Рішення № 88316689, 19.03.2020, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

19 березня 2020 рокуСправа №451/359/19 Провадження № 2/451/156/20

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Сахаревич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Радехів цивільну справу №451/359/19 за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

14 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності.

В позовній заяві зазначає, що 03 вересня 2011 року Товарною біржою «Наша» було проведено відкриті прилюдні торги (аукціон) з визначення переможця щодо отримання права на укладення договору купівлі-продажу на придбання майна ТзОВ «Футура», а саме нежитлову будівлю току-складського приміщення площею 261,28 кв.м. за адресою с.Дмитрів, Радехівського району, Львівської області, за результатами якого ОСОБА_1 є переможцем аукціону (Покупцем), який має право, на підставі протоколу №952 проведення аукціону, укласти договір купівлі-продажу з продавцем (ТзОВ «Футура»), зазначеного вище майна. 06 вересня 2011 року ОСОБА_1 та ТзОВ «Футура», в особі директора цього товариства ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу. Предметом зазначеного договору купівлі-продажу є: продаж Товариством з обмеженою відповідальністю «Футура» нежитлової будівлі току-складське приміщення загальною площею 261,28 кв.м. за адресою с.Дмитрів, Радехівського району, Львівської області і купівля, вказаного майна, ОСОБА_1 . Відповідно до зазначеного вище договору купівлі-продажу 06 вересня 2011 року було складено акт прийому-передачі, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю «Футура» здійснило передачу, у власність ОСОБА_1 , нежитлову будівлю току-складське приміщення загальною площею 261,28 кв.м. за адресою с.Дмитрів, Радехівського району, Львівської області. Із технічного паспорта, виданого КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» вбачається, що нежитлова будівля току-складське приміщення по АДРЕСА_1 є відокремленою цегляною будівлею позначеною по плану літерою А-1, покрівля шифер, покриття дерев`яне, підлога бетон, будівля, з`єднана фундаментом із землею, тобто є нерухомим майном. На підставі рішення №33, виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Радехівського району, Львівської області від 09.11.2018 року, нежитловій будівлі току-складське приміщення, яка розміщена по АДРЕСА_1 присвоєно № АДРЕСА_2 . Отже, нежитлова будівля току-складське приміщення, яка розміщена по АДРЕСА_2 , є її власністю, оскільки придбана нею на аукціоні, згідно договору купівлі-продажу від 06 вересня 2011 року, укладеного між нею і ТзОВ «Футура», та протоколу №952 проведення аукціону на Товарній біржі «Наша» від 03 вересня 2011 року. Вона з 06 вересня 2011 року (часу укладення договору купівлі-продажу та передачі по акту їй у власність та користування нежитлової будівлі току-складського приміщення) і до теперішнього часу володіє та користується вказаним нерухомим об`єктом. Будь-яких претензій з боку третіх осіб відносно придбаного нею вищевказаного нерухомого майна не заявлялось. З метою належним чином оформити право власності на вищевказане нерухоме майно вона звернулася до нотаріальної контори з питанням посвідчення, від її імені, договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі току-складське приміщення, яка розміщена по АДРЕСА_2 . Розглянувши подані нею документи, нотаріус встановила, що 03 вересня 2011 року, товарною біржею «Наша», проведено аукціон з продажу нежитлової будівлі току-складського приміщення. На підставі протоколу аукціону 06 вересня 2011 року був укладений договір купівлі-продажу вищевказаного майна. Зазначений договір купівлі-продажу укладений в простій письмовій формі. Нотаріусом їй було роз`яснено, що у зв`язку з неналежним оформленням договору купівлі-продажу нерухомого майна за результатами аукціону та відсутності реєстрації права власності на нежитлову будівлю току-складського приміщення правонабувачем за договором купівлі-продажу, здійснити відчуження цього нерухомого майна та посвідчити від її імені відповідний договір купівлі-продажу цього майна, немає можливості. Таким чином нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії: посвідченні договору купівлі-продажу нежитлової будівлі току-складського приміщення, загальною площею 261,28 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Також їй було роз`яснено право звернутись до суду за місцем розташування нерухомого майна з позовом про визнання за нею права власності на вищевказане майно і в разі визнання за нею права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна, це право необхідно буде зареєструвати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Враховуючи вказані обставини, просить ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю току-складського приміщення, загальною площею 261,28 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , якими володіє на праві власності згідно протоколу проведення аукціону на Товарній біржі «Наша» від 03 вересня 2011 року, договору купівлі-продажу від 06 вересня 2011 року, акту прийому-передачі нерухомого майна від 06 вересня 2011 року до зазначеного договору купівлі-продажу (а.с.4-5,26).

14 березня 2019 року автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.21).

Позивач в судове засідання не з`явилася. Проте подала клопотання, відповідно до вимог якого просить справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Радехівського району про визнання права власності розглядати без її участі і прийняти рішення про задоволення вимог, в тому числі проводити заочний розгляд справи. Крім того зазначила, що викладені у позовній заяві обставини, що слугували підставою для звернення до суду та позовні вимоги, підтримує повністю. Наголошує, що набуття нею майнових прав на нежитлову будівлю підтверджуються Протоколом №925 проведення відкритих прилюдних торгів (аукціону) від 03.09.2011 року, договором купівлі-продажу та Актом прийому - передачі від 06.09.2011 року, які долучені нею до матеріалів справи. В силу обставин, що не залежали від її волі, зокрема неналежне оформлення відповідної документації щодо переходу права власності на нерухоме майно ТОВ «Футура», а в подальшому і припинення діяльності вказаного товариства, що унеможливлює усунення недоліків, прийняття, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», чинні на момент виникнення правовідносин норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який регулював порядок посвідчення результатів проведення аукціону, унеможливлюють реалізацію її майнових прав у позасудовому порядку, а тому вона вимушена звертатися до суду. Також звертає увагу суду, що дії відповідача, в тому числі і щодо присвоєння адресних реквізитів нежитловій будівлі за її заявою, також свідчать і про визнання органом місцевого самоврядування за нею права власності на це нерухоме майно (а.с.38).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоч про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.46).

Згідно з ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи, чого не заперечив представник позивача.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

Суд встановив, що 03 вересня 2011 року Товарною біржою «Наша» було проведено відкриті прилюдні торги (аукціон) з визначення переможця щодо отримання права на укладення договору купівлі-продажу на придбання майна ТзОВ «Футура», а саме нежитлову будівлю току-складське приміщення площею 261,28 кв.м. за адресою с.Дмитрів, Радехівського району, Львівської області, за результатами якого ОСОБА_1 є переможцем аукціону (Покупцем), який має право, на підставі протоколу №952 проведення відкритих прилюдних торгів (аукціону), укласти договір купівлі-продажу з продавцем (ТзОВ «Футура»), зазначеного вище майна (а.с.9-9 зворот).

06 вересня 2011 року між ТзОВ «Футура», в особі директора цього товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «Футура» продає нежитлову будівлю току-складського приміщення, загальною площею 261,28 кв.м. за адресою с.Дмитрів, Радехівського району, Львівської області, вартістю 7200,00 грн. без ПДВ, згідно протоколу торгів, а покупець купує вказане майно за адресою: с.Дмитрів, Радехівський р-н., Львівської обл., та оплачує, згідно рахунку та протоколу торгів. Договір купівлі-продажу від 06 вересня 2011 року укладено в простій письмовій формі (а.с.10).

Відповідно до зазначеного вище договору купівлі-продажу 06 вересня 2011 року було складено акт прийому-передачі, згідно з яким товариство з обмеженою відповідальністю «Футура» здійснило передачу, у власність ОСОБА_1 , нежитлову будівлю току-складського приміщення загальною площею 261,28 кв.м. за адресою с.Дмитрів, Радехівського району, Львівської області (а.с.11).

Із технічного паспорта, виданого 04.10.2018 року КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» вбачається, що нежитлова будівля по АДРЕСА_1 є відокремленою цегляною будівлею позначеною по плану літерою А-1, покрівля шифер, перекриття дерев`яне, підлога бетон (а.с.12-16).

На підставі рішення виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 09 листопада 2018 року №33, нежитловій будівлі току-складське приміщення, яка розміщена по АДРЕСА_1 присвоєно № АДРЕСА_2 (а.с.17).

28.12.2012 року до ЄДРПОУ внесено запис про припинення юридичної особи ТзОВ «Футура». Відомості про правонаступників ТзОВ «Футура» в ЄДРПОУ відсутні (а.с.18-19, 40-42).

Поданий позивачем договір купівлі-продажу від 06 вересня укладений у простій письмовій формі та реєстрацію на спірне майно не здійснено (а.с.10).

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справі про банкрутство: придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом відповідно до статті 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва; свідоцтво про придбання майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта про передання права власності на придбане майно, що підписується сторонами, та протоколу про проведення аукціону, складеного організатором аукціону; до протоколу обов`язково має бути доданий засвідчений організатором текст договору, вказаний в оголошенні про проведення аукціону.

Відповідно до ст. 3,4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, за змістом якого відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено ст. 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на те, що позивач як покупець та продавець фактично виконали усі істотні умови договору купівлі-продажу, передбачені законодавством, позивач став власником спірного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до вимог ст. 328 ЦК України, своє право власності на нежитлову будівлю току-складського приміщення, загальною площею 261,28 кв.м., яка знаходиться за адресою; АДРЕСА_2 , позивач набула на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів, тому є підстави для визнання за нею цього права.

За змістом положень частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений коном або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту рушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймі «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини поняття «майно» включає в себе, як «фактичне майно», так і майнові цінності, у тому числі і тоді, коли особа може претендувати на відповідну власність, тобто мати на неї право, про що зазначено у справі «Совтрансавто-Холдинг проти України» (заява № 48553/99).

Саме по собі право на майно може розглядатися за змістом ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо таке право буде конкретним, належним чином визначене у заявах. Заявлення особою про своє право власності може означати «володіння майном», про яке йдеться у ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо є достатні підстави для забезпечення цього права через суд у примусовому порядку.

Таким чином, узагальнюючи вищенаведене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи те, що у позивача немає іншого способу захисту порушених прав, суд робить висновки, що позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України із відповідача в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.10,12,13,81,89,141,258-259,263-265,280,282, 315 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю току-складського приміщення, загальною площею 261,28 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , якими володіє на праві власності згідно протоколу проведення аукціону на Товарній біржі «Наша» від 03 вересня 2011 року, договору купівлі-продажу від 06 вересня 2011 року, акту прийому-передачі нерухомого майна від 06 вересня 2011 року до зазначеного договору купівлі-продажу

Стягнути з Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області, місцезнаходження в с. Дмитрів, Радехівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 жительки АДРЕСА_1 судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Радехівського районного суду Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 19 березня 2020 року.