Ухвала суду № 88310079, 19.03.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа 263/16131/16-к

Провадження № 1-кп/263/37/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Момот А.М., за участю прокурора Севальникова Д.В., захисника Оснач Л.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі об`єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201605077000399458 від 2.11.2016 року та №12017050770000871 від 17.03.2017 року, відносно :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Маріуполя Донецької області, громадянина України, не одруженого, із середньою освітою, в силу ст.89 не судимого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , щодо якого у іншому кримінальному провадженні обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор»,

який обвинувачується за ч.1 ст.185, ч.1 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.286 КК України за наступними обставинами.

1 листопада 2016 року близько 17 години ОСОБА_1 умисно, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу зі столу, який розташований в лівому дальньому куті зали, таємно викрав майно яке належить ОСОБА_2 , а саме телевізор «Вravis», вартістю 3600 грн., чим спричинив потерпілій своїми діями матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину втік, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 за цим епізодом кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Він же, 16 березня 2017 року о 18 годині 4 хвилини, керуючи справним автомобілем марки ЗАЗ-Daewoo Sens реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи рух по пр.Миру зі сторони вул.Леваневського в районі перехрестя з пр.Будівельників у Центральному районі м.Маріуполя, діючи у порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України, який передбачає:

«12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»,

будучи неуважним, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою та відповідно не реагуючи на її зміни, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка переходила проїзну частину пр.Миру зліва направо відносно руху транспортного засобу.

У результаті дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому основи V плюснової кістки лівої стопи, гематоми лівої стопи, садна лівої кісточки, гематоми лівої молочної залози, які по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я на термін понад двадцяти один день.

Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та наслідками, що настали.

За цим епізодом ОСОБА_1 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

12 березня 2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшло письмове клопотання про закриття відносно нього кримінальних проваджень, за обвинуваченням у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 ст.185 та ч.1 ст.286 КК України відповідно до положень ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, так як із дня вчинення інкримінованих злочинів невеликої тяжкості і до набрання вироком законної сили минуло три роки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , не визнаючи своєї вини у вчинені вказаних кримінальних правопорушень, розуміючи суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставини та право заперечувати проти закриття кримінального правопорушення з цієї підстави, наполягав на задоволені вказаного клопотання.

Захисник обвинуваченого - адвокат Оснач Л.О. підтримала заявлене клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , додатково зазначила, що за ст.185 ч.1 КК України обвинуваченого слід виправдувати, а за ч.1 ст.286 КК України його вина не доведена.

Прокурор Севальников Д.В. заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого, підтримане захисником, оскільки у даному випадку перебіг давності переривається, так як до закінчення визначених строків ОСОБА_1 вчинив нові злочини середньої тяжкості.

Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ознайомившись з клопотанням ОСОБА_1 щодо можливого звільнення його від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставини, просили суд розглянути дане клопотання на розсуд суду у відповідності з вимогами закону.

Суд, заслухавши думку прокурора з`ясувавши позицію потерпілих, обвинуваченого, його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Згідно з ст.44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.

Відповідно до частини першої статті 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За частиною третьою статті 285 КПК України, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо кримінального провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч. 8 ст. 284 КПК України).

Положеннями ст. 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 ст. 49 КК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 КПК України).

На виконання вимог ст. 285 КПК України, ОСОБА_1 роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Обвинувачений надав свою згоду на закриття кримінального провадження за відповідних підстав.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

Слід зазначити, що невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів не може бути підставою не застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, зокрема ст. 49 КК України.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаною особою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Відповідно ст. 12 КК України, злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Санкція ч.1 ст.185 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Санкція ч.1 ст. 286 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Зі змісту пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення випливає, що злочини, у вчиненні яких обвинувачений останній, відносяться до злочинів невеликої тяжкості та середньої тяжкості.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні 1 листопада 2016 року кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.185 КК України, яке віднесено до злочину середньої тяжкості згідно ст. 12 КК України, а тому строк давності, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України становить п`ять років.

Відповідно до наведене, на час судового розгляду у даному кримінальному провадженні і розгляду клопотання обвинуваченого, п`ятирічний строк давності відносно кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.185 КК України, передбачений п.3 ч.1 ст. 49 КК України закінчиться тільки в листопаді 2021 року.

Отже, клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності не підлягає задоволенню, тому кримінальне провадження в цій частині відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.185 КК України не можна закрити.

Згідно з ч.2 ст. 49 КК України, перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ч.3 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 також обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, вчиненого 16 березня 2017 року, який віднесено до злочину невеликої тяжкості згідно ст. 12 КК України, а тому строк давності, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України становить три роки.

Враховуючи наведене, на час судового розгляду у даному кримінальному провадженні і розгляду клопотання обвинуваченого, щодо кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України трирічний строк давності, передбачений п.2 ч.1 ст. 49 КК України закінчився би 16 березня 2020 року, але у даному випадку відповідно до ч.3 ст. 49 КК України мало місце переривання перебігу строку давності.

За довідкою канцелярії Жовтневого районного суду м.Маріуполя 18.02.2019 року та 21.06.2019 року до суду надійшли обвинувальні акти у кримінальних провадженнях внесених до ЄРДР відповідно за №12018050770002793 та №12019050770000921 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.185 КК України. 30.08.2019 року ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя вказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження, що знаходиться на розгляді у судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Кулика С.В., у якому за даними АСДС – «Д-3» на теперішній час триває судовий розгляд та відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор».

Вказані кримінальні провадження №12018050770002793 та №12019050770000921 відносно ОСОБА_1 за АСДС, на виконання вимог кримінально-процесуального законодавства не були передані для судового розгляду раніше визначеному судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Папаценко П.І., оскільки останній, як слідчий суддя брав участь у цих провадженнях як слідчий суддя.

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні №12018050770002793 ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені 16.10.2018 року крадіжки майна громадянки ОСОБА_5 , за якою його дії кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, що є злочином середньої тяжкості.

За обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12019050770000921 ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені 01.04.2019 року крадіжки майна громадянина ОСОБА_6 , за якою його дії кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, що є злочином середньої тяжкості.

Отже, щодо кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України перебіг трирічного строку давності, передбаченого п.2 ч.1 ст. 49 КК України, відповідно до ч.3 ст. 49 КК України переривався вчиненням злочинів середньої тяжкості, що мали місце 16.10.2018 року та 01.04.2019 року. За останнім перериванням перебіг трирічного строку давності відносно кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України закінчиться тільки 01.04.2022 року

З наведеного вбачається, що судом не встановлено обставин щодо закінчення п`ятирічного строку давності відносно кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.185 КК України, разом з тим, судом встановлені обставини і отримані об`єктивні докази на підтвердження підстав для переривання строку давності відносно кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, тому клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , підтримане захисником, про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 та ч.1 ст.286 КК України та закриття кримінального провадження задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.284,288,369-372 КПК України, ст.49 КК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , підтримане захисником, про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 та ч.1 ст.286 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження – відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Маріуполя протягом семи діб з дня проголошення ухвали суду.

Суддя: П.І. Папаценко