Рішення № 8831098, 07.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.04.10 р.                     Справа № 14/172пд                               

за позовом Відкритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь”,

ЄДРПОУ 25605170, м.Маріуполь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Камелор”,

ЄДРПОУ 34681900, м.Дніпропетровськ

про визнання договору недійсним

Суддя Левшина Г.В.                              

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Житніков А.І.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „АзовЕлектроСталь”, м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Камелор”, м.Дніпропетровськ, про визнання недійсним договору від 22.07.2008р. №1М080716/373.

В обгрунтування своїх вимог позивач стверджує про невідповідність спірного договору вимогам закону, посилаючись на недосягнення сторонами згоди щодо строків повернення оброботаної продукції в адресу замовника, порядку відшкодування витрат з доставки оброботаної продукції.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 04.06.2009р. №09-04/06-09, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на повне виконання сторонами умов спірного договору, що свідчить про досягнення сторонами згоди за всіма умовами цього договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, 22.07.2008р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір №1М080716/373, за умовами якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов’язання з механічної обробки виробів: рама бокова креслення №100.00.002-4ЛУ з давальницької заготовки рами бокової. Власником давальницької заготовки є відповідач, право власності на заготовку до позивача не переходить, постачання здійснюється партіями. Кількість партії оговорюється в специфікації.

Згідно відмітки відповідача на третій сторінці договору останній підписаний ним з протоколом розбіжностей.

Крім цього, 22.07.2008р. між позивачем та відповідачем було також підписане доповнення №1 до договору №1М080716/373 від 22.07.2008р., зокрема, специфікацію №1, згідно з якою визначено найменування послуг, найменування виробів, номер креслення, кількість одиниць та вартість. При цьому, у вказаній специфікації сторонами було визначено термін поставки механічно обробленої продукції на адресу відповідача та порядок розподілу витрат позивача на оплату залізничного тарифу механічно обробленої продукції.

Як встановлено судом, вказане доповнення з боку відповідача також підписане з протоколом розбіжностей.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

За змістом наданого до матеріалів справи протоколу розбіжностей до доповнення №1 до договору №1М080716/373 від 22.07.2008р. відповідачем запропоновано свою редакцію п.3 доповнення до договору, а також надані пропозиції щодо виключення п.5 з тексту доповнення до договору.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, згідно із ст.181 Господарського кодексу України зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

За висновками суду, позивачем доказів наявності відповідних звернень до суду щодо неврегульованих пунктів договору №1М080716/373 від 22.07.2008р. не надано. Одночасно, наданий до матеріалів справи протокол розбіжностей підписаний позивачем, що засвідчує печатка товариства та підпис представника на цьому протоколі під другою колонкою "Редакція Замовника" (яка і містить у собі змінені та нові умови договору).

Наведене свідчить про досягнення сторонами згоди щодо окремих умов договору, зазначених у протоколі розбіжностей, враховуючи положення ч.6 ст.181 Господарського кодексу України.

Крім цього, частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання господарського договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

В силу ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п.2 ст.642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За висновками суду, матеріали справи підтверджують наявність у діях обох сторін волевиявлення на встановлення правовідносин, у тому числі безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір. Зокрема, відповідачем до матеріалів справи надано підписані сторонами акти виконаних робіт №1 від 15.08.2008р., №2 від 30.08.2008р. за договором №1М080716/373 від 22.07.2008р., рахунок позивача від 25.07.2008р. №512 щодо сплати грошових коштів за вказаним договором тощо.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 4 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування та кількість, зокрема, товару, а також вимоги до його якості.

Як вказувалось вище, у розділі 1 договору №1М080716/373 від 22.07.2008р. сторонами було узгоджено предмет цього договору: відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов’язання з механічної обробки виробів: рама бокова креслення №100.00.002-4ЛУ з давальницької заготовки рами бокової. Власником давальницької заготовки є відповідач, право власності на заготовку до позивача не переходить, постачання здійснюється партіями. Кількість партії оговорюється в специфікації.

Крім цього, 22.07.2008р. між позивачем та відповідачем було також підписане доповнення №1 до договору №1М080716/373 від 22.07.2008р., зокрема, специфікацію №1, згідно з якою визначено найменування послуг, найменування виробів, номер креслення, кількість одиниць та вартість.

Таким чином, за висновками суду, сторонами було узгоджено предмет договору №1М080716/373 від 22.07.2008р.

Одночасно, судом також встановлено факт узгодженості сторонами ціни договору №1М080716/373 від 22.07.2008р.

Зокрема, згідно з п.5.1 договору №1М080716/373 від 22.07.2008р., доповнення №1 до договору №1М080716/373 від 22.07.2008р., загальна сума договору становить 355200,00 грн.

За приписом ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як встановлено судом, в п.9.1 договору №1М080716/373 від 22.07.2008р. сторонами вказано, що цей договір діє до 31.12.2008р.

Таким чином, за висновками суду, сторонами також було узгоджено таку істотну умову господарського договору як строк його дії.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Обгрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним договору №1М080716/373 від 22.07.2008р. позивач посилається на неузгодженість сторонами таких умов вказаного договору як термін поставки механічно обробленої продукції на адресу відповідача та порядок розподілу витрат позивача на оплату залізничного тарифу механічно обробленої продукції.

Проте, за висновками суду, вказані твердження позивача спростовуються викладеними вище обставинами.

Крім цього, виходячи зі змісту ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, пространстві та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Тобто, наслідком неузгодження сторонами всіх істотних умов договору є неукладення цього договору.

Одночасно, відсутність всіх істотних умов не може бути підставою для визнання договору недійсним.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем підстав для визнання спірного договору №1М080716/373 від 22.07.2008р. недійсним до матеріалів справи не надано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсним договору №1М080716/373 від 22.07.2008р. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Клопотання від 06.04.2010р. №523/720 Відкритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь”, м.Маріуполь про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення як безпідставне.

Зокрема, згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За висновками суду, з моменту порушення провадження по справі (25.05.2009р.) у позивача було достатньо часу для надання необхідних доказів по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь”, м.Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Камелор”, м.Дніпропетровськ про визнання недійсним договору від 22.07.2008р. №1М080716/373.

В судовому засіданні 07.04.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя