Ухвала суду № 88313330, 19.03.2020, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 420/1021/19

Провадження № 1-кп/417/57/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2020 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Логвіненка Т.Г.

при секретарі Білянської О.В.

прокурора Білик О.М.,

захисників Бондаря М.І., Компанійця В.В.

підозрюваного ОСОБА_1 ,

його законного представника Кандиби О.М ОСОБА_2 ,

підозрюваного ОСОБА_3 ,

його законного представника ОСОБА_4 ,

неповнолітнього, який не досяг віку

кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 ,

його законного представника ОСОБА_6 ,

представника служби у справах дітей

Новопсковської селищної ради Рєзнік Т.М.,

представника уповноваженого

підрозділу Новопсковського відділу

поліції ГУНП в Луганській області Островерхової Т.С.

( в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до малолітнього, що не досяг віку кримінальної відповідальності, по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1201913051000080 від 01.04.2019

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Новопсков Новопсковського району Луганської області, громадянина України, навчається у 9 класі Новопсковського газопроводського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

26.03.2019, приблизно о 16 годині 00 хвилин, неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за попередньою домовленістю з неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зустрілися біля кафе – бару «Причал», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 смт АДРЕСА_3 Новопсков Новопсковського району Луганської області, де продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна – різноманітних деталей металобрухту, шляхом вільного доступу, через неогороджений прохід, направилися до території подвір`я нежитлового приміщення, що належить потерпілому ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де перебуваючи на території двору виявили металеву рельсу, яку намагалися таємно викрасти, але у зв`язку з тим, що вона була важкою та підійняти її не надалося можливим, неповнолітній ОСОБА_8 зателефонував своєму малолітньому знайомому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та запропонував допомогти, на що останній погодився та вони домовилися про зустріч біля кафе-бару «Причал», розташованого за вищевказаною адресою.

26.03.2019, приблизно о 17 годині 00 хвилин, до кафе-бару «Причал», розташованого за вищевказаною адресою, прибув малолітній ОСОБА_5 , де його вже чекали неповнолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , при цьому неповнолітній ОСОБА_1 запропонував малолітньому ОСОБА_5 , який не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність, вчинити таємне викрадення чужого майна – металевої рельси з території двору, що належить потерпілому ОСОБА_7 , з метою подальшого продажу, на що останній погодився.

Після чого, неповнолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна- металевої рельси, спільно з малолітнім ОСОБА_5 , шляхом вільного доступу, через неогороджений прохід направилися до території двору нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де через паркан проникли до зазначеного двору, звідки таємно викрали металеву рельсу, яку перекинули через паркан, помістили її на велосипед неповнолітнього ОСОБА_1 – «Азимут» та з місця вчинення злочину зникли, звернувши її на свою користь.

Неповнолітній ОСОБА_5 своїми протиправними діями, керуючись раптово виниклим злочинним умислом за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , скоїв-крадіжку металобрухту, загальною вагою 116 кілограм, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-2/107е від 11.04.2019 становить 522 гривень, чим потерпілому ОСОБА_7 , було завдано матеріальної шкоди на вказану суму.

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_5 свою вину у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі, фактичні обставини кримінального провадження викладені в клопотанні не оспорює.

Прокурор Білик О.М. у судовому засіданні підтримав клопотання та просив застосувати до малолітнього ОСОБА_5 примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі малолітнього під нагляд матері ОСОБА_6 .

Захисник Компанієць В.В. у судовому засіданні просив застосувати до малолітнього ОСОБА_5 примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі малолітнього під нагляд матері.

Законний представник малолітнього ОСОБА_6 не заперечувала проти задоволення клопотання.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився надав суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі, проти задоволення клопотання не заперечував, претензій не має.

Представник служби у справах дітей Рєзник Т.М. та представник підрозділу Новопсковського відділу поліції ГУНП в Луганській області Островерхова Т.С. не заперечували проти задоволення вказаного клопотання.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали, додані до клопотання, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання та про його задоволення, виходячи з наступного.

ОСОБА_5 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час вчинення суспільно-небезпечного діяння йому виповнилося 13 років, тому, відповідно до 22 КК України, він не досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого особливою частиною цього Кодексу.

Відповідно до ст. 22 КК України, кримінальна відповідальність за даний злочин настає з чотирнадцяти років, що свідчить про те, що малолітній ОСОБА_5 не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Вирішуючи питання щодо застосування до малолітнього ОСОБА_5 конкретного виду із заходів виховного характеру, суд виходить з наступного.

За загальними правилами та особливостями, визначеними нормами кримінального права, метою застосування заходів виховного характеру щодо малолітніх (неповнолітніх), перш за все, має бути забезпечення інтересів самого малолітнього (неповнолітнього).

Відповідно до ч. 2 ст. 484 КПК України, під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов`язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз`яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.

При вирішенні питання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_5 , суд враховує особу малолітнього, який виховується матір`ю та батьком, які приділяють належну увагу вихованню сина, навчається у 9 класі Новопсковського газопроводського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів, де характеризується посередньо, стан здоров`я малолітнього задовільний, даних про його розумове чи інше психологічне захворювання, чи затримку психічного розвитку не встановлено, згідно акту обстеження житлово-побутових умов у родині ОСОБА_9 створені належні житлово-побутові умови, не перебуває на обліку в секторі ювенальної поліції та у в службі у справах дітей, а також на обліку у лікаря нарколога та психіатра, на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не перебуває, не досяг 14 років і таким чином не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за скоєне діяння.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1ст. 501 КПК України, під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує, чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру якщо слід, то який саме.

Оцінивши зібрані в даному кримінальному правопорушенню докази, суд вважає, що вина малолітнього ОСОБА_5 у скоєнні ним суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, доведена в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне застосувати до малолітнього ОСОБА_5 примусові заходи виховного характеру у виді передачі малолітнього під нагляд матері.

Керуючись ст. ст. 22, 97, 105 КК України, ст. ст. 284, 292, 301, 498-501, 392-395 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до малолітнього, що не досяг віку кримінальної відповідальності, по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1201913051000080 від 01.04.2019 відносно малолітнього ОСОБА_5 у вчиненні діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України - задовольнити.

Застосувати до малолітнього ОСОБА_5 примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строком на 1 (один рік), про що їй оголосити.

Початок тривалості примусового заходу виховного характеру рахувати з дня набрання чинності даної ухвали.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя: Т.Г. Логвіненко