Рішення № 88310872, 05.03.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/2605/20

Провадження № 2/234/1713/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Фоміної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Коніної К.Е.,

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Рибалка В.П., представника третьої особи Листопада С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу №234/2605/20 за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві, -

Обставини справи:

14 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві.

В обґрунтування позову зазначив, що у віці 17 років він почав працювати у чавуноливарному цеху ПрАТ «НКМЗ», потім перейшов до фасаноливарного цеху (ФЛЦ), а останнє його місце праці у механоскладальному цеху № 8. Позивач працював на заводі з 21.02.1977 року по 17.10.2014 року на різних посадах. Починав працювати він на посаді землероба, також працював формувальником ручної формовки та стропальником. Взагалі він перебував у трудових відносинах з ПрАТ «НКМЗ» 31 рік 5 місяців.

Перебуваючи у трудових відносинах ПрАТ «НКМЗ» позивач відпрацював у фасонноливарному цеху (ФЛЦ) № 1 на посадах зі шкідливими та небезпечними умовами праці 29 років 2 місяця. Працював він в умовах перевищуючих гранично допустимий рівень пилу, шуму, вібрації, фізичних навантажень, низької температури в холодну пору року. За час праці на ПрАТ «НКМЗ» позивач отримав професійне захворювання, яке в нього вперше встановили 5 серпня 2011 року.

Внаслідок професійного захворювання та погіршенням здоров`я, позивач був вимушений звільнитися за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

У зв`язку з погіршенням здоров`я, позивач вимушений був звернутись до лікарів місцевої клініки, які направили його на консультацію до клініки професійних захворювань у м. Донецьк, а потім і у клінічну лікарню профзахворювань м. Києва, де згодом його визнали хворим та встановили професійне захворювання.

У період з 22 липня по 8 серпня 2011 року він вперше пройшов стаціонарне обстеження в клініці професійних захворювань у м. Донецьк, де його визнали хворим та встановили професійне захворювання.

Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії за № 1640 від 5 серпня 2011 року було вперше встановлено професійне захворювання: коніотуберкульоз: силікоз, вузликова форма 2/2, р/р . ЗЗТБ (07.11) у вигляді інтенсивних вогнищ в S 1-2 категорії 5.1. У 2015 році позивач повторно проходив стаціонарне медичне обстеження вже у клініці професійних захворювань «Інститут медицини праці національної академії медичних наук України» (ІМП імені Ю.І. Кундієва НАМН) у м. Києві, вул. Саксаганського, 75. Центральна лікарська комісія, у вказаному інституті склала висновок від 20.08.2015 року № 27/602, яким підтвердила раніше встановлений діагноз та те, що його захворювання є професійним.

Спеціалістом Краматорської міської санітарно-епідемілогічної станції, проведено санітарно-гігієнічне обстеження умов праці робочого місця землероба у фасоноливарному цеху № 1 на ПрАТ «НКМЗ», про що складено акт від 25.06.2011 року № 1827/03.3. Під час проведення перевірки встановлено численні порушення умов праці. В акті проаналізовано перелік виробничих шкідливих чинників, що мали місце при виконанні робіт на робочому місці, а саме: пил, шум, локальна вібрація, фізичні навантаження, низька температура повітря у холодний період року. За результатами аналізу встановлено, що всі фактичні значення вказаних чинників перевищують гранично допустимий рівень.

Факт професійного захворювання у подальшому було підтверджено і комісією, яка на ПрАТ «НКМЗ» склала акт розслідування хронічного професійного захворювання від 16.08.2011 року за формою П-4.

Згідно вказаного акта (пункт 12), підтверджено, що позивач працював у фасоноливарному цеху ПрАТ «НКМЗ» 29 років 2 місяця і весь цей час він працював зі шкідливими та небезпечними умовами праці, в умовах, де рівень пилу, шуму, вібрації перевищував гранично допустимий рівень.

У пункті 16 даного акту встановлено, що професійне захворювання виникло у період його тривалої роботи на різних посадах у ФЛЦ № 1 ПрАТ «НКМЗ», де він піддався дії фіброгенного пилу в концентраціях, які значно перевищують гранічно допустимі норми. Час, коли позивач піддавався дії шкідливих чинників складав від 55 % до 81 % робочої зміни, в залежності на якій посаді він працював.

Згідно п. 19 цього акту, встановлено, що мало місце порушення вимог ДЕСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно гігієнічні вимоги до повітря робочої зони», пов`язані з недосконалістю технологічного процесу формульних робіт по виготовленню формувальних та стрижневих сумішей.

06.09.2011 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія у м. Донецьк, вперше визнала захворювання позивача професійним, з 40 (сорок) % втрати працездатності та встановила третю групу інвалідності (професійне захворювання). 05.09.2013 року МСЕК у м. Донецьку, після обстеження повторно підтвердила факт захворювання та інвалідності, а також втрату працездатності, про що видала довідки МСЕК.

15.09.2015 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія у м. Краматорськ в останнє провела медичне обстеження та визнала захворювання позивача безстроковим з 40 (сорок) % втрати працездатності та залишила третю групу інвалідності. Цей факт підтверджено довідками МСЕК № 0039358 серії АБ та № 06072611 серії АВ.

Періодично, у зв`язку з отриманим професійним захворюванням позивач змушений знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів. Необхідність проходження курсу лікування позивачу встановлено за результатами огляду МСЕК, згідно висновку якого йому для підтримки здоров`я, необхідно проходження медикаментозного лікування. Внаслідок погіршення стану здоров`я, позивач неодноразово проходив медичний огляд в обласній клінічній лікарні профзахворювань м. Донецька тричі: з 22 липня по 8 серпня 2011 року, з 21 травня по 1 червня 2012 року; з 8 по 19 липня 2013 року; в клінічній лікарні профзахворювань м. Київа з 25 червня по 10 липня 2015 року, у місцевій лікарні м. Краматорська з 27 травня по 5 червня 2015 року. Лікарі вказаних клінік проводили лікування та підтверджували його діагноз: коніотуберкульоз. Восени 2017 року для підтримки здоров`я позивач проходив санаторно-курортне лікування в оздоровчому комплексу «Біла акація». Також позивач змушений звертатись до лікарів за консультацією та рекомендаціями лікування, які підтверджували його захворювання та призначали лікування.

Згідно відповіді головного лікаря КНП «ЦПМСД № 2» (поліклініка № 3), позивач постійно знаходиться під медичним наглядом лікарів у поліклініці. Останній раз за медичною допомогою він звертався до лікарів у листопаді 2019 року.

У зв`язку з отриманим професійного захворювання позивач зазнав фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання йому моральної шкоди. Позивачу на час захворювання було 52 роки, це час життєвого розквіту, пора зрілості. Позивач будував плани на подальше життя, мріючи добитись чималих успіхів, але цьому завадила хвороба, стан його здоров`я є невідновним, внаслідок чого він отримав психологічну травму. Стан його здоров`я дуже незадовільний, він не може вести нормальний спосіб життя, порушилась душевна рівновага, порушилися зв`язки з оточуючими, стало неможливо продовжувати активний спосіб життя, хвороба позбавила його можливостей реалізації своїх звичок та бажань, порушились нормальні зв`язки з рідними та близькими. Внаслідок такого захворювання змінився його життєвий уклад, його життя зазнало суттєвих змін: він частково втратив працездатність, обмежений під час вибору міста праці, час від часу відчуває безпричинну слабкість, втому, нехватку повітря, дуже погано спить, йому заважає постійний кашель та задишка. Для підтримки стану здоров`я позивач вимушений був переїхати у пригород за адресою: АДРЕСА_1 , та самостійно оселитись там, а його дружина залишилась у місцевій квартирі. Також, у нього повністю припинились зв`язки з профспілками та керівниками цеху. Він став їм зовсім не потрібен, вже ніхто з них не пам`ятає, що він віддав цьому цеху близько 30 років свого життя. Після захворювання та звільнення з ПрАТ «НКМЗ» позивач спочатку намагався знайти роботу, але у зв`язку з медичними обстеженнями при виборі умов праці, він так і не знайшов постійного місця праці. Працедавці під різними приводами відмовляють у працевлаштуванні, дізнавшись про її хворобу.

Моральна шкода, яка заподіяна позивачу, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері в сім`ї, фізичному болю та стражданнях, які він зазнав безпосередньо під час роботи та які відчуває і на теперішній час, тому він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Заподіяна шкода, завдана позивачу внаслідок професійного захворювання на виробництві, випливає з трудових правовідносин з ПрАТ «НКМЗ».

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 45000 грн., та вважає даний розмір мінімальною компенсацією за перенесені нею душевні страждання.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 17.02.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Рибалка В.П. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, також надала відзив на позов, в якому зазначила, що в позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, «що діями ПрАТ «НКМЗ», який не забезпечив безпечні умови праці, йому заподіяно моральну шкоду», але така думка є помилковою і спростовується наступним.

В ч. 6 ст. 153 КЗпП України передбачено, що у разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов`язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

Згідно ч. 3 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Отже, діюче законодавство допускає використання небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці у разі неможливості повного усунення за умови одержання відповідного дозволу.

Дотримуючись вищенаведених норм закону, відповідач одержав від Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону праці» під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, на які має право працівник, закріплені в ст. 7 Закону України «Про охорону праці», а саме, працівники безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, додаткову оплачувану відпустку, оплату праці у підвищеному розмірі.

На виконання ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону праці», відповідач проінформував ОСОБА_2 під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що підтверджується наказами про прийняття на роботу. Таким чином, позивач усвідомлював наслідки такої роботи та добровільно на неї погодився.

Крім того, відповідач неухильно забезпечував надання позивачу пільг та компенсацій за важкі умови праці, закріплені Колективним договором, а саме: надавав щорічну додаткову відпустку, здійснював доплати за несприятливі умови праці, надавав одноразову допомогу за вислугу років, безоплатно проводив видачу молока та інших різнозначних продуктів, з власної ініціативи забезпечував безоплатним харчуванням.

З вищенаведеного вбачається, що відповідач не вчиняв протиправних дій по відношенню до позивача, а навпаки забезпечив йому пільги та компенсації гарантовані законом.

Крім того, після звільнення позивача з підприємства за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію, ПрАТ «НКМЗ», починаючи з листопада 2014 року, щомісяця виплачує позивачу матеріальну допомогу, яка станом на лютий 2020 року склала 15100,00 грн.

У позові ОСОБА_2 зазначає, що моральна шкода, яка йому заподіяна, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах; несприятливій атмосфері у стосунках з рідними та оточуючими; фізичному болю та стражданнях; отриманні психічної травми; зміни його життєвого укладу; порушенні зв`язків з оточуючими, неможливості продовжувати активний спосіб життя, реалізовувати свої звички та бажання. Але жодних доказів щодо наявності цих обставин вона не наводить та не додає до позовної заяви. Крім того, позивачем не доведено, що зміни, які сталися в його особистому житті пов`язані саме з наявністю у нього професійного захворювання, а також, які додаткові зусилля він докладає для організації свого життя.

В обґрунтування своїх вимог позивач додає до позову медичні виписки, з огляду на їх зміст вбачається наступне: у виписках зазначено, що «загальний стан задовільний», що спростовує його заяви про наявність у нього «психологічної травми» та «порушення душевної рівноваги».

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що немає правових підстав для компенсації моральної шкоди позивачу, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, моральна шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою.

Необхідно зауважити, що позивач в обґрунтування своїх вимог послалась на норми закону, які не регулюють правовідносини, що є підставою позову, зокрема, ст.ст. 21, 46 Конституції України.

Так, стаття 21 Конституції України передбачає, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття 46 Конституції України встановлює загальні гарантії соціального захисту громадян.

Просила у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 не заперечував проти позовних вимог, та пояснив, що ОСОБА_2 були призначені щомісячні страхові виплати. За таких обставин, вважає, що Краматорське міське відділення права потерпілого не порушувало, оскільки діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.

РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД

ВСТАНОВИВ:

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 21.02.1977 року по 17.10.2014 року працював у ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» на різних посадах. Починав працювати він на посаді землероба, також працював формувальником ручної формовки та стропальником, відпрацював у фасонноливарному цеху (ФЛЦ) № 1, що підтверджується копією трудової книжки, копією наказу (розпорядження) № про прийому на роботу, копіями наказав про переведення на іншу роботу, копією записки про переведення, копією наказу про припинення трудового договору (контракту).

05 серпня 2011 року ОСОБА_2 вперше було встановлено професійне захворювання: коніотуберкульоз: силікоз, вузликова форма 2/2, р/р. ЗЗТБ (07.11) у вигляді інтенсивних вогнищ в S 1-2 категорії 5.1, що підтверджується копією висновку лікарсько-експертної комісії № 1640,

06 вересня 2011 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія (МСЕК) у м. Донецьк, вперше визнала захворювання ОСОБА_2 професійним, з 40 (сорок) % втрати працездатності: коніотуберкульоз, отриманий в професії - формувальних, стропальник, землероб,та встановлена третя група інфалідності що підтверджується копією виписки з Акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії ДОН-04 № 034444, копією Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги. Серії ДОН-04 № 034444.

05.09.2013 року МСЕК після обстеження ОСОБА_2 повторно підтвердила факт захворювання з 40 (сорок) % втрати працездатності, що підтверджується копією Довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби наданні медичної та соціальної допомоги серія 10 ААА № 232507.

Відповідно до копії Довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби наданні медичної та соціальної допомоги серії АБ № НОМЕР_1 від 15.09.2015 року, копії Довідки до акту огляду медико-соціальної експертною комісією серія АВ № 0607291 від 15.09.2015 року, позивачу безстроково встановлена третя група інвалідності з причин проф. захворювання зі ступенем втрати працездатності 40 % та потреба у медикаментозному лікуванні, санаторно-курортне лікування по проф. захворюванню, при цьому позивачу протипоказаний труд в підземних умовах, труд в контакті з пилом, та шкідливими газами, труд у несприятлевих метеоумовах.

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 16.08.2011 року, комісією проведено розслідування випадку хронічного захворювання ОСОБА_2 , якому встановлений діагноз: коніотуберкульоз: силікоз, вузликова форма 2/2, р/р ЗЗТХ (VII.11) у вигляді інтенсивних вогнищ в S 1/2 легень. Легенева недостатність першого другого ступеню. За висновками комісії професійне захворювання виникло у позивача у зв`язку з тривалою роботою в умовах впливу на працюючого пилу підвищеного гранічно-допустимі концентрації по ДЕСТ 12.1.005-85 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони». Концентрація пилу в зоні дихання формувальника ручної формовки складала 6,9 мг/м3 при ПДК 4,0 мг/м3. Концентрація пилу в зоні дихання стропальника на обрубній дільниці 6,6 мг/м3 при ПДК 4,0 мг/м3, стержневої дільниці 8,1 мг/м3, при ПДК 2,0 мг/м3. Концентрація пилу в зоні дихання землероба при виготовлені сумішій (бегуни) 6,9 мг/м3 при ПДК 2,0 мг/м3.

З виписок з медичних карт вбачається, що позивач неодноразово проходив клінічні обстеження і знаходилась на лікуванні у медичних установах м. Донецьк, м. Києва, м. Краматорська та проходив курси лікування від професійних захворювань, а також проходив санаторне-курортне лікування від професійних захворювань.

01.10.2014 року ОСОБА_2 було видано пенсійне посвідчення серії ААЗ № 912489 у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності через професійне захворювання, довічно.

Державний комітет України по нагляду за охороною праці Територіальне управління Держнадзорохоронпраці по Донецькій області надало Дозвіл № 069.03.14.37.10.1 Закритому акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на початок роботи підприємства по заготівлі, переробки, в тому числі металургійної, металобрухту кольорових та чорних металів, з 07 лютого 2003 року.

Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду надало Дозвіл № 1686.11.30-29.51.1 Публічному акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки, дозвіл діє з 01.06.2007 року по 01.06.2012 року.

Відповідно до Довідки про доходи № 015-48 від 26.02.2020 року ОСОБА_2 , отримує у Приватному акціонерному товаристві «Новокраматорський машинобудівний завод» нецільову благодійну матеріальну допомогу. Дохід за період з 01.11.2014 року по 26.02.2020 року становить – 15100,00 грн.

На підставі ст. 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків відшкодовується у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.

При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини підприємства (власника або уповноваженого ним органа) за наявності юридичних фактів, що у сукупності є підставою для покладення на власника обов`язку відшкодувати таку шкоду.

Таким чином, із змісту цієї статті вбачається, що до юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоров`ю завдана при виконанні позивачем трудових обов`язків, про що свідчить медичні висновки про наявність професійного захворювання, акти розслідування хронічного професійного захворювання, висновки МСЕК.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров`я потерпілого погіршено.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з тим, що позивач був обізнаний про шкідливий характер праці, оскільки забезпечення безпечних умов праці є обов`язком роботодавця. Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 158 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Судом встановлено, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання виникло під час виконання позивачем трудових обов`язків та отримані ним за час роботи у відповідача, захворювання пов`язані з виробництвом, тому наявні підстави, передбачені ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю.

Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що позивач, працюючи на ПрАТ «НКМЗ» отримав професійне захворювання і йому було встановлено 40% втрати професійної працездатності.

З урахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просила потерпіла.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує тяжкість завданих ушкоджень здоров`ю позивача, ступень втрати професійної працездатності в розмірі 40 % , встановлену 3 групу інвалідності, тривалість лікування, глибину душевних та фізичних страждань з приводу професійного захворювання, погіршення здібностей у побуті, вимушеної зміни складу життя, припинення трудової діяльності, стан здоров`я позивача, важкість змушених змін у її життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному лікуванні.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди в розмірі 45 000 грн., що буде еквівалентно моральним стражданням позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача в доход держави слід стягнути судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 13, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві, - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763599, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О.Тихого (Орджонікідзе) 5 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 моральну шкоду в розмірі 45000,00 грн. (сорок п`ять тисяч гривен 00 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763599, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О.Тихого (Орджонікідзе) 5 в доход держави: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір в сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.

Повний текст рішення був виготовлений 10.03.2020 року.

Суддя Краматорського міського суду Ю. В. Фоміна