповідач у відзиві на позов, письмових поясненнях та доповненнях до відзиву проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на належне виконання ним своїх зобов’язань з постачання мобільних терміналів позивачу.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідачем в якості доказів належного виконання своїх зобов’язань перед позивачем з постачання мобільних терміналів до матеріалів справи надано накладні №232 від 06.06.2002р. та №1352 від 30.09.2003р.

Зокрема, виходячи зі змісту накладної №232 від 06.06.2002р. відповідачем були передані позивачу мобільні термінали на загальну суму 2250,00 грн.:

- Nokia 8210 в кількості 1 од.;

- Siemens A 40 в кількості 1 од.;

За накладною №1352 від 30.09.2003р. відповідачем були передані позивачу мобільні термінали на загальні суму 8413,00 грн.:

- Nokia 8850 в кількості 1 од.;

- Alkatel 302A в кількості 1 од.;

- Alkatel в кількості 2 од.;

- Nokia 8210 в кількості 1 од.;

- Siemens A 40 в кількості 1 од.;

- Nokia 3210 в кількості 1 од.

Позивач згідно наданих до справи документів заперечує факт отримання товару за вказаними вище накладними.

Відповідно до ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, на накладних №232 від 06.06.2002р., №1352 від 30.09.2003р. містяться, зокрема, печатка підприємства позивача та певні підписи.

Проте, всупереч вимог ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” у цих накладних в графі „Отримано” не зазначено посади, прізвища, ім’я та по-батькові особи, яка підписала накладні від імені позивача.

Як вказує відповідач у своїх поясненнях від 06.09.2004р. №76-юр, для отримання мобільних терміналів у кількості 3 од. позивачем була виписана довіреність від 06.06.2002р. на ім’я Глущенко Л.І. Ця довіреність була підписана головним бухгалтером та заступником керівника підприємства в особі Ізнюка М.Й.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, остання поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності.

Згідно вказаної інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів, бланки яких видаються після їх наскрізної реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей.

За приписом п.6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється і журналі реєстрації довіреностей. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа „Найменування цінностей” у бланку довіреності), наводиться обов’язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей.

Згідно довіреності серії БАГ №840766, виданої 06.06.2002р., позивачем було уповноважено Глущенко Л.І. отримати від відповідача мобільні термінали у кількості 3 одиниці.

Відповідно до журналу №6 „Реєстрація довіреностей за 2001-2003р.р.” міститься запис про видачу довіреності №840766 від 06.06.2002р. строком до 16.06.2002р.

Проте, за поясненнями відповідача, викладеними в заяві від 06.09.2004р. №76-юр, які з боку позивача не заперечуються, за накладною №232 від 06.06.2002р., №1352 від 30.09.2003р. мобільні термінали були відпущені позивачу через Ізнюка М.Й.

Таким чином, за висновками суду, особа, уповноважена довіреністю на отримання мобільних терміналів у кількості 3 од. останні фактично не отримувала.

Статтею 29 Цивільного кодексу УРСР було передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).

Відповідно до ст.6 статуту Державного підприємства „Херсонський суднобудівний завод” (в редакції, яка діяла на момент складання накладних) управління підприємством здійснює його керівник – директор, який наймається Міністерством шляхом укладання з ним контракту.

Директор самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, що віднесені чинним законодавством України до компетенції Міністерства та інших органів державної влади. Директор підприємства несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства, дії без доручення від імені підприємства, представляє його в усіх установах та організаціях, розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства України, укладає угоди, видає доручення, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки тощо.

Заступники директора підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів апарату управління і структурних підрозділів, а також майстри і старші майстри, призначаються на посаду та звільняються з посади керівником-директором (п.6.4 статуту).

Відповідно до п.3.3 Положення про заступника генерального директора з комерційних питань, затвердженого наказом генерального директора від 26.11.1998р. №1046К, заступник генерального директора має право представляти підприємство в державних та громадських організаціях в межах своєї компетенції, підписувати договори та документи на підставі довіреності генерального директора заводу по закупівлі товарно-матеріальних цінностей в Україні та країнах СНД, а також з транспортно-складського господарства та приймати участь в судових засіданнях.

Таким чином, Положенням про заступника генерального директора з комерційних питань, затвердженого наказом генерального директора від 26.11.1998р. №1046К, не було передбачено право заступника генерального директора з комерційних питань отримувати від імені підприємства товарно-матеріальні цінності за відсутності відповідної довіреності генерального директора заводу.

Одночасно, як встановлено судом, в судовому засіданні 11.03.2010р. позивачем було повідомлено суд про відсутність довіреності, виданої на ім’я Ізнюка М.Й., щодо надання останньому повноважень на підписання документів щодо отримання товарно-матеріальних цінностей в Україні. Викладене підтверджується наданими до матеріалів справи витягами з журналу №6 реєстрації довіреностей за 2001-2003р.р.

Згідно наказу від 02.06.2003р. №229к генеральним директором Державного підприємства „Херсонський суднобудівний завод” було звільнено Ізнюка М.Й. за власним бажанням з 09.06.2003р.

Наказом від 06.06.2003р. №238к виконуючим обов’язки генерального директора Державного підприємства „Херсонський суднобудівний завод” внаслідок зміни п.3 наказу №229к від 02.06.2003р. звільнено Ізнюка М.Й. з заводу за переводом з 09.06.2003р.

Таким чином, фактично на момент оформлення накладної від 30.09.2003р. №1352 Ізнюк М.Й. взагалі не був генеральним директором Державного підприємства „Херсонський суднобудівний завод” з комерційних питань.

При цьому, наявність відтиску печатки позивача на накладних №232 від 06.06.2002р. та №1352 від 30.09.2003р. не може свідчити про схвалення позивачем у відповідності до ст.241 Цивільного кодексу України господарської операції з отримання мобільних терміналів за вказаними накладними, оскільки наявність відтиску печатки позивача не є діями, що свідчать про прийняття правочину до виконання у розумінні приписів ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України.

За змістом книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) позивача за 2002р. відсутні відомості щодо отримання від відповідача 06.06.2002р. та 30.09.2003р. мобільних терміналів, податкових накладних відповідача №1578/1 від 30.09.2003р., №520/1 від 06.06.2002р.

Згідно довідки від 08.04.2008р. №687, підписаної генеральним директором та виконуючим обов’язки головного бухгалтера ВАТ „Херсонський суднобудівний завод” станом на 07.04.2008р., мобільні термінали за накладними №232 від 06.06.2002р. та №1352 від 30.09.2003р. в складському та бухгалтерському обліку підприємства не отримані та не оприбутковані.

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” закріплено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається в продавця товарів (робіт, послуг). При цьому, податкова накладна виступає як звітний податковий документ і одночасно розрахунковий документ.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Посилання відповідача на надані до матеріалів справи податкові накладні №1578/1 від 30.09.2003р. на суму 8413,00 грн. та №520/1 від 06.06.2002р. на суму 2250,00 грн. суд до уваги також не приймає.

Зокрема, за висновками суду, ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності є самостійною справою відповідача, відповідальність за забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських за якою несуть власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Одночасно, відображення відповідачем у своїй податковій звітності певної господарської операції не може бути належним свідченням здійснення цієї операції й позивачем, отримання позивачем певних матеріальних цінностей від відповідача.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, надані до матеріалів справи документи не можуть бути прийняті судом як належні докази виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем з постачання мобільних терміналів.

Відповідних належних доказів вручення позивачу мобільних терміналів відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписом ст.693 Цивільного кодексу України покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

За таких обставин, враховуючи відсутність належних доказів виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем з постачання товару, позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 10663,00 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод”, м.Херсон до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма „Тітан”, м.Макіївка про стягнення попередньої оплати в сумі 10663 грн. 00 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма „Тітан”, м.Макіївка на користь Відкритого акціонерного товариства „Херсонський суднобудівний завод”, м.Херсон попередню оплату в сумі 10663 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 106 грн. 63 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 08.04.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 08.04.2010р.

Суддя