Ухвала суду № 88313687, 19.03.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/42/20

Номер провадження 1-кс/623/243/2020

УХВАЛА

іменем України

19 березня 2020 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: слідчого судді Одарюка М.П.,

за участю секретаря судового засідання Курила Д.І.,

заявника Кураченко О.О.,

представника заявника Шпіньової О.М.,

прокурора Чумаченко Ю.С.,

слідчого Новікової Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Новікової Т.І., яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в межах кримінального провадження №12019220320001099 від 06 грудня 2019 року,

в с т а н о в и в:

12 березня 2020 року до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Новікової Т.І., яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.

В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_2 зазначає, що 17 лютого 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 лютого 2020 року за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №12019220320001099 від 06 грудня 2019 року було проведено обшук, під час якого були вилучені грошові кошти, а саме:

8800 доларів США в купюрах по 100 доларів:

LG 39513652 В; LН 16060300 С; LF 42611616 F; LL 87271682 F; LE 053071513 В;

LB 00784192 Н; LВ 05969012 В; LF 60985636 D; LD 98895964 С; НК 98401345 В;

НВ 04518373 N; FL 46615663 А; НВ 19707435 D; МЕ 32408285 В; МЕ 32408284 В;

МЕ 32408283 В; МL 42081989 С; МL 42081990 С; LD 98895862 С; LD 98895977 С;

LD 98895978 С; НС 44644137 А; КВ 62142795 N; НG 25081485 А; КF 25718142 А;

LВ 56755791 Q; LВ 17027862 К; LВ 80777876 V; НВ 51679207 Q; КL 94714894 D;

FJ 28843910 А; КВ 30327156 D; LК 86580012 С; LD 98895961 С; LF 81069841 Н;

LD 98895963 С; LВ 33288373 Q; LD 98895978 С; НВ 65026745 М; КЕ 71419412А;

КF 18603665 D; НК 30826920 В; НК 07829129 С; КВ 24996216 J; КВ 71369952 М;

КВ 35057183 L; НВ 65026759 М; НВ 65026757 М; НВ 85894492 Q; НG 14721506 С;

КG 37805439 А; НВ 67683974 К; КВ 53034246 В; КG 54466964 А; КВ 41377277 Е;

НG 91322361 А; НВ 90484906 Е; FН 58522826 А; СВ 47522320 В; FF 59573117 А;

FL 25408467 А; КН 61697347 А; КВ 98852866 І; КВ 10983814 G; НК 04541917 D;

FF 28316302 А; DF 60256605 А; FВ 46425148 С; НВ 10989538 G; НL 06707357 G;

НВ 18143026 J; НВ 25733575 К; КВ 07575366 L; КС 21754956 А; КF 24150265 А;

НG 67551348 В; АА 92043866 А; FF 51567687 А; НА 74693557 А; КВ 20070513 С;

НВ 43609555 Н; НВ 58902493 М; НВ 65026758 М; КІ 18441690 А; НF 29017961 С;

КF 09873873 С; КВ 74484165 J; КВ 74484167 J;

4500 гривень в купюрах: по 500 гривень МА5921435, АА 4744420, ВЖ 6103033, по 1000 гривень АБ8902217, АБ 1414135, АВ 0985765,

1000 російських рублів одною купюрою ЗМ 9514672.

21 лютого 2020 року представником заявника Шпіньовою О.М. було подано заяву про негайне повернення вилучених 17 лютого 2020 року грошових коштів.

На звернення від 21 лютого 2020 року слідчим надано відповідь, що грошові кошти вилучені на підставі ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 лютого 2020 року, не є тимчасово вилученим майном, оскільки, ухвала слідчого судді містила в собі посилання на «відшукання та вилучення викраденого майна, а саме: грошей 33000 доларів США, 5000 гривень та 1000 російських рублів, ...».

При цьому, жодного пояснення, підтвердження, доказу на те, що вилучені грошові кошти є саме викрадені у ОСОБА_3 слідчим на заяву ОСОБА_4 не надано.

Натомість, слідчому подано докази, що підтверджують, що вилучені кошти є власними грошовими коштами заявниці. Згідно виписки по картковому рахунку, з котрого вбачається, що тільки протягом травня 2016 року по листопад 2019 року на рахунок надійшло 220584 гривень, згідно довідки про заробітну плату за останні шість місяців її заробітна плата складала 33500 гривень, згідно довідки про заробітну плату її чоловіка ОСОБА_5 його заробітна плата (до виплати) за період з січня 2018 року по грудень 2019 року складала 113317 гривень 62 копійки.

Таким чином, заявниця вважає, що якщо вилучені кошти в сумі 8800 доларів США, 4500 гривень та 1000 російських рублів не можна ідентифікувати як викрадені у ОСОБА_3 та слідчому подані докази, що гроші належать ОСОБА_1 , то вони є тимчасово вилученим майном.

Також, заявниця вважає, що вилучені грошові кошти не містять ознак речових доказів в розумінні статті 98 КПК України, а тому підлягають поверненню.

Оскільки, на час звернення до суду тимчасово вилучені грошові кошти ОСОБА_2 не повернуті, арешт на вилучені речі не було накладено, заявниця звернулася до суду з даною скаргою та просить зобов`язати слідчого Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Новікову Т.І. повернути вилучені під час обшуку 17 лютого 2020 року кошти.

Заявник ОСОБА_1 та її представник Шпіньова О.М. в судовому засіданні просили скаргу задовольнити з підстав, зазначених в ній.

Прокурор Чумаченко Ю.С. та слідчий Новікова Т.І. в судовому засіданні вважали скаргу необґрунтованою та заперечували проти її задоволення.

Дослідивши матеріали скарги, вислухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до частини 7 статті 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор мають право оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

За правилами частини 2 статті 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, уразі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;

4) у разі скасування арешту.

Так, частиною 5 статті 171 КПК України передбачено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Системний аналіз норм КПК України дає підстави вважати, що вилучене під час обшуку майно є тимчасово вилученим майном, яке при наявності передбачених статтею 98 КПК України ознак може бути визнано речовим доказом або на яке, при наявності передбачених статті 170 КПК України підстав, ухвалою слідчого судді може бути накладено арешт.

Однак, навіть при наявності ознак, зазначених у статті 98 КПК України, які дають підстави вважати тимчасово вилучене майно речовим доказом, відповідно до частини 1 статті 100 КПК України вказане майно повинно бути якнайшвидше повернуте володільцю, а підставою для збереження вказаного майна в органі досудового слідства може бути лише ухвала слідчого судді, винесена за результатами розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів або про арешт майна.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25 березня 1999 року). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі "Антріш проти Франції" від 22 вересня 1994 року, "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

В ході судового розгляду встановлено, що в провадженні слідчого відділу Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12019220320001099 від 06 грудня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 лютого 2020 року надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , на з метою відшукання та вилучення викраденого у ОСОБА_3 майна, а саме: грошей 33 000 доларів США, 5 000 гривень та 1 000 російських рублів без визначення їх серій та номерів, золотих виробів із зазначенням опису кожного виробу та проби золота, дисконтних карт на ім`я ОСОБА_3 .

Згідно протоколу обшуку від 17 лютого 2020 року слідчим були вилучені грошові кошти 8800 доларів США в купюрах по 100 доларів, 4500 гривень в купюрах по 500 гривень, 1000 російських рублів одною купюрою, де описані серія та номер кожної купюри.

Заявниця ОСОБА_1 стверджує, що грошові кошти 8800 доларів США в купюрах по 100 доларів, 4500 гривень в купюрах по 500 гривень та 1000 російських рублів одною купюрою, вилучені в ході проведення обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , належать їй, посилаючись на те, що тільки протягом травня 2016 року по листопад 2019 року на рахунок надійшло 220584 гривень, згідно довідки про заробітну плату за останні шість місяців її заробітна плата складала 33500 гривень, згідно довідки про заробітну плату її чоловіка ОСОБА_5 його заробітна плата (до виплати) за період з січня 2018 року по грудень 2019 року складала 113317 гривень 62 копійки, на підтвердження чого надала копії довідок про нараховану заробітну плату та виписок з банківської установи.

05 березня 2020 року слідчим Новіковою Т.І. на запит адвоката Шпіньової О.М. було надано відповідь про те, що в ході проведення обшуку 17 лютого 2020 року будь- яких порушень статті 236 КПК України не встановлено, наразі слідчим проводиться перевірка походження коштів, вилучених в ході обшуку.

Проте, слідчий після проведення обшуку не звертався до слідчого судді з відповідним клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, крім того, при судовому розгляді скарги також не встановлено, що грошові кошти: 8800 доларів США в купюрах по 100 доларів, 4500 гривень в купюрах по 500 гривень та 1000 російських рублів одною купюрою, є такими, що здобуті злочинним шляхом, а тому в даному випадку вони повинні бути повернуті особі, у якої вони були вилучені.

Оскільки, слідчий Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Новікова Т.І. не спростувала в суді доводи заявника, на майно не було у встановлені строки накладено арешт, вказані грошові кошти не були повернуті власнику відповідно до статті 171 КПК України, слідчий суддя вважає, що слідчий Новікова Т.І. у даному кримінальному провадженні допустила бездіяльність, тому існують підстави для задоволення скарги та повернення тимчасово вилученого майна власнику.

Керуючись статтями 167, 171, 173, 236, 303 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Новікової Т.І., яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в межах кримінального провадження №12019220320001099 від 06 грудня 2019 року - задовольнити.

Зобов`язати слідчого Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Новікову Т.І., в провадженні якої перебуває кримінальне провадження №12019220320001099 від 06 грудня 2019 року, повернути ОСОБА_1 вилучені 17 лютого 2020 року під час обшуку в квартирі АДРЕСА_2 грошові кошти в сумі 8800 доларів США в купюрах по 100 доларів, 4500 гривень в купюрах по 500 гривень та 1000 російських рублів однією купюрою.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї може бути подано під час підготовчого провадження у суді.

Повний текст ухвали проголошено 19 березня 2020 року о 08 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя М.П. Одарюк