Рішення № 88314221, 02.03.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7661/19

Провадження № 2/711/501/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.,

при секретарі Осадчій А.Ю.,

за участю представника

за довіреністю Конопатської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про стягнення моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він разом із матір`ю ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 . 24.10.2018р. ним направлено заяву до Департаменту соціальної політики ЧМР про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. У відповіді від 01.02.2019р. №Б-34/28-5/11 позивача повідомлено про те, що йому відмовлено у субсидії та додано повідомлення про непризначення субсидії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2019р. по справі №580/1122/19 визнано неправомірною бездіяльність департаменту щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 22.10.2018р.; зобов`язано департамент розглянути заяву про призначення житлової субсидії від 22.10.2018р. та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення про призначення чи відмову у призначенні житлової субсидії, з урахуванням висновків суду, викладених в описовій частині судового рішення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019р. по справі №580/1122/19 рішення суду першої інстанції від 24.05.2019р. залишено без змін.

Позивач зазначає, що протиправними діями Департаменту соціальної політики ЧМР йому завдано моральної шкоди, яка полягає у поганому самопочутті, пригніченому настрої, оскільки це призвело до втрат сімейного бюджету, значна частина якого йшла на догляд матері – ОСОБА_2 , яка є непрацездатною, пенсіонеркою, особою з інвалідністю 2 групи та потребує постійної сторонньої допомоги.

Крім того, позивач звертає увагу, що відповідачем вже неодноразово порушувались його права, про що свідчать судові рішення від 07.12.2018р. по справі №2340/3745/18; від 01.04.2019р. по справі №2340/3745/18; від 19.09.2019р. по справі №711/3506/19.

Наведено розрахунок моральної шкоди, яку оцінює у розмірі 10000грн. (з 01.10.2019р. по 01.08.2019 = 10 місяців; за кожен місяць порушеного права на соціальний захист оцінює у 1000грн.; субсидію повинні були призначити з 01.10.2018р., незаконність відмови встановлено 24.05.2019р., а судове рішення набрало законної сили 15.07.2019р.).

Таким чином, позивач просить суд, стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 10000грн.

Ухвалою суду від 30.09.2019р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.01.2020р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Відповідачем подано відзив на позов, за яким просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що позовні вимоги є безпідставними; позивач у позові не надав достатніх доказів на підтвердження заподіяної йому моральної шкоди та не навів достовірних доказів причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною йому моральною шкодою (у вигляді погіршення стану здоров`я). Також відповідач не погоджується з розрахунком моральної шкоди, оскільки розмір у 10000грн. є неспівмірним з розміром житлової субсидії, яка розрахована ОСОБА_1 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Надано заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав. Відповідь на відзив не подано.

В судовому засіданні представник відповідача Департаменту соціальної політики ЧМР за довіреністю Конопатська В.О. просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, враховуючи думку позивача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом із своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є пенсіонеркою, особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується даними пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 17.02.2011р. серія НОМЕР_2 №263148, даними довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ №128750, даними свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого відділом РАЦСу Соснівського райвиконкому м. Черкаси 01.11.1989р.

Крім того, за даними довідки Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 29.06.2017р. ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні соціальної допомоги та компенсаційних виплат департаменту соціальної політики ЧМР і отримував допомогу по догляду за інвалідом 2 групи з 01.08.2012р. по 30.06.2016р. Відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом 2 групи внаслідок психічного розладу №280 ОСОБА_2 проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 і ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (висновок дійсний до 04.11.2018). Крім того, аналогічні висновки № 918 та №326 зазначають такі ж обставини і є дійсні до 06.05.2019р. та 07.11.2019р., відповідно.

ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради із заявою від 22.10.2018 про призначення житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг та декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. Листом від 01.02.2019 за №Б-34/28-5/01-11 відповідач повідомив позивачу, що ним не внесено до декларації у повному обсязі відомості про членів сім`ї осіб зі складу домогосподарства, а саме дружини, яка зареєстрована за вказаною адресою, тому заява про призначення субсидії і декларація про доходи і витрати вважаються не поданими.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2019р. по справі №580/1122/19 визнано неправомірною бездіяльність департаменту щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 22.10.2018р.; зобов`язано департамент розглянути заяву про призначення житлової субсидії від 22.10.2018р. та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення про призначення чи відмову у призначенні житлової субсидії, з урахуванням висновків суду, викладених в описовій частині судового рішення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019р. по справі №580/1122/19 рішення суду першої інстанції від 24.05.2019р. залишено без змін.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Як передбачено ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи. Відшкодування моральної шкоди також передбачене Конституцією та багатьма нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені у статті 1167 ЦК України. Відповідно до частини 1 цієї статті моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст.1173ЦК України).

Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 ЦК України).

Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005). Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть, якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

За результатами розгляду справи, судом встановлено, що неправомірність бездіяльності відповідача встановлена рішенням суду від 24.05.2019р., а тому вказаний факт не підлягає доказуванню, враховуючи норми ч.4 ст. 82 ЦПК України.

Так, судовим рішенням від 24.05.2019р., яке залишено без змін постановою апеляційного суду від 15.07.2019р., встановлено, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача від 22.10.2018р. не прийняв відповідного рішення, надавши відповідь листом.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн. позивач пов`язує з нерозглядом його заяви від 22.10.2018р. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що моральна шкода полягає у поганому самопочутті, пригніченому настрої, втратах сімейного бюджету, значна частина якого пішла на догляд його матері, яка є непрацездатною, особою з інвалідністю 2 групи та потребує постійного стороннього догляду, який здійснюється ним.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Зокрема, з`ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і, який її розмір.

На думку суду, ОСОБА_1 доведено факт завданої йому Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради моральної шкоди внаслідок бездіяльності останнього щодо вирішення його заяви від 22.10.2018р. про призначення субсидії із прийняттям відповідного рішення.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення (позивачу було неправомірно відмовлено у вирішенні його заяви органом місцевого самоврядування – Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради; право позивача на прийняття рішення за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 відновлене судовим рішенням); глибину фізичних та душевних страждань (наявність негативних наслідків – погане самопочуття, негативні емоції, пригнічений стан, які досягли рівня страждань). При цьому, на думку суду, розмір моральної шкоди 10000грн., який просить стягнути позивач, – є явно завищеним, наведений позивачем розрахунок не є доведеним та обґрунтованим і не є співмірним, а тому справедливим слід визначити розмір морального відшкодування – 700грн. 00коп. Жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували більший розмір моральної шкоди, позивачем до суду не надано. Також, безпідставними є посилання позивача на судові рішення по справі №2340/3745/18, оскільки вони жодним чином не стосуються предмету доказування по цивільній справі, яка розглядається судом. Крім того, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та в судовому засіданні представником, жодним чином не спростовують доводи позивача.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 700грн. 00коп. В іншій частині позову слід відмовити.

На думку суду, судове рішення по даній справі відповідає висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №750/6330/17.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі даного позову (посвідчення серія УБД №218239), то відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно з відповідача в дохід держави стягнути судовий збір в розмірі 768грн. 40коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 37853109, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 307) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 700грн. 00коп.

Стягнути з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради в дохід держави судовий збір в розмірі 768грн. 40коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 10.03.2020 року.

Головуючий: С. М. Позарецька