Рішення № 88310617, 11.03.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/2221/19

Провадження №2/265/119/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Гноєвого С. С.,

при секретарі – Лапоног Т. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/2221/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання застави припиненою, -

за участі позивачів – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Шишелової Н. В., -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 19 березня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК») в особі Маріупольської філії та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MR14AU00820020, за умовами якого банк видав позичальнику кредитні кошти у розмірі 97803,10 грн. строком повернення до 18 березня 2014 року. Також 19 березня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язання позивачем за кредитним договором № MR14AU00820020 «Приватбанк», як заставодержателем, із ОСОБА_1 , як заставодавцем, було укладено договір застави рухомого майна, за умовами якого позивач надав у заставу банку належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № АНС НОМЕР_1 автомобіль “Chevrolet Aveo SF69Y”, 2007 року випуску, легковий седан, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1498 куб. см., держаний номерний знак НОМЕР_3 . При цьому сторони угоди визначили, що максимальний розмір вимог, що забезпечується заставою, складає 68900 грн., а строк дії договору застави визначено повним виконанням заставодавцем перед заставодержателем зобов`язань за кредитним договором № MR14AU00820020. Такий договір застави 19 березня 2007 року був зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. 7 травня 2012 року на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя, яке набуло чинності, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за таким кредитним договором стягнуто на користь відповідача заборгованість, яка мала місце станом на 20 вересня 2011 року, в загальній сумі 79049,26 грн. При цьому рішенням від 27 листопада Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя, яке набуло чинності, у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за таким кредитним договором, яка утворилась за період з 21 вересня 2011 року по 27 березня 2017 року, в сумі 47971,61 грн. було відмовлено. За постановою від 7 грудня 2018 року по виконавчому провадженню № 54300009 державним виконавцем Лівобережного ВДВС м. Маріуполя у Донецькій області в рамках примусового виконання рішення суду від 7 травня 2012 року по справі 2-3037/11 було виконавчий документ повернуто стягувану, як такий, що був виконаний внаслідок повної сплати боргу, виконавчого збору та витрат на виконавче провадження, через що виконавче провадження закінчено та скасовано арешт майна боржника (в тому числі з предмету застави) та інші заходи примусового виконання (в тому числі розшук предмету застави). Однак, незважаючи на те, що строк дії кредитного договору сплив, зобов`язання за таким договором ОСОБА_1 були виконанні на підставі рішення судів, юридичним наслідком чого є припинення зобов`язання за таким кредитним договором, представники відповідача протиправно не виконують вимоги закону щодо зняття обтяжень з предмету застави шляхом вилучення записів про це з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. У даному випадку права позивача, як заставодавця, підлягають судовому захисту за його позовом шляхом визнання застави такою, що припинена. При цьому вимоги про визнання застави такою, що припинена, та зняття обтяження з рухомого майна є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної, через що підлягають вирішенню в одному провадженні. Зазначав, що через направлення вимоги 20 вересня 2011 року позичальнику та подання до суду позову про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 березня 2007 року відповідач фактично на підставі умов такого договору та норм чинного законодавства змінив термін повернення позики ОСОБА_1 , внаслідок чого був позбавлений у подальшому можливості нараховувати позивачу відсотки за користування кредитними коштами за таким договором. На підставі наведеного просив визнати заставу такою, що припинена, зі скасуванням обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна транспортного засобу, належного позивачу, «Chevrolet Aveo SF69Y», 2007 року випуску, легковий седан, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1498 куб. см., держаний номерний знак НОМЕР_3 .

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні повністю підтримали заявлені вимоги, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, та просили суд задовольнити позов.

У судовому засіданні представник відповідача, яка діє на підставі довіреності, ОСОБА_3 , заперечуючи проти задоволенні поданого позову, вказувала, що умови кредитного договору не виконуються позичальником, внаслідок чого існує непогашена заборгованість за договором кредиту від 19 березня 2007 року за період з 2011 року по 2014 рік. При цьому вказувала, що припинення поруки та застави відбувається за чітко визначених законом умов, які у позовній заяві не наведені. Тому як порука, так й застава за кредитним договором від 19 березня 2007 року є наразі чинними.

Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд зазначає, що за приписами ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), зобов`язанням є правовідносини, де одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, при цьому зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Стаття 526 ЦК визначає загальні умови виконання зобов`язання, за якою зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В свою чергу за змістом ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

На підставі ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 564 ЦК виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, заставою.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про заставу» та ст. 572 ЦК застава є способом забезпечення зобов`язань, в силу якої кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

На підставі ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За ч. 3 ст. 3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Положення ст. 598, 599 ЦК передбачають, що зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом, а зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, що ст. 28 Закону України «Про заставу» визначено підстави припинення застави, де вказано, що застава припиняється, серед іншого, з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання.

Судом в ході розгляду справи було встановлено, що 19 березня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MR14AU00820020 строком дії до 18 березня 2014 року, за умовами якого банк видав позичальнику кредитні кошти у загальному розмірі 97803,10 грн., за що останній зобов`язався повернути кредит у повному обсязі та проводити погашення заборгованості відповідно до умов кредитного договору шляхом здійснення щомісячних платежів в сумі 1507,15 грн. (п. 7.1 договору), які складались зі сплати тіла кредиту, нарахованих щомісяця 1,34 % (16,08 % на рік) відсотків та інших платежів (а. с. 7-9).

Згідно із п. 7.4 такого кредитного договору при порушенні позичальником умов повернення кредиту ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі 2,77 % на місяць (33,24 % на рік), розрахованих на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом (а. с. 7-9).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 19 березня 2007 року у цей же день між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору від 19 березня 2007 року (а. с. 10).

Також у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 19 березня 2007 року у цей же день між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави рухомого майна, за умовами якого заставодавець, ОСОБА_1 , надав заставодержателю, відповідачу, у заставу належний йому на праві власності транспортний засіб «Chevrolet Aveo SF69Y», 2007 року випуску, легковий седан, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1498 куб. см., держаний номерний знак НОМЕР_3 , за технічним паспортом на який ОСОБА_2 має право користуватися вказаним автомобілем, та на який заставодержатель може звернути стягнення, якщо в момент настання термінів виконання зобов`язань за кредитним договором, вони не будуть виконані. За умовами такого договору максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою становить 68900 грн. При цьому в договорі застави вказано, що він діє до повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед відповідачем за кредитним договором № MR14AU00820020 від 19 березня 2007 року. Застава за цим договором підлягає реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а. с. 11-13).

Суд також встановив, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 7 травня 2012 року, яке набуло чинності 13 серпня 2012 року, за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було на підставі кредитного договору № MR14AU00820020 від 19 березня 2007 року стягнуто на користь банку заборгованість у загальному розмірі 79049,26 грн., яка складалась з боргу по кредиту в сумі 53622,18 грн., з боргу по відсоткам у сумі 22306,80 грн., боргу з комісії в сумі 690,81 грн. та боргу з пені 2429,47 грн., яка була обрахована станом на 20 вересня 2011 року, що було встановлено рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 27 листопада 2017 року, яке набуло чинності 20 березня 2018 року (а. с. 14-16, 17-19, 20-22).

При цьому за рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 27 листопада 2017 року за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 березня 2007 року № MR14AU00820020 в сумі 47971,61 грн., яка була нарахована за період з 21 вересня 2011 року по 29 листопада 2013 року, банку було відмовлено. Таким рішенням було встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 7 травня 2012 року було задоволено вимоги банку щодо дострокового погашення позичальником та поручителем заборгованості за кредитним договором від 19 березня 2007 року № MR14AU00820020. Вказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін постановою Апеляційного суду Донецької області від 20 березня 2018 року, якою було встановлено, що договір про реструктуризацію боргу між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Приватбанк» не укладався (а. с. 17-19, 20-22).

При цьому згідно із постановою від 7 грудня 2018 року про закінчення виконавчого провадження № 54300009 державний виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя ТУЮ у Донецькій області в рамках примусового виконання рішення суду від 7 травня 2012 року по справі 2-3037/11 було виконавчий документ за цим рішенням повернуто стягувану, як виконаний, внаслідок повної оплати боргу, виконавчого збору та витрат на виконавче провадження, внаслідок чого згадане виконавче провадження було закінчено та скасовано арешт майна боржника (в тому числі з предмету застави по договору від 19 березня 2007 року) та інші заходи примусового виконання (а. с. 23).

Крім того на підставі постанови від 30 листопада 2018 року державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя ТУЮ у Донецькій області припинено розшук транспортного засобу, належного ОСОБА_1 , «Chevrolet Aveo SF69Y», 2007 року випуску, легковий седан, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1498 куб. см., держаний номерний знак НОМЕР_3 (а. с. 24).

Суд, вивчивши наявні у справі докази, встановив, що ОСОБА_1 на підставі платіжних документів, що підтверджується постановою державного виконавця від 7 грудня 2018 року про завершення виконавчого провадження, було сплачено заборгованість, визначену рішенням суду від 7 травня 2012 року за кредитним договором від 19 березня 2007 року № MR14AU00820020, внаслідок чого позивачем було виконано зобов`язання за умовами такого кредитного договору.

Суд зазначає, що юридичним наслідком такого виконання є припинення зобов`язання за кредитним договором від 19 березня 2007 року у позивачів, оскільки з моменту виконання боржником зобов`язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов`язків сторін, що складають зміст конкретних зобов`язальних правовідносин.

Отже, у зв`язку із відсутністю заборгованості, встановленої рішенням суду від 7 травня 2012 року, у позивача за основним зобов`язанням, яке було забезпечене заставою транспортного засобу, похідне зобов`язання, яким є застава, також припиняється.

Натомість відповідач не вчинив дій зі зняття обмежень з предмету застави за договором від 19 березня 2007 року, оскільки не визнає факт того, що застава за договором від 19 березня 2007 року припинена, бо вважає, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № MR14AU00820020 від 19 березня 2007 року є дійсними та невиконаними.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

Оскільки за ч. 1 ст. 593 ЦК припинення права застави у разі виконання основного зобов`язання презюмується, то звернення до суду з позовом про визнання застави такою, що припинена, не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору між сторонами.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін, через невизнання кредитором прав заставодавця за ч. 1 ст. 593 ЦК на припинення зобов`язання, вказане право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК за позовом заставодавця про визнання застави такою, що припинена.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 4 лютого 2015 року по справі № 6-243цс14.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд також зауважує, що шляхом подання до суду позову про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором № MR14AU00820020 від 19 березня 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» фактично на власний розсуд за умовами такого кредитного договору та норм чинного законодавства фактично змінив термін повернення позики позивачем, чим змінив строк виконання такого договору, що свідчить про настання строку виконання договору в повному обсязі, а рішення суду від 7 травня 2012 року про стягнення заборгованості з позивачів засвідчило такі зміни, внаслідок чого відповідач був позбавлений у подальшому можливості нараховувати позичальнику відсотки за користування кредитними коштами за договором № MR14AU00820020 в межах дії такої угоди.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 4 липня 2018 року по справі № 310/11534/13-ц.

Суд зазначає, що в такому разі положення ч. 1 ст. 1048 ЦК, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору кредитування № MR14AU00820020, а банк скористався положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК шляхом пред`явлення позичальнику вимог про дострокове повернення позики.

Судом також встановлено, що на підставі рішення суду від 7 травня 2012 року з позивачів на користь відповідача було повністю стягнуто заборгованість станом на 20 вересня 2011 року, що співпадає із датою вимоги банку про дострокове повернення кредиту за договором № MR14AU00820020.

Таким чином через відсутність правових підстав для нарахування відсотків за договором кредитування № MR14AU00820020 від 19 березня 2007 року після закінчення строку дії кредитного договору від 19 березня 2007 року, що пов`язується із вимогою банку достроково погасити борг, а також через закінчення виконавчого провадження № 54300009 через повну оплату ОСОБА_1 відповідачу заборгованості за таким кредитним договором в сумі, визначеної рішенням суду від 7 травня 2012 року, то вказане свідчить про фактичне припинення грошового зобов`язання між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» через закінчення дії договору № MR14AU00820020, що у свою чергу свідчить про безпідставність позиції відповідача про наявність непогашених зобов`язань перед КБ «Приватбанк» з боку ОСОБА_1 .

Суд на підставі викладеного встановив, що оскільки забезпечені заставою зобов`язання за кредитним договором від 19 березня 2007 року були виконані в повному обсязі, то зобов`язання за договором застави від 19 березня 2007 року, які є похідними від кредитного договору № MR14AU00820020, також припиняються.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2019 року по справі № 907/9/17.

Згідно із відповіддю від 5 березня 2019 року представники відповідача зазначали позивачу, що вони вважають не виконаними зобов`язання ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором № MR14AU00820020 від 19 березня 2007 року через порушення останнім його умов (а. с. 6).

Таким чином у зв`язку із відсутністю заборгованості у ОСОБА_1 за основним зобов`язанням, яке забезпечене заставою, іпотекодержатель (відповідач) повинен був вчинити дії щодо зняття застави, однак таких дій не вчинив, порушивши права позивачів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 року по справі № 910/16461/16.

Враховуючи викладене, суд дійшов переконання, що припинення зобов`язання ОСОБА_1 перед відповідачем за кредитним договором від 19 березня 2007 року, є винесення державний виконавцем 7 грудня 2018 року постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення суду від 7 травня 2012 року по справі № 2-3037/11 у зв`язку із погашенням боргу позичальником, що у свою чергу є підставою для припинення права застави, що відповідає п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17 січня 2018 року по справі № 910/27064/15.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобов`язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає, крім іншого, на підставі договору.

За ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 42, ч. 5 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна. Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача.

Аналогічним чином врегульовано питання припинення обтяження «Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830.

Таким чином вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяження щодо автомобіля Chevrolet Aveo SF69Y», 2007 року випуску, легковий седан, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1498 куб. см., держаний номерний знак НОМЕР_3 на підставі рішення суду внаслідок визнання застави такого транспортного засобу припиненою, відповідає нормам закону.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року по справі № 640/4301/17.

Суд при цьому вказує, що зняття обтяження з заставленого рухомого майна, переданого в заставу за договором застави від 19 березня 2007 року в якості забезпечення виконання умов кредитного договору від 19 березня 2007 року № MR14AU00820020 з вилученням запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, є похідною вимогою від вимоги про визнання застави припиненою.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 року по справі № 910/16461/16.

Тому, оскільки зобов`язання за кредитним договором від 19 березня 2007 року припинились через їх належне виконання, то застава за договором від 19 березня 2007 року також є припиненою, що має наслідком зняття обтяження рухомого майна позивача з вилученням записів про накладення такої заборони з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно із ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З припиненням застави фактично припиняється обтяження заставленого рухомого майна, адже правові підстави для його утримання під обтяженням відпали.

Суд встановив, що незважаючи на те, що строк дії кредитного договору від 19 березня 2007 року сплив, зобов`язання за таким договором позивачами були виконанні, рішення суду від 7 травня 2012 року приведено до повного виконання шляхом погашення заборгованості, представники відповідача, натомість, протиправно не виконали вимоги закону зі зняття обтяжень з предмету застави шляхом вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Таким чином вимоги позивачів про визнання застави автомобіля Chevrolet Aveo SF69Y», 2007 року випуску, легковий седан, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1498 куб. см., державний номерний знак НОМЕР_3 припиненою з вилученням записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної, а тому наявні усі підстави для задоволення таких позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 року по справі № 910/16461/16.

Таким чином заявлені позовні вимоги про визнання застави, оформленої договором від 19 березня 2007 року, такою, що припинена, зі скасуванням обтяження транспортного засобу, належного позивачу, «Chevrolet Aveo SF69Y», 2007 року випуску, легковий седан, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1498 куб. см., державний номерний знак НОМЕР_3 , внесеного до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК внаслідок задоволення позовних вимог з відповідача на користь кожного позивача підлягає стягненню сплачений ними розмір судового збору в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання застави припиненою – задовольнити.

Визнати заставу за договором застави від 19 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк»), - такою, що припинена.

Зняти обтяження з рухомого майна (транспортного засобу «Chevrolet Aveo SF69Y», 2007 року випуску, легковий седан, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1498 куб. см., державний номерний знак НОМЕР_3 ), переданого в заставу за договором застави від 19 березня 2007 року в якості забезпечення виконання умов кредитного договору від 19 березня 2007 року № MR14AU00820020, вилучивши запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 1536,80 грн. в рівних частках, по 768,40 грн. на користь кожного позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 19 березня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_5 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ: 14360570, місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського 1-Д.

Суддя