Ухвала суду № 88306016, 19.03.2020, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

19.03.20 Провадження 1кп-932/6/20

Справа 932/66/20

УХВАЛА

Іменем України

19 березня 2020 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

Головуючого-судді Карягіної Н.О.

при секретарі Кошевой Л.І.

прокурора Бикова А.В.

захисника Черкавського Ю.С.

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019040000001046, відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ

У провадженні Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України. Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду від 24.01.2020 року продовжено на строк до 23.03.2020 року включено.

Під час обговорення питання щодо доцільності продовження обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурором заявлено про доцільність продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на строк два місяці з тих підстав, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, він не має міцних соціальних зв`язків, не має певного місця проживання, офіційно не працює і не має законного джерела доходу, схильний до вчинення кримінальних правопорушень, що підтверджується наявністю підозр та обвинувачень в інших кримінальних провадженнях. Таким чином існують ризики, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду або іншим чином буде перешкоджати кримінальному провадженню.

Захисник адвокат вважав недоцільним продовжувати запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, зазначені прокурором, не обґрунтовані належними доказами. Також заявив клопотання про зменшення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який є помірним для обвинуваченого, оскільки його зможуть сплатити його знайомі, з тих підстав, що при визначенні розміру застави при обранні запобіжного заходу не було враховано, що сума застави є завідомо непомірною для обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив змінити запобіжний захід на домашній арешт з тих підстав, що прокурором не надані докази його провини і у нього є постійне місце проживання. Також просив змінити розмір застави до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який зможуть сплатити його родичи, хоча він сам не працював.

Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає необхідним та доцільним продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до розгляду кримінальної справи по суті на строк шістдесят діб та відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, з наступних підстав.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2019 року до ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання від вартою, з встановленням застави у розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб- 115 260 гривень, з покладенням зобов`язань, передбачених ст. 194 КПК України у разі її внесення.

У відповідності до ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку.

Згідно до ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, положення якої передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, знищити, спотворити чи приховати документи і речі, які мають доказове значення у справі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення і при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності вищезазначених ризиків суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; данні щодо особистості – міцність соціальних зв`язків, стан здоров`я, вік, наявність постійного місця роботи, репутацію, та інші відомості.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, пов`язаного з незаконним обігом зброї та бойових припасів в Україні, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком від трьох до семи років, він раніше судимий, також притягався до кримінальної відповідальності і наразі кримінальні провадження щодо нього розглядаються в судах м.Дніпро, він офіційно не працює та не має постійного джерела доходу, має тимчасове місце проживання у м. Дніпро без реєстрації, оскільки зареєстрований у Луганській області, де наразі проходить ООС, і з врахуванням стадії процесу, коли докази сторін (свідки обвинувачення, письмові докази) не досліджені, реально існують ризики, що він буде переховуватися від суду, може впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення або іншим чином буде перешкоджати кримінальному провадженню.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання та прокурором не надані докази його винуватості у вчинені злочину, суд не може розцінювати як підставу задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, так як вищезазначені обставини з урахуванням серйозності обвинувачення та обставин скоєння злочину, та суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченому у разі доведеності його вини, не свідчать про наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 перешкод або інших стримуючих факторів щодо можливості ухилитися від суду, так як питання винуватості особи та оцінку досліджених доказів по справі суд вирішує в нарадчій кімнаті при постановленні остаточного рішення по справі.

Таким чином з урахуванням тяжкості та обставин злочину, серйозності обвинувачення, суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченому у разі доведеності його провини, особистості обвинуваченого, суд не вбачає наявності у останнього перешкод або інших стримуючих факторів щодо можливості ухилитися від суду та не перешкоджати здійсненню кримінального провадження, і тому підстав для застосування обвинуваченому на даній стадії процесу більш м`якого запобіжного заходу не вбачає, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищезазначеним ризикам.

З урахуванням вищевикладеного та стадії судового провадження, коли докази судом не досліджувались, підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який – домашній арешт, не вбачається, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи в тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого, а обраний відносно останнього запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому, суд також не вбачає підстав для зменшення розміру визначеної раніше застави, оскільки з врахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та його тяжкості, особистості обвинуваченого, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, саме встановлена судом сума, як застава, здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, зазначених в ухвалі суду. Стороною захисту не надано будь - яких доказів щодо матеріального стану обвинуваченого, які б свідчили про непомірність визначеної суми застави та неможливість її сплати обвинуваченим або членами його родини.

На підставі викладеного суд вважає, необхідним та доцільним продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а у задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд вважає необхідним відмовити.

З урахуванням положень ст.ст. 182, 183 КПК України, та вищевикладених обставин, суд вважає необхідним залишити без змін визначену обвинуваченому заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 115260 гривень з визначеними обов`язками, передбаченими ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 331, 350 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт - відмовити.

Продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят діб, тобто до 17 травня 2020 року включно.

Залишити без змін визначену заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 115260 гривень, з визначеними обов`язками, передбаченими ст. 194 КПК України.

Суддя Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська Н.О. Карягіна