Рішення № 88316149, 22.01.2020, Оболонський районний суд міста Києва

22.01.2020 Справа № 756/10859/19

Справа № 756/10859/19

Провадження № 2/756/4084/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Шершньові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У серпні 2019 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, а саме безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю, витрат на навчання та компенсації за проїзд до місця навчання та у зворотному напрямку.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.09.2014 року ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Його виплата здійснювалась Київським міським центром зайнятості у період з 12.09.2014 року до 06.09.2015 року.

Під час перебування на обліку як безробітний в Оболонському РЦЗ ОСОБА_1 був направлений на підвищення кваліфікації до Національного педагогічного університету ім. Драгоманова М.П. за професією «Економіка та підприємництво, основи підприємницької діяльності» для проходження повного курсу підвищення кваліфікації відповідно до робочого навчального плану та робочих навчальних програм зі строком навчання з 26.01.2015 року по 13.0.2015 року. На професійне навчання ОСОБА_1 Київським міським центром зайнятості було витрачено 1 021 грн. 30 коп. Також позивачем компенсовано відповідачеві витрати на проїзд до місця навчання та у зворотному напрямку.

Однак під час перевірки страхових випадків було виявлено, що ОСОБА_1 у період з 01.07.2012 року по 13.12.2014 року надавав послуги з надання інформації ТОВ «Астеліт» згідно договору № АВ-3230119574 та отримував дохід.

Оскільки відповідач не повідомив про зазначені обставини Оболонському РЦЗ, що призвело до безпідставного нарахування та виплати відповідачу допомоги по безробіттю за період з 12.09.2014 року до 06.09.2015 року, сплати грошових коштів за професійне навчання ОСОБА_1 та компенсації йому витрат на проїзд до місця навчання та у зворотному напрямку, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь 43 801 грн. 41 коп. безпідставно виплачених коштів.

У відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, оскільки з ТОВ «Астеліт» у трудових відносинах не перебував, а також доходів за укладеним з цим товариством не одержував, а сам договір існував формально, у зв`язку з цим в подальшому був розірваний.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 05.09.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного центру зайнятості з заявою, в якій просив до вирішення питання про його працевлаштування надати статус безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» затвердженого постановою КМУ від 20.03.2013 року № 198, а також призначити виплату допомоги по безробіттю у розмірі передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Наказом Оболонського РЦЗ від 05.09.2014 року № НТ140905 ОСОБА_1 надано статус безробітного.

Наказом Оболонського РЦЗ від 12.09.2014 № НТ140912 призначено ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю у період з 12.09.2014 року по 06.09.2015 року.

Наказами Оболонського РЦЗ від 03.02.2015 року та від 14.02.2015 року № НТ150214 компенсовано ОСОБА_1 фактичні витрати на проїзд у період проходження професійного навчання за щоденний міський проїзд.

Наказом Оболонського РЦЗ від 07.04.2015 року № НТ150407 виплачено ОСОБА_1 одноразову допомогу по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності.

Наказом Оболонського РЦЗ від 07.04.2015 року № НТ150407 зазначено, що ОСОБА_1 припинено виплату по безробіттю.

Як вбачається з Акту Оболонського РЦЗ № 906 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 15.09.2015 року з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття проведено звірку достовірності даних періоду перебування у трудових відносинах та отримання доходу ОСОБА_1 в 4-му кварталі 2014 року у ТОВ «Астеліт» встановлено, що ОСОБА_1 надавав послуги з надання інформації ТОВ «Астеліт» згідно договору від 01.07.2012 року № АВ-3230119574 з 01.07.2012 року по 13.12.2014 року. В 4-му кварталі 2014 року винагороду не отримував.

Згідно розрахунку виплаченого матеріального забезпечення ОСОБА_1 згідно листа КМЦЗ вх. № 5909 від 28.12.2015 року вартість навчання ОСОБА_1 , який проходив навчання в НПУ ім. Драгоманова за навчальною програмою «Основи підприємницької діяльності» згідно додаткового договору № 10 від 05.01.2015 року складає 1 021 грн. 30 коп.; загальна сума, що підлягає поверненню становить 43 801 грн. 41 коп.

Наказом Оболонського РЦЗ № 02 від 12.01.2016 року матеріальне забезпечення ОСОБА_1 визнано безпідставним та таким, що підлягає поверненню у розмірі 43 801 грн. 41 коп.

Згідно листа ТОВ «Астеліт» від 14.09.2015 року № 3999, ОСОБА_1 в рамках договору № АВ32-3230119574 від 01.07.2012 року про надання послуг з інформування ТОВ «Астеліт» за період 01.10.2014 року по 31.12.2014 року було нараховано винагороду у розмірі 00 грн. 00 коп.

З листа ТОВ «Астеліт» від 14.09.2015 року № 4000 вбачається, що договір № АВ32-3230119574 від 01.07.2012 року укладено між ТОВ «Астеліт» та ОСОБА_1 , який було розірвано в односторонньому порядку Замовником, починаючи з 13.12.2014 року, послуги за договором були фактично надані Виконавцем Замовником у вересні 2013 року.

Крім того, відповідно до змісту листа ТОВ «Астеліт» від 24.11.2015 року №959/11-А ОСОБА_1 не є працівником вказаного товариства та ніколи не вступав у трудові відносини з товариством в розумінні Кодексу законів про працю України.

Зі змісту довідки за Формою ОК-5 про індивідуальні відомості про застраховану особу вбачається, що ОСОБА_1 у 2014 році від юридичної особи з кодом в ЄДРПОУ 22859846 (ТОВ «Астеліт») дохід не одержував, остання виплата від цього товариства мала місце у вересні 2013 року на суму 930 грн. (а.с 80-81).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З аналізу вказаної норми слідує, що законодавець покладає на застраховану особу обов`язок подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, і лише в разі умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними, з такої особи стягується сума виплаченого забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Враховуючи, що на підставі зібраних доказів у справі встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до Оболонського РЦЗ із заявою про надання статусу безробітного, повідомив достовірні відомості стосовно одержаних ним у спірний період доходів, а сам факт існування цивільно-правового договору який не виконувався та за яким відповідач доходів не отримував відповідно до закону не є обставиною, що впливає на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Київського міського центру зайнятості.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У позові Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя