Ухвала суду № 88308553, 18.03.2020, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

УХВАЛА

(про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою)

Справа № 348/1529/19

Провадження № 1-кп/348/144/20

18 березня 2020 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

секретаря судового засідання: Буратчук О.В.

з участю прокурора: Попович Л.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Романка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090200000546 за обвинувальним актом від 22.07.2019 р. про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Надвірнянського районного суду знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 утримується під вартою в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

В судовому засіданні від прокурора поступило клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

Прокурор клопотання обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, які належать до категорії злочинів середньої тяжкості та передбачають покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк. Крім того прокурор вказала на продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 -адвокат Романко В.М. в судовому засіданні заперечив проти продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , відносяться до злочинів середньої тяжкості, тому в застосуванні до нього найсуворішого запобіжного заходу немає потреби. Просить змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника, також просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Зазначив, що не має жодного наміру переховуватись від суду, чинити тиск на потерпілих та свідків та вчиняти інші злочини. Також вказав, що він не мав намір переховуватись від органу досудового розслідування, а змушений був переховуватись, оскільки слідчі мали намір звинувати його у вчиненні злочинів, яких він не вчиняв.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, однак від них поступили заяви, в яких просять судовий розгляд кримінального провадження проводити у їх відсутності.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 04.02.2020 обрано обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 03.04.2020.

Згідно із ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч. 2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до пунктів 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, тощо.

Кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується ОСОБА_1 , відносяться за ст. 12 КК України до злочинів середньої тяжкості із правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 185 КК України.

Необхідно звернути увагу, що на час розгляду клопотання розпочато судовий розгляд кримінального провадження, однак судом дослідження письмових доказів ще не проводилось, обвинувачений пояснення не надав, свідки та потерпілі не допитані.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, суд приходить до наступного:

Злочини, які інкриміновано ОСОБА_1 , належить до категорії злочинів середньої тяжкості, за вчинення яких відповідно до ч. 2 ст. 185 КК України передбачено найсуворіше покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, а тому усвідомлюючи можливість призначення йому такого покарання обвинувачений може намагатись ухилить від кримінальної відповідальності. Крім того обвинувачений ОСОБА_1 ухилявся від органу досудового розслідування, за що його було оголошено в розшук.

Ризик переховування від правосуддя суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 (особливості поведінки, сімейний стан, роботу, місце проживання, засоби до існування) і приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним вважаючи на особистість обвинуваченого та тяжкість ймовірного покарання за ч. 2 ст. 185 КК України.

Таким чином суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, який не зменшився та продовжує бути актуальним.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, також підозрюється у вчиненні нового корисливого злочину, не має постійного місця праці та джерела прибутку, тому на даний існують ризики того, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, зможе продовжити займатись злочинною діяльністю, що не зважаючи на принцип презумпції невинуватості може свідчити про непоодинокі випадки ймовірної протиправної поведінки, що може характеризувати особу, як таку що схильна до дій, що суперечать закону.

Ризик впливу на свідків по даному кримінальному провадженні є вагомим, оскільки свідки ще не були безпосередньо допитані в судовому засіданні та не давали покази, тому перебуваючи на волі ОСОБА_1 зможе чинити на них тиск.

Тому суд вважає, що прокурором доведено, що ризик впливу на свідків не можна повністю виключити на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При вирішенні питання про можливе застосування більш м`якого запобіжного заходу, прокурор посилається на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам.

Суд звертає увагу на те, що обвинувачений не заперечує факт переховування, а поважні причини неявки на виклик до органів досудового розслідування ґрунтуються на припущеннях та вільному трактуванні. Із скаргами щодо неправомірних дій правоохоронних органів обвинувачений не звертався.

Посилання сторони захисту на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є безпідставними, оскільки прокурором наведено достатні та переконливі докази їх існування, з яких вбачається, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують, на даний час вони не зменшилися, а в сукупності дають достатні правові підстави для продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Щодо застави, прокурор зазначив, що такий альтернативний захід вже визначений судом.

Суд уважно ставиться до того, що зі сплином часу продовжуване тримання заявника під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання.

Оцінюючи клопотання адвоката Романка В.М. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд також звертає увагу, що в цій справі продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.

Із врахуванням цього суд не бере до уваги доводи захисту щодо порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тривалим триманням під вартою ОСОБА_1 .

Суд, дослідивши існуючі ризики та заперечення захисту, звертає увагу на те, що дійсно ризики з часом зменшуються, проте ризик переховування від суду, враховуючи доводи прокурора є досить вірогідним. Щоб його запобігти судом визначається альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якого також переглядається у зв`язку із зменшенням ризиків.

Оцінюючи можливість замінити існуючий запобіжний захід на домашній арешт, суд бере до уваги те, що суду не надано повної та достовірної інформації про місце проживання у разі застосування домашнього арешту, тому суд не знаходить підстав про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Враховуючи наведене, на думку суду на даний час жоден інший із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, раніше врахованим судом під час обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК).

Отже розмір застави відповідно до статті 183 КПК встановлюється за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 27.08.2020 обвинуваченому визначено заставу в розмірі 20070,00 грн.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що визначений раніше розмір застави зберігає здатність забезпечувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути зміненим.

Отже продовжуючи строк тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_1 як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, визначеному раніше ухвалою Надвірнянського районного суду сумі 20070,00 грн., враховуючи, тяжкість правопорушень, у яких він обвинувачується та можливості переховуватися від суду, впливу на свідків, вчинення іншого правопорушення, стадію судового розгляду, зв`язки з родиною тощо. На думку суду, внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Романка В.М. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177-178, 331, 395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 – задовільнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 16 год. 00 хв. 16 травня 2020 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору і направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для виконання.

Розмір застави, визначений ухвалою суду від 27 серпня 2019 року у сумі 20070,00 гривень (двадцять тисяч сімдесят гривень) залишити без змін.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Романка В.М. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Міськевич О.Я.