Ухвала суду № 88308051, 17.03.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1792/19

№ 1-кп/183/508/20

У Х В А Л А

17 березня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Болкарьової О.В.,

секретаря Тесленко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР № 12018040350002563 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

за участю прокурора Шаповаленка Я.В.,

захисників Мисика О.І.,

Шрама В.Ю.,

перекладача Зайцевої В.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

Дерев? ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться обвинувальний акт за фактом вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , злочину, передбаченого ч.3 ст. ст.186 КК України.

25 січня 2019 року під час підготовчого судового засідання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу, щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, мотивуючи своє клопотання тим, що ризики передбачені ч. 1. ст. 177 КПК України, які слугували підставою для його обрання існують і на цей час.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Шрам В.Ю. заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження дії його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та в чергове просив змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт, оскільки обвинувачений має постійне місце мешкання і йому необхідне належне лікування, яке він не отримує в умовах СІЗО.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат Мисик О.І., підтримав думку адвоката Шрама В.Ю. стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , та заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження дії його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив врахувати, що ОСОБА_8 має постійне місце мешкання та родину, у зв`язку з чим, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, мотивуючи свою позицію тим, що прокурором зазначені ризики не доведені.

Прокурор проти задоволення клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_7 - адвокатів Шрама В.Ю. та Мисика О.І. про зміну запобіжних заходів заперечував, наполягаючи на задоволенні заявленого ним клопотання.

Вислухавши думки учасників кримінального провадження, суд, вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , оскільки продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, визначення яких, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, а також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , спливає 26 березня 2020 року, судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку, оскільки на даний час судом ще не допитані обвинувачені, та ряд свідків, а тому жодних підстав для зміни обраного обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт на даний час немає, заявлені ризики, зазначені в ухвалі слідчого судді та на підставі яких під час підготовчого судового засідання був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшились, а тому суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків.

Що стосується клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_7 - адвокатів Шрама В.Ю. та Мисик О.І про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд, вважає їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, крім вищезазначених обставин, ще й в зв`язку з тим, що захисниками в своєму клопотанні не обґрунтовано та не зазначено взагалі підстав, які свідчать про зменшення ризиків. При цьому, суд, не може прийняти до уваги твердження захисників про те, що обвинувачені мають постійне місце мешкання, оскільки практика ЄСПЛ хоча і не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях у справі «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» зазначив, що «суд відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Враховуючи, що санкція ч. 3 ст. 186 КК України передбачає покарання лише у вигляді позбавлення волі, суд не вбачає наразі іншої можливості запобігти ризику переховування обвинувачених від органу досудового розслідування та суду, у інший спосіб, ніж тримання їх під вартою, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , будучи особами, що раніше неодноразово судимі, знову обвинувачується у скоєнні корисливого тяжкого злочину. При цьому, посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Шрам В.Ю. про необхідність проходження лікування обвинуваченим ОСОБА_1 , не може бути прийнята судом, як підстава для зміни запобіжного заходу, оскільки доказів терміновості лікування та неможливості утримання і продовження лікування в умовах УВП суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 199 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Обвинуваченим:

ОСОБА_1 , продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 14 травня 2020 року включно.

ОСОБА_9 , продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 14 травня 2020 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту та обвинувачених про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та начальнику Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)".

Ухвала підлягає оскарженню до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її проголошення у відповідності до рішення КСУ від 13.06.2019 року № 4-р/2019.

Суддя О.В. Болкарьова