Рішення № 88310179, 10.03.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1897/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Аллік Ю.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

прокурора Лушер Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

25 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби про стягнення моральної шкоди, завданої йому незаконним триманням під вартою у період часу з 29.04.2015 року по 17.06.2015 року протягом 49 діб.

Свої вимоги, з урахуванням уточнень, позивач обґрунтовував тим, що 26.03.2015 року відбувся апеляційний розгляд кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.115 ч.2 п.1,6,12, ст.187 ч.3, 263 ч.1 КК України,за результатами розгляду якої було прийнято рішення про скасування вироку Дружківського міського суду Донецької області від 20.03.2014 року та повернення зазначеної кримінальної справи до прокуратури Донецької області для провадження додаткового розслідування. При апеляційному розгляді кримінальної справи запобіжний захід ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою був залишений без змін, але відповідно до ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 26.03.2015 року суд зобов`язав орган досудового розслідування мотивовано вирішити питання про вид запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та в залежності від цього виду встановити його тривалість відповідно до положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснювалося слідчим Костянтинівського МВ ГУМВС України у Донецькій області ОСОБА_6 А., а процесуальне керівництво, згідно із постановою Костянтинівського міжрайонного прокурора Ткачук В.О. від 11.06.2015 року про призначення групи прокурорів, здійснює група прокурорів у складі: Цукарєвої В.А., Каліпіч Т.А., Акулова А.В., Макарченкової Н.М., Модного Р.В., Друзь Я.Я. Костянтинівського міжрайонного прокурора Ткачук В.О., заступника Костянтинівського міжрайонного М`ясоєдова О.О.

Апеляційний суд Запорізької області, здійснюючи апеляційний розгляд кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 залишив запобіжний захід ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою без змін і визначив строк закінчення запобіжного заходу обвинуваченим шляхом настання певної події, а саме, отримання зазначеної кримінальної справи органом досудового розслідування, при цьому зобов`язавши орган досудового розслідування мотивовано вирішити питання про вид запобіжного заходу відносно обвинувачених та в залежності від цього виду встановити його тривалість відповідно до положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що в свою чергу гарантувало дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, зокрема позивача ОСОБА_1

25.05.2015 року та 08.06.2015 року позивачем подавались скарги до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області на бездіяльність слідчого Костянтинівського МВ ГУМВС у Донецькій області ОСОБА_7 , яка полягала у навмисному ухиленні від вирішення питання щодо виду запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 і його тривалості відповідно до положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у навмисному ухиленні від приведення до відповідності запобіжних заходів зазначеним особам до вимог КПК України 2012 року та навмисному ігноруванні вказівок Апеляційного суду Запорізької області.

Ухвалами Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28.05.2015 року та 09.06.2015 року були визнані незаконними бездіяльність слідчого ОСОБА_8 Р.А., яка полягала у навмисному ухиленні від вирішення питання щодо виду запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 і його тривалості відповідно до положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, навмисному ухиленні від приведення до відповідності запобіжних заходів зазначеним особам до вимог КПК України 2012 року та навмисному ігноруванні вказівок Апеляційного суду Запорізької області та слідчий суддя зобов`язав слідчого виконати вказівки Апеляційного суду Запорізької області щодо мотивованого вирішення органом досудового розслідування після отримання зазначеної кримінальної справи питання про вид запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та в залежності від цього виду встановити його тривалість відповідно до положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Клопотання слідчого ОСОБА_7 від 16.06.2015 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 було розглянуто в Костянтинівському міськрайонному суді Донецької області лише 17.06.2015 року за результатами розгляду якого останнє було задоволено та ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням Артемівський УВП УДПтСУ в Донецькій області №6.

Отже, слідчим Костянтинівського МВ ГУМВС України у Донецькій області ОСОБА_7 неодноразово була допущена бездіяльність, яка полягає у:

1) Навмисному ухиленні від вирішення питання щодо виду запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 і його тривалості відповідно до положень Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навмисному ухиленні від приведення до відповідності запобіжних заходів зазначеним особам до вимог КПК України 2012 року;

2) Навмисному ігноруванні вказівок Апеляційного суду Запорізької області щодо необхідності мотивованого вирішення органом досудового розслідування після отримання зазначеної кримінальної справи питання про вид запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та в залежності від цього виду встановити його тривалість відповідно до положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і з урахуванням практики Європейського суду з прав людини;

3) Навмисному ігноруванні вказівок слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області щодо необхідності мотивованого вирішення органом досудового розслідування питання про вид запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та в залежності від цього виду встановити його тривалість відповідно до положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Така бездіяльність слідчого ГУНП в Донецькій області Джафарова Р.А. призвела до порушення прав ОСОБА_1 , гарантованих ст.3, п.3 ст.5, п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та тривала у період часу з 29.04.2015 року по 17.06.2015 року (протягом 49 діб).

При цьому процесуальними керівниками прокуратури у даному кримінальному провадженні не було вжито всіх можливих заходів в рамках своїх повноважень щодо усунення вчиненої слідчим ОСОБА_7 бездіяльності, тобто зазначеними процесуальними керівниками не було своєчасно вжито заходів щодо забезпечення безумовного виконання слідчим ОСОБА_7 вказівками Апеляційного суду Запорізької області, викладених в ухвалах від 26.03.2015 року, та вказівками Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, викладених в ухвалі від 28.05.2015 року та від 09.06.2015 року, що мало негативні наслідки щодо забезпечення реалізації прав ОСОБА_1 ,гарантованих ст.3,п.3 ст.5,п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Така діяльність (бездіяльність) працівника ГУНП в Донецькій області слідчого ОСОБА_7 та відповідальних працівників прокуратури Донецької області процесуальних керівників Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області призвела до незаконного тримання від вартою позивача у період часу з 29.04.2015 року по 17.06.2015 року (протягом 49 діб), що є порушенням ст. 29 Конституції України.

Внаслідок пережитих ним нервових потрясінь, пов`язаних з тривалим надходженням у стані невизначеності щодо вирішення питання про вид запобіжного заходу та щодо подальшої долі, з беззаконням та свавілля правоохоронних органів, у позивача різко погіршився стан здоров`я, що підтверджується численними зверненнями ОСОБА_1 до лікарні по кваліфіковану медичну допомогу, довідкою Артемівської УВП №6 від 08.06.2015 року, згідно якої у ОСОБА_1 було діагностовано гостре респіраторне захворювання( копія довідки Артемівської УВП №6 від 08.06.2015 року, згідно якої у ОСОБА_1 було діагностовано гостре респіраторне захворювання.

Через незаконне тримання позивача під вартою у період часу з 29.04.2015 року по 17.06.2015 року та дії (бездіяльність) органу досудового розслідування та відповідальних працівників Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області, позивач почувався набагато гірше, що об`єктивно підтверджується загостренням хронічних хвороб – хронічний геморой, свищ анального каналу, що підтверджується довідкою КП « Центральна районна лікарня» № 884 від 12.08.2015 року, та довідки Артемівської УВП №6 від 27.07.2015 року, згідно якої у ОСОБА_1 було діагностовано загострення хронічного парапроктиту.

Виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, з урахуванням характеру, обсягу і тривалості його страждань, яких він зазнав у зв`язку із вчиненням бездіяльності з вини державних органів, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, вважає, що справедливим розміром моральної шкоди на його користь як позивача слід визначити у розмірі 200000,00 гривень (т.1, а.с.1-7,107-115).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позов у повному обсязі, просили стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної Казначейської служби України на його користь суму грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 200000,00 гривень.

Представник відповідача ГУНП в Донецькій області у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, надав відзив на позов у якому зазначив, що ОСОБА_1 не має права на відшкодування моральної шкоди, оскільки станом на момент розгляду справи відсутні умови, зазначені у ст.ст.1,2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Так, Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26.03.2015 року запобіжний захід у вигляді тримання ОСОБА_1 під вартою залишено в силі, а 17.06.2015 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області задовольнив клопотання слідчого про застосування заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 . Тобто до позивача було застосовано той самий запобіжний захід, що означає відсутність заподіяння до нього будь-якої шкоди. Крім того позивач не довів підстав наявності спричинення йому такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в заподіянні такої шкоди. Недоведеність вказаних обставин виключає загальні підстави відшкодування моральної шкоди, передбачені Цивільним кодексом України та Постановою Пленуму від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Крім того, рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03.11.2017 року у справі №233/2582/17, залишеного в силі ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12.12.2017 року, визнано законним застосування до позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т.1, а.с.174-178).

Представник відповідача прокуратури Донецької області у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, надав письмовий відзив у якому зазначено, що дії або бездіяльність прокурора у межах спірного кримінального провадження протиправними не визнавались. Органи досудового розслідування є самостійними юридичними особами й органи прокуратури не несуть відповідальності за їх рішення, дії або бездіяльність. На теперішній час відсутні також рішення відносно ОСОБА_1 , які б надавали йому право на відшкодування відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Крім того зазначила, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із аналогічними позовами як до слідчого ОСОБА_7 , так і до процесуальних керівників Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області. При цьому вмотивовував ці позову тими самими обставинами. Рішеннями Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, які залишені в силі Донецьким апеляційним судом та Верховним Судом, у задоволенні цих позовів ОСОБА_1 відмовлено (т.1, а.с.140-142; т.3, а.с.167-204).

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився, відзиву з приводу заявлених вимог не надав, про час та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином.

З`ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що Ухвалою Апеляційним судом Запорізької областівід 26.03.2015 року було скасовано вирок Дружківського міського суду Донецької області у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених статтями 115 ч.2 п.1,6,12; 187 ч.4; 187 ч.3, 4; 263 ч.1 КК України. Відповідно до вказаної ухвали ОСОБА_1 визначено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та кримінальну справу відносно позивача направлено на додаткове розслідування прокурору Донецької області. У мотивувальній частині Ухвали Апеляційний суд зазначив, що з урахуванням ступеня тяжкості злочинів, які інкримінуються вказаним особам, суд не вбачає підстав для зміни раніш обраного запобіжного заходу, але рекомендував органу досудового розслідування вмотивовано вирішити питання щодо виду запобіжного заходу відносно обвинувачених і в залежності від цього виду визначити його тривалість відповідно до положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (т.1, а.с.8-19).Кримінальна справа розглядалась у суді згідно положень КПК України в редакції 1960 року, відповідно до п. 11 Перехідних положень КПК України (в редакції 2012 року).

29 квітня 2015 року заступником прокурора Донецької області Лівочка О.В. було внесено відомості до ЄРДР №42015050000000197 стосовно вказано кримінального провадження та визначено орган досудового розслідування – Головне управління МВС України в Донецькій області (т.1, а.с.20).

Згідно Доручення першого заступника начальника Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області Галь В.І. досудове розслідування провадження доручено слідчому СВ Костянтинівського МВ Джафарову Р.А. (т.1, а.с.21).

Згідно із постановою Костянтинівського міжрайонного прокурора Ткачук В.О. від 11.06.2015 року про призначення групи прокурорів, здійснює група прокурорів у складі: Цукарєвої В.А., Каліпіч Т.А., Акулова А.В., Макарченкової Н.М., Модного Р.В., Друзь Я.Я. Костянтинівського міжрайонного прокурора Ткачук В.О., заступника Костянтинівського міжрайонного М`ясоєдова О.О. (т.1., а.с.16).

Ухвалами слідчих суддів Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28.05.2015 року та від 09.06.2015 року за результатами розгляду скарг позивача ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Джафарова Р.А., вказані скарги були задоволені частково: визнано незаконною бездіяльність слідчого Джафарова Р.А. щодо ухилення від вирішення питання щодо виду запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 і його тривалості відповідно до положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, щодо приведення до відповідності запобіжного заходу зазначеній особі до вимог КПК України 2012 року та щодо ухилення від виконання вказівок Апеляційного суду Запорізької області (ухвала від 28.03.2015 року) і Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області (ухвала від 28.05.2015 року) (т.1, а.с.22-24).

17 червня 2015 року слідчим суддею Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області було задоволено клопотання слідчого Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 (т.1, а.с.25-27).

Відповідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодек-сом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статтею 1176 ЦК України визначені спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, що передбачено нормами статей 1173, 1174 ЦК України.

Порядок та процедура відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду визначається Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до положень цього Закону (ст.ст. 1- 4, 12) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що така шкода заподіяна йому у зв`язку з незаконним триманням під вартою у період часу з 29.04.2015 року по 17.06.2015 року протягом 49 діб, внаслідок незаконних дій (бездіяльності) посадових осіб ГУНП в Донецький області та працівників прокуратури Донецької області.

Аналізуючи заявлені позивачем вимоги, наведені норми закону та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність спеціальних підстав для застосування статті 1176 ЦК України.

В силу положень ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Положеннями ст. 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в ст. 1167 ЦК України.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1167 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до роз`яснень, викладених в ч. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ст.76 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує, що протягом 2017-2018 років позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із позовними заявами до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю слідчого Костянтинівського МВ ГУМВС у Донецькій області Джафарова Р.А., яка полягала у навмисному ухиленні від вирішення питання щодо виду запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 і його тривалості відповідно до положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, навмисному ігноруванні як вказівок Апеляційного суду Запорізької області, так і вказівок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області (справа № 233/2582/17); до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої неналежними умовами утримання під вартою (справа № 233/4417/16-ц); до прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю процесуальних керівників у кримінальному провадженні №42015050000000197 від 29 квітня 2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.115 ч.2 п.1, 6, 12, ст.ст.187 ч.4, 263 ч.1 КК України, Цукарєвої В.А., Калініч Т.А., Акулова А.В., Макарченкової Н.М., Модного Р.В., Друзь Я.Я., Костянтинівського міжрайонного прокурора Ткачук В.О., заступника Костянтинівського міжрайонного прокурора М`ясоєдовим О.О., яка полягала у формальному підході відповідальними працівниками Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області до своїх безпосередніх обов`язків та неналежного виконання ними своїх професійних обов`язків, зокрема обов`язку щодо нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України (ст.25 Закону України «Про прокуратуру» та бездіяльність відповідальних працівників Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області (Костянтинівського міжрайонного прокурора Ткачук В.О. та заступника Костянтинівського міжрайонного прокурора М`ясоєдова О.О.), яка полягає у формальному підході до своїх безпосередніх обов`язків та неналежного виконання ними своїх професійних обов`язків, зокрема обов`язку щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян (ст.26 Закону України «Про прокуратуру») (справа №233/1997/18).

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у цивільній справі № 233/2582/17 від 03 листопада 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2017 року, так і Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю слідчого Костянтинівського МВ ГУМВС у Донецькій області Джафарова Р.А., яка полягала у навмисному ухиленні від вирішення питання щодо виду запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 і його тривалості відповідно до положень Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, навмисному ігноруванні як вказівок Апеляційного суду Запорізької області, так і вказівок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, - відмовлено.

Так само рішенням Костянтинівського міськрайонного осуду у цивільній справі №233/1997/18 від 14 січня 2019 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року, так і Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю процесуальних керівників у кримінальному провадженні №42015050000000197 від 29 квітня 2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.115 ч.2 п.1, 6, 12, ст.ст.187 ч.4, 263 ч.1 КК України, Цукарєвої В.А., Калініч Т.А., Акулова А.В., Макарченкової Н.М., Модного Р.В., Друзь Я.Я., Костянтинівського міжрайонного прокурора Ткачук В.О., заступника Костянтинівського міжрайонного прокурора М`ясоєдовим О.О., яка полягала у формальному підході відповідальними працівниками Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області до своїх безпосередніх обов`язків та неналежного виконання ними своїх професійних обов`язків, зокрема обов`язку щодо нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України (ст.25 Закону України «Про прокуратуру» та бездіяльність відповідальних працівників Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області (Костянтинівського міжрайонного прокурора Ткачук В.О. та заступника Костянтинівського міжрайонного прокурора М`ясоєдова О.О.), яка полягає у формальному підході до своїх безпосередніх обов`язків та неналежного виконання ними своїх професійних обов`язків, зокрема обов`язку щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян (ст.26 Закону України «Про прокуратуру»), - відмовлено.

Відповідно відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди у зв`язку із діями (бездіяльністю) посадових осіб ГУНП в Донецькій області та прокуратури Донецької області, які, на думку позивача, неналежним чином виконували свої процесуальні обов`язки щодо контролю за законністю його тримання під вартою.

Будь яких доказів на те, що відносно ОСОБА_1 було допущено порушення строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, позивач суду не надав.

За правилом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Свої позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди з Прокуратури Донецької області позивач обґрунтовує бездіяльністю процесуальних керівників прокуратури у кримінальному провадженні. Такі процесуальні рішення, дії чи бездіяльність прокурора є предметом оскарження відповідно до правил статей 311-312 КПК України. У той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності прокурора під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень, відповідає вимогам п. 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод яким визначено, що «кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним». Але із таким скаргами на рішення, дії або бездіяльність процесуальних керівників прокуратури до суду позивач ОСОБА_1 не звертався.

За таких підстав суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.7, 8, 19, 141, 264-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби про стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 10 березня 2020 року, складання повного рішення суду відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , утримується під вартою у ДУ «Бахмутська установа виконання покарань №6», вул. Ціолковського,4, м. Бахмут, Донецька область, 84500, РНОКПП 2883702196.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Донецькій області, юридична адреса: пр-т Нахімова, 86, м. Маріуполь, Донецька область, код ЄДРПОУ 40109058.

Відповідач: Прокуратура Донецької області, юридична адреса: вул. Університетська, буд. 6,м. Маріуполь, Донецька область, код ЄДРУО 25707002.

Відповідач: Державна казначейська служба України, юридична адреса: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646.

Повний текст рішення виготовлений 17 березня 2020 року.

Суддя