Ухвала суду № 88316607, 19.03.2020, Франківський районний суд м. Львова

1305/474/2012

1-в/465/163/20

У Х В А Л А

судового засідання

19.03.2020 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі

головуючої - судді Мартинишин М.О.

з участю секретаря судового засідання Мацко Х.Д.

прокурора Байса М.М.

лікуючого лікаря-психіатра, представника заявника Хрін Р.І.

захисника Маріловцевої Н.О.

особи, щодо якої вирішується питання ОСОБА_1

розглянувши у закритому судовому засіданні в м.Львові заяву КНП ЛОР “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня” про продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1

в с т а н о в и в:

заступник генерального директора з експертизи КНП ЛОР “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня” Маланчук А.З. та лікуючий лікар-психіатр Хрін Р.І. звернулися в суд із заявою про продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви покликаються на те, що у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» з 05.05.2017 року до ОСОБА_1 застосовуються примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на підставі ухвали Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.03.2017 року про зміну примусових заходів медичного характеру в умовах посиленого нагляду на примусове лікування у відділенні із звичайним наглядом за місцем проживання, що виконується на базі 23-го відділення до даного часу та востаннє були продовжені ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16.09.2019 року.

У процесі проведеного комплексного лікування нейролептиками (Ерідон, Азапін, Аміназин, Трифтазин), стабілізаторами настрою/антиконвульсантами (Ламотрин), загальнозміцнюючими та вітамінними засобами, симптоматичної терапії та реабілітаційних заходів (прогулянки з медперсоналом, перегляд телепередач та читання літератури, реабілітаційні заходи в межах відділення) психічний стан хворого дещо покращився та стабілізувався: поведінка впорядкована, покращився нічний сон та апетит, настрій рівний, переважно благодухий, активніше спілкується з іншими пацієнтами. У відділенні режиму не порушує, дотримується рекомендацій та вказівок медперсоналу, призначеного курсу лікування без заперечень.

Однак, незважаючи на різні схеми лікування, утримуються органічні зміни мислення: воно залишається сповільненим за темпом, інертним, з обмеженою здатністю аналітико-синтетичного апарату та здатністю до абстрагувань, також мислення є розірваним, з елементами різноплановості та зісковзуваннями, тугорухоме. Порушений інтелектуально-вольовий контроль над афективною сферою. Емоційно збіднений. Коло інтересів вкрай звужене, обмежене лише задоволенням простих фізіологічних потреб. Пам`ять знижена по органічному типу. У відділенні час проводить бездіяльно, ініціативи ні в чому не проявляє. Більшість часу знаходиться в межах палати, долучається до прогулянок у внутрішньому дворику та, за спонуканням мед. персоналу, до реабілітаційних заходів. Про скоєне розповідає неохоче. Критика до свого стану суттєво знижена.

На момент огляду в психічному стані пацієнта виявляються ознаки, характерні для хронічного психічного захворювання – органічного шизофреноподібного розладу внаслідок ураження головного мозку змішаного ґенезу (ЧМТ, алкогольна інтоксикація) з наростаючим психоорганічним синдромом.

Таким чином, внаслідок проведеного до даного часу комплексного лікування досягти виходу з хворобливого стану та значного послаблення хворобливого процесу не вдалося. Залишаються хронічні порушення мислення та інтелектуально-вольової сфери, некритичність до свого стану.

03.03.2020 року ОСОБА_1 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка прийшла до висновку, що ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді органічного шизофреноподібного розладу, період формування ремісії з наростаючим змішаним дефектом за органічним та шизофреноподібним типом. Враховуючи те, що незважаючи на проведене комплексне лікування та реабілітаційні заходи, у хворого на даний час наявні порушення мислення та інтелектуально-вольового контролю, а також через некритичність пацієнта до свого стану та скоєного, короткий термін редукції психопродуктивної симптоматики, рекомендовано продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

У судовому засіданні лікуючий лікар-психіатр, представник заявника - Хрін Р.І. заяву підтримав, пояснення дав аналогічні викладеним у заяві. Просить продовжити застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, мотивуючи тим, що у ОСОБА_1 відсутня критика до свого психічного стану та вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.

ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо продовження лікування йому заперечував, просив відмовити у задоволені такої заяви.

Захисник у судовому засіданні підтримала заяву про продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні з звичайним наглядом відносно ОСОБА_1 , оскільки в остатнього психічний стан не покращився та така особа є небезпечною для суспільства.

Прокурор в судовому засіданні просить задоволити заяву, продовжити ОСОБА_1 застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, думку прокурора щодо задоволення заяви, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву слід задоволити виходячи з наступного.

Згідно ст. 95 КК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

У відповідності зі ст. 17 Закону України “Про психіатричну допомогу”, якщо буде потреба продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричної установи повинен направити в суд за місцем знаходження психіатричної установи заяву про продовження такої госпіталізації.

Згідно з ст.19 Закону “Про психіатричну допомогу” продовження застосування примусових мір медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів.

Судом встановлено, що у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» з 05.05.2017 року до даного часу знаходиться гр. ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якого застосовуються примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на підставі ухвали Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.03.2017 року про зміну примусового заходу медичного характеру із лікування у відділенні з посиленим наглядом на примусове лікування у відділенні з звичайним наглядом за місцем проживання, що востаннє були продовжені ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16.09.2019 року.

Внаслідок проведеного до даного часу комплексного лікування досягти виходу з хворобливого стану та значного послаблення хворобливого процесу не вдалося. Залишаються хронічні порушення мислення та інтелектуально-вольової сфери, некритичність до свого стану.

Відтак, 03.03.2020 року ОСОБА_1 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка прийшла до висновку, що ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді органічного шизофреноподібного розладу, період формування ремісії з наростаючим змішаним дефектом за органічним та шизофреноподібним типом. Враховуючи те, що незважаючи на проведене комплексне лікування та реабілітаційні заходи, у хворого на даний час наявні порушення мислення та інтелектуально-вольового контролю, а також через некритичність пацієнта до свого стану та скоєного, короткий термін редукції психопродуктивної симптоматики, рекомендовано продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

До наданої суду заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру № 13 від 03.03.2020 року, який містить обґрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації, що є підставою для продовження примусового лікування.

За таких обставин, з`ясувавши всі обставини заяви,заслухавши пояснення учасників процесу, думку прокурора, суд приходить до висновку про обґрунтованість продовження застосування таких примусових заходів відносно ОСОБА_1 , а тому заяву слід задоволити.

Керуючись ст.ст. 512, 514 КПК України, ст.ст. 92-95 КК України, ст.ст. 17, 19 Закону України “Про психіатричну допомогу” -

ухвалив:

заяву задоволити.

Продовжити ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , який скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.115 КК України застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом 7 діб з моменту її оголошення.

Суддя Мартинишин М.О.